Ухвала

від 20.11.2024 по справі 483/42/23

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 483/42/23

Провадження № 1-в/483/24/2024

У Х В А Л А

20 листопада 2024 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання провідного інспектора Миколаївського районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Донецькій, Луганській, Миколаївській, Херсонській областях про звільнення

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Очакові Миколаївської області, є громадянином України, із середньою спеціальною освітою, в силу ст. 89 КК України не судимий, не працює, не одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , від покарання, призначеного вироком Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 серпня 2023 року за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5-ти років позбавлення волі зі звільненням на підставі статті 75 КК України від призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки, у зв`язку із декриміналізацією вчиненого діяння,

В С Т А Н О В И В:

Вироком Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 серпня 2023 року ОСОБА_3 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 4 ст. 185 КК України, до покарання у виді 5-ти років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки.

05 вересня 2024 року до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області надійшло подання провідного інспектора Миколаївського районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Донецькій, Луганській, Миколаївській, Херсонській областях про звільнення ОСОБА_3 від призначеного покарання у зв`язку із декриміналізацією вчиненого діяння. Подання обґрунтовано тим, що 09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року, яким усунена кримінальна караність діяння, за яке засуджений ОСОБА_3 ..

Засуджений ОСОБА_3 до суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду подання був повідомлений належним чином.

Представник органу пробації в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд подання за його відсутності.

Прокурор в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд подання за її відсутності, подання підтримала, просила звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у зв`язку із декриміналізацією вчиненого діяння.

Дослідивши подання та матеріали кримінального провадження, суд дійшов такого.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України.

Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з ч. 2 ст. 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Судом встановлено, що вироком Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 серпня 2023 року ОСОБА_3 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 4 ст. 185 КК України, до покарання у виді 5-ти років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки з покладанням обов`язків, визначених ст. 76 КК України. Зазначений вирок набрав законної сили та був направлений для виконання до органу пробації.

На час вчинення діяння, за яке особу було засуджено вищевказаним вироком суду, ст. 51 КУпАП «Дрібне викрадення чужого майна» передбачала настання адміністративної відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати (ч. 1 ст. 51) та повторне протягом року вчинення правопорушення, передбаченого частиною першоюцієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню (ч. 2 ст. 51). При цьому, викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ, статті 169 Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Згідно зі ст. 7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2023 рік», у 2023 році станом на 1 січня був установлений прожитковий мінімум для працездатної особи в розмірі 2 684 грн.

Відтак, у 2024 році станом на час вчинення діянь засудженим, кримінальна відповідальність наставала за викрадення чужого майна на суму, яка перевищувала 268,40 грн (2 684 х 50% х 0,2).

Станом на час розгляду подання, ст. 51КУпАП «Дрібне викрадення чужого майна» діє в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024р. №3886-IX, який набрав чинності 09 серпня 2024 року, та передбачає настання адміністративної відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 1 ст. 51) та дію, передбачену частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 51).

Вказане свідчить про те, що після набрання чинності Законом №3886-IX кримінальна відповідальність за крадіжку чужого майна настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки Законом України № 3886-IX пом`якшена кримінальна відповідальність через підвищення розміру вартості майна - предмета кримінального правопорушення до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, він поширюється, відповідно до положень ст. 5 КК України, а також статей 8 та 58 Конституції України на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання чинності таким законом.

Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021р. у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті4КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».

Також, згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.08.2024 у справі № 567/507/23, «після набрання чинності Законом України від 18.07.2024 № 3886-IX особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У зв`язку з цим, кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян».

Крім того, відповідно до висновків, викладених у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024р. у справі № 278/1566/21, вбачається, що «Закон України від 18.07.2024 № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію у часі. У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1п.169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом № 3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння».

Таким чином, внесені Законом України від 18.07.2024р. № 3886-IX зміни до ст. 51 КУпАП призвели до декриміналізації діяння щодо викрадення майна, вартість якого станом на час його викрадення шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у зв`язку з чим дія вказаного Закону має зворотну дію у часі, а тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння кримінальним правопорушенням меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 був засуджений за вчинення кримінальних правопорушень за ч. 4 ст.185КК України та розмір шкоди становив 1 647 грн.

Враховуючи, що вартість таємно викраденого ОСОБА_3 майна за вироком Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 серпня 2023 року становила 1 647 грн, що є меншою за розмір, з якого відповідно до Закону №3886-IX та положень Податкового кодексуУкраїни настає кримінальна відповідальність, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення подання.

На підставі викладеного, керуючись п. 13 ч. 1 ст. 537, ст. 539 КПК України, ст. 74 КК України, -

У Х В А Л И В:

Подання провідногоінспектора Миколаївськогорайонного сектору№ 2філії Державноїустанови «Центрпробації» вДонецькій,Луганській,Миколаївській,Херсонській областях про звільнення ОСОБА_3 від призначеного покарання з випробуванням задовольнити.

Засудженого ОСОБА_3 звільнити від покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з іспитовим строком на 2 роки, призначеного вироком Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 серпня 2023 року за ч. 4 ст. 185 КК України, у зв`язку із декриміналізацією вчинених ним діянь.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуюча: