Рішення

від 01.11.2024 по справі 911/1483/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2024 р. Справа № 911/1483/24

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., за участю секретаря судового засідання Байдрелової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до Садівничого товариства «Садівницьке товариство «Красне»

про визнання недійсними рішень загальних зборів та зборів правління, скасування державної реєстрації

за участю представників відповідача: Іваницька О.В. (ордер серії АІ № 1656765 від 15.07.2024), Свінціцька О.І. (самопредставництво).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.06.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 / позивач) подала позовну заяву до Садівничого товариства «Садівницьке товариство «Красне» (далі СТ «СТ «Красне» / відповідач) про:

визнання недійсними рішень загальних зборів членів СТ «СТ «Красне», проведених 11.12.2021;

визнання недійсними рішень зборів правління СТ «СТ «Красне», проведених 26.01.2023;

скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу СТ «СТ «Красне» (ідентифікаційний код 20628226) № 1003391070002020231 від 31.01.2023, а саме реєстрації статуту СТ «СТ «Красне» в новій редакції та внесення відомостей про керівника СТ «СТ «Красне» на підставі рішень зборів правління від 26.01.2023 та загальних зборів СТ «СТ «Красне» від 11.12.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані обставинами порушення прав та законних інтересів позивача як члена СТ «СТ «Красне», оскільки рішення про реєстрацію статуту СТ «СТ «Красне» в новій редакції та внесення відомостей про керівника СТ «СТ «Красне» було прийнято з порушенням вимог Закону України «Про кооперацію» та чинної на час проведення загальних зборів редакції статуту товариства, зокрема, відповідачем порушено встановлений законом порядок: скликання загальних зборів (не повідомлено позивача), прийняття рішень загальних зборів (без встановлення кворуму) та зборів правління (незаконний склад членів правління), а також державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу СТ «СТ «Красне».

Також, одночасно з пред`явленням позову ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову через заборону відповідачу передавати на баланс до ПрАТ «ДТЕК» або іншим чином відчужувати трансформаторні підстанції та електромережі СТ «Красне», що розміщені за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, с. Михайлівка-Рубежівка, хутір Красне.

Господарський суд Київської області ухвалою від 12.06.2024 у справі № 911/1483/24 повернув ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову з доданими до неї документами на підставі ч. 7 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд Київської області ухвалою від 17.06.2024 залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху, постановив виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

27.06.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області Михайлова Г.П. подала заяву про усунення недоліків, відповідно до змісту якої надала пояснення щодо виявлених судом недоліків разом з доказами на їх підтвердження.

Господарський суд Київської області ухвалою від 02.07.2024, зокрема, прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрив провадження у справі № 911/1483/24 за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 02.08.2024, а також встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

29.07.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області СТ «СТ «Красне» подало відзив на позовну заяву у справі № 911/1483/24, згідно змісту якого відповідач просив позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

30.07.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області СТ «СТ «Красне» подало заяву про відшкодування судових витрат.

01.08.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області представник ОСОБА_1 адвокат Кривко Юрій Михайлович подав відповідь на відзив.

Господарський суд Київської області ухвалами від 02.08.2024 у цій справі залишив без розгляду відзив СТ «СТ «Красне» на позовну заяву, а також повернув без розгляду заяву СТ «СТ «Красне» про відшкодування судових витрат та відповідь на відзив представника ОСОБА_1 адвоката Кривка Юрія Михайловича.

Водночас ухвалою від 02.08.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 02.08.2024 у цій справі, Господарський суд Київської області продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 06.09.2024.

06.08.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області СТ «СТ «Красне» подало відзив на позовну заяву, згідно змісту якого просило суд, зокрема, поновити відповідачу процесуальний строк на його подання та долучити означений відзив разом із доданими до нього документами до матеріалів справи № 911/1483/24.

23.08.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області СТ «СТ «Красне» подало заперечення на відповідь на відзив представника ОСОБА_1 адвоката Кривка Ю.М., яка, в свою чергу, була повернута судом без розгляду, натомість 03.09.2024 ОСОБА_1 повторно подала відповідь на відзив, згідно змісту якої просила суд, зокрема, поновити позивачу процесуальний строк на подання доданих до неї доказів, а також прийняти та долучити до матеріалів справи відповідь на відзив.

Також у підготовчому засіданні 06.09.2024 представник відповідача подала клопотання про поновлення строку для подання долученого до заперечень на відповідь на відзив доказу засвідченої копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Садівничого товариства «Садівницьке товариство «Красне».

Господарський суд Київської області ухвалою від 06.09.2024 у справі № 911/1483/24, зокрема:

задовольнив відзив СТ «СТ «Красне» на позовну заяву ОСОБА_1 в частині поновлення пропущеного процесуального строку для його подання, поновив відповідний строк та долучив відзив разом із доданими до нього документами до матеріалів справи;

задовольнив відповідь ОСОБА_1 на відзив СТ «СТ «Красне» в частині поновлення пропущеного процесуального строку для подання долучених до відповіді на відзив додаткових доказів, поновив строк та долучив відповідь на відзив разом з доданими до неї додатковими доказами до матеріалів справи;

задовольнив клопотання СТ «СТ «Красне» про поновлення строку для подання долученого до заперечень на відповідь на відзив доказу засвідченої копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Садівничого товариства «Садівницьке товариство «Красне», поновив відповідний строк та долучив заперечення на відповідь на відзив разом з доданим до них доказом до матеріалів справи;

закрив підготовче провадження в справі № 911/1483/24 та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.10.2024.

09.09.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області Михайлова Г.П. подала заяву про забезпечення позову, згідно змісту якої просила:

заборонити відповідачу передавати на баланс до ПрАТ «ДТЕК» або іншим чином відчужувати трансформаторні підстанції садового товариства, а саме: КТП № 523 10/0,4 кВ 400 КВА та КТП № 323 10/0,4 кВ 250 КВА, що розміщені за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, с. Михайлівка-Рубежівка, хутір Красне, власником яких є СТ «СТ «Красне»;

заборонити відповідачу передавати на баланс до ПрАТ «ДТЕК» або іншим чином відчужувати електромережі, що розміщені за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, с. Михайлівка-Рубежівка, хутір Красне, власником яких є СТ «СТ «Красне».

Господарський суд Київської області ухвалою від 11.09.2024 відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 911/1483/24.

Господарський суд Київської області ухвалою від 11.10.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 11.10.2024 у цій справі, оголосив перерву в судовому засіданні до 01.11.2024.

28.10.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області СТ «СТ «Красне» подало клопотання про приєднання документів (на підтвердження розміру судових витрат) до матеріалів справи від 22.10.2024, згідно якого останнє, з метою вирішення судом питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, просить суд долучити до матеріалів справи документи, які підтверджують надання адвокатом правничої допомоги відповідачу.

31.10.2024 через підсистему «Електронний суд» представник позивач надіслала клопотання, згідно змісту якого просила відкласти розгляд справи № 911/1483/24, обґрунтовуючи його неможливістю прибути у судове засідання 01.11.2024 з огляду на направлення її (адвоката) у відрядження.

Розглянувши у судовому засіданні 01.11.2024 клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, заслухавши заперечення відповідача, суд, визначившись на місці, дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Отже, відкладення розгляду справи є правом суду та здійснюється ним на власний розсуд, з урахуванням конкретних обставин у справі та у разі визнання причин неявки сторін поважними. Водночас відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи наведені приписи, а також відсутність підстав для відкладення розгляду справи в розумінні відповідних процесуальних приписів, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання та, як наслідок, відмову у його задоволенні.

У судовому засіданні 01.11.2024, закінчивши з`ясування обставин та перевірку їх доказами, суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

УСТАНОВИВ:

Звертаючись до суду з означеним позовом ОСОБА_1 вказала, що вона є членом СТ «СТ «Красне», яке створено 08.07.1999 рішенням загальних зборів членів товариства для задоволення та захисту законних економічних та соціальних особистих потреб своїх членів у вирощуванні городини та садово-ягідної продукції на власних земельних ділянках наданих у користування на підставі рішення Михайлівсько-Рубежівської сільської ради народних депутатів від 12.02.2000.

В підтвердження викладених обставин позивачем до позовної заяви долучено копії: витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 01.05.2024, свідоцтва про державну реєстрацію СТ «СТ «Красне» від 23.09.1999, державного акта на право постійного користування землею серії І-КВ № 002760 від 11.04.2000, державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 415846 від 19.05.2008.

Відповідно до викладених в позові доводів позивач зазначає, що у січні 2024 року їй стало відомо про реєстрацію змін до статуту СТ «СТ «Красне» та відомостей про керівника СТ «СТ «Красне» на підставі рішення правління СТ «СТ «Красне» від 26.01.2023 та рішення загальних зборів СТ «СТ «Красне» від 11.12.2021.

Так 11.12.2021 відбулися загальні збори членів СТ «СТ «Красне» з таким порядком денним:

1.Обрання голови зборів та секретаря зборів.

2.Про розмір вступного, членського та цільового внесків на момент вступу у члени СТ «Красне».

3.Прийняття нових членів СТ «Красне».

4.Про зміну адреси місцезнаходження товариства.

5.Зміни до статуту затвердження статуту в новій редакції.

6.Вибори правління товариства та голови правління товариства.

7.Вибори ревізійної комісії товариства.

8.Надання повноважень щодо підписання протоколу та інших документів зборів товариства, статуту товариства та державної реєстрації.

За результатами проведених загальних зборів СТ «СТ «Красне», учасниками товариства прийнято рішення за винесеними на порядок денний питаннями, а саме:

по першому питанню порядку денного вирішили: «обрати головою зборів ОСОБА_2 та секретаря зборів ОСОБА_3 » (одноголосно);

по другому питанню порядку денного вирішили: «на момент вступу у члени СТ «Красне» призначити: вступний внесок у розмірі 100, 00 грн, членський внесок у розмірі 25, 00 грн, цільовий внесок у розмірі 25, 00 грн» (одноголосно);

по третьому питанню порядку денного вирішили: «прийняти у члени СТ «Красне» 62 особи («за» 16, «проти» 1); список осіб прийнятих у члени товариства оформлений додатком до протоколу загальних зборів членів СТ Садівницьке товариство «Красне» № 1 від 11.12.2021;

по четвертому питанню порядку денного вирішили: «визначити місцезнаходження товариства за адресою: АДРЕСА_1 , «утримався» 1);

по п`ятому питанню порядку денного вирішили: «затвердити статут товариства в новій редакції» («за» 16, «утримався» 1);

по шостому питанню порядку денного вирішили: «обрати правління товариства у кількості 7 осіб персонально, серед яких обрати голову правління (керівника юридичної особи): ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , голова правління товариства ОСОБА_10 » («за» 16, «утримався» 1);

по сьомому питанню порядку денного вирішили: «обрати ревізійну комісію у кількості 3 осіб персонально: ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 » («за» 16, «утримався» 1);

по восьмому питанню порядку денного вирішили: «надати повноваження голові зборів ОСОБА_2 на підписання нової редакції статуту товариства та подання документів, що необхідні для державної реєстрації» («за» 16, «утримався» 1).

Вказані рішення оформлено протоколом № 1 загальних зборів членів СТ «СТ «Красне» від 11.12.2021 (далі протокол від 11.12.2021), у преамбулі якого вказано, що загальна кількість членів СТ «Красне» 21 особа, на загальних зборах присутні 18 осіб та зазначено, що кількість присутніх достатня для оголошення зборів правочинними. Копія протоколу від 11.12.2021 разом із додатком відомості з голосування по кожному з питань порядку денного, наявні в матеріалах справи.

Як випливає з матеріалів справи, в подальшому 26.01.2023 відбулося засідання правління СТ «СТ «Красне» у складі 7-ми осіб, які були обрані загальними зборами членів товариства 11.12.2021 (протокол № 1 від 11.12.2021), а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (голова правління, обрана загальними зборами 11.12.2021, протокол № 1).

Порядок денний зборів передбачав:

1.Обрання головуючого та секретаря засідання членів правління товариства.

2.Виконання рішень загальних зборів членів товариства, що відбулися 11.12.2021 та викладені в протоколі № 1 від 11.12.2021.

Заразом розгляд питань порядку денного зумовлено тим, що 11.12.2021 відбулися загальні збори членів товариства на яких було розглянуто та прийнято рішення з багатьох питань, що мали суттєве значення для повноцінного функціонування товариства (у тому числі проведення розрахунків за електро-, газопостачання, сплата обов`язкових державних платежів тощо), а також для проживання, володіння і користування майном його членами. Однак державну реєстрацію змін, за результатами рішень загальних зборів проведено не було, оскільки загальні збори відбулися наприкінці грудня 2021 року (під час COVID-19, коли діяли обмеження на відвідування та роботу державних органів, установ, у тому числі ЦНАП) та напередодні початку військового вторгнення російських військ в Україну та військових дій в Україні у подальшому (зокрема на території Київської області). Водночас загальними зборами 11.12.2021 було уповноважено голову загальних зборів ОСОБА_2 подати відповідні документи на державну реєстрацію змін, що відбулися в товаристві, однак ОСОБА_2 перебуває за кордоном України (як біженка), що унеможливлює виконання, покладених на неї загальними зборами, повноважень, а тому з метою забезпечення життєдіяльності товариства, керівництво товариством здійснює правління у період між загальними зборами.

За підсумками засідання правління в протоколі № 1 від 26.01.2023 зафіксований розгляд питань, що включені до порядку денного, та підсумки голосування членів товариства по кожному з питань, зокрема:

по першому питанню порядку денного вирішили: «обрати головою на засідання правління товариства голову правління ОСОБА_10 , секретарем засідання ОСОБА_8 та уповноважити їх підписати цей протокол» (одноголосно);

по другому питанню порядку денного вирішили: «припинити повноваження попереднього голови правління ОСОБА_1 з 26.01.2022. ОСОБА_10 приступити до виконання повноважень голови правління товариства з 27.01.2023. Голові правління товариства ОСОБА_10 подати державному реєстраторові документи, необхідні для проведення державної реєстрації змін до відомостей про товариство, у тому числі його установчі документи, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» (одноголосно).

За доводами позивача, рішення загальних зборів членів СТ «СТ «Красне», оформлені протоколом № 1 від 11.12.2021 прийняті за відсутності кворуму, без належного повідомлення ОСОБА_1 про скликання цих зборів, за участю осіб, яких не уповноважували на участь у загальних зборах товариства та осіб, які не є власниками земельних ділянок і не є членами СТ «Красне», що, в свою чергу, є підставами для визнання таких рішень недійсними.

Крім того позивач стверджує, що внаслідок незаконності рішення загальних зборів СТ «СТ «Красне», проведених 11.12.2021 незаконними є рішення зборів правління СТ «СТ «Красне», проведені 26.01.2023, оскільки особи обрані в члени правління не є власниками земельних ділянок, а тому не можуть бути обрані на такі посади, та відповідно проведена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу СТ «СТ «Красне» (ідентифікаційний код 20628226) за № 1003391070002020231 від 31.01.2023, а саме реєстрації статуту СТ «СТ «Красне» в новій редакції та внесення відомостей про керівника СТ «СТ «Красне» на підставі рішень зборів правління від 26.01.2023 та загальних зборів СТ «СТ «Красне» від 11.12.2021 також є незаконною.

Зі свого боку відповідач у відзиві на позовну заяву у справі № 911/1483/24 не погодився з вимогами позивача, зазначивши про те, що:

відповідно до листа Міністерства юстиції України № 1079-0-2-09-19 від 30.12.2009, Закону України «Про кооперацію», п. 2.1 статуту СТ «СТ «Красне» в редакції від 08.07.1999, членом товариства може бути кожен громадянин, який досяг 16-річного віку, виявив бажання брати участь у здійсненні цілей та завдань товариства. Громадянин приймається в члени товариства за його заявою. Отже, як приписи Закону України «Про кооперацію», так і положення статуту СТ «СТ «Красне» не висувають до члена садівницького товариства таку вимогу, як перебування земельної ділянки у власності такої особи, на чому наполягає позивач, стверджуючи, зокрема, що ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 не є власниками земельних ділянок, а тому не можуть бути членами правління;

позивач не надає жодних доказів на спростування відсутності кворуму під час голосування на загальних зборах СТ «СТ «Красне», які відбулися 11.12.2021, натомість станом на 11.12.2021 у СТ «СТ «Красне» налічувався 21 член, що підтверджується, зокрема, протоколом № 3 загальних зборів СТ «СТ «Красне» від 27.07.2000, протоколом № 4 загальних зборів СТ «СТ «Красне» від 03.09.2000, протоколом № 4 засідання правління СТ «СТ «Красне» від 09.12.2002, присутніми з яких на загальних зборах були 18 осіб, а тому збори були правомочними;

власноручно написаний ОСОБА_1 «Список членів СТ «Красне» станом на 11.12.2021», який налічує 58 осіб не може бути належним доказом, що підтверджує дійсну кількість членів садівничого товариства;

ОСОБА_1 була присутня на загальних зборах 11.12.2021 та голосувала за перші два питання порядку денного, однак у відомості з голосування відмовилася ставити свій підпис, що підтверджується заявами свідків, які додані до відзиву на позов;

30.11.2021 ОСОБА_1 зверталася до правління СТ «СТ «Красне» із заявою, у якій повідомила про складання своїх повноважень голови правління і члена правління товариства з 01.12.2021 та просила скликати загальні збори СТ «Красне» з метою обрання нового голови СТ «Красне», яка (заява) протоколом спільного засідання правління СТ «Красне» та ревізійної комісії від 01.12.2021 прийнята та задоволена (копія протоколу від 01.12.2021 долучено до відзиву).

З огляду зазначеного, СТ «СТ «Красне» вважає безпідставними позовні вимоги ОСОБА_1 та, як наслідок, заперечує проти задоволення останніх.

Водночас позивач після ознайомлення із запереченнями відповідача проти позову зауважила, що суть цього позову полягає не в поверненні посади голови правління товариства, а у тому, що через умисне заниження кворуму і вибірковому відбору учасників зборів, особи, які тільки стали членами садівничого товариства відразу заполонили всі місця у виконавчому органі, тобто правлінні, а отримавши важелі керівництва товариством ці особи отримали доступ до майна і ключовим моментом є реальна загроза недобросовісного розпорядженням трансформаторною підстанцією № 523 400 КВА, що є власністю СТ «СТ «Красне».

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд встановив, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

За визначенням ч. 1, 3 ст. 167 Господарського кодексу України (далі ГК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 55 ГК України суб`єктами господарювання є господарські організації юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 63 ГК України корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та / або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

За визначенням ст. 93 ГК України підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.

Згідно із ч. 1 ст. 94 ГК України кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями ст. 83, 85, 86 ЦК України, згідно з якими юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Верховний Суд у постанові від 21.06.2022 у справі № 362/666/19 вказав на те, що з набранням чинності Законом України «Про кооперацію» (далі ЗУ «Про кооперацію») садівничі товариства отримали можливість здійснювати реєстрацію такої юридичної особи, як обслуговуючого кооперативу.

Зокрема 21.10.2009 Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва виснував, що садівничі товариства можуть створюватися як об`єднання громадян. У цих роз`ясненнях визнано, що садівничі товариства є обслуговуючими кооперативами і саме ця організаційно-правова форма більше відповідає меті створення садівничого товариства.

Можна стверджувати, що використання для ведення садівництва, городництва та дачного господарства організаційно-правової форми споживчого або обслуговуючого кооперативу як юридичної особи, утвореної фізичними та / або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування (ст. 1 ЗУ «Про кооперацію»), відповідає суті вказаної діяльності.

Водночас за приписами ст. 1, 2, 8, 10, 15, 16 ЗУ «Про кооперацію» (тут і надалі в редакції на момент прийняття оспорюваного рішення загальних зборів) кооперація система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.

Кооператив юридична особа, утворена фізичними та / або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об`єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу.

Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу.

Чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік.

Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених за наявності не менше двох третин уповноважених.

Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.

Виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.

З матеріалів справи випливає, що станом на 11.12.2021 СТ «СТ «Красне» діяло на підставі статуту в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів № б/н від 08.07.1999 та зареєстрованій Києво-Святошинською райдержадміністрацією Київської області від 23.09.1999.

Положеннями п.п. 1.8, 2.1, 2.2, 2.3.1, 4.1, 4.2.11, 4.5 статуту СТ «СТ «Красне», затвердженого рішенням загальних зборів № б/н від 08.07.1999, визначено, що статут є основним документом, який регулює діяльність товариства.

Членом товариства може бути кожний громадянин, який досяг 16-річного віку, виявив бажання брати участь у здійсненні цілей та завдань товариства.

У разі смерті члена садівницького товариства право на вступ надається одному із його спадкоємців, який звільняється від сплати вступного внеску, зробленого у свій час померлим. Спори спадкоємців померлого члена товариства про захист порушеного або оспорюваного переважного права на вступ у члени садівницького товариства розв`язуються судом.

За відсутності спадкоємців, право на вступ у члени товариства переходить до особи, яка разом з померлим користувалась земельною ділянкою і брала участь у її освоюванні.

Прийом громадян у члени товариства, переоформлення садової ділянки на нову особу, зміна власника ділянки або власника будинку проводиться правлінням товариства в місячний термін за письмовою заявою вступаючого з наступним затвердженням рішення загальними зборами (зборами уповноважених).

Вступаючий стає членом товариства після сплати ним вступного членського внеску, а також погашення боргів попереднього власника садової ділянки або землекористувача.

Правління видає кожному членові товариства протягом місяця з дня прийому членську книжку садовода встановленого зразка.

Член товариства має право брати участь у діяльності товариства та управління його справами, обирати та бути обраним до органів управління і контролю, вносити пропозиції щодо поліпшення роботи товариства та усунення недоліків.

Вищим органом товариства є загальні збори членів товариства.

Загальні збори товариства правомочні вирішувати питання, якщо на зборах присутня більш як половина усіх членів товариства.

Правління товариства є виконавчим органом товариства, підзвітним в своїй діяльності загальним зборам (зборам уповноважених).

Загальні збори оформляються протоколом, який підписується головою зборів та секретарем, скріпляється печаткою і зберігається в правлінні товариства постійно.

Із поданих позивачем заяв по суті спору (позовної заяви разом із заявою про усунення недоліків та відповіді на відзив) вбачається певною мірою непослідовність правової позиції позивача щодо визнання недійсними рішень загальних зборів членів СТ «СТ «Красне», проведених 11.12.2021 та оформлених протоколом № 1 від 11.12.2021 і рішень зборів правління СТ «СТ «Красне», проведених 26.01.2023 та оформлених протоколом № 1 від 26.01.2023.

Водночас виходячи зі змісту позовних вимог, ОСОБА_1 кінцевою метою свого захисту визначила вимогу про визнання недійсними рішень загальних зборів членів СТ «СТ «Красне», проведених 11.12.2021 та оформлених протоколом № 1 від 11.12.2021, оскільки, за її твердженнями, порушено встановлений законом порядок скликання таких зборів не повідомлено позивача про проведення зборів та порушено порядок прийняття рішень загальних зборів через умисне заниження кворуму і вибіркового відбору учасників зборів, що позбавило її можливості обрати законний склад правління товариства із власників земельних ділянок (членів товариства), чим порушено її права на мирне володіння спільним майном товариства, зокрема трансформаторною підстанцію № 526 400 КВА.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі № 916/211/22 зазначив, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів членів кооперативу можуть бути: порушення вимог закону та / або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення члена кооперативу можливості взяти участь у загальних зборах; порушення рішенням загальних зборів прав чи законних інтересів члена.

Однак не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Для визнання недійсними рішень загальних зборів кооперативу повинен бути доведеним факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів члена кооперативу (позивача).

