Постанова

від 20.11.2024 по справі 490/7932/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

20.11.24

22-ц/812/1825/24

Єдиний унікальний номер судової справи: 490/7932/24

Номер провадження: 22-ц/812/1825/24 Суддя - доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2024 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Серебрякової Т.В., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання - Ковальським Є.В.,

за участю: представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Васильєва С.В., адвоката Свєтликова Д.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , подану в її інтересах

адвокатом Васильєвим Сергієм Валерійовичем

на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 жовтня 2024 року, постановлену під головуванням судді - Чаричанського П.О. в приміщенні того ж суду за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» за участю третіх осіб - ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Оператора газорозподільної системи» «Миколаївгаз» про захист прав споживачів,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила суд визнати незаконними дії Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» з прийняття та опрацювання заяви-приєднання ОСОБА_2 до умов договору розподілу природного газу №МФ/100/-1000152781 від 09 квітня 2024 року, з повторного відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 у серпні 2024 року, а також з прийняття та розгляду письмової заяви за вх. №ЗК-16532-54002.3.3-0619 ОСОБА_2 про укладання договору на припинення газопостачання механічним шляхом на вводі зі збереженням точки надання потужності.

Одночасно з позовом ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій просила суд вжити заходів забезпечення позову, шляхом зобов`язання Миколаївську філію ТОВ «Газорозподільні мережі України» поновити газопостачання до квартири АДРЕСА_2 .

Заява мотивована тим, що 29 квітня 2024 року Миколаївська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» в односторонньому порядку незаконно припинила постачання газу до квартири АДРЕСА_2 . Не застосування заходів забезпечення позову у вигляді встановлення вчинення певних дій, а саме - поновлення газопостачання до квартири може у подальшому утруднити та зробити неможливим виконання рішення суду оскільки більша частина квартири зроблена з гіпсокартону, отже відсутність опалення з урахуванням фактичної погоди призведе до її руйнування та знецінення, а також зробить неможливим для подальшого проживання та використання. Квартира розташована в будинку, який є пам`яткою архітектури, а відсутність газопостачання, та відповідно, опалення, безумовно вплине на стан будинку загалом може привести до його втрати як пам`ятки. Крім того, квартира є єдиним місцем для проживання позивачки та проживання її родині. Важливим є те, що станом на дату відключення квартири від газопостачання, в квартирі проживає неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відсутність газопостачання робить проживання дитини в квартирі неможливим, а саме неможливо готувати їжу, опалювати приміщення, користуватися гарячим водопостачанням (в квартирі встановлено газовий котел), для дитини не є можливим навчатись, робити домашні завдання, дотримуватись правил особистої гігієни.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 жовтня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Васильєвим С.В. про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що зазначений спосіб забезпечення позову за змістом є тотожнім позовним вимогам заявлених позивачем.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Васильєв С.В. посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, невідповідність висновків суду фактичним обставинам, які не ґрунтуються на вимогах закону, просив її скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу дійшов помилкового висновку про тотожність заходів забезпечення позову заявленим ОСОБА_1 позовним вимогам.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Газорозподільнні мережі України» в особі Миколаївської філії, посилаюсь на те, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами, що невжиття заходів невідкладного поновлення газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, просив апеляційну скаргу залишили без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з оглядуна таке.

Відповідно до ч.3ст. 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст. 4 ЦПК України).

Згідно зіст. 5 ЦПК Українисуд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змістустатті 367 ЦПК Українивбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положеньст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1ст. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржувана ухвала в повній мірі не відповідає.

Відповідно до статті6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті8 Конституції Українипередбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття15 ЦК Українивизначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, відповідно до частини 1статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом частини 3статті 150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз`яснено у пункті 4постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Схожий за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний із позовною вимогою, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Одним із принципів вжиття забезпечувальних заходів є принцип пропорційності (співмірності, справедливості). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частинатретястатті150 ЦПК України). Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

У справі, яка переглядається, позивачка просила суд забезпечити позов шляхом зобов`язання Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» поновити газопостачання до квартири АДРЕСА_2 .

Як вбачаєтьсязі зміступозовної заяви, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконними дії Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» з прийняття та опрацювання заяви-приєднання ОСОБА_2 до умов договору розподілу природного газу №МФ/100/-1000152781 від 09 квітня 2024 року, з повторного відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 у серпні 2024 року, а також з прийняття та розгляду письмової заяви за вх. №ЗК-16532-54002.3.3-0619 ОСОБА_2 про укладання договору на припинення газопостачання механічним шляхом на вводі зі збереженням точки надання потужності.

Отже, наведе свідчить про те, що предмет спору, є дії Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» щодо прийняття відповідних заяв від третьої особи - ОСОБА_2 , які позивачка просить визнати незаконними.

За такого, спосіб заходу забезпечення позову, а саме зобов`язання Миколаївську філію ТОВ «Газорозподільні мережі України» поновити газопостачання до квартири АДРЕСА_2 , який пропонує вжити позивачка не пов`язаний з предметом позову - дії відповідача щодо прийняття відповідних заяв від третьої особи - ОСОБА_2 та є неспівмірним позовним вимогам - визнання вказаних дій незаконними та фактично не реалізує мету його вжиття.

З урахуванням наведеного, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову у даній справі задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, проте невірно зазначив мотиви такої відмови - зазначений спосіб забезпечення позову за змістом є тотожнім позовним вимогам заявлених позивачем.

За таких обставин, рішення суду на підставі п.1ч.1 ст. 376 ЦПК України належить змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції даної постанови, залишивши без змін резолютивну частину оскаржуваного рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст.367,374,376,382 ЦПК Україниколегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Васильєвим Сергієм Валерійовичем - задовольнити частково.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 жовтня 2024 року - змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції даної постанови.

В іншій частині ухвалу суду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбаченихст. 389 ЦПКУкраїни.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: Т.В. Серебрякова

О.О. Ямкова

Повний текст постанови складено 22 листопада 2024 року.