Ухвала

від 18.11.2024 по справі 826/18883/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

18 листопада 2024 року м. Київ № 826/18883/14

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука В.В., розглянувши заяву третьої особи про розгляд за загальними правилами позовного провадження адміністративної справи

за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Інспекції державного

архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради

до ОСОБА_1

третя особа ОСОБА_2

про зобов`язання знести за власний рахунок Збудовану самочинно добудову до

будинку АДРЕСА_1 , -

В С Т А Н О В И В:

Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про зобов`язання знести за власний рахунок Збудовану самочинно добудову до будинку АДРЕСА_1 .

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2015, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.03.2016 касаційні скарги ОСОБА_2 , Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2018, залишеним без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 21.09.2021 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 скасовано, а справу №826/18883/14 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

19.01.2023 від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла адміністративна справа №640/15494/22 на виконання Закону України № 2825-IX від 13.12.2022 «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Жуку Р.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 прийнято адміністративну справу №826/18883/14 до провадження. Запропонувано сторонам протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про прийняття справи до провадження подати до суду додаткові письмові пояснення та документи (докази) щодо обставин предмету спору, з урахуванням висновків викладених у постанові Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №826/18883/14.

Третьою особою до суду подано клопотання про перехід зі спрощеного провадження в загальне позовне провадження. В обґрунтування вказаного клопотання зазначено про значення справи для сторін та суспільний інтерес. Разом з тим, третьою особою зазначено, що належне дослідження документів наявних в матеріалах справи та їх оцінка роблять розгляд цієї справи дуже складним та вимагатимуть значного часу для судового розгляду справи. У той же час, у разі розгляду цієї справи за правилами спрощеного провадження третя особа буде позбавлена можливості наводити усні доводи, висловлювати свої міркування, звертати увагу суду на важливі на думку третьої особи моменти, надавати пояснення по суті справи, брати участь у встановленні обставин справи, що мають важливе значення, та користуватися всіма наданими процесуальними правами учасників справи.

Відповідно до частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Отже, частиною четвертою вищевказаної статті імперативно визначено категорії справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження.

Із положеннями наведеної правової норми процесуального закону перекликаються й приписи частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частина ж друга статті 257 КАС України визначає, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Предметом позову у даній справі є оскарження бездіяльності відповідача, що полягає у невидачі розпоряджень з питань відряджень позивача та ненадані відповідей на подання позивача.

Оскільки дана справа не віднесена до імперативно визначеного переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, процесуальні перешкоди для розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження відсутні.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.07.2021 у справі №340/1901/20, від 28.07.2021 у справі №160/6740/20, від 22.07.2021 у справі №460/6542/20, від 29.07.2021 у справі №340/1727/20, від 05.08.2021 у справі №200/5490/20-а, від 23.06.2021 у справі №520/13014/2020 та багатьох інших.

Також суд зазначає, що оцінити значення справи для сторін і значний суспільний інтерес має суд в рамках конкретних правовідносин, з яких виник спір. Це означає, що вказані підстави (для розгляду справи за правилами загального позовного провадження) повинні мати своєрідне конкретизоване пояснення у вимірі певної справи; посилання на ці підстави безвідносно до конкретних фактичних підстав не достатньо для того, щоб вимагати розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом в численних постановах, зокрема, від 26.05.2022 у справі №640/594/20, від 22.10.2021 у справі №200/6491/20-а, від 07.10.2021 у справі №640/23517/20, від 05.10.2021 у справі №640/23385/20, від 05.08.2021 у справі №200/5490/20-а, від 22.07.2021 у справі №460/6542/20, від 23.06.2021 у справі №520/13014/2020 тощо.

Суд наголошує, що «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, котра має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані зі збереженням, примноженням, захистом чинних цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.

Аналогічний правовий висновок сформульовано Верховним Судом у постанові від 05.04.2021 справа № 420/8512/20.

Враховуючи вищевикладене на переконання суду третьою особою не доведено та не обґрунтовано, що розгляд даної справи становить суспільний інтерес.

Поряд з цим суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі Ахеп v. Germany, заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року, заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

При цьому, положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення заяви третьої особи.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 243, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про розгляд справи за загальними правилами позовного провадження.

2. Копію ухвалу направити учасникам справи по справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя Жук Р.В.