Вирішуючи питання про захист порушеного права, суд має враховувати інтереси і самого кооперативу і його інших членів, крім позивача, тобто дотримуватися балансу інтересів членів кооперативу і самого кооперативу. Тому важливо встановити не абстрактне, а конкретне порушене право чи інтерес члена кооперативу для його співставлення з інтересами інших членів та кооперативу, які можуть бути порушені визнанням недійсним ухваленого рішення.

Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 916/2506/20, від 28.03.2023 у справі № 916/213/22, від 30.05.2023 у справі № 916/212/22, від 27.03.2023 у справі № 906/908/21, від 15.06.2022 у справі № 910/6685/21.

Верховний Суд зазначав, що такий підхід до вирішення подібних корпоративних спорів є усталеним і його послідовно дотримуються господарські суди під час вирішення спору щодо оскарження рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичних осіб. Визначальним для задоволення такого позову є наявність ознак порушення оскаржуваним рішенням прав та інтересів позивача.

В розрізі викладеного суд зауважує, що згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2, ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Позивач, тобто особа, яка подала позов, реалізуючи своє право на судовий захист, визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, зважаючи на власне суб`єктивне уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

У свою чергу, суд перевіряє доводи позивача і, залежно від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Для визнання недійсними рішень загальних зборів членів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства.

Позивач не висловлює свою незгоду зі змістом ухвалених на загальних зборах 11.12.2021 рішень, а наголошує лише на тому, що оспорювані рішення порушують її права на мирне володіння спільним майном товариства (трансформаторну підстанцію).

При цьому, зі змісту протоколу загальних зборів СТ «СТ «Красне» від 11.12.2021 не вбачається, що до порядку денного були включені питання про розпорядження майном СТ «СТ «Красне».

За наведених обставин, суд вважає, що позивачем не доведено порушення своїх корпоративних прав оспорюваними рішеннями загальних зборів СТ «СТ «Красне», оформлених протоколом № 1 від 11.12.2021 на участь у розпорядженні майном товариства, а також не доведено наявності негативних наслідків для позивача за фактом прийняття відповідних рішень.

Щодо тверджень позивача, що її не було повідомлено про скликання на 11.12.2021 загальних зборів СТ «СТ «Красне», що також є однією з підстав визнання недійсними цих рішень, суд зазначає, що у судовому засіданні 11.10.2024 під звукозапис ОСОБА_1 особисто повідомила, що була присутня на загальних зборах 11.12.2021 та приймала участь у голосуванні щодо першого питання порядку денного «обрання голови зборів та секретаря зборів», що по суті нівелює (позбавляє) право позивача посилатися на порушення процедури скликання таких зборів.

Стосовно кількості членів СТ «СТ «Красне» на спірних загальних зборах та кворуму, суд зазначає таке.

Як вже встановлено судом, загальні збори товариства правомочні вирішувати питання, якщо на зборах присутня більш як половина усіх членів товариства (п. 4.2.11 статуту СТ «СТ «Красне» в редакції від 08.07.1999).

Згідно п.п. 4.2.1-4.2.3 п. 4.2 статуту СТ «СТ «Красне» загальні збори, зокрема, затверджують статут товариства, вносять до нього зміни і доповнення; обирають правління товариства у кількості 7 осіб; вирішують питання про прийняття в члени товариства, виключення з нього, а також питання пов`язані з виходом із товариства.

Відповідно до відомостей із протоколу від 11.10.2021 вказано, що загальна кількість членів СТ «СТ «Красне» складає 21 особа, 18 з яких були присутніми на зборах та брали участь у голосуванні.

При цьому, ані позивач, ані відповідач не надали суду належних доказів, які підтверджують кількість членів товариства.

В розрізі викладеного суд зауважує, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 01.05.2024 засновниками (учасниками) юридичної особи є фізичні особи згідно списку, затвердженого в порядку згідно статуту.

Водночас, як випливає з положень статуту СТ «СТ «Красне», затвердженого рішенням загальних зборів № б/н від 08.07.1999, членом товариства може бути кожний громадянин, який досяг 16-річного віку, виявив бажання брати участь у здійсненні цілей та завдань товариства та сплатив вступний членський внесок. За відсутності спадкоємців, право на вступ у члени товариства переходить до особи, яка разом з померлим користувалась земельною ділянкою і брала участь у її освоюванні (п. 2.1).

Прийом громадян у члени товариства, переоформлення садової ділянки на нову особу, зміна власника ділянки або власника будинку проводиться правлінням товариства в місячний термін за письмовою заявою вступаючого з наступним затвердженням рішення загальними зборами (зборами уповноважених).

Правління видає кожному членові товариства протягом місяця, з дня прийму, членську книжку садовода встановленого зразка (п. 2.2).

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 ГПК України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Позивачем на підтвердження кількості членів СТ «СТ «Красне» до матеріалів справи подано копію державного акта І-КВ № 002760 на право постійного користування землею, власноручно написаний «Список членів СТ «Красне» станом на 11.12.2021», який налічує 58 осіб та копію списку членів садівничого товариства «Красне» від 03.07.2002, в якому перелічено 84 особи.

Натомість суд зауважує, що перелічені докази не є належними та допустимими у розумінні ст. 76-78 ГПК України, оскільки:

державний акт І-КВ № 002760 на право постійного користування землею від 11.04.2000 засвідчує факт надання Михайлівсько-Рубежівською сільською радою народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області 20,0 га землі у постійне користування СТ «Красне», відповідно до рішення Михайлівсько-Рубежівської сільської ради народних депутатів від 12.02.2000 та не є тим доказом, що підтверджує кількості членів СТ «СТ «Красне»;

власноручно написаний позивачем «Список членів СТ «Красне» станом на 11.12.2021» не є достатнім доказом через свою суб`єктивність, оскільки він може відображати лише особисту точку зору автора і не представляти об`єктивну реальність;

копія списку членів садівничого товариства «Красне» від 03.07.2002, оригінал якого суду представлено не було, не доводить реалізацію права вказаних у ньому осіб на членство в СТ «СТ «Красне», враховуючи передбачену статутом товариства процедуру вступу в членство.

Водночас відповідачем надано суду копії протоколу № 3 загальних зборів СТ «СТ «Красне» від 27.07.2000, протоколу № 4 загальних зборів СТ «СТ «Красне» від 03.09.2000, протоколу № 4 засідання правління СТ «СТ «Красне» від 09.12.2002, з яких випливає дотримання процедури прийому громадян у члени товариства із затвердженням їх рішеннями загальних зборів.

Отже, суд, оцінивши у сукупності докази, надані обома сторонами: позивачем на підтвердження обставин відсутності кворуму, а відповідачем на підтвердження обставин наявності кворуму, керуючись своїм власним переконанням встановив факт наявності кворуму.

Щодо доводів позивача, що членом товариства може бути лише особа, яка є власником земельної ділянки, що входить в межі СТ «СТ «Красне» та те, що ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 не є власниками земельних ділянок, а тому не можуть бути членами правління, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 10 ЗУ "Про кооператив", що кореспондується із п.п. 2.1, 2.2 статуту СТ «СТ «Красне», членом товариства може бути кожний громадянин, який досяг 16-річного віку, виявив бажання брати участь у здійсненні цілей та завдань товариства, сплатив вступний членський внесок та подав заяву про вступ до садівничого товариства. До того ж статут прямо передбачає надання членства особам, які є користувачами земельних ділянок.

В підтвердження членства СТ «СТ «Красне», зокрема, що ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 відповідачем до відзиву додано копії заяв про прийняття їх в члени товариства, які датовані 08-09.12.2021, а також копії прибуткових касових ордерів, які підтверджують, у встановленому статутом СТ «СТ «Красне» порядку, сплату вступних та цільових внесків.

Враховуючи викладене, твердження позивача про неналежних членів товариства та неправомочний склад правління товариства є хибними, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, суд доходить висновку, що позивач не навела порушення спірними рішеннями загальних зборів СТ «СТ «Красне» її права як члена такого товариства на управління та відповідно необхідність відновлення такого права. При цьому суд зауважує, що будучи обізнаним про проведення 11.12.2021 загальних зборів СТ «СТ «Красне» із відповідним порядком денним, позивач не скористалася своїм правом на участь у цих зборах та відповідно управління товариством.

Враховуючи висновок суду про недоведеність позивачем порушення прав останньої при ухваленні оспорюваних рішень загальних зборів СТ «СТ «Красне», як наслідок, про чинність таких рішень загальних зборів та відсутність підстав для втручання у справи товариства через визнання цих рішень недійсними, а також правомочний склад правління СТ «СТ «Красне», обраний на загальних зборах 11.12.2021, суд не вбачає підстав для задоволення похідних вимог про визнання недійсними рішень зборів правління СТ «СТ «Красне», проведених 26.01.2023 та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу СТ «СТ «Красне» (ідентифікаційний код 20628226) № 1003391070002020231 від 31.01.2023, а саме реєстрації статуту СТ «СТ «Красне» в новій редакції та внесення відомостей про керівника СТ «СТ «Красне» на підставі рішень зборів правління від 26.01.2023 та загальних зборів СТ «СТ «Красне» від 11.12.2021.

Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування своєї правової позиції по наявним спорам, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах цього спору, оскільки наведені вище аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

Суд також ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006, зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Отже, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Поряд з тим, відповідач у відзиву на позовну заяву просить суд відшкодувати йому витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 49 777, 81 грн.

Питання розподілу між сторонами судових витрат, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині рішення (п. 5 ч. 1 ст. 237, п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України).

За приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 123, ч. 1-3 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, у передбачений приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України строк до закінчення судових дебатів у справі, на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, із відповідно поданим клопотанням, відповідач надав копії: договору про надання правової допомоги № CL-0459 від 09.07.2024, додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги № CL-0459 від 09.07.2024, акта про надання правової допомоги № 4075 від 11.10.2024, звіту по табелю обліку робочого часу за період з 10.07.2024 по 11.10.2024, квитанцій до платіжних інструкцій на переказ готівки № ПН17 від 10.07.2024, №ПН169609 від 27.08.2024, № ПН169595 від 27.08.2024, б/н від 02.08.2024, б/н від 23.09.2024 та б/н від 14.10.2024.

Як випливає з наявної в матеріалах справи копії договору, 09.07.2024 між СТ «СТ «Красне» (далі клієнт) та Адвокатським бюро «Іоніті» (далі АБ «Іоніті» / Адвокатське бюро) укладено договір про надання правової допомоги CL-0459, відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 4.1, 4.3, 9.6 якого клієнт доручає адвокатському бюро надавати юридичні послуги, зокрема, але не обмежуючись цим, правову допомогу у цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справах, у справах про адміністративні правопорушення, у виконавчих та кримінальних провадженнях, іменовані надалі «правова допомога». У свою чергу, адвокатське бюро погоджується надавати клієнту правову допомогу згідно з умовами цього договору, а клієнт погоджується сплачувати за надану правову допомогу у порядку, строки та на умовах, визначених цим договором.

Конкретний обсяг правової допомоги погоджується сторонами в кожному конкретному випадку.

Клієнт оплачує надання правової допомоги адвокатським бюро за попередньо погодженою фіксованою вартістю або із застосуванням погодинних ставок спеціалістів адвокатського бюро. Сторони визначають найбільш зручний порядок визначення вартості надання правової допомоги окремо по кожному із запитів.

За домовленістю сторін вартість надання правової допомоги обраховується, виходячи із розміру погодинних ставок спеціалістів адвокатського бюро. Оплата наданої правової допомоги із застосуванням погодинних ставок спеціалістів адвокатського бюро здійснюється на підставі направленого клієнту рахунку на оплату з подальшим обов`язковим складанням акта про надання правової допомоги по факту надання правової допомоги.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом року з цього моменту.

Згідно підписаної додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги № CL-0459 від 09.07.2024 сторони домовилися, що клієнт оплачує послуги адвокатського бюро, які надаються у справі № 911/1483/24, що розглядається Господарським судом Київської області, із застосуванням наступних погодинних ставок спеціалістів адвокатського бюро: керуючий партнер 3 200, 00 грн/год; партнер 3 200, 00 грн/год; адвокат-старший юрист 2 000, 00 грн/год; головний бухгалтер 2 000, 00 грн/год; адвокат-юрист 1700, 00 грн/год; юрист 1 200, 00 грн; бухгалтер 1 200, 00 грн/год; помічник адвоката 800, 00 грн/год; помічник юриста 700 грн/год; менеджер з адміністративної діяльності 400, 00 грн/год.

З матеріалів справи випливає, що представництво відповідача у цій справі в суді першої інстанції здійснювалося адвокатом АБ «Іоніті» Іваницькою Ольгою Володимирівною, повноваження якої підтверджено ордером на надання правової допомоги серії АІ № 1656765 від 15.07.2024.

Суд встановив, що 11.10.2024 між АБ «Іоніті» та СТ «СТ «Красне» підписано акт про надання правової допомоги № 4075 на загальну суму 49 777, 81 грн, з якого випливає, що адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв та погодив умови надання послуг згідно зазначеного переліку, а саме звіту по табелю обліку робочого часу адвокат-юриста АБ «Іоніті» Ольги Іваницької за період з 10.07.2024 по 11.10.2024 у кількості 24, 888905 годин за ціною 2 000, 00 грн/год.

Із аналізу табеля обліку робочого часу адвокат-юриста АБ «Іоніті» Ольги Іваницької за період з 10.07.2024 по 11.10.2024, що є додатком до акта про надання правової допомоги № 4075 від 11.10.2024, суд дослідив, що означена сума складається з таких виконаних адвокатом завдань:

1)підготовка проектів документів та додатків до них у господарських справах:

15.07.2024 формування матеріалів господарської справи 0:20 год;

15.07.2024 візит до Господарського суду Київської області з метою ознайомлення з матеріалами господарської справи 1:53 год;

15.07.2024 вивчення матеріалів, наданих клієнтом, з метою формування правової позиції, спрямованої на захист інтересів клієнта 2:20 год;

16.07.2024 вивчення матеріалів господарської справи з метою формування правової позиції, спрямованої на захист інтересів клієнта 1:10 год;

19.07.2024 підготовка відзиву на позов 1:20 год;

23.07.2024 підготовка відзиву на позов 2:00 год;

24.07.2024 підготовка відзиву на позов 2:05 год;

29.07.2024 підготовка заяви про відшкодування судових витрат 0:25 год;

02.08.2024 візит до Господарського суду Київської області 1:00 год;

05.08.2024 підготовка документів на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 02.08.2024 0:40 год;

13.08.2024 аналіз відповіді на відзив, направленої представником позивача 0:20 год;

15.08.2024 підготовка заперечень на відповідь на відзив 1:50 год;

16.08.2024 підготовка заперечень на відповідь на відзив 1:50 год;

19.08.2024 підготовка заперечень на відповідь на відзив 1:10 год;

2)представництво у судових органах та участь у судових засіданнях у рамках ведення господарських справ:

06.09.2024 візит до Господарського суду Київської області з метою участі у судовому засіданні 1:30 год;

3)аналіз судової практики у господарських справах з метою формування юридичної позиції:

10.09.2024 аналіз практики Верховного Суду стосовно вирішення питання про забезпечення позову у справах, предметом яких є визнання недійсними загальних зборів товариства 0:30 год;

4)проведення зустрічей та переговорів:

проведення переговорів з помічником судді, з метою організації ознайомлення з матеріалами справи 0:10 год;

5)представництво у судових органах та участь у судових засіданнях у рамках ведення господарських справ:

10.10.2024 підготовка до участі у судовому засіданні 1:10 год;

11.10.2024 візит до Господарського суду Київської області 3:10 год.

Суд зазначає, що Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Приписами ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Суд встановив, що вартість наданих послуг за договором про надання правової допомоги № CL-0459 від 09.07.2024 обчислюється погодинною оплатою.

Водночас за результатами здійсненого судом аналізу акта про надання правової допомоги № 4075 від 11.10.2024 та додатку до нього у вигляді табеля обліку робочого часу адвокат-юриста АБ «Іоніті» Ольги Іваницької, судом встановлено невідповідність даних в означених документах щодо загальної кількості часу та визначеної ставки спеціаліста адвокатського бюро.

Так в акті зазначено, що кількість годин витрачених адвокатом на надання правової допомоги 24, 888905 годин, ставка спеціаліста визначена у розмірі 2 000, 00 грн/год, відповідно загальна вартість послуг склала 49 777, 81 грн (24, 888905 годин * 2 000, 00 грн/год). Водночас в табелі обліку робочого часу, який має вигляд у формі таблиці із відповідними колонками, зокрема, колонки «години», за кожний вид правової допомоги вказано кількість годин правничої допомоги та в кінці таблиці зазначено «Всього 24:53 год», що явно не відповідає кількості витраченого часу, вказаного в акті про надання правової допомоги № 4075 від 11.10.2024. До того ж, за арифметичним підрахунком зазначених в табелі обліку робочого часу годин за кожним видом правової допомоги, суд встановив, що загальна кількість годин витрачених адвокатом становить 22:13 год, а не як зазначено в цьому звіті 24:53 год.

Також суд зауважує, що керуючись принципом вільного волевиявлення щодо укладення договору про надання правової допомоги, АБ «Іоніті» та СТ «СТ «Красне» уклали договір про надання правової допомоги № CL-0459 від 09.07.2024 та додаткову угоду № 1 до нього, за умовами яких вартість надання правової допомоги обраховується, виходячи із розміру погодинних ставок спеціалістів адвокатського бюро, зокрема адвоката-юриста Ольги Іваницької, яка зазначена у звіті по табелю обліку робочого часу, у розмірі 1 700, 00 грн/год, тоді як в акті про надання правової допомоги № 4075 від 11.10.2024 ціна за годину роботи вказана у розмірі 2 000, 00 грн, яка властива адвокату-старшому юристу.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що визначений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 49 777, 81 грн є необґрунтованим щодо детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та умовам договору, а тому враховуючи, що такий розмір залежить від обсягу витраченого часу на надання правової допомоги, який згідно табелю обліку робочого часу налічує 22:13 год, а погодинна ставка адвоката-юриста АБ «Іоніті» становить 1 700, 00 грн, суд вважає, що реальний розмір правової допомоги становить 37 621, 00 грн (22:13 год * 1 700, 00 грн).

Натомість визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та / або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ч. 4-6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень зазначеної вище норми зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Натомість загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до згаданого припису під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Крім того, Верховний Суд у складі суддів Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Досліджуючи надані відповідачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що з них, зокрема, із звіту по табелю обліку робочого часу, в якому детально розшифровано яка правова допомога надавалась при розгляді справи, вбачається, що у загальну суму таких витрат включено час, витрачений адвокатом на формування матеріалів господарської справи (15.07.2024), аналіз практики Верховного Суду стосовно вирішення питання про забезпечення позову у справах (10.09.2024), проведення переговорів з помічником судді, з метою організації ознайомлення з матеріалами справи (10.09.2024), підготовка до участі у судовому засіданні (10.10.2024), включення яких до витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципу доцільності та розумності. Зокрема, відповідачем не доведено суду, що включення до витрат часу на підготовку до участі у судовому засіданні (10.10.2024) є реальними та необхідними, а витрати часу на проведення переговорів з помічником судді взагалі є недоречно заявленими.

Також суд вважає недоведеними витрати відповідача, що включені до обліку робочого часу, а саме: підготовка документів на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 02.08.2024, оскільки 02.08.2024 судом першої інстанцій постановлено дві ухвали, якими залишено без розгляду відзив СТ «СТ «Красне» та повернуто без розгляду заяву про відшкодування судових витрат. Жодних вимог в означених процесуальних документах для відповідача встановлено не було.

Окрім цього суд вважає необґрунтованими витрати відповідача на підготовку заяви про відшкодування судових витрат (29.07.2024), що включені до табелю обліку робочого часу адвоката, оскільки суд ухвалою від 02.08.2024 повернув її без розгляду СТ «СТ «Красне».

Господарський суд також вважає включення до витрат на професійну правничу допомогу витрати на візит до Господарського суду Київської області з метою участі у судовому засіданні 11.10.2024 обсягом 3:10 год такими що не відповідають критерію «розумності витрат на професійну правничу допомогу». У цьому випадку судом взято до уваги сукупно такі фактори як, судове засідання у справі № 911/1483/24 11.10.2024 тривало загалом 00:49 год; місцезнаходження АБ «Іоніті» вул. Коновальця Євгена, буд. 36, м. Київ, що не є значно великою відстанню до місцезнаходження Господарського суд Київської області; середня тривалість витраченого адвокатом часу на попередні судові засідання 1:00 год / 1:30 год. Отже суд вважає, що витрати на судове засідання 11.10.2024 є надмірними у заявленому розмірі.

Щодо інших витрат на професійну правничу допомогу, які включено до табелю обліку робочого часу та становлять за розрахунком суду 32 606, 00 грн: участь у судових засіданнях 02.08.2024 (1 700, 00 грн), 06.09.2024 (2 550, 00 грн), 11.10.2024 (2 550, 00 грн); ознайомлення з матеріалами справи, вивчення матеріалів справи та підготовка відзиву на позов, що включає загалом 10:08 год (17 136, 00 грн) (15.07.2024, 16.07.2024, 19.07.2024, 23-24.07.2024), а також аналіз відповіді на відзив та підготовка заперечень на відповідь на відзив, що налічує 05:10 год (8 670, 00 грн) (13.08.2024, 15-16.08.2024, 19.08.2024), суд зазначає таке.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20.

Суд враховує, що відповідач прийняв без заперечень надану йому правову допомогу без зауважень та погодив її розмір, що заявлений до стягнення.

При цьому суд виходить із того, що розмір гонорару, визначений СТ «СТ «Красне» та його адвокатом, є завищеним щодо позивача, зважаючи на витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В розрізі викладеного суд зазначає, що клієнт має право погодитись або не погодитися із запропонованими тарифами (вартістю послуг) зважаючи на свої фінансові можливості. У разі ж погодження та підписання відповідного договору клієнт оплачує вартість послуг адвоката за результатами їх надання та підтвердження. Проте, інший учасник у справі, на якого просить клієнт покласти понесені ним витрати на правову допомогу не зобов`язаний повністю за свій рахунок відшкодовувати усю суму заявлених витрат на правову допомогу. Як вказано вище, при визначенні суми до відшкодування суд має виходити з критерію розумності їх розміру, з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та / чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Отже, суд дійшов висновку, що реальними та необхідними витратами на професійну правничу допомогу адвоката відповідача у справі № 911/1483/24 відповідно до ст. 123, 126, 129 ГПК України є витрати у розмірі 16 800, 00 грн (6 800, 00 грн за судові засідання, 5 000, 00 грн вивчення матеріалів справи та підготовка відзиву на позов, 5 000, 00 грн аналіз відповіді на відзив та підготовка заперечень на відповідь на відзив), які належить покласти на позивача.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору та інші судові витрати позивача покладаються судом на позивача з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Садівницьке товариство «Красне» про:

визнання недійсними рішень загальних зборів членів Садівничого товариства «Садівницьке товариство «Красне», проведених 11.12.2021;

визнання недійсними рішень зборів правління Садівничого товариства «Садівницьке товариство «Красне», проведених 26.01.2023;

скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу Садівниче товариство «Садівницьке товариство «Красне» (ідентифікаційний код 20628226) № 1003391070002020231 від 31.01.2023, а саме реєстрації статуту Садівничого товариства «Садівницьке товариство «Красне» в новій редакції та внесення відомостей про керівника Садівничого товариства «Садівницьке товариство «Красне» на підставі рішень зборів правління від 26.01.2023 та загальних зборів Садівничого товариства «Садівницьке товариство «Красне» від 11.12.2021.

2.Понесені позивачем судові витрати покласти на позивача.

3.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Садівничого товариства «Садівницьке товариство «Красне» (хутір Красне, с. Михайлівка-Рубежівка, Бучанський р-н, Київська обл., 08110; ідентифікаційний код 20628226) 16 800 (шістнадцять тисяч вісімсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 19.11.2024.

Суддя П.В.Горбасенко