Постанова

від 20.11.2024 по справі 285/4148/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №285/4148/24 Головуючий у 1-й інст. Помагаєв А.В.

Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Григорусь Н.Й.

розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №285/4148/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 вересня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Помагаєва А.В. в м. Звягель Житомирської області,

в с т а н о в и в :

У серпні 2024 року ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 5233,96 грн заборгованості за послуги з розподілу природного газу наданих у період з 01.09.2023 по 30.06.2024.

В обґрунтування позову зазначало, що між Житомирською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» та ОСОБА_1 укладено Типовий договір розподілу природного газу, згідно з вимогами п.1.1 та 1.3 Типового договору розподілу природного газу шляхом фактичного відбору (споживання) природного газу з газорозподільної системи. Вказує, що з моменту початку здійснення позивачем діяльності з розподілу природного газу у межах м. Звягель (тобто до 01.09.2023) маючи під`єднаний до газорозподільної системи об`єкт, відповідач не звертався до Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» з письмовою заявою про припинення розподілу природного газу, при цьому продовжує здійснювати відбір природного газу з газорозподільної системи та отримувати послуги з розподілу природного газу. Відтак, стверджує, що з 01.09.2023 та по даний час між позивачем та відповідачем укладено Типовий договір розподілу природного газу. Стверджує, що за період з вересня 2023 року по червень 2024 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість, що складає 5233,96 грн. Зазначає, що відповідачу була направлена вимога щодо сплати заборгованості та рахунок на оплату за період наданих послуг, проте дана вимога була проігнорована, а заборгованість не була сплачена. Враховуючи вищевикладене просило позов задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Новоград Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 вересня 2024 року позовні вимоги ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» заборгованість по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в сумі 5233,96 грн за період з 01.09.2023 по 30.06.2024. Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Новоград Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 25 вересня 2024 року виправлено описку в рішенні Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16.09.2024 у справі №285/4148/24 а саме: у вступній та резолютивній частинах рішення змінено слова: «утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» на слова: «розподілу природного газу».

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Звертає увагу на те, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» є юридичною особою непублічного права. Вказує, що суд першої інстанції не врахував положення ч. 2 ст. 2 ЗУ України «Про ринок природного газу», які є імперативними, відтак суд першої інстанції зобов`язаний був брати до уваги положення Директиви 2009/73/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку природного газу та інших актів Європейського Союзу, зокрема положення міжнародних договорів України. Зазначає, що на головуючого суддю по справі покладено обов`язок реалізації державного захисту порушених прав споживача, оскільки споживач є слабкішою стороною договору та потребує більшого захисту держави. Стверджує, що обов`язок по сплаті за комунальні послуги може бути виконаний за умови, якщо відповідач надав її в реальності, а не виключно у паперово/фіктивній формі.

Зазначає, що з 28.05.2015 відбулося повне розмежування сфери розподілу природного газу від сфери постачання природного газу, при цьому для операторів ГРМ встановлено по суті пряму заборону здійснювати господарську діяльність у сфері постачання природного газу. Тому, починаючи з 28.05.2015 господарську діяльність у сфері постачання природного газу може здійснювати виключно ТОВ «Житогаз Збут», натомість господарську діяльність у сфері розподілу природного газу може здійснювати виключно АТ «Житомиргаз». Зазначає, що у ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» відсутні об`єкти газової інфраструктури, якими відповідач мав безпосередньо постачати природний газ, а тому позивач не виконував умови договору і не доставляв йому жодного кубометру природного газу. Вказує, що постачальник не має жодного права здійснювати будь-які правочини, зокрема математичні нарахування у іншій сфері господарювання, відмінній від постачання. Зазначає, що він не є суб`єктом підприємницької діяльності, а тому не міг використовувати і ніколи не використовував природний газ на підставі та на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, який за умовами ЦК України не використовується в побутових особистих цілях. Вказує, що матеріали справи не містять жодних актів виконаних робіт на підтвердження реально проданої йому кількості природного газу. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні первинні документи, які вказують на той факт, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» не здійснює господарської діяльності з постачання природного газу та послуг з утримання будинків і споруд. Вказує, що судом першої інстанції неправомірно було ухвалено нове рішення, яке змінює предмет спору та порушує права ОСОБА_1 . Зазначає, що позивачем було подано до суду незавірену копію платіжної інструкції №73 від 24 липня 2024 року про сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн., а відтак вважає, що до позовної заяви не було надано докази сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн., а тому позовна заява позивача не підлягала розгляду. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції не встановив належного відповідача, оскільки позивачем направлялися рахунки на ім`я ОСОБА_2 . Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Новоград Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 вересня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

01 листопада 2024 року від ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що в жодному із процесуальних документів, а також долучених доказів до матеріалів справи ОСОБА_1 , відсутні належні та адекватні пояснення встановленим фактам та обставинам по справі. Зазначає, що позивач при формуванні апеляційної скарги фактично не має належних та допустимих доказів, а відтак не спростовує і не може спростувати ту обставину, що з 01.09.2023 Житомирська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» здійснює ліцензійну діяльність з розподілу природного газу, у тому числі надає послуги з розподілу природного газу і у межах м. Звягель, за адресою: АДРЕСА_1 , за якою зареєстрований відповідач, йому присвоєно номер особового рахунку № НОМЕР_1 , який використовує природний газ та станом на 31.10.2024 має заборгованість у розмірі 5233,96 грн за період з 01.09.2023 по 30.06.2024, а лише намагається, зосередитися на окремих та надуманих процесуальних порушеннях, що, на його думку, допущені при розгляді справи. Вказує, що суд першої інстанції надав належну оцінку долученим до матеріалів справи доказам, в тій мірі, в якій вони стосувалися предмета розгляду цього спору. Незгода ОСОБА_1 з висновками суду першої інстанції не зумовлює їх невідповідність нормам законодавства. Зазначає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції достовірно пересвідчився в тому, що Житомирською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» з 01.09.2023 надавалися послуги з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , споживачу ОСОБА_1 присвоєно номер особового рахунку № НОМЕР_1 , який використовує природний газ та станом на 31.06.2024 має заборгованість у розмірі 5233,96 грн.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498 затверджено Типовий договір розподілу природного газу.

ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» на ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається із розрахунку заборгованості від 11.07.2024.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості за послуги розподілу природного газу перед Житомирською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» вбачається, що загальна сума заборгованості за послуги розподілу природного газу з 01.09.2023 по 30.06.2024 становить 5233,96 грн. Наведене також підтверджується розрахунком річної замовленої потужності та місячної вартості послуг (2023-2024).

26 червня 2024 року на адресу відповідача була направлена вимога разом із рахунком про сплату заборгованості.

Направлення вимоги підтверджується копією опису вкладення у цінний лист від 27.06.2024, копією квитанції та списком №1852 згрупованих відправлень.

Згідно акту №075325 перевірки стану обліку природного газу з побутовим лічильником від 03.03.2023 підтверджено, що за адресою по АДРЕСА_2 споживачем природного газу є ОСОБА_1 .

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач здійснював відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи, відтак між сторонами існували зобов`язальні правовідносини, які зі свого боку відповідач не виконував належним чином, своєчасно не вніс кошти за надані послуги, чим порушив права позивача і допустив заборгованість в сумі 5 233,96 грн. Тому, суд першої інстанції вважав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.

Щодо розгляду апеляційним судом справи без виклику сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В даній справі ціна позову становить, 5233,96 грн тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму, (3028*30=90840), а тому розгляд даної справи здійснюється апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Щодо суті спору.

Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року №2494, (далі - Кодексом ГРМ), постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року №2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 3 гл. 1 розд. І Кодексу ГРМ визначено, що його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем.

Відповідно до п. 4 гл. 1 роз. І Кодексу ГРМ, договір розподілу природного газу - це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.

Доступ до газорозподільної системи - це право користування потужністю складової (об`єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи.

Оператор газорозподільної системи - це суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Споживачем природного газу (споживач) є фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.

Відповідно до п. 2 гл. 2 роз. І Кодексу ГРМ оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії.

З 01 вересня 2023 року на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 рудня 2022 року №1839 «Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України» та від 31 серпня 2023 року №1596 «Про внесення змін до додатка до постанови НКРЕКП від 26 грудня 2022 року №1839 та врегулювання питань щодо провадження ТОВ «Газорозподільні мережі України» у межах Житомирської області розподіл природного газу здійснює ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії.

Згідно з п. 5 гл. 2 роз. І Кодексу ГРМ взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог гл. 3 роз. VІ цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 гл. 3 роз. І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові, а також суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.

Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2498 (далі - Типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до п. 1 гл. 3 роз. VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Відповідно до п. 3 гл. 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Згідно з п. 4 гл. 3 роз. VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

П. 5 гл. 3 роз. VI Кодексу ГРМ визначено, що для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів (у тому числі побутових споживачів) оператор ГРМ в установленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до типового договору розподілу природного газу сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об`єкта, що складається за формою додатка 1 (для побутових споживачів) до типового договору розподілу природного газу. Персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об`єму споживання природного газу, зокрема мають містити присвоєний споживачу персональний ЕІС-код як суб`єкту ринку природного газу та за необхідності ЕІС-код його точки (точок) комерційного обліку, величину приєднаної потужності об`єкта споживача та перелік комерційних вузлів обліку (за їх наявності).

У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Підпунктом 6 пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ, до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування не облікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належать використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 01.11.2021 у справі №591/4825/20 (провадження №61-11470св21).

У справі, що переглядається встановлено, що оператором газорозподільної системи на території Новоград Волинського району (Звягельського району) на підставі відповідної ліцензії є Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії.

ОСОБА_1 є споживачем послуг природного газу за адресою: АДРЕСА_3 , якому присвоєно номер особового рахунку № НОМЕР_1 та який фактично споживає природний газ.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про існування між сторонами договірних правовідносин, оформлених шляхом приєднання побутового споживача до Типового договору розподілу природного газу.

Наведене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі №161/11800/19 та постанові Верховного Суду від 01.11.2021 року у справі №591/4825/20).

У свою чергу, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 звертався до позивача із письмовою заявою про припинення розподілу природного газу на його об`єкт, відтак оператор газорозподільної системи забезпечував та забезпечує відповідача цілодобовим доступом до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу, тобто надає відповідні послуги із розподілу природного газу.

Суд першої правильно виходив з того, що приєднання ОСОБА_1 до умов зазначеного договору відбулося шляхом вчинення ним дій, зокрема, щодо щомісячного споживання різних об`ємів природного газу, що підтверджується зміною показань газового лічильника по особовому рахунку № НОМЕР_1 .

Розрахунок заявленої заборгованості проведено позивачем згідно з вимогами Кодексу ГРМ та тарифів, встановлених на послуги розподілу природного газу для ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії у відповідні періоди, об`ємів споживання відповідачем природного газу.

Відповідачем у справі не спростовано доводів позивача щодо здійснення ним відбору (споживання) природного газу з газорозподільної системи та отримання ним послуг з розподілу природного газу у період з 01.09.2023 по 30.06.2024.

Розрахунок заборгованості відповідачем також не спростований.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позовна заява ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, оскільки до неї не було долучено квитанції про сплату судового збору у сумі 3028,00 грн є помилковими з наступних підстав.

Встановлено, що 08.08.2024 через підсистему «Електронний суд» позивачем було подано позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу наданих у період з 01.09.2023 по 30.06.2024 у розмірі 5 233,96 грн.

До позовної заяви позивачем було долучено платіжну інструкцію №73 від 24 липня 2024 про оплату судового збору за подання позову у сумі 2422,40 грн.

Згідно виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України від 24.07.2024 підтверджено зарахування сплаченого позивачем судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, у відповідності до платіжної інструкції №73 від 24.07.2024.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Аналізуючи зазначені норми слід дійти висновку про те, що ставки судового збору за звернення до суду з позовом розраховується у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пільговий коефіцієнт 0,8 застосовується лише у певному випадку, подання документів через підсистему «Електронний суд».

Таким чином, оскільки ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» позовну заяву було подано через підсистему «Електронний суд», то відповідно для сплати судового збору необхідно застосовувати коефіцієнт 0,8. Відтак, судовий збір за подання позовної заяви складає 2422,40 грн (із розрахунку 3028 х 0,8 = 2422,40 грн), який і був сплачений позивачем.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач у справі є неналежним, оскільки позивач направляв квитанції про сплату для ОСОБА_2 є необґрунтованими, оскільки ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» саме на ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, 26 червня 2024 року на ім`я відповідача та на його поштову адресу була направлена вимога разом із рахунком про сплату заборгованості (а. с. 97). У рахунку про сплату заборгованості вказано наступне: особовий рахунок № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 . Окрім того, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_2 проживає за однією адресою з ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_4 .

Відтак, суд першої інстанції зробив правильні висновки із встановлених обставин, а також правильно застосував чинні норми закону, які регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є безпідставними.

Подані ОСОБА_3 клопотання №3 про долучення доказів від 06.11.2024 Вх. №13161/24, клопотання №4 про витребування доказів та здійснення інших дій в межах та компетенції суду від 06.11.2024 Вх. №13163/24 та заява №5 про врахування Закону №3915-XI при розгляді справи від 06.11.2024 Вх. №13165/24 не стосуються предмету спору у даній справі та їх розгляд не впливає на вирішення справи по суті.

Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді