Рішення

від 14.11.2024 по справі 420/19098/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/19098/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПотоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Розвиток Білозерської громади» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання надати відповідь на запит,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Розвиток Білозерської громади», в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність КП «Розвиток Білозерської громади» щодо ненадання публічної інформації за запитом;

зобов`язати КП «Розвиток Білозерської громади» надати повну інформацію, що запитувалася згідно інформаційного запиту.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся із запитом про отримання публічної інформації до відповідача, проте станом на дату подання позову жодної відповіді не отримав. Таку бездіяльність позивач вважає протиправною, що і стало підставою для звернення до суду.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 26.06.2024 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

15.07.2024 року за вхід.№ЕС/28905/24 надійшов відзив на позов, в якому, зокрема, наголошено на необґрунтованості вимог позивача, оскільки запитувана позивачем інформація щодо конструкцій габіонного типу для облаштування мобільних укриттів у місцях масового скупчення людей у Білозерській громаді підлягає обмеженню, відповідно до ч.3 ст.34, ч.2 ст.64 Конституції України, ст. 6 ЗУ «Про доступ до публічної інформації».

При цьому, інформація про факт придбання конструкцій габіонного типу для облаштування мобільних укриттів у місцях масового скупчення людей у Білозерській громаді оприлюднено на платформі ПРОЗОРО, доступ до цієї інформації є у кожного.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

19.03.2024 ОСОБА_1 звернувся із запитом на отримання публічної інформації до Комунального підприємства «Розвиток Білозерської громади».

Відповідь не надана.

29.03.2024 ОСОБА_1 звернувся із запитом на отримання публічної інформації до Білозерської селищної військової адміністрації.

Білозерська селищна військова адміністрація листом №01-20/295 від 29.03.2024 Запит ОСОБА_1 направила до Комунального підприємства «Розвиток Білозерської громади», як розпорядника зазначеної інформації.

Білозерська селищна військова адміністрація листом №01-19/1180 від 01.04.2024 повідомила ОСОБА_1 про направлення Запиту до Комунального підприємства «Розвиток Білозерської громади», як розпорядника зазначеної інформації.

Відповідь на запит Комунальним підприємством «Розвиток Білозерської громади» не надано.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно з частиною другою статті 34 Основного Закону України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до пункту 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини та свобод 1950 року, ратифіковану Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

Пунктом 1 статті 2 Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів, вчинену 18.06.2009 у м. Тромсе, ратифіковану Законом України від 20.05.2020 № 631-ІХ (далі - Конвенція про доступ до офіційних документів), передбачено, що кожна Сторона гарантує право кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою, на доступ за вимогою, до офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів.

Відповідно до статті 1 Конвенції про доступ до офіційних документів під поняттям «державні органи» розуміється, зокрема, урядові та адміністративні органи на національному, регіональному та місцевих рівнях, а під «офіційні документи» - будь-яка інформація, записана у будь-якій формі, складена або отримана, та яка перебуває у розпорядженні державних органів.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначений Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2939-VІ).

Статтею 1 Закону № 2939-VІ передбачено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1 частини першої статті 3 Закону № 2939-VІ).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VІ доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 12 Закону № 2939-VІ встановлено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Статтею 13 Закону № 2939-VІ визначений перелік суб`єктів, які належать до розпорядників публічної інформації.

Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;

5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради (частина перша статті 13 Закону № 2939-VІ).

Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 2939-VІ запит на інформацію- це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Частиною другою статті 19 Закону №2939-VІ визначено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до частини третьої статті 19 Закону №2939-VІ запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Частинами четвертою та п`ятою статті 19 Закону №2939-VІ встановлено, що письмовий запит подається в довільній формі.

Статтею 20 Закону № 2939-VІ встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частинами 1 та 2 статті 23 Закону № 2939-VІ встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Як встановлено судом, 19.03.2024 ОСОБА_1 звернувся із запитом на отримання публічної інформації до Комунального підприємства «Розвиток Білозерської громади».

Відповідь не надана.

29.03.2024 ОСОБА_1 звернувся із запитом на отримання публічної інформації до Білозерської селищної військової адміністрації.

Білозерська селищна військова адміністрація листом №01-20/295 від 29.03.2024 Запит ОСОБА_1 направила до Комунального підприємства «Розвиток Білозерської громади», як розпорядника зазначеної інформації.

Білозерська селищна військова адміністрація листом №01-19/1180 від 01.04.2024 повідомила ОСОБА_1 про направлення Запиту до Комунального підприємства «Розвиток Білозерської громади», як розпорядника зазначеної інформації.

Відповідь на запит Комунальним підприємством «Розвиток Білозерської громади» не надано.

За своєю правовою природою бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретних дій, які вона повинна була вчинити відповідно до вимог чинного законодавства.

Наведене свідчить про бездіяльність відповідача щодо не розгляду запиту позивача, оскільки існує встановлений законом порядок для його розгляду.

З огляду на вищевикладені положення, а також беручи до уваги обставини, встановлені в ході розгляду даної справи, суд приходить до висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не надання відповіді на запит на отримання публічної інформації.

Суд наголошує, що відповідач запит взагалі не розглянув, а тому ефективним способом захисту права позивача на отримання відповіді на запит є спонукання відповідача надати таку відповідь в порядку та строки, визначені законом.

При цьому, суд зазначає, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Відтак, позовна вимога про зобов`язання КП «Розвиток Білозерської громади» надати повну інформацію, що запитувалася згідно інформаційного запиту підлягає задоволенню шляхом зобов`язання КП «Розвиток Білозерської громади» надати ОСОБА_1 відповідь на запит про отримання публічної інформації.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 1211,20 грн. судових витрат, сплачених згідно квитанції №1818-8127-9151-2360 від 18.06.2024 року.

Керуючись ст.ст.2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Розвиток Білозерської громади» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання надати відповідь на запит задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Комунального підприємства «Розвиток Білозерської громади» щодо ненадання публічної інформації за запитом ОСОБА_1 .

Зобов`язати Комунальне підприємство «Розвиток Білозерської громади» надати ОСОБА_1 відповідь на запит про отримання публічної інформації.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Комунального підприємства «Розвиток Білозерської громади» (адреса: провулок Харченко, 46/86, смт. Білозерка, Херсонський район, Херсонська область, 75000, ЄДРПОУ 45273030).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Комунальне підприємство «Розвиток Білозерської громади» (адреса: провулок Харченко, 46/86, смт. Білозерка, Херсонський район, Херсонська область, 75000, ЄДРПОУ 45273030)

Головуючий суддяНінель ПОТОЦЬКА