Постанова

від 20.11.2024 по справі 279/904/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №279/904/24 Головуючий у 1-й інст. Волкова Н. Я.

Категорія 44 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Борисюка Р.М.

розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №279/904/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коростенський завод МДФ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, безпечні і здорові умови проживання, за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Коростенський завод МДФ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 серпня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Волкової Н.Я. в м. Коростень Житомирської області,

в с т а н о в и в :

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- стягнути з ТОВ «Коростенський завод МДФ» на свою користь 50000 грн в якості відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, на безпечні і здорові умови проживання;

- стягнути з ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» на свою користь 50 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, на безпечні і здорові умови проживання.

В обґрунтування позову зазначає, що він проживає з 18.02.1984 року на постійній основі за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що близько його житлової забудови побудовані та здійснюють свою діяльність ТОВ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія». Стверджує, що протягом всього часу, від початку здійснення господарської діяльності, зазначеними вище суб`єктами господарювання грубо порушується його право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, на безпечні і здорові умови проживання, створюється ризик та загроза життю та здоров`ю, ризик виникнення найнебезпечніших хвороб, які в подальшому можуть призвести до смерті. Зазначає, що він разом із сусідами та іншими мешканцями АДРЕСА_1 неодноразово зверталися до місцевих органів влади і контролюючих органів щодо масового порушення конституційних, екологічних прав зі сторони відповідачів. Проте вказує, що заходи досудового врегулювання вказаного питання не дали результативності, порушення відповідачів мали триваючий характер.

Зазначає, що з даного питання уже наявна судова практика, зокрема постановою Житомирського апеляційного суду від 27.05.2020 по справі №283/518/17-ц визнано беззаперечне порушення екологічного права ОСОБА_2 на безпечне для життя і здоров`я довкілля, на безпечні і здорові умови проживання та нанесення моральної шкоди, завданої порушенням цього права. Постановою Верховного Суду по даній справі рішення першої інстанції та апеляційної інстанції залишено без змін. Також, вказує, що постановою Житомирського апеляційного суду у справі №279/4170/22 ОСОБА_3 було присуджено по 50000 грн моральної шкоди із кожного з відповідачів. Зазначає, що постановою Житомирського апеляційного суду від 16.11.2021 по справі №279/2933/20 стягнуто із відповідачів по 50 000 грн на користь ОСОБА_4 . Також, вказує, що подібним його, спірним правовідносинам надано оцінку в постановах Верховного Суду у справі №279/1808/22 від 13.12.2023, у справі №279/3026/20 від 16.12.2023. Звертає увагу на те, що при касаційному перегляді аналогічних справ №279/3536/20, №283/518/17-ц визнано доведеним факт порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства. Окрім того, зазначає, що постановою Житомирського апеляційного суду від 16.11.2021 у справі №279/2933/20 було надано оцінку висновку комісійної інженерно-екологічної експертизи №5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 від 12 липня 2019 року, якою підтверджено факт порушення відповідачами норм природоохоронного законодавства.

Стверджує, що протягом всього періоду своєї роботи як ПрАТ «Коростенський завод МДФ», так і ТОВ «Українська лісопильна холдингова компанія» допускали постійні порушення екологічних норм, які були виявлені в процесі планових та позапланових перевірок, в переважній більшості, що проявлялось в понаднормованих викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Вказує, що в листах Держекоінспекції у Житомирській області зазначається «Питання дотримання вимог природоохоронного законодавства під час будівництва та експлуатації підприємства неодноразово у 2012, 2013, 2014, 2015 роках перевірялись в ході планових та позапланових перевірок. Під час проведення перевірок виявлялися ряд грубих порушень, таких як наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, несанкціонований скид забруднюючих речовин за територію підприємства без попередньої очистки, відхилення від норм встановлених висновком державної екологічної експертизи, невідповідність роботи очисних споруд до робочого проекту, перевищення вмісту забруднюючих речовин у стічних водах, які скидалися на очисні споруди водоканалу. Виявлені порушення фіксувались актами перевірок, надавались приписи з метою їх усунення. Масові порушення вимог природоохоронного законодавства, грубі порушення у сфері атмосферного повітря, постійні понаднормовані викиди забруднюючих речовин від діяльності як ПрАТ «Коростенський завод МДФ», так і ТОВ «Українська лісопильна холдингова компанія», що не дають повноцінно жити та дихати всьому м. Коростеню Житомирської області, зафіксовані у незалежному висновку Київського науково - дослідного інституту судових експертиз, листах Державної екологічної інспекції у Житомирській області за наслідками проведених позапланових перевірок на місці здійснення діяльності та їх зміст детально розписаний у рішеннях суду першої та апеляційної інстанцій - по своїй сутті є протиправними діяннями, оскільки за своєю правовою природою є правопорушеннями.

