Рішення

від 20.11.2024 по справі 920/1198/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.11.2024м. СумиСправа № 920/1198/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали справи № 920/1198/24

за позовом Сумської міської ради

(майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40030,

код ЄДРПОУ 23823253)

до відповідача Фізичної особи підприємця Лисенка Валерія Олександровича

( АДРЕСА_1 ,

РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 242 442 грн 35 коп.

Суть спору: 23.09.2024 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до вимог якої просить стягнути з відповідача на свою користь 233227 грн 03 коп. за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 5910136300:05:003:0020 по вул. Харківська, 22а , м. Суми без оформленого договору оренди за період з 01.01.2021р. по 19.08.2024р.; а також просить судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2024, справу № 920/1198/24 призначено до розгляду судді Заєць С.В.

Ухвалою від 25.09.2024 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановив сторонам строки для надання процесуальних документів.

11.10.2024 позивачем надано до суду через систему «Електронний суд» Заяву про збільшення позовних вимог (вх. № 4497 від 11.10.2024). Відповідно до змісту якої просить суд стягнути з відповідача 242 442 грн 35 коп за використання земельної ділянки комунальної власності без оформлення договору оренди землі за період з 01.01.2021 по 11.10.2024.

Оскільки позивач, відповідно до положень ч. 2 п. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу вправі збільшити розмір позовних вимог, розгляд справи здійснюється з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вх. № 4497 від 11.10.2024).

18.10.2024 відповідачем через систему «Електронний суд» надано до суду Відзив на позовну заяву (з урахуванням заяви від 11.10.2024 про збільшення позовних вимог). Відповідно до змісту якого відповідач обґрунтовуючи свою позицію тим, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 територія м. Суми з 24.02.2022 по 03.04.2022 відносилась до територій активних бойових дій, а з 06.03.2024 по сьогоднішній день віднесена до території можливих бойових дій. Таким чином, вказує, що нарахування плати за користування земельною ділянкою за 2022 та 2024 роки не відповідає вимогам діючого законодавства. Враховуючи викладене, просить у цій частині відмовити Сумській міській раді у задоволенні позовних вимог.

23.10.2024 відповідачем надано до суду через систему «Електронний суд» Клопотання про розгляд справи у судовому засідання з повідомленням сторін (вх. №№4626,4627,4628 від 23.10.2024), відповідно до змісту якого просить:

- поновити строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін;

- здійснити розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін,

- подовжити строк для подання відзиву на позовну заяву.

04.11.2024 через систему «Електронний суд» позивачем надано заяву (вх. № 3402 від 04.11.2024), відповідно до змісту якої позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, та просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 11.11.2024 відмовлено у задоволенні Клопотання відповідача (вх. №№4626,4627,4628 від 23.10.2024).

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) у період з 01.01.2022 до 11.10.2024 користувався земельною ділянкою комунальної форми власності (власник - Сумська міська рада) не оформлюючи право користування та не сплачуючи кошти за таке користування.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у спірний період відповідачу на праві власності належало нерухоме майно (нежитлове приміщення, магазин «Анкара» загальною площею 1066,5 м.кв.), за адресою вул.Харківська,22а у м. Суми. Право власності на нерухоме майно зареєстроване в реєстрі 08.06.2005 на підставі Свідоцтва про право власності, ЯЯЯ/133067,01.06.2005, виконком Сумської міської ради.

Зазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 5910136300:05:003:0020 площею 0,0858 га, яка належить на праві власності Сумській міській раді (дата державної реєстрації права власності 16.04.2024, інформаційна довідка з Реєстру від 17.07.2024, а.с. 25).

Земельна ділянка є сформованою, останній присвоєний кадастровий номер (дата державної реєстрації земельної ділянки 31.08.2015); категорія земель - Землі житлової та громадської забудови; вид цільового призначення - 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (витяг з Державного земельного кадастру НВ-0001723402024 від 18.07.2024).

Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради у листі від 30.04.2024 № 06.01-16/664 «Про усунення порушень земельного законодавства», пропонував відповідачу звернутися до управління ЦНАП у м. Суми щодо надання в оренду земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Харківська, буд. 22а.

Договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5910136300:05:003:0020 між сторонами у спірний період не укладений, докази оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Сумській області від 29.03.2024 № 2561/5/18-2824-02-04 про надання інформації про сплату відповідачем за 2021-2024 роки земельного податку чи орендної плати відсутня. Однак, ОСОБА_1 подаються податкові декларації із плати за землю, в яких задекларовано податкове зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку, розміщену за адресою:м. Суми, вул. Харківська, 22а, площею 0,0241 га. Так за 2021 рік задекларована сума податкового зобов`язання складає 19874,02 га, за 2022 рік - 3348,78 грн., за 2023 рік - 20323,72 грн, за 2024 рік податкову декларацію подано з нульовими показниками. Задекларовані суми податкових зобов`язань за період з 2021-20234 року сплачені в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що у період з 01.01.2021 до 11.10.2024 відповідач користувався земельною ділянкою комунальної власності площею 1066,5 м.кв з кадастровим номером 5910136300:05:003:0020 без правовстановлюючих документів, тому, відповідно до положень статей 1212 - 1214 ЦК України, повинен відшкодувати Сумській міській раді всі доходи, які остання могла б одержати від оренди земельної ділянки.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Суд встановив, що відповідач у період з 01.01.2022 до 11.10.2024 був власником нерухомого майна (нежитлове приміщення, магазин «Анкара» загальною площею 1066,5 м.кв.), за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а тому використання об`єкту нерухомості, що належить відповідачу на праві власності, неможливе без відповідної земельної ділянки.

Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, а тому, у зв`язку з користуванням відповідачем нерухомим майном, презюмується його користування земельною ділянкою, якщо іншого не доведено.

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому, відповідно, не є суб`єктами плати за землю у формі земельного податку.

Єдиною можливою формою здійснення плати за землю для відповідача, як землекористувача, є орендна плата на підставі договору оренди земельної ділянки.

Суд встановив, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою у спірний період, зокрема укладення договору оренди та державної реєстрації права оренди.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 цього Кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

До моменту оформлення власником об`єктів нерухомості права оренди земельних ділянок, на яких ці об`єкти розташовані, відносини з фактичного користування земельними ділянками без укладених договорів їх оренди та недоотримання їхнім власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Зазначеної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 04.12.2019 по справі №917/1739/17.

Суд встановив, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 площею 1066,5 м.кв, на якій розташоване нерухоме майно відповідача, є сформованою, останній присвоєний кадастровий номер 5910136300:05:003:0020 (дата державної реєстрації земельної ділянки 31.08.2015); категорія земель Землі житлової та громадської забудови; вид цільового призначення 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Згідно з розрахунком позивача, за період з 01.01.2021 до 11.10.2024 місцевий бюджет недоотримав 242442 грн 35 коп. орендної плати через не оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою.

У розрахунку позивач врахував: нормативно-грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 3 181 893,25 грн за 2024 рік згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки сформований 22.05.2024; у розмірі 3027 491,20 грн за 2023 рік, що розраховано наступним, чином: 3 181 893,25 грн (НГО за 2024 рік) розділити на 1,051 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік (лист Держгеокадастру від 12.01.2024 про індексацію НГО земель за 2023 рік); у розмірі 2 632 601,04 грн за 2022 рік що розраховано наступним чином: 3 027 491,20 грн (НГО за 2023 рік) розділити на 1,15 (коефіцієнт індексації нормативноїгрошової оцінки земель за 2022 рік (лист Держгеокадастр від 12.01.2023 про індексацію НГО земель за 2022 рік); у розмірі 1 768 869,96 грн за 2021 рік, що розраховано наступним чином: НГО за 2019 рік 1 768 869,96 грн ( згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.02.2019) помножити на 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2019 рік) та помножити на 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2020 рік). Розмір відсотку від нормативної грошової оцінки земельної ділянки визначений позивачем у 2021, 2022 році 4%, у 2023, 2024 роках 2%.

Суд зазначає, що відповідно до п. 69.14 Перехідних положень Податкового кодексу України (пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ доповнено підпунктом 69.14 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022; в редакції Закону № 3050-IX від 11.04.2023) за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до повідомлення Державної податкової служби України, оприлюдненого на офіційному сайті 18.05.2023, 6 травня 2023 року набув чинності Закон України від 11 квітня 2023 року № 3050-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно (далі Закон № 3050).

Законом змінено механізм визначення переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі Перелік територій). Згідно з Законом Перелік територій визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (п. 2831.2 ст. 2831, п. 286.1 ст. 286, п. 288.8 ст. 288, п.п. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (далі Кодекс)).

Постанова Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 (далі постанова № 1364) визначає деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Зокрема, пунктом 1 постанови № 1364 визначається орган виконавчої влади (Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій), якому делегуються повноваження щодо затвердження переліку територій, а також визначаються складові переліку територій, вимоги до формату територій, за якими ці території відображаються у переліку, та затверджена форма переліку територій.

Враховуючи зазначене, у контексті Закону № 3050 постанова № 1364 може вважатися такою, що встановила порядок визначення Переліку територій.

У зв`язку з цим Перелік територій, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004 (далі наказ № 309), може застосовуватися при справлянні плати за землю на відповідних територіях.

Відповідно до п.п. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу (у редакції Закону № 3050) власники та користувачі земельних ділянок не нараховують та не сплачують плату за землю (земельний податок та/або орендна плата) на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих російською федерацією:

Фізичні особи:

2022 рік з 1 січня до 31 грудня; 2023 рік з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території;

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці:

2022 рік з 1 березня до 31 грудня; 2023 рік з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Для цілей справляння плати за землю відповідно до п.п. 69.14 п. 69 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу застосовується тільки перелік територій активних бойових дій (частина друга розділу І) та тимчасово окупованих російською федерацією (розділ ІІ).

Відповідно до частини другої розділу першого Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який визначає території активних бойових дій, у редакції від 17.02.2023 до відповідного переліку включена Сумська міська територіальна громада (дати початку та завершення бойових дії 24.02.2022 03.04.2022). Місто Суми є центром Сумської міської територіальної громади. Факт ведення з 24.02.2022 на території міста Суми бойових дій є загальновідомим.

Підпункт 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу (у редакції Закону № 3050) містить чітку вказівку на період за який не сплачується орендна плата в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб підприємців - з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року.

За цих обставин суд вважає безпідставним нарахування та заявлення до стягнення безпідставно збережених коштів за період з 01.03.2022 до 31.12.2022. Суд враховує, що позивач просить суд стягнути з відповідача кошти, які останній зберіг у себе за рахунок власника земельної ділянки, які мав заплатити за користування земельною ділянкою як орендну плату. Водночас, за період з 01.03.2022 до 31.12.2022 орендарі земельних ділянок на території Сумської міської територіальної громади звільнені від нарахування та сплати орендної плати за земельні ділянки комунальної власності. Поряд з цим, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Суд вважає правомірним та обґрунтованим нарахування безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою у межах заявленого періоду:

- 2021 рік (70754 грн 80 коп 19874 грн 02 коп (сплачена орендна плата=50880 грн 78 коп.),

- за січень, лютий 2022 року (105304 грн 04 коп. (орендна плата за 2022 рік)/12х2 -3348 грн 78 коп (сплачена орендна плата) =14201 грн. 89 коп.),

- 2023 рік (60549 грн. 82 коп.- 20323 грн 72 коп (сплачена орендна плата)=40226 грн 10 коп.),

- за період з 01.01.2024 по 11.10.2024 року (49380 грн 21 коп .

Всього в загальній сумі 154 688 грн. 98 коп.

Отже, правомірними та обґрунтованими є вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь Сумської міської ради у межах заявленого періоду з 01.01.2021 по 11.10.2024 року 154 688 грн. 98 коп. безпідставно збережених коштів.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за викладених обставин є вимоги в частині стягнення з відповідача на користь Сумської міської ради у межах заявленого періоду з 01.01.2021 по 11.10.2024 року 154 688 грн. 98 коп. безпідставно збережених коштів.

У задоволенні позову в іншій частині щодо стягнення з відповідача 87 753 грн 37 коп. суд відмовляє за його необґрунтованістю.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1)у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позову, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 1856 грн 27 коп. судового збору. В частині 1053 грн 05 коп, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Лисенка Валерія Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Сумської міської ради (пл. Незалежності, 2, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 23823253) 154 688 грн 98 коп. безпідставно збережених коштів.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця Лисенка Валерія Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (вул. Садова, буд. 33, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 40456009) 1856 грн 27 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане суддею 20.11.2024.

СуддяС.В. Заєць