Ухвала

від 12.11.2024 по справі 520/24268/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

12 листопада 2024 року Справа № 520/24268/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Лапіної Ю.В.,

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Крутько І.М.,

представника відповідача - Кудрявцева В.І.,

представника відповідача - Гришка І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження заяву представника позивача про поновлення пропущеного строку позовної давності та клопотання представників відповідача про залишення позову без розгляду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.07.2024 № 1146 "Про притягнення до матеріальної відповідальності", яким підполковника ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності.

Ухвалою суду від 03.09.2024 року зазначена позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків, а саме десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку на звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення разом доказами поважності причин пропуску строку.

Представником позивача через канцелярію суду подано заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду, в якій останній просить суд поновити ОСОБА_1 процесуальний строк звернення до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування наказу.

В обґрунтування поданої до суду заяви вказано, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та на даний час проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, виконуючи обов`язок щодо захисту суверенітету та територіальної цілісності України. Також зазначено, що з оскаржуваним наказом командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.07.2024 № 1146 "Про притягнення до матеріальної відповідальності", яким притягнуто до повної матеріальної відповідальності, ОСОБА_1 офіційно під підпис ознайомлений не був взагалі. Своєю чергою з 13.08.2024 до 29.08.2024 ОСОБА_1 перебував у щорічній відпустці, що підтверджується копією відпускного квитка від 09.08.2024 № 3305. Вийшовши на службу після відпустки позивач отримав грошове забезпечення в меншому розмірі ніж зазвичай, після чого й дізнався, що з його грошового забезпечення здійснюються відрахування на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.07.2024 № 1146 "Про притягнення до матеріальної відповідальності", яким його притягнуто до повної матеріальної відповідальності. Після того, як у кінці серпня 2024 року ОСОБА_1 дізнався про притягнення його до матеріальної відповідальності, останній в усній формі просив надати йому відповідний наказ для ознайомлення та такий наказ був наданий ОСОБА_1 для фотографування на камеру телефону, проте копія наказу ОСОБА_1 під підпис не видавалася, а одразу ж після формального ознайомлення з наказом позивач через свого представника розпочав підготовку та подання адміністративного позову до суду. Отже, оскільки позивач є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі, та виконує завдання із захисту та оборони держави, а також враховуючи те, що з оскаржуваним наказом його не було ознайомлено та про існування такого наказу позивач дізнався лише після відрахувань з його грошового забезпечення, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, спрямовану на ефективний доступ особи до суду для захисту її порушеного права, з метою недопущення обмеження права на судовий захист наявні підстави для задоволення його заяви про поновлення строку звернення до суду.

Представником відповідача через канцелярію суду було подано заперечення на заяву позивача про поновлення строків пропущеного строку позовної давності, що подається одночасно з позовною заявою з адміністративного позову у справі № 520/24268/24, в якому останній, зокрема, просить суд прийняти ухвалу, в якій залишити заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду без задоволення, а позовну заяву представника позивача у справі № 520/24268/24 залишити без розгляду.

В обґрунтування поданого до суду заперечення вказано, що Київський районний суд своєю ухвалою від 26.04.2024 року у справі № 953/3393/24 розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 42024222750000159 від 12.04.2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , а також ухвалою від 26.04.2024 року у справі № 953/3393/24 застосував до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів до 24 червня 2024 року (включно), визначити суму застави у розмірі 908400,00 грн. З вказаної ухвали вбачається, що з 26.04.2024 року позивач ОСОБА_1 користувався правовою допомогою захисника адвоката Крутько Ірини Миколаївни, яка є представником позивача в цій справі № 520/24268/24. Отже адвокат Крутько І.М. є кваліфікованим фахівцем високої кваліфікації, яка надає правову допомогу позивачу з 26.04.2024 року по цей час. Також представником відповідача вказано, що Ленінський районний суд 03.06.2024 року ухвалив вирок у справі № 642/2521/24, яким затвердив обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 42024222750000159 від 12.04.2024 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. ст. 369-2 КК України. Зі змісту зазначеного вироку вбачається, що позивач ОСОБА_1 під час досудового розслідування з дня набрання сили ухвали про запобіжний захід до дня набуття чинності вироку від 03.06.2024 року перебував під дією запобіжного заходу у вигляді застави та перебував на військовій службі; позивач ОСОБА_1 не був позбавлений військового звання; позивач ОСОБА_1 набув певного досвіду участі в судових справах, користувався і користується правовою допомогою висококваліфікованого адвоката. Своєю чергою позивач ОСОБА_1 звернувся до командування Військової частини НОМЕР_1 НГУ із рапортом про ознайомлення його з висновками і додатками, зібраними в ході службового розслідування, яке проводилося стосовно нього. Таким чином саме висновки службового розслідування по факту невиконання або неналежного виконання ОСОБА_2 , який перебуває в розпорядженні начальника Східного територіального управління, службових обов`язків, вимог законодавства наказів начальників (керівників) чи інших розпорядчих документів, що виразилися у втраті майна номенклатури інженерної служби, служби РХБ захисту, речової служби та обставинах, що призвели до цього, стали підставою для прийняття наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 22.07.2024 року № 1146 «Про притягнення до матеріальної відповідальності». З огляду на зазначене та з рапорту позивача ОСОБА_1 випливає, що останній знав про притягнення його до матеріальної відповідальності з моменту ознайомлення його з матеріалами службового розслідування. Позивач ОСОБА_1 ознайомився з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 22.07.2024 року № 1146 «Про притягнення до матеріальної відповідальності» 23.07.2024 року, але поставити свій підпис про таке ознайомлення відмовився, що доводиться актом про доведення військовослужбовцю наказу та його відмови від підпису про доведення від 23.07.2024 року, який є доказом того факту, що позивач ОСОБА_1 ознайомився з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 22.07.2024 року № 1146 «Про притягнення до матеріальної відповідальності» 23.07.2024 року. Отже, на переконання відповідача, доведеним є той факт, що позивач ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами службового розслідування після звернення з рапортом від 09.07.2024 року, а з наказом від 22.07.2024 року № 1146 23.07.2024 року, як це зазначено в акті про доведення військовослужбовцю наказу та його відмови від підпису про доведення від 23.07.2024 року.

Представником позивача через канцелярію суду також подано додаткові пояснення, в яких зазначено про помилковість доводів представника відповідача. Так представником позивача вказано, що твердження відповідача щодо перебування позивача під вартою та ухвалення відносно нього вироку не заперечуються позивачем, однак, такі відомості жодним чином не впливають на питання відкриття провадження в цій справі. Твердження відповідача про те, що позивач знав про притягнення його до матеріальної відповідальності через те, що ознайомився з матеріалами службового розслідування, є надуманими, оскільки оскаржуваний наказ було прийнято набагато пізніше (22.07.2024) після подання позивачем рапорту про ознайомлення з матеріалами службового розслідування (09.07.2024). Представником позивача вказано, що із оскаржуваним наказом командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.07.2024 "Про притягнення до матеріальної відповідальності", яким підполковника ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності, ОСОБА_1 офіційно під підпис ознайомлений не був взагалі. Після того, як у кінці серпня 2024 року ОСОБА_1 дізнався про притягнення його до матеріальної відповідальності, останній в усній формі просив надати йому відповідний наказ для ознайомлення та такий наказ був наданий ОСОБА_1 для фотографування на камеру телефону. Копія наказу ОСОБА_1 під підпис не видавалася. Наданий відповідачем акт про відмову позивача від підпису про ознайомлення з оскаржуваним наказом, позивач вважає штучно створеним задля уникнення відповідальності за бездіяльність військової частини щодо неознайомлення ОСОБА_1 з наказом про притягнення його до матеріальної відповідальності. Наданий відповідачем акт позивач ставить під сумнів, оскільки такий акт міг бути складений військової частиною в будь-який час, навіть тиждень тому, з зазначенням необхідної дати. Наданий акт не доводить того факту, що до відома позивача взагалі доводився зміст оскаржуваного наказу. Також, слід зазначити, що з 05.07.2024 ОСОБА_1 був переведений для проходження служби до іншої роти, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_2 , тому не міг знати про існування оскаржуваного наказу, прийнятого командуванням вже після його переведення. Твердження відповідача про те, що позивач перебував у відпустці та мав час для підготовки до подання позову є безпідставними, оскільки позивач, на момент знаходження у відпустці, не знав про прийняття відносно нього оскаржуваного наказу. На той час стягнення з його заробітної плати ще не здійснювалися. ОСОБА_1 , перебуваючи у відпустці, не міг знати про порушення його прав та дізнався про це лише після виходу з відпустки, після чого одразу почав вчиняти дії для подання до суду позову.

Представником відповідача у поданому до суду запереченні на додаткові пояснення до заяви про поновлення строку на звернення до суду, зокрема, вказано, що доводи представника позивача про те, що він дізнався про видання і зміст наказу від 22.07.2024 року № 1146 «Про притягнення до матеріальної відповідальності» тільки коли він вийшов з відпустки і одержав зменшену суму грошового забезпечення суперечать наступним фактам та обставинам, а саме даті укладання договору про надання правової допомоги між позивачем та його представником адвокатом Крутько І.М., та даті складання ордеру серії АХ № 1203712 від 15.08.2024 року; відсутності будь-яких документів, які б підтверджували необґрунтовані твердження представника позивача; наявності у представника позивача повного комплекту зображень документів з службового розслідування та наказу від 22.07.2024 року № 1146 «Про притягнення до матеріальної відповідальності».

Ухвалою суду від 23.09.2024 року, зокрема, прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за вказаним вище адміністративним позовом; призначено розгляд справи в спрощеному позовному провадженні; роз`яснено особам, які беруть участь у справі, що розгляд заяви позивача про поновлення процесуального строку звернення до суду буде здійснено судом у судовому засіданні.

Позивач та представник позивача в судове засідання прибули, подані до суду заяву та доповнення до такої підтримали і просили суд задовольнити заяву про поновлення пропущеного строку позовної давності.

Представники відповідача в судове засідання прибули, проти заяви про поновлення пропущеного строку позовної давності заперечували та просили суд залишити позов без розгляду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, зазначає таке.

Відповідно до положень ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду із вимогами про визнання протиправними та скасування наказ командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.07.2024 №1146 "Про притягнення до матеріальної відповідальності", яким підполковника ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності.

При цьому, позовна заява до суду була подана 29.08.2024 року, що підтверджується відбитком печатки суду на першому аркуші адміністративного позову.

Під час розгляду заяви про поновлення строку на звернення до суду встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та на даний час проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 НГУ від 09.09.2024 № 2455.

Як зазначено позивачем, із оскаржуваним наказом командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.07.2024 № 1146 "Про притягнення до матеріальної відповідальності", яким його притягнуто до повної матеріальної відповідальності, останній під підпис ознайомлений не був.

При цьому з 13.08.2024 по 29.08.2024 ОСОБА_1 перебував у щорічній відпустці, що підтверджується копією відпускного квитка від 09.08.2024 № 3305.

Також позивачем вказано, що після виходу на службу з відпустки він отримав грошове забезпечення в меншому розмірі ніж зазвичай, після чого й дізнався, що з його грошового забезпечення здійснюються відрахування на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.07.2024 № 1146 "Про притягнення до матеріальної відповідальності", яким підполковника ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності.

Отже, судом встановлено, що відповідачем було проведено службове розслідування по факту невиконання або неналежного виконання ОСОБА_2 , який перебуває у розпорядженні начальника Східного територіального управління, службових обов`язків, вимог законодавства наказів начальників (керівників) чи інших розпорядчих документів, що виразилось у втраті майна номенклатури інженерної служби, служби РХБ захисту, речової служби та обставинах, що призвели до цього, за результатами чого складено висновок, який затверджено командиром Військової частини НОМЕР_1 05.07.2024 року.

Сторонами у справі не заперечується, що позивач звернувся до командування Військової частини НОМЕР_1 НГУ із рапортом від 09.07.2024 року про ознайомлення його з висновками і додатками, зібраними в ході службового розслідування, яке проводилося стосовно нього.

Представником відповідача під час обговорення питання строків звернення позивача до суду у наданих до запереченнях вказано, що саме висновки службового розслідування по факту невиконання або неналежного виконання ОСОБА_2 , який перебуває в розпорядженні начальника Східного територіального управління, службових обов`язків, вимог законодавства наказів начальників (керівників) чи інших розпорядчих документів, що виразилися у втраті майна номенклатуру інженерної служби, служби РХБ захисту, речової служби та обставинах, що призвели до цього стали підставою для прийняття наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 22.07.2024 року № 1146 «Про притягнення до матеріальної відповідальності», а після ознайомлення із такими, позивач вже був обізнаний про притягнення його до відповідальності.

Своєю чергою як встановлено зі змісту наданих представником відповідача пояснень, позивач ознайомився з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 22.07.2024 року № 1146 «Про притягнення до матеріальної відповідальності» 23.07.2024 року, але поставити свій підпис про таке ознайомлення він відмовився.

Відтак відповідно до позиції відповідача факт ознайомлення позивача із спірним у цій справі наказом доводиться актом про доведення військовослужбовцю наказу та його відмови від підпису про доведення від 23.07.2024 року.

З дослідження змісту акту від 23.07.2024 року про доведення військовослужбовцю наказу та його відмови від підпису про доведення вбачається, що останній підписано начальником служби РХБЗ-СЕБ Військової частини НОМЕР_1 НГУ, офіцером відділення документального забезпечення та контролю штабу та начальником фінансового відділення (головний бухгалтер) Військової частини НОМЕР_1 НГУ про те, що цим актом засвідчуються наступні факти та обставини: наказ командира Військової частини НОМЕР_1 НГУ від 22.07.2024 року №1146 "Про притягнення до матеріальної відповідальності" був доведений до підполковника ОСОБА_1 в повному обсязі та підполковник ОСОБА_1 відмовився поставити свій підпис про доведення до нього наказу командира Військової частини НОМЕР_1 НГУ від 22.07.2024 року №1146 "Про притягнення до матеріальної відповідальності".

Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає, що Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України затверджений наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 № 608.

Пунктом 2 розділу VII Порядку № 608 також установлено, що у разі необхідності уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного правопорушення, за фактом якого проведено службову перевірку, та ступеня вини військовослужбовця за результатами службової перевірки може бути проведено службове розслідування.

Пунктом 1-4 розділу VI Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).

У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

За зверненням військовослужбовця, стосовно якого проводилось службове розслідування, йому надається завірена копія акта службового розслідування або витяг з акта, в частині, що його стосується, за умови, що вони не містять інформації з обмеженим доступом.

З системного аналізу наведених вище норм права вбачається, що до обов`язків безпосереднього командира (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, віднесено доведення до відома військовослужбовця наказу про притягнення до відповідальності або у спосіб проставлення підпису про ознайомлення з наказом, або складення акту про відмову від отримання наказу.

А тому для з`ясування обставин того, коли саме позивач дізнався про оскаржуваний наказ необхідно встановити дату отримання ним наказу під підпис або складення відповідно акту про відмову в отриманні наказу.

Суд зазначає, що всупереч наведеним вище нормам акт про доведення військовослужбовцю наказу та його відмови від підпису про доведення від 23.07.2024 року не містить в собі зазначення про місце, час та обставини складення такого.

У судовому засіданні представниками відповідача не було надано суду достатніх та належних пояснень стосовно вказаних питань.

Натомість, зі змісту наданих позивачем та представником позивача пояснень встановлено доводи стосовно того, що після того, як у кінці серпня 2024 року позивач дізнався про притягнення його до матеріальної відповідальності, останній в усній формі звертався до відповідача з проханням надати йому відповідний наказ для ознайомлення та такий наказ був наданий ОСОБА_1 для фотографування на камеру телефону. Копія наказу ОСОБА_1 під підпис не видавалася.

Доказів на спростування вказаного до суду сторонами надано не було та судом в рамках реалізації принципу офіційного з`ясування обставин у справі не встановлено.

Стосовно доводів представника відповідача щодо попередніх судових справ за участю позивача, обізнаність представника позивача у необхідності своєчасного оскарження відповідних наказів в судовому порядку, перебування позивача у відпустці та, як наслідок, наявності у останнього можливості своєчасно звернутись до суду, суд зазначає, що такі не можуть вважатися судом належними та обґрунтованими доводами, оскільки не свідчать про безпосереднє ознайомлення позивача із спірним у цій справі наказом.

Відтак враховуючи викладене вище, з огляду на обставини того, що із позовом у цій справі позивач звернувся до суду 29.08.2024 року, то у суду відсутні підстави вважати, що останнім пропущено строк на звернення до суду, у зв`язку з чим підстави для задоволення заяви представника ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку позовної давності відсутні.

Своєю чергою з огляду на висновки суду стосовно не пропущення позивачем строку на звернення до суду також відсутні підстави і для задоволення клопотання представників Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про залишення позову без розгляду.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 243, 248, 250, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку позовної давності - відмовити.

У задоволенні клопотання представників Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про залишення позову без розгляду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Повний текст ухвали виготовлено 18 листопада 2024 року.

Суддя Мельников Р.В.