Постанова

від 21.01.2025 по справі 420/19098/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/19098/24

Головуючий в 1 інстанції: Потоцької Н.В.

Час і місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Лук`янчук О.В.

суддів Бітова А. І.

Ступакової І. Г.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Розвиток Білозерської громади про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання надати відповідь на запит,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства Розвиток Білозерської громади, в якому просить

визнати протиправною бездіяльність КП Розвиток Білозерської громади щодо ненадання публічної інформації за запитом;

зобов`язати КП Розвиток Білозерської громади надати повну інформацію, що запитувалася згідно інформаційного запиту.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач звернувся із запитом про отримання публічної інформації до відповідача, проте станом на дату подання позову жодної відповіді не отримав. Таку бездіяльність позивач вважає протиправною, що і стало підставою для звернення до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства Розвиток Білозерської громади про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання надати відповідь на запит задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Комунального підприємства Розвиток Білозерської громади щодо ненадання публічної інформації за запитом ОСОБА_1 .

Зобов`язано Комунальне підприємство Розвиток Білозерської громади надати ОСОБА_1 відповідь на запит про отримання публічної інформації.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Комунального підприємства Розвиток Білозерської громади.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить змінити резолютивну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року, задовольнивши позовні вимоги так, як вони викладені в позовній заяві - зобов`язати КП «Розвиток Білозерської громади» надати повну інформацію, що запитувалася згідно інформаційного запиту.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд на власний розсуд змінив позовні вимоги, тобто безпідставно вийшов за межі вимог, наведених в позовній заяві. Порушеним правом, за захистом якого позивач звернувся до суду є право на отримання саме запитуваної публічної інформації, а не право на отримання відповіді. Застосований судом першої інстанції спосіб відновлення порушеного права не є ефективним, оскільки створює умови невизначеності щодо змісту відповіді на інформаційний запит, який буде надано відповідачем на виконання судового рішення

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.03.2024 ОСОБА_1 звернувся із запитом на отримання публічної інформації до Комунального підприємства Розвиток Білозерської громади.

Відповідь не надана.

29.03.2024 ОСОБА_1 звернувся із запитом на отримання публічної інформації до Білозерської селищної військової адміністрації.

Білозерська селищна військова адміністрація листом №01-20/295 від 29.03.2024 Запит ОСОБА_1 направила до Комунального підприємства Розвиток Білозерської громади, як розпорядника зазначеної інформації.

Білозерська селищна військова адміністрація листом №01-19/1180 від 01.04.2024 повідомила ОСОБА_1 про направлення Запиту до Комунального підприємства Розвиток Білозерської громади, як розпорядника зазначеної інформації.

Відповідь на запит Комунальним підприємством Розвиток Білозерської громади не надано.

Вважаючи безіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції визодив з того, що відповідь на запит Комунальним підприємством Розвиток Білозерської громади не надано, а тому прийшов до висновку, що наведене свідчить про бездіяльність відповідача щодо не розгляду запиту позивача, оскільки існує встановлений законом порядок для його розгляду.

При цьому вказав, що відповідач запит взагалі не розглянув, а тому ефективним способом захисту права позивача на отримання відповіді на запит є спонукання відповідача надати таку відповідь в порядку та строки, визначені законом, а тому задовольнив позовні вимоги шляхом зобов`язання КП Розвиток Білозерської громади надати ОСОБА_1 відповідь на запит про отримання публічної інформації.

Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного.

Статтею 34 Конституції України встановлено право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до ст.40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ст.3 Закону України від 02.10.1992 року №2657-XII "Про інформацію" (далі по тексту - Закон №2657-XII) основними напрямами державної інформаційної політики є забезпечення доступу кожного до інформації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства; забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб`єктів владних повноважень; створення інформаційних систем і мереж інформації, розвиток електронного урядування; постійне оновлення, збагачення та зберігання національних інформаційних ресурсів; забезпечення інформаційної безпеки України; сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України до світового інформаційного простору.

Згідно з приписами ст.5 Закону №2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону №2657-XII право на інформацію забезпечується: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів; обов`язком суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення; обов`язком суб`єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Статтею 20 Закону №2657-XII визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та до інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI).

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939-VI), публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Пунктом 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VІ доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Вимогами статті 12 Закону №2939-VI встановлено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Приписами пункту 1 частини 1 статті 13 Закону №2939-VI визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Відповідно до частин першої та другої статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до положень ст.23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2024 ОСОБА_1 звернувся із запитом на отримання публічної інформації до Комунального підприємства Розвиток Білозерської громади та просив надати інформацію про габіони, які закуповувало КП «Розвиток Білозерської громади» в фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , а саме:

1. Копію документа, в якому відображені кількісні, технічні та якісні характеристики предмета закупівлі.

2. Копію документа, відповідно до якого на КП «Розвиток Білозерської громади» покладено обов`язок чи доручено здійснити закупівлю.

3. Назву юридичної особи, якою було прийнято рішення про закупівлю шляхом укладання договору без застосування відкритих торгів.

4. Копії актів виконаних робіт.

5. Список адрес (місць) де встановлені закуплені габіони

На час звернення позивача до суду з позовом відповідь не надана.

Як визначено судом першої інстанції, предметом позову в поточній справі є протиправна бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на запит позивача.

Бездіяльність - це пасивна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у не виконанні ним тих дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього обов`язків (завдань) згідно із чинним законодавством.

Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

Дана правова позиція викладена у постанові КАС ВС від 23.05.2018 у справі №802/490/16-а, ухвалі ВАСУ від 10.10.2017 справа №800/149/17.

Як вже зазначалося, позивач відповідь на своє звернення не отримав, що свідчить про бездіяльність відповідача щодо не розгляду запиту позивача, оскільки існує встановлений законом порядок для його розгляду.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що беручи до уваги обставини, встановлені в ході розгляду даної справи, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не надання відповіді на запит на отримання публічної інформації.

При цьому щодо вимог позивача зобов`язати КП Розвиток Білозерської громади надати повну інформацію, що запитувалася згідно інформаційного запиту, то колегія суддів зазначає, що неотримання позивачем відповіді на своє звернення, не дає підстави суду оцінити його з правової точки зору стосовно відповідності їх Закону № 2939-VI та Закону № 393/96-ВР та перевірити чи дослідив відповідач, за даним позовом, викладені у зверненні факти, чи вчинили дії щодо надання запитуваної інформації у тому обсязі в якому вони запитувалися.

Слід зазначити, що позивач не порушує питання про недостовірність, чи неповноту наданої інформації, а посилається виключно на те, що відповідь на запит не надано. Така бездіяльність виражена у відсутності вчинення дій, які вимагалися у зверненні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про зобов`язання КП Розвиток Білозерської громади надати повну інформацію, що запитувалася згідно інформаційного запиту підлягає задоволенню шляхом зобов`язання КП Розвиток Білозерської громади надати ОСОБА_1 відповідь на запит про отримання публічної інформації, а доводи апелянта таких висновків суду не спростовують.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Отже, доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України

Повний текст постанови складено та підписано 21 січня 2025 року .

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова