Рішення

від 19.11.2024 по справі 340/5097/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/5097/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу без виклику сторін адміністративну справу за позовом керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Департамент містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради до акціонерного товариства «Ельворті» про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

Керівник Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Департамент містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить зобов`язати АТ «Ельворті» (вул. Ельворті, 1 м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ: 05784437) укласти з Департаментом містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради (вул. Велика Перспективна, 41 м. Кропивницький, 25022, код ЄДРПОУ 45215157) охоронний договір на пам`ятку містобудування, архітектури - «Колишній робітничий театр» (273/13-кв), розташовану за адресою: місто Кропивницький, вул. Ельворті (Орджонікідзе), 3 у місті Кропивницькому, на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.

Позов мотивував тим, що під час виконання прокурорських повноважень виявлено АТ «Ельворті» є власником нерухомого майна - об`єктом культурної спадщини, який в силу Закону України ''Про охорону культурної спадщини'' зобов`язаний укласти охоронний договір з Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Кропивницької міської ради. Не укладення охоронного договору може привести до знищення пам`ятки культури, а відтак вказане може призвести до порушення інтересів територіальної громади. Тож прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави у суді на підставі статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Ухвалою судді від 05.08.2024 позовну заяву позивача прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву про визнання позову.

25.09.2024 року суд ухвалою залишив без руху позовну заяву після відкриття та встановив п`ятиденний строк для усунення недоліків, а саме надання суду уточнення позовних вимог з урахуванням приписів частини 1 статті 5 КАС України та відповідно до завдань адміністративного судочинства.

02.10.2024 позивач надав суду письмові пояснення на ухвалу суду від 25.09.2024

Ухвалою суду від 24.10.2024 року продовжено розгляд справи.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд, -

У С Т А Н О В И В:

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 затверджено Список історичних населених місць України, зокрема до Списку по Кіровоградській області включені історично населені місця, зокрема місто Кіровоград (1754 рік).

Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 31.12.2022 за №549 затверджено межі і режими використання зон охорони та історичного ареалу міста Кропивницького.

Рішенням Кропивницької міської ради від 09.02.2023 №1480 «Про затвердження містобудівної документації «Історико-архітектурний опорний план міста Кропивницького з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичного ареалу» (Коригування історико-архітектурного опорного плану м. Кропивницького з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичного ареалу)» затверджено «Історико-архітектурний опорний план міста Кропивницького з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичного ареалу».

Згідно розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 29.01.2020 № 102-р «Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 07 серпня1997 року № 261-р» внесено зміни до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 07 серпня 1997 року № 261-р «Про перелік пам`яток містобудування, архітектури, садово-паркового мистецтва загальнодержавного і місцевого значення та виявлених пам`яток» та викладено додатки 1-3 до рішення у новій редакції. Зокрема, у Додатку 2 до пам`яток містобудування, архітектури місцевого значення в Кіровоградській області віднесені будівлі «Колишній робітничий театр» (273/13-кв) за адресою: місто Кропивницький, вул. Ельворті (Орджонікідзе), 3 та «Колишній житловий будинок Ельворті» (32-кв) по вул. Ельворті (Орджонікідзе), 1 з 1997 року.

Відповідно до даних обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на вказані об`єкти нерухомого майна зареєстровано за АТ «Ельворті» код ЄДР ПОУ 05784437, зокрема на підставі свідоцтва про право власності від 03.09.2009 серії САС 424816 на будівлю - «Колишній житловий будинок Ельворті» (32-кв), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1710528035101, на будівлю - «Колишній робітничий театр» (273/13-кв) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1719538635101.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:16:150:0064, на якій знаходиться на даний час музей - «Колишній житловий будинок Ельворті» (32-кв), зареєстрована за Публічним акціонерним товариством по виробництву сільськогосподарської техніки «Червона зірка» та належить до земель з цільовим призначенням для розміщення та обслуговування музейних закладів (08-02).

Акціонерне товариство «Ельворті» зареєстроване з 14.01.1994, яке до 24.10.2016 мало назву Публічне акціонерне товариство по виробництву сільськогосподарської техніки «Червона зірка», з 24.10.2016 ПАТ «Ельворті», а з 21.01.2019 АТ «Ельворті».

Враховуючи викладене, безпосереднім власником пам`яток містобудування, архітектури місцевого значення в Кіровоградській області, а саме «Колишній робітничий театр» (273/13-кв) та «Колишній житловий будинок Ельворті» (32-кв) є АТ «Ельворті» (код ЄДР ПОУ 05784437).

Водночас, охоронний договір власником пам`яток та землі під ними до цього часу не укладено, звернення про укладення охоронного договору до Департаменту культури і туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації та Департаменту містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради не надходило.

Отже, зобов`язання укласти охоронний договір є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 4 ст. 5 КАС України передбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Частиною 4 ст. 53 КАС України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Поняття «інтереси держави» є оціночним, а тому прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таку позицію висловлено в рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99. Так, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас не визначене чітке коло законних інтересів, які можуть збігатися повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств, організацій.

Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це справді потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 17.10.2019 у справі № 569/4123/16-а.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005).

Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009) ЄСПЛ висловив таку думку (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

У вказаних правовідносинах відповідач порушує інтереси держави, оскільки не вживають передбачені законом заходи для збереження пам`ятки містобудування, архітектури місцевого значення.

Неукладення охоронного договору може призвести до зміни зовнішнього вигляду пам`ятки містобудування, архітектури, її просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби та втрати її матеріальної автентичності, загрози руйнування.

Відповідно до положень ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом, держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Збереження культурної спадщини є важливим напрямом гуманітарної політики держави. Культурна спадщина є найпотужнішою складовою формування української ідентичності. Саме тому ефективне збереження, відновлення і відповідне використання культурної спадщини є одним із головних завдань держави у сфері культури.

Державний інтерес у цій справі полягає в попередженні порушень пам`яткоохоронного законодавства відповідачами, забезпечення укладення ними охоронного договору на пам`ятку містобудування, архітектури місцевого значення в Кіровоградській області «Колишній робітничий театр» (273/13-кв) та «Колишній житловий будинок Ельворті» (32-кв) по вулиці Ельворті у місті Кропивницькому з метою встановлення режиму використання пам`ятки та відповідальності відповідача за порушення такого режиму.

Поряд із державним наявний також і суспільний інтерес.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Як передбачено пунктом 1 частини шостої статті 23 Закону №1697-VII, під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

За приписами частин третьої - п`ятої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Принагідно, суд зауважує, що Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Кропивницької міської ради жодного разу не спонукав відповідача на укладення охоронного договору на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини. Доводи вказаного Департаменту щодо відсутності обов`язку у Департаменту вживати дії щодо укладення договору, суд відхиляє, з огляду на те, що Департамент, згідно приписів ч. 2 ст. 6 Закону №1697-VII, зобов`язаний вживати дії щодо об`єктів культурної спадщини, що на переконання суду, включає у себе вчиняти дії, направляти приписи щодо спонукання укладення охоронного договору.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 19.06.2018 у справі № 464/2638/17 триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Отже, на дату звернення прокурора до суду з позовом порушення вимог закону з боку відповідача порушення не припинило існувати, що дає підстави для звернення до суду.

Згідно зі ст. 1 Закону пам`ятка культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Статтею 23 Закону передбачено, що всі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Крім того, до ч. ч. 2, 3 ст. 25 Закону юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам`ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов`язані дотримувати вимог органів охорони культурної спадщини. Юридичні та фізичні особи зобов`язані забезпечити збереженість пам`яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори.

Охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована. Власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі ст. 23 Закону. Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акту органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

Таким чином, Законом передбачено обов`язкове укладення власником або уповноваженим ним органом, користувачем пам`ятки чи її частини, охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини вже після переходу права власності.

Охоронний договір, укладений на підставі ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», є адміністративним договором. Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі № 806/1536/18.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (далі Порядок), власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Отже, відповідач, як користувач пам`ятки містобудування, архітектури місцевого значення протягом 1 місяця з моменту набуття ними права користування та реєстрації права власності на пам`ятку культурної спадщини місцевого значення зобов`язаний укласти з позивачем охоронний договір.

Обов`язок укладення охоронного договору покладається саме на власника пам`ятки та юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам`ятки, а не на орган охорони культурної спадщини і саме від власника повинна виходити ініціатива укладення охоронного договору.

Такий висновок підтверджується й судовою практикою (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 826/4605/16, ухвала Вищого адміністративного суду України від 24.09.2015 у справі № 826/10265/14).

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 13.12.2018 у справі № 826/4605/16 зазначив, що положеннями статті 25 Закону № 1805-ІІІ визначено, що надання об`єктів культурної спадщини, що є пам`ятками, в користування юридичним та фізичним особам з науковою, культурно-освітньою, туристичною та іншою метою здійснюється з дотриманням встановлених цим Законом вимог.

Юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам`ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов`язані дотримувати вимог органів охорони культурної спадщини.

Юридичні та фізичні особи зобов`язані забезпечити збереженість пам`яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори.

Такий обов`язок визначений у статті 23 Закону № 1805-ІІІ. Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 23 Закону № 1805-ІІІ).

Звернув увагу, що у п. 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року №1768 (далі - Порядок №1768) визначено, що власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

При цьому, охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована (пункт 1 Порядку №1768)

Пунктом 5 Порядку № 1768 передбачає, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1768 до охоронного договору додаються: 1) Акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам`ятки.

Таким чином, як вбачається з вищевикладених норм чинного законодавства, юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.

Враховуючи викладене, відповідач зобов`язаний був укласти охоронний договір з органом охорони культурної спадщини на пам`ятки «Колишній робітничий театр» (273/13-кв) та «Колишній житловий будинок Ельворті» (32-кв) у місті Кропивницькому.

Відповідач у відзиві на позов зазначив про визнання позову та про те, що товариство не заперечує проти укладення охоронного договору.

Відповідачем з моменту занесення пам`ятки містобудування, архітектури «Колишній робітничий театр» (273/13-кв) та «Колишній житловий будинок Ельворті» (32-кв) у місті Кропивницькому до Переліку пам`яток містобудування, архітектури місцевого значення в Кіровоградській області, набуття у користування та реєстрації права власності, не укладено з органом охорони культурної спадщини охоронного договору. А відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Такі витрати позивачем не понесені.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 142, 242-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області (вул. Є. Чикаленка, 11, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25002; код ЄДРПОУ 02910025) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Департамент містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради (вул. Велика Перспективна, 41, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25022; код ЄДРПОУ 02498694) до акціонерного товариства «Ельворті» (вул. Євгена Чикаленка, 1, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006; код ЄДРПОУ 05784437) про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Зобов`язати АТ «Ельворті» укласти з Департаментом містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради охоронний договір на пам`ятку містобудування, архітектури - «Колишній робітничий театр» (273/13-кв), розташовану за адресою: місто Кропивницький, вул. Ельворті (Орджонікідзе), 3 у місті Кропивницькому, на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК