Ухвала

від 04.11.2024 по справі 278/5444/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №278/5444/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Кривенької А. С., розглянувши скаргузаступника керівника окружної прокуратури Кравцова Георгія на рішення державного виконавця Житомирського відділу ДВС у Житомирському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); стягувач - Житомирська обласна державна адміністрація, боржник - ОСОБА_1 , заінтересована особа - Басейнове управління водних ресурсів річки Прип`ять, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури Кравцов Г. звернувся до суду із вище вказаною скаргою на рішення посадової особи органу державної виконавчої служби в порядкуст. 447 ЦПК України, у якій просить:

- поновити строк на оскарження рішення головного державного виконавця Житомирського відділу ДВС у Житомирському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Крученюка А. С. про закінчення виконавчого провадження № 73628537 від 18.09.2024 року на виконання виконавчого листа № 278/2100/21 від 13.12.2023 року, виданого Житомирським районним судом про зобов`язання ОСОБА_1 , повернути державі в особі Житомирської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 1822082000:03:000:0915;

- визнати неправомірною і скасувати постанову головного державного виконавця Житомирського відділу ДВС у Житомирському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Крученюка А.С. про закінчення виконавчого провадження № 73628537 від 18.09.2024 року.

В обґрунтування своєї скарги вказував, що на виконанні в Житомирському ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавчий лист, виданий 13.12.2023 року Житомирським районним судом Житомирської області про зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі в особі Житомирської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 1822082000:03:000:0915.

18.09.2024 року головним державним виконавцем Крученюком А. С. прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з тим, що вказане рішення суду не може бути виконане без участі боржника.

Вважає, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 18.09.2024 року є неправомірною, прийнятою в порушення вимог п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40, абз. 3 ч. 3 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження», а відтак підлягає скасуванню.

У відзиві на скаргу (а.с. 22-26) представник Житомирського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) просить відмовити у задоволенні скарги.

Вважає доводи викладені у скарзі заступника керівника Житомирської окружної прокуратури Г. Кравцова з приводу того, що вищевказане рішення суду може бути виконано без участі боржника безпідставними і надуманими, так як не наведено аргументів з приводу того, яким чином в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» вказане рішення суду може бути виконано державним виконавцем без участі боржника.

Зазначає, що у державного виконавця відсутні механізми та заходи примусового виконання за допомогою яких можливо було б повернути державі в особі Житомирської обласної державної адміністрації земельну ділянку за кадастровим номером 1822082000:03:000:0915, окрім як зобов`язати самого боржника вчинити дії щодо такої передачі.

Також, зазначає, що витребувати та передати можна лише індивідуально визначене майно або майно, яке виділено в натурі, що знову ж таки свідчить про те, що рішення суду не може бути виконано без участі боржника.

У судовому засіданні прокурор вимоги скарги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Представник боржника ОСОБА_1 адвокат Бас А. М. зазначив, що його довірителем вживалися всі заходи щодо добровільного виконання рішення суду. Повідомив, що його довірителем не отримувались повідомлення від державного виконавця.

Представники Житомирської ОДА та Басейнового управління водних ресурсів річки Прип`ять при вирішенні скарги по суті поклались на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що за результатами судового провадження має бути постановлено ухвалу, якою строк на звернення до суду зі скаргою має бути поновлено, а у задоволенні скарги відмовлено з таких підстав.

Відповідно до ст. 449 Цивільного процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Про винесення головним державним виконавцем Житомирського відділу ДВС у Житомирському районі Крученюком А. С. оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження № 73628537 від 18.09.2024 року Житомирській окружній прокуратурі стало відомо 24.09.2024 року згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження та 25.09.2024 року Житомирською окружною прокуратурою внесена скаргу на рішення державного виконавця в порядку ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» на адресу начальника Житомирського ВДВС у Житомирському районі ЦМУМЮ (м. Київ).

01.10.2024 року за вих. № 8435-24 на адресу Житомирської окружної прокуратури надійшла постанова про результати перевірки законності виконавчого провадження, якою залишено без задоволення скаргу заступника керівника Житомирської окружної прокуратури.

Відтак,строк на оскарження рішення головного державного виконавця Житомирського відділу ДВС у Житомирському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Крученюка А. С. про закінчення виконавчого провадження № 73628537 від 18.09.2024 року на виконання виконавчого листа № 278/2100/21 від 13.12.2023 року, виданого Житомирським районним судом про зобов`язання ОСОБА_1 , повернути державі в особі Житомирської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 1822082000:03:000:0915 підлягає поновленню.

Фактичні обставини, встановлені судом.

19.12.2023 року постановою головного державного виконавця Житомирського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Крученюком А. С. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 278/2100/21 виданого 13.12.2023 року Житомирським районним судом Житомирської області про зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі в особі Житомирської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 1822082000:03:000:0915 (а.с. 30).

09.04.2024 року за невиконання без поважних причин боржником рішення суду державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу в сумі 1700,00 грн (а.с. 36).

01.08.2024 року за повторне невиконання рішення суду на боржника накладено повторні штрафні санкції у сумі 3400,00 грн (а.с. 33). та направлено до Відділу поліції № 1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області повідомлення за ознаками злочину, передбаченого статтею 382 ККУ (а.с. 41-43).

18.09.2024 року державним виконавцем, керуючись п. 11 ч. 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Житомирського районного суду Житомирської області № 278/2100/21 виданого 13.12.2023 року про зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі в особі Житомирської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 1822082000:03:000:0915, мотивуючи своє рішення тим, що рішення суду не може бути виконано без участі боржника, за невиконання без поважних причин рішення на громадянина ОСОБА_1 винесені постанови про накладення штрафу від 09.04.2024 року на суму 1700,00 грн та 01.08.2024 року на суму 3400,00 грн, а 18.09.2024 року до Житомирського РВП Житомирського відділу Поліції ГУНП у Житомирській області направлено повідомлення за ознаками злочину, передбаченого статтею 382 ККУ (а.с. 45).

Норми права, застосовані судом.

Згідно зістаттею 129 Конституції Україниоднією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Згідно ізст. 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За умовами частини другоїстатті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частинами першої та другоюстатті 18 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012).

Відповідно дорішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25.04.2012невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Приписамистатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»унормовано, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело як джерело права.

За умовами пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні по справі «Деркач та Палек проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, даний пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 Конвенції як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії»).

У рішенні по справі «Чіжов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Статтею 447 ЦПК Українивизначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною першоюстатті 74 Закону України «Про виконавче провадження»унормовано, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

За умовами частини першоїстатті 5 Закону України «Про виконавче провадження»примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Положеннями частини першоїстатті 13 Закону України «Про виконавче провадження»унормовано, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першоюстатті 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Належним доказом вжиття усіх передбачених законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду відображена в постанові від 29.10.2021 у справі №916/1714/20.

Враховуючи вищевикладене, за змістом положень статей1,5,6,11,18 Закону України "Про виконавче провадження"метою виконавчого провадження є захист інтересів стягувачів шляхом здійснення сукупності передбачених законом заходів, спрямованих на дієве та ефективне виконання рішень суду та інших органів і посадових осіб, а виконавці при здійсненні виконавчого провадження наділені широким колом повноважень та зобов`язані неухильно дотримуватись прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на положеннястатті 129-1 Конституції України.

Отже, виконавець зобов`язаний вживати передбаченихЗаконом України "Про виконавче провадження"заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пункт 11 частини першоїстатті 39 Закону України «Про виконавче провадження»передбачає, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьоюстатті 63 цього Закону.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14-19 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (частини друга, третястатті 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження"регламентовано порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 63 Закону України "Про виконавче провадження"за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостоюстатті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною третьоюстатті 63 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже, відповідно до змісту наведеної норми повторне невиконання боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі, має наслідком надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Водночас, у разі невиконання рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника, державний виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

В обох випадках, про які йдеться в абзацах другому та третьому частини третьоїстатті 63 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець має звернутись до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення. Однак, ухвалити постанову про закінчення виконавчого провадження після такого звернення виконавець може лише у разі невиконання боржником рішення суду, яке не може бути виконане без його участі. Якщо ж судове рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець після відповідного звернення до правоохоронних органів не закінчує виконавче провадження, а продовжує вживати передбаченіЗаконом України «Про виконавче провадження»заходи, спрямовані на примусове виконання такого рішення.

При цьому накладення штрафів і направлення подання (повідомлення) правоохоронним органам про притягнення боржника до кримінальної відповідальності самі собою не є достатніми заходами з виконання судового рішення. Звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не означає, що виконавець вжив усіх можливих заходів для виконання рішення суду, а свідчить лише про вжиття ним передбачених законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 16.11.2022 у справі №910/7310/20.

Мотивована оцінка аргументів сторін.

Та обставина, що саме ОСОБА_1 за судовим рішенням зобов`язаний вчинити певні дії, не свідчить про те, що у разі невиконання цьогорішеннясаме боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 63 Закону, оскільки судове рішення хоч і зобов`язує саме боржника вчинити ці дії, однак, не є нерозривно пов`язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цьогорішеннябез його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судом обставини невиконання його у добровільному порядку та свідоме ухилення ОСОБА_1 від його виконання.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеної у постановах у справі №916/4106/14 від 30.08.2018 та у справі №924/315/17 від 25.09.2020.

Також, суд враховує правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 13.02.2018 у справі № 923/182/13-г та від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14, відповідно до змісту яких та обставина, що саме боржник відповідно до судового рішення зобов`язаний вчинити певні дії, не свідчить про те, що у разі невиконання цьогорішеннясаме боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу 2 частини третьоїстатті 63 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки хоч і зобов`язує саме боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов`язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цьогорішеннябез його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судами обставини невиконання його у добровільному порядку та вчинення перешкод у його виконанні.

Таким чином, враховуючи встановлені під час розгляду скарги обставини, суд вбачає наявність правових підстав для визнання неправомірною та скасування постанови головного державного виконавця Житомирського відділу ДВС у Житомирському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Крученюка А.С. про закінчення виконавчого провадження № 73628537 від 18.09.2024 року на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»у зв`язку із направленням подання про кримінальне правопорушення за фактом умисного невиконання боржником ОСОБА_1 рішення суду.

Крім того, на глибоке переконання суду, державний виконавець не вжив всіх необхідних дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого листа, виданого 13.12.2023 року Житомирським районним судом Житомирської області про зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі в особі Житомирської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 1822082000:03:000:0915, а саме:

- передбачених ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження", зокрема, п. 3, 6, 7, 8, 19 ч. 3. Окрім того, відповідно до положень даної статі у разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

- у порушення ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем не надано суду доказів направлення ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження з рекомендованим поштовим відправленням.

Водночас суд звертає увагу державного виконавця на приписист. 453 ЦПК України, відповідно до якої про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Керуючись ст.259-261,352-355,447- 451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргузаступника керівника окружної прокуратури Кравцова Георгія на рішення державного виконавця Житомирського відділу ДВС у Житомирському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); стягувач - Житомирська обласна державна адміністрація, боржник - ОСОБА_1 , заінтересована особа - Басейнове управління водних ресурсів річки Прип`ять-задовольнити.

Визнати неправомірною і скасувати постанову головного державного виконавця Житомирського відділу ДВС у Житомирському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Крученюка А. С. про закінчення виконавчого провадження № 73628537 від 18.09.2024 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Повну ухвалу складено та підписано 20.11.2024 року.

Суддя О. М. Дубовік