Стверджує, що ПрАТ «Коростенський завод МДФ», ТОВ «Українська лісопильна холдингова компанія» є джерелами підвищеної небезпеки, оскільки здійснюють діяльність, пов`язану із хімічними речовинами. Зазначає, що завдана йому моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою відповідачів, оскільки внаслідок господарської діяльності відповідачів у 2012-2017 роках, а також у 2019 році здійснювалося забруднення атмосферного повітря на території його садиби, він позбавлений права на безпечне довкілля. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити позов в повному обсязі.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 серпня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ТОВ «Коростенський завод МДФ» на користь ОСОБА_1 20 000 грн у відшкодування моральної шкоди. Стягнуто із ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» на користь ОСОБА_1 20 000 грн у відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ТОВ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» подали апеляційні скарги, у яких просять його в частині задоволених до них вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказують, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема ЗУ «Про охорону атмосферного повітря», ЗУ «Про охорону навколишнього природнього середовища». Зазначають, що судом першої інстанції було неправомірно відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, оскільки вказана справа є справою підвищеної складності, її розгляд передбачає збір і дослідження значного обсягу доказів. Вказують, що суд першої інстанції під час розгляду справи не врахував аргументів відповідачів, не дослідив та не оцінив у порушення ст. 89 ЦПК України жодних доказів долучених відповідачами до справи, зокрема: висновок експерта Житомирського відділення Київського НДІСЕ за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи №880/23-25 від 15.09.2023, висновок експертизи ННЦ «ІСЕ ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» МЮ України від 10.04.2023 та інших доказів. Зазначають, що судом першої інстанції було проігноровано клопотання про визнання висновку експертів КНІДСЕ №5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 від 12.07.2019 недопустимим доказом, що свідчить про не дотримання принципу рівності сторін. Вважають, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду справи та не дотримався принципу справедливості.

Зазначають, що законодавством дозволено суб`єктам господарювання здійснювати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в рамках лімітів встановлених в рамках відповідних дозволів, виданих компетентними державними органами. Вказують, що суд першої інстанції повинен був встановити склад цивільного правопорушення, а саме встановити обставини, чим саме позивач доводить наявність моральної шкоди, чи вчинили відповідачі протиправну поведінку, чи є в тому їх вина і саме головне, чи спрямована протиправна поведінка саме на позивача, тобто наявність причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою і наявністю моральної шкоди. Зазначають, що судом першої інстанції взято до уваги лише докази позивача, зокрема листи Державної екологічної інспекції у Житомирській області від 06.07.2016, від 06.03.2017, від 06.07.2017 та висновок комісійної інженерно-екологічної експертизи від 12.07.2019, проте вказують, що на підставі вказаних листів не можливо встановити обставини щодо наявності забруднення житлової забудови в період виявлення порушень.

Звертають увагу на те, що доказів того, що на момент ймовірного виявлення порушень природоохоронного законодавства відповідачами відбулося забруднення садиби позивача окремо та забруднення атмосферного повітря в житловій забудові загалом матеріали справи не містять. Зазначають, що відповідачі здійснюють свою діяльність виключно на підставі дозволів. Звертають увагу на те, що позивач не звертався ні до відповідачів, ні до інших контролюючих органів про нібито порушення його прав та/або законних інтересів. Вказують, що в матеріалах справи містяться докази перевірок, що підтверджують відсутність наднормативного забруднення атмосферного повітря шкідливими речовинами внаслідок промислової діяльності відповідачів. Звертають увагу на те, що позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому дослідження якості повітря здійснювалося на території домогосподарств за адресою: АДРЕСА_2 та 102.

Зазначають, що судом першої інстанції не було враховано протоколи 8-32 від 28.03.2023 та протокол 9 (109-133) від 27.03.2023. Звертають увагу на те, що з висновку КНДІСЕ від 15.09.2023 встановлено відсутність перевищень гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, які потрапляють в атмосферне повітря зі стаціонарних джерел викидів відповідачів, що також виключає вину останніх. Зазначають, що висновок експертів КНДІСЕ, щодо перевищення концентрацій пилу в житлових забудовах по АДРЕСА_3 та 112 є наслідком діяльності ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «УХЛК» є нічим не підтверджений та ґрунтується на припущеннях експертів. Посилаються на судову практику викладених у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року в справі №372/2493/17. Враховуючи вищевикладене просили скасувати рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 серпня 2024 року в частині задоволених до них вимог та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Також просили стягнути витрати на правову допомогу, орієнтовний розмір яких складає по 50000 грн.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи тавстановлено судомпершої інстанції,що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Поряд з його житловим будинком, по АДРЕСА_4 розташований ТОВ «Коростенський завод МДФ» та по вул. Кемського, 11-Т в м. Коростень Житомирської області ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія».

Діяльність ТОВ «Коростенський завод МДФ» за основним видом КВЕД 16.21 - виробництво фанери, дерев`яних плит і панелей, шпону, здійснюється на підставі:

- дозволу Міністерства екології та природних ресурсів України від 26 грудня 2016 року №1810700000-61 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на 7 років з 26 грудня 2016 року до 26 грудня 2023 року;

- дозволу Міністерства екології та природних ресурсів України від 11 квітня 2017 року №1810700000-61а на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на 7 років з 11 квітня 2017 року до 11 квітня 2024 року;

- експертного звіту Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» №149/14 щодо розгляду проектної документації по проекту (позитивний) «Будівництво відділення підготовки та зберігання смоли по АДРЕСА_4 » на замовлення ПАТ «Коростенський завод МДФ» від 09 лютого 2015 року;

- висновку Міністерства екології та природних ресурсів України від 28 лютого 2017 року №7-03/13-2647/10-17 за матеріалами оцінки впливу на навколишнє природне середовище «Будівництво відділення підготовки та зберігання смоли по АДРЕСА_4 » за зверненням ПАТ «Коростенський завод МДФ», згідно з яким визнано екологічну допустимість прийнятих у наданих матеріалах рішень та надано їм позитивну оцінку за умови дотримання вимог природоохоронного законодавства України.

Діяльність ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» за видом КВЕД 16.10 - лісопильне та стругацьке виробництво, а також за видом КВЕД 16.23 - виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів, здійснюється на підставі:

- експертного звіту Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» від 30 грудня 2015 року №120/15 щодо розгляду проектної документації по проекту «Будівництво деревообробного комбінату по Жовтневій, 11-б в м. Коростень» на замовлення ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», згідно з яким виявлено помилки та зроблено ряд зауважень до проектної документації;

- дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 19 січня 2016 року №ГУ115160191278 щодо будівництва деревообробного комбінату на АДРЕСА_4 » ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія»;

- сертифіката Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії IV-№165170521474 від 21 лютого 2017 року, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта деревообробного комбінату на АДРЕСА_4 »;

- сертифіката Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії IV №163171920848 від 11 липня 2017 року, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта деревообробного комбінату на АДРЕСА_4 »;

- дозволу Житомирської обласної державної адміністрації від 26 квітня 2017 року №1810700000-116 на викиди ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на 10 років з 26 квітня 2017 року до 26 квітня 2027 року.

У листі Державної екологічної інспекції у Житомирській області від 06 липня 2016 року №2890/05-16 адресованого ОСОБА_2 зазначено, що питання дотримання вимог природоохоронного законодавства під час будівництва та експлуатації ПАТ «Коростенський завод МДФ» неодноразово у 2012, 2013, 2014 та 2015 роках, перевірялися в ході планових та позапланових перевірок. Під час проведення перевірок виявлялися ряд грубих порушень, таких як наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, несанкціонований скид забруднюючих речовин за територію підприємства без попередньої очистки, відхилення від норм, встановлених висновком державної екологічної експертизи, невідповідність роботи очисних споруд до робочого проекту, перевищення вмісту забруднюючих речовин у стічних водах, які скидалися на очисні споруди водоканалу.

Виявлені порушення фіксувалися актами перевірок, надавалися приписи з метою їх усунення, у 2012 році Державною екологічною інспекцією у Житомирській області винесено рішення про тимчасову заборону діяльності ПАТ «Коростенський завод МДФ» до повного усунення порушень, а також обраховано збитки за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у розмірі 196 000 грн., які у подальшому були повністю відшкодовані. Останньою перевіркою інспекції у 2015 році встановлено, що ПАТ «Коростенський завод МДФ» усі необхідні документи екологічного характеру отримано, грубі порушення вимог природоохоронного законодавства усунуто.

У листі від 06 березня 2017 року №645/05-16 адресованого ОСОБА_2 . Державна екологічна інспекція зазначила, що під час здійсненої в період з 26 жовтня 2016 року до 14 листопада 2016 року планової перевірки ПАТ «Коростенський завод МДФ» виявлені наступні порушення вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря, а саме: не надано під час перевірки дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів, яким визначено видовий та кількісний склад викидів забруднюючих речовин, а також позитивний висновок державної експертизи по робочому проекту будівництва відділення підготовки та зберігання смоли, джерело викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (стартова труба відводу димових газів енергоблоку) не обладнано майданчиком для відбору проб викидів та відсутній вхідний отвір для відбору проб.

Згідно з висновком експертизи від 12 липня 2019 року №5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23, проведеної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз в межах цивільної справи №283/518/17-ц:

- діяльність ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська лісопильна компанія» (як разом так і окремо) призвела до забруднення навколишнього природного середовища небезпечними хімічними речовинами (пункт 1 висновку);

- згідно з наданими для дослідження матеріалами інвентаризації викидів забруднюючих речовин на ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», підприємствами витримана нормативна санітарно-захисна зона 300 м та 100 м відповідно. Разом з тим, відповідно до результатів дослідження повітря населених місць (протоколи вимірювання від 15 та від 25 квітня 2019 року) виявлено перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, характерних для ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» за межами санітарно-захисної зони (пункт 5 висновку);

- за результатами досліджень інтенсивності викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», враховуючи свідчення фахівців, які проводили відбір проб та вимірювання, встановлено, що стаціонарні джерела викидів, на яких відбирались проби та проводились вимірювання, не працювали в максимальному режимі (працювали з потужністю 0,25 - 4% від показників потужності, визначених у матеріалах інвентаризації та дозволі на викиди ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та 12 - 18% від показників потужності, визначених у матеріалах інвентаризації та дозволі на викиди ТОВ «Українська холдингова компанія»). Разом з тим, навіть при такому режимі роботи стаціонарних джерел викидів у житловій забудові спостерігались перевищення гранично допустимої концентрації суспендованих твердих частинок, недиференційованих за складом (пилу) та груп сумацій.

Відповідно до протоколу №04-03 дослідження повітря населених місць від 15 квітня 2019 року у точці № НОМЕР_1 (житлова забудова, вул. Я. Мудрого, 102) концентрація пилу становить 1,8 мг/м 3 при максимальній разовій гранично-допустимій концентрації 0,5 мг/м 3, що є перевищенням в 3,6 рази.

Відповідно до протоколу № 04-03 дослідження повітря населених місць від 15 квітня 2019 року у точці № НОМЕР_2 (житлова забудова, АДРЕСА_2 ) концентрація пилу становить 1,0 мг/м 3 при максимальній разовій гранично-допустимій концентрації 0,5 мг/м 3, що є перевищенням в 2,0 рази.

За результатами інструментальних вимірів в точці № НОМЕР_1 (житлова забудова, АДРЕСА_3 ) коефіцієнт комбінованої дії К к.д. для групи сумації 47 (сірчистий ангідрид, вуглецю оксид, діоксид азоту та фенол) перевищує гранично допустимий рівень в 2,19 рази. На підставі вказаного можливо стверджувати, що при звичайних режимах роботи джерел викидів ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» фактичні концентрації досліджуваних забруднюючих речовин в житловій забудові значно вищі за виявлені та, ймовірно, перевищують ГДК м.р. (пункти 6, 8 висновку). Копія вказаного висновку експертизи, яку проводили експерти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз в межах цивільної справи №283/518/17-ц, долучена позивачем до цього позову.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що домогосподарство позивача знаходиться в безпосередній близькості до домогосподарств території, які досліджувались згідно висновку комісійно інженерно-екологічної експертизи №5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 від 12 липня 2019 року, де встановлено забруднення внаслідок промислової діяльності відповідачів атмосферного повітря, тому підстави вважати, що забруднення оминуло домогосподарство позивача, відсутні. Суд першої інстанції вважав доведеним факт порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря і причинно-наслідковий зв`язок між виробничою діяльністю ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», з однієї сторони, та забрудненням атмосферного повітря й стану довкілля на території домогосподарства позивача, з іншої сторони.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, №15123/03, §45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).

Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі №180/1735/16-ц, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі №520/1185/16-ц, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі №214/7462/20).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі №554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі №520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі №209/3085/20, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі №519/2-5034/11).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17 (провадження №61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі №910/10784/16 (провадження №12-30гс21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі №761/42030/21 (провадження №61-12101св23), постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі №607/20787/19 (провадження №61-11625сво22)).

Кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (частина перша статті 50 Конституції України).

Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу (частина перша статті 275 ЦК України).

Фізична особа має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення. Діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду (стаття 293 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що: ні стаття 8, ні будь-які інші положення Конвенції не гарантують права на охорону природнього екологічного середовища як такого. Також жодного питання не виникне, якщо оскаржувана шкода є незначною у порівнянні з небезпекою навколишнього середовища, притаманною життю в кожному сучасному місті. Однак, може мати місце небезпідставна скарга за статтею 8 там, де екологічна небезпека досягає такого серйозного рівня, що призводить до суттєвого перешкоджання здатності заявника користуватися своїм житлом, мати приватне чи сімейне життя. Оцінка такого мінімального рівня є відносною і залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність та тривалість шкідливого впливу та його фізичний чи психологічний вплив на здоров`я або якість життя особи; немає сумніву, що промислове забруднення може негативно вплинути на здоров`я суспільства в цілому і погіршувати якість життя особи, проте часто неможливо визначити у кількісному вираженні його вплив у кожному окремому випадку. Що стосується, наприклад, погіршення здоров`я, то важко вирізнити вплив екологічних ризиків від впливу інших відповідних факторів, таких як вік, професія або особистий спосіб життя. «Якість життя», в свою чергу, є суб`єктивною характеристикою, яка тяжко піддається точному визначенню (DUBETSKA AND OTHERS v. UKRAINE, №30499/03, §105, 106, ЄСПЛ, 10 лютого 2011 року; DZEMYUK v. UKRAINE, №42488/02, ЄСПЛ, §77, 78, 79, від 04 вересня 2014 року).

Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення частини третьої статті 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб`єктивних прав та обов`язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі №632/580/17 (провадження №61-51сво18)).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2022 року у справі №569/20510/19 (провадження №61-13787св20).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі №180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 (провадження №61-1132св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі №214/7462/20 (провадження №61-21130сво21)).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац 2 частини третьої статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19 (провадження №14-24цс21)).

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

У частині першій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі, що переглядається встановлено наступне:

- при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилався на те, що протягом всього часу від початку здійснення господарської діяльності ТОВ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», зазначені суб`єкти господарювання грубо порушують його право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, на безпечні і здорові умови проживання, створюється ризик та загроза життю та здоров`ю, ризик виникнення найнебезпечніших хвороб, які в подальшому можуть призвести до смерті;

- при частковому задоволенні позовних вимог суд першої інстанції встановив факт негативного впливу на довкілля, врахував, що внаслідок господарської діяльності відповідачів здійснювалось забруднення атмосферного повітря на території садиби, в якій проживає позивач;

- зі змісту постанови Житомирського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року у справі №279/2933/20, яка набрала законної сили, суди встановили, що експерти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз в межах цивільної справи №283/518/17-ц провели комісійну інженерно-екологічну експертизу та надали висновок від 12 липня 2019 року №5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23, який, зокрема, містить інформацію про дослідження повітря на території домогосподарства позивача. У висновку вказаної експертизи встановлено, що діяльність ПАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» (як разом так і окремо) призвела до забруднення навколишнього природного середовища небезпечними хімічними речовинами. Експерти також зазначили, що відповідно до результатів дослідження повітря населених місць (протоколи вимірювання від 15 та від 25 квітня 2019 року) виявлено перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, характерних для ПАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», за межами санітарно-захисної зони;

- суд першої інстанції встановив, що у листі Державної екологічної інспекції у Житомирській області від 06 липня 2016 року зазначено, що питання дотримання вимог природоохоронного законодавства під час будівництва та експлуатації ПАТ «Коростенський завод МДФ» неодноразово у 2012, 2013, 2014 та 2015 роках, перевірялися в ході планових та позапланових перевірок. Під час проведення перевірок виявлялися ряд грубих порушень, таких як наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, несанкціонований скид забруднюючих речовин за територію підприємства без попередньої очистки, відхилення від норм, встановлених висновком державної екологічної експертизи, невідповідність роботи очисних споруд до робочого проекту, перевищення вмісту забруднюючих речовин у стічних водах, які скидалися на очисні споруди водоканалу;

- суд першої інстанції встановив, що у листі від 06 березня 2017 року Державна екологічна інспекція зазначила, що під час здійсненої в період з 26 жовтня 2016 року до 14 листопада 2016 року планової перевірки ПАТ «Коростенський завод МДФ» виявлені наступні порушення вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря, а саме: не надано під час перевірки дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів, яким визначено видовий та кількісний склад викидів забруднюючих речовин, а також позитивний висновок державної експертизи по робочому проекту будівництва відділення підготовки та зберігання смоли, джерело викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (стартова труба відводу димових газів енергоблоку) не обладнано майданчиком для відбору проб викидів та відсутній вхідний отвір для відбору проб;

- суд першої інстанції врахував суттєвий та триваючий характер порушення прав позивача, який протягом тривалого часу був позбавлений права на проживання у безпечному довкіллі, враховуючи, що порушення мали місце з 2012 року й тривали до 2017 року, а також у 2019 році.

За таких обставин, встановивши, що існують умови для компенсації моральної шкоди, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія».

Наведене узгоджується з висновками викладеними у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 квітня 2024 року у справі №279/1834/22 (провадження №61-1382сво23).

Колегія суддів звертає увагу на те, що немає сумніву, що промислове забруднення може негативно вплинути на якість життя позивача, однак визначення у кількісному вираженні його впливу відбувається у кожному конкретному випадку в залежності від глибини фізичних і душевних страждань окремої особи. Стягуючи сумарно на користь ОСОБА_1 40 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції вірно виходив із відсутності прямих доказів між діяльністю підприємств і завданням шкоди його здоров`ю.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Так, присуджена ОСОБА_1 сума є виваженою, а суд першої інстанції, справедливо оцінивши докази по справі, дійшов висновку про недостатню обґрунтованість позовних вимог особи у частині розміру завданої шкоди.

Натомість доводи апеляційних скарг цих висновків не спростовують, а зводяться до незгоди з ухваленим судовим рішенням та необхідності переоцінки доказів у справі.

Посилання апелянтів на не допустимість висновку експертів КНІДСЕ №5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 від 12.07.2019 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки вказаний висновок є чинним, у встановленому порядку не визнаний недійсним. У свою чергу, ТОВ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» не оскаржувався даний висновок комісійної інженерно-екологічної експертизи від 12 липня 2019 року №5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23, зокрема, не оскаржувались результати перевірок Державної екологічної інспекції України в Житомирській області, якими встановлені порушення вимог природоохоронного законодавства діяльністю ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія».

Варто також зазначити, що відповідно до рішення Житомирського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року у справі №279/3536/20, яке оскаржувалось в касаційному порядку та за наслідками перегляду касаційне провадження по справі було закрито і, відповідно, залишене в силі рішення суду апеляційної інстанції, вищезгаданий експертний висновок визнано належним письмовим доказом на обґрунтування позовних вимог щодо наявності факту порушення вимог природоохоронного законодавства й відшкодування моральної шкоди.

У контексті наведеного колегія суддів також вважає за необхідне звернутися до позицій Верховного Суду, у яких неодноразово наголошувалося щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку для суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 у справі №917/2101/17).

Крім того, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша, друга статті 80 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18)».

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 квітня 2024 року у справі №279/1834/22 (провадження №61-1382сво23) зазначено, що: «принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона … висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (частина перша статті 110 ЦПК України).

Суди надали оцінку висновку експертів за результатами комісійної інженерно-екологічної експертизи №5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 від 12 липня 2019 року разом із іншими доказами у справі, зокрема, листами Державної екологічної інспекції від 06 липня 2016 року, від 06 березня 2017 року, актом позапланової перевірки №519 від 10 листопада 2020 року та сертифікатом відповідності закінчених будівництвом об`єктів від 21 лютого 2017 року та від 11 липня 2017 року … Суд, встановивши факт порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря на підставі висновку експерта в іншій справі і причинно-наслідковий зв`язок між виробничою діяльністю ПАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «УХЛК», з однієї сторони, та забрудненням атмосферного повітря та стану довкілля де проживали позивачі, з іншої, з посилання на висновок комісійної інженерно-екологічної експертизи №5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 від 12 липня 2019 року у справі №283/518/17-ц, зробив висновки про наявність підстав для компенсації моральної шкоди».

Отже, надання оцінки висновку експертизи від 12 липня 2019 року №5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23, проведеної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз в межах цивільної справи №283/518/17-ц та у межах справи, що переглядається, разом з іншими доказами, наявними у матеріалах справи, є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційних скарги про те, що судом першої інстанції не досліджено та не надано оцінку висновку експерта Житомирського відділення Київського НДІСЕ за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи №880/23-25 від 15.09.2023 не є підставою для скасування правильного по суті рішення, оскільки постановою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №283/518/17-ц визнано доведеним факт порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря і причинно-наслідковий зв`язок між виробничою діяльністю ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», з однієї сторони, та забрудненням атмосферного повітря та стану довкілля з іншої, до чого призводить така діяльність відповідачів.

Разом з тим, колегія суддів надає оцінку наявним у справі висновкам Житомирського відділення КНДІСЕ від 15.09.2023 №880/23-25 та ННЦ «ІСЕ ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» МЮ України від 10.04.2023, які є аналогічними.

Так, вказаними висновками встановлено, що перевищення нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відповідачів відсутні; перевищення встановлених нормативів гранично-допустимих концентрацій хімічних речовин в атмосферному повітрі населених місць на межі санітарно-захисної смуги як ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» так і ПрАТ «Коростенський завод «МДФ відсутні; перевищення гранично-допустимих концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі в житловій забудові, за наслідками досліджень стану забруднення атмосферного повітря на території Коростенського району органами Держпродспожив служби відсутні; перевищення гранично-допустимих концентрацій забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел ПрАТ «Короетенський завод МДФ», за наслідками досліджень, проведених у 2019 році ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «ЕКОАЛЬЯНС» відсутні.

Експерти ННЦ «ІСЕ ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» МЮ України вказали, що результати проведення заходів державного нагляду (контролю) у 2017-2020 р.р. ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» перевищення нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря не встановили. При цьому експерти, зокрема, керувалися Актом щодо додержання ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» вимог законодавства в сфері охорони природного навколишнього середовища від 10.11.2020 №519 з посиланням, зокрема, на сертифікат від 30.10.2018, відбір проб викидів від 10.11.2018; звіту про здійснення контролю викидів забруднюючих речовин в атмосферу дата проведення 26-27.09.2022; листом Головного Управління Держпродспожив служби у Житомирській області від 14.03.2023.

Аналогічно експерти Житомирського відділення КНДІСЕ керувалися, зокрема, Актом №80 від 09.06.2020, згідно якого порушень санітарного законодавства ПрАТ «Коростенський завод «МДФ» не виявлено, Протоколом 8-32 відбору проби повітря від 28.03.2023, Протоколом №9 (109-133) дослідження повітря населених місць від 27.03.2023.

Відтак, висновки експертів, наданих відповідачами до матеріалів справи, зроблені частково за документами, наданими на дослідження пізніше аніж було виготовлено висновок експертів КНДІСЕ від 12.07.2019 №5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи у справі №283/518/17 та не можуть однозначно свідчити про відсутність виявлених порушень, зафіксованих у висновку експертів КНДІСЕ від 12.07.2019 станом на час проведення експертизи.

Експерти ННЦ «ІСЕ ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» МЮ України у висновку від 10.04.2023 та Житомирського відділення КНДІСЕ у висновку від 15.09.2023 висловили однакову позицію стосовно того, що зафіксовані в Протоколі №04-03 дослідження повітря населених місць від 15 квітня 2019 року та Протоколі №04-05 дослідження повітря населених місць від 25 квітня 2019 концентрації хімічних речовин та пилу недиференційованого за складом, є виявленими в конкретний час та в конкретній точці відбору проб. Разове виявлення хімічних речовин в атмосферному повітрі у визначених точках не може свідчити про їх постійний, тобто сталий характер. Так само разове проведення дослідження повітря населених місць згідно протоколів №04-03 та №04-05 у зазначених в них місцях відбору проб, не може охарактеризувати стан забруднення атмосферного повітря в інших місцях житлової забудови або певної території. Для визначення рівня забруднення атмосферного повітря в іншій точці житлової забудови необхідно провести дослідження безпосередньо в цій точці.

Отже, можна зробити висновок, що зазначеними експертизами в цілому не спростовано встановленого факту перевищення концентрації хімічних речовин та пилу недиференційованого за складом в атмосферному повітрі в домогосподарствах, розташованих поблизу місця діяльності відповідачів.

Окрім того, висновками експертів від 10.04.2023 та від 15.09.2023 щодо діяльності ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» та ПрАТ «Коростенський завод «МДФ» відповідно встановлено, що вказані в Протоколі №04-03 дослідження повітря населених місць від 15 квітня 2019 року та Протоколі №04-05 дослідження повітря населених місць від 25 квітня 2019 концентрації хімічних речовин та пилу недиференційованого за складом могли потрапити до атмосферного повітря із різних джерел впливу : пожеж, спалювання сухої трави та листви, що мали місце, зокрема, у квітні 2019 року у м. Коростені, руху транспортних автомобілів, діяльності гаражного кооперативу, що знаходиться поблизу точки відбору проб, ґрунтової дороги, димових та вентилізаційних труб, за умови їх роботи та пиління внаслідок вітру та руху, функціонування приватних господарств, а саме їх опалювання, використання автотранспорту та відсутність забезпечення послуг з централізованого відведення (каналізації).

