Постанова

від 20.11.2024 по справі 490/7932/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

20.11.24

22-ц/812/1755/24

Єдиний унікальний номер судової справи: 490/7932/24 Головуючий у суді першої інстанції Костюченко Г.С.

Номер провадження: 22-ц/812/1755/24 Суддя - доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2024 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів: Серебрякової Т.В., Ямкової О.О.,

розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 подану в її інтересах адвокатом

Васильєвим Сергієм Валерійовичем

на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 жовтня 2024 року, постановлену під головуваннямсудді -Костюченка Г.С.в приміщеннітого жсуду посправі запозовом ОСОБА_1 до Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (надалі Миколаївська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України») за участю третіх осіб: ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (надалі - АТ «Миколаївгаз») про захист прав споживачів,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» в якому просила визнати незаконними дії Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» з прийняття та опрацювання заяви - приєднання ОСОБА_2 до умов договору розподілу природного газу № МФ/100/-1000152781 від 09 квітня 2024 року, з повторного відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 у серпні 2024 року та з прийняття та розгляду письмової заяви за вх. № ЗК-16532-54002.3.3-0619 ОСОБА_2 про укладання договору про припинення газопостачання механічним шляхом на вводі з збереженням точки надання потужності.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 вересня 2024 року матеріали позовної заяви передано за підсудністю до Ленінського районного суду м.Миколаєва.

Передаючи матеріали позовної заяви за підсудністю до Ленінського районного суду м.Миколаєва, суд виходив з того, що позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. А тому, оскільки Миколаївська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що є територією Інгульського району м. Миколаєва, позовна заява не відноситься до територіальної юрисдикції Центрального районного суду м. Миколаєва. Підстави для застосування ч.5 ст. 28 ЦПК України відсутні, оскільки згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 09 вересня 2024 року №776352 ОСОБА_1 06 березня 2023 року знята з місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 жовтня 2024 року матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» про захист прав споживачів, за участю третіх осіб - ОСОБА_2 . АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» передано доЦентрального районного суду м. Миколаєва за правилами виключної підсудності.

Ухвала суду мотивована тим, що дана справа територіально не підсудна Ленінському районному суду м. Миколаєва, оскільки підстави для пред`явлення даного позову саме до Ленінського районного суду м. Миколаєва як за територіальною, так і за предметною підсудністю відсутні. Передаючи матеріали позовної заяви за підсудністю до Центрального районного суду м. Миколаєва, суд виходив з того, що вимоги позовної заяви стосуються конкретного нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , та поновлення газопостачання до конкретної квартири (квартира АДРЕСА_4 ), що за територіальністю відноситься до Центрального району міста Миколаєва. За такого, суд відповідно до положень ч. 2 ст.30ЦПК України вважав, що справа не підсудна Ленінському районному суду міста Миколаєва

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, адвокат Васильєв С.В. діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що оскаржувана ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив її скасувати, а справу направити до Ленінського районного суду м. Миколаєва для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що вимоги позовної заяви не стосуються нерухомого майна у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки спір з приводу вказаної квартири у даній справі відсутній. На думку позивачки, Ленінський районний суд м. Миколаєва з урахуванням предмету позову повинен був дотриматись вимог статті 32 ЦПК України та прийняти позовну заяву до свого провадження, оскільки спори між судами про підсудність не допускаються, а спір в цій справі не виник з приводу нерухомого майна.

Правом на подачу відзиву на дану апеляційну скаргу учасники справи не скористались.

Згідно до ч. 1 ст. 368ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу VЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на вказані обставини розгляд даної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 3ст.3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону відповідає в повній мірі.

Передаючи справу на розгляд до Центрального районного суду м. Миколаєва, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно дана справа територіально не підсудна Ленінському районному суду м. Миколаєва, оскільки підстави для пред`явлення даного позову саме до Ленінського районного суду м. Миколаєва як за територіальною, так і за предметною підсудністю відсутні. Натомість справа підсудна Центральному районного суду м. Миколаєва, оскільки позовні вимоги стосуються конкретного нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а тому слід застосовувати правила виключної підсудності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» про визнання незаконними дій Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» з прийняття та опрацювання заяви приєднання ОСОБА_2 до умов договору розподілу природного газу № МФ/100/-1000152781 від 09 квітня 2024 року, з повторного відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 у серпні 2024 року та з прийняття та розгляду письмової заяви за вх. № ЗК-16532-54002.3.3-0619 ОСОБА_2 про укладання договору про припинення газопостачання механічним шляхом на вводі з збереженням точки надання потужності.

Відповідно до ч.2 ст.27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За ч.5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача.

Згідно ч.1 ст.30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Згідно з положеннями ст.181ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст.358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

У постановах від 25.02.2018 у справі № 201/12876/17, від 11.07.2019 у справі № 462/7217/18 (предмет спору в цій справі стосувався, зокрема, договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором) КЦС ВС дійшов висновків про розгляд відповідних справ за правилами виключної підсудності судом за місцезнаходженням майна. В іншій постанові від 27 березня 2019 року у справі № 646/8916/17 (спір про визнання недійсним договору дарування квартири) цей суд зазначив про те, що позови, які виникають з приводу нерухомого майна, - це позови, пов`язані з нерухомим майном, нерухомістю, нерухомою річчю, а тому всі позови у спорах, які є наслідком правовідносин, пов`язаних з обігом нерухомого майна, повинні бути пред`явлені до суду за місцем знаходження цього майна.

У постанові від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18ВС у складі Касаційного цивільного суду нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення,виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

У постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 Велика Палата ВС визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин.

Отже, позови що виникають з приводу нерухомого майна - це позови пов`язані з нерухомим майном, нерухомістю, нерухомою річчю, а тому усі позови, у спорах, які є наслідком правовідносин пов`язаних з обігом нерухомого майна повинні бути пред`явлені до суду за місцем знаходження цього майна.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Предметом спору у справі, що переглядається, є визнання незаконними дій відповідача щодо прийняття та опрацювання заяви приєднання ОСОБА_2 до умов договору розподілу природного газу № МФ/100/-1000152781 від 09 квітня 2024 року, повторного відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 у серпні 2024 року та щодо прийняття та розгляду письмової заяви за вх. № ЗК-16532-54002.3.3-0619 ОСОБА_2 про укладання договору про припинення газопостачання механічним шляхом на вводі з збереженням точки надання потужності.

Отже, дії відповідача, які позивачка просить визнати незаконними пов`язані з нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_1 .

З урахуванням викладеного суд першої інстанції правильно застосував правила виключної підсудності та передав матеріали позовної заяви на розгляд Центральному районному суду м. Миколаєва.

Отже, висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами права, які судом правильно застосовані.

Доводи апеляційної скарги про те, що позовні вимоги не стосуються нерухомого майна у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки відсутній спір з приводу вказаної квартири не є слушними, з огляду на те, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу суду, яка постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383ЦПК України колегії суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану в її інтересах адвокатом Васильєвим Сергієм Валерійовичем - залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: Т.В. Серебрякова

О.О. Ямкова

Повний текст постанови складено 20 листопада 2024 року.