Зазначені висновки також частково зроблені експертами на підставі документів, наданих після 2019 року, зокрема, переліку суб`єктів господарювання за період з 2017 року по 15.03 2023 згідно якого встановлено, що станом на 15.03.2022 у радіусі 2 км -3 км від місця розташування ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» та ПрАТ «Коростенський завод «МДФ» знаходиться понад 50 джерел стаціонарних викидів забруднюючих речових в атмосферне повітря.

Проте, яка кількість підприємств функціонувала станом на квітень 2019 року та який їх вплив на оточуюче середовище не встановлено.

Висновок, що перевищень ГДК забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел ПрАТ «Коростенський завод МДФ» не виявлено по суті ґрунтується на тому, що аналітично-вимірювальна лабораторія TOB «Науково-виробниче об`єднання «ЕКОАЛЬЯНС» (код ЄДРПОУ 38392219) не може надати сертифікати, які було видано 29.09.2017 №ПТ-204/17 (з терміном дії до 28.09.2019) та 14.08.2019 №ПТ-337/19 (з терміном дії до 13.08.2021), так як документи з визнання вимірювальних можливостей лабораторії були знищені у встановленому порядку і копії актів про знищення додаються.

В експертизі Житомирського відділення КНДІСЕ від 15.09.2023, яка є аналогічною експертизі ННЦ «ІСЕ ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» МЮ України від 10.04.2023 зазначено, що в матеріалах наданих на дослідження наявні Акт відбору проб викидів стаціонарних джерел від 15 квітня 2019 року №04-01, Акт відбору проб викидів стаціонарних джерел від 18 квітня 2019 року №04-03, Акт відбору проб викидів стаціонарних джерел від 25 квітня 2019 року №04-09, що складені аналітично-вимірювальною лабораторією TOB «Науково-виробниче об`єднання «Екоальянс». В зазначених актах не зафіксована інформація з якою потужністю працювало підприємство на момент відбору проб.

Разом з тим в експертизі КНДІСЕ від 12.07.2019 в сукупності з іншими доказами встановлено, що за результатами досліджень інтенсивності викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», з урахуванням свідчення фахівців, які проводили відбір проб та вимірювання, встановлено, що стаціонарні джерела викидів, на яких відбирались проби та проводились вимірювання, не працювали в максимальному режимі (працювали з потужністю 0,25 - 4% від показників потужності, визначених у матеріалах інвентаризації та дозволі на викиди ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та 13% від показників потужності, визначених у матеріалах інвентаризації та дозволі на викиди ТОВ «Українська холдингова компанія»).

Відтак, висновок Житомирського відділення КНДІСЕ від 15.09.2023 та висновок експертизи ННЦ «ІСЕ ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» МЮ України від 10.04.2023, що наявні в матеріалах справи не спростовують висновків комісійної інженерно-екологічної експертизи КНДІСЕ від 12.07.2019 в сукупності з іншими доказами, які містяться у цій справі, та не спростовують висновків суду першої інстанції, що позивач довів понаднормативне забруднення території місця його проживання забруднюючими речовинами і що таке забруднення природного довкілля є прямим наслідком протиправної господарської діяльності відповідачів протягом 2012-2017 років, а також забруднення атмосферного повітря на території садиби позивача, яке здійснювалось у 2019 році, що підтверджено висновком експертизи та є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційних скарг про те, що судом першої інстанції не враховано висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року в справі №372/2493/17 є безпідставними, оскільки цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (постанова Верховного суду від 13 лютого 2019 року у справі №130/1001/17 (провадження №51-7588км18), від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02 (н.р.Б-7346/2-19), від 29 вересня 2021 року у справі №166/1222/20 (провадження №61-9003св21), від 17 січня 2024 року в справі №932/9029/23 (провадження №61-16072св23), від 19 лютого 2024 року в справі №932/3602/22 (провадження №61-7598св23)).

Висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року в справі №372/2493/17 не підлягають до застосування у цій справі, оскільки до спірних правовідносин належить застосовувати висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 квітня 2024 року у справі №279/1834/22 (провадження №61-1382сво23), які мають перевагу над висновками колегії суддів цього суду.

Таким чином, доводи апеляційних скарг є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Вищенаведене також узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2024 року у справі №279/4969/20 провадження №61-12230св23.

На підставі викладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з`ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об`єктивний склад, права та обов`язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

Аргументи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коростенський завод МДФ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» залишити без задоволення.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді