Рішення

від 28.11.2024 по справі 520/24268/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

28 листопада 2024 року № 520/24268/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Лапіної Ю.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Крутько І.М.,

представника відповідача - Кудрявцева В.І.,

представника відповідача - Гришка І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.07.2024 № 1146 "Про притягнення до матеріальної відповідальності", яким підполковника ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що наказ командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.07.2024 № 1146 "Про притягнення до матеріальної відповідальності" є протиправним та таким, що порушує його права. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 03.09.2024 року зазначена позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків, а саме десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку на звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення разом доказами поважності причин пропуску строку.

Ухвалою суду від 23.09.2024 року, зокрема, прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за вказаним вище адміністративним позовом; призначено розгляд справи в спрощеному позовному провадженні; роз`яснено особам, які беруть участь у справі, що розгляд заяви позивача про поновлення процесуального строку звернення до суду буде здійснено судом у судовому засіданні.

Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності.

Ухвалою суду від 12.11.2024 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку позовної давності відмовлено; у задоволенні клопотання представників Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про залишення позову без розгляду - відмовлено.

Позивач та представник позивача в судове засідання прибули, позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов.

Представники відповідача в судове засідання прибули, проти заявленого позову заперечували.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 в період з 15.06.2017 року по час звернення до суду проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 15.06.2017 року № 160.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.05.2022 року № 33 о/с та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 15.05.2022 року № 128 позивач був призначений на посаду заступника командира НОМЕР_2 стрілецького батальйону (з охорони та оборони об`єктів державного значення) та 15.05.2022 року приступив до виконання цих обов`язків, що підтверджується витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 15.05.2022 року № 128.

На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 21.06.2022 року № 165 на позивача було покладено тимчасове виконання обов`язків за вакантною посадою командира 5-го стрілецького батальйону (з охорони та оборони об`єктів державного значення) та позивач приступив до виконання цих обов`язків 21.06.2022 року.

З 14.01.2023 по 20.06.2023 підполковник ОСОБА_1 займав посаду першого заступника командира - начальника штабу НОМЕР_2 стрілецького батальйону.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.06.2024 року № 934 було призначено провести до 05.07.2024 року службове розслідування по факту невиконанням або неналежного виконання ОСОБА_2 , який перебуває в розпорядженні начальника Східного територіального управління, службових обов`язків, вимог законодавства наказів начальників (керівників) чи інших розпорядчих документів, що виразилось у втраті майна номенклатури інженерної служби, служби РХБ захисту, речової служби та обставинах, що призвели до цього.

На виконання наказу від 07.06.2024 року № 934 було проведено службове розслідування за результатами якого складений висновок службового розслідування по факту невиконання або неналежного виконання ОСОБА_2 , який перебуває в розпорядженні начальника Східного територіального управління, службових обов`язків, вимог законодавства наказів начальників (керівників) чи інших розпорядчих документів, що виразилось у втраті майна номенклатури інженерної служби, служби РХБ захисту, речової служби та обставинах, що призвели до цього, надалі «службове розслідування» та/або «висновок службового розслідування».

Зі змісту казаного висновку про результати службового розслідування вбачається зазначення про те, що нестача військового майна стала можливою внаслідок невиконання чи неналежного виконання обов`язків військової служби підполковником ОСОБА_1 , недбалого ставлення ним до своїх службових обов`язків, бездіяльності його, як матеріально-відповідальної посадової особи, та його особиста безвідповідальність.

Також в ході службового розслідування було встановлено, що внаслідок невиконання чи неналежного виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків спричинено нестачу майна Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на загальну суму 185699,51 грн.

Наказом командира Військової частини ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.07.2024 № 1/46 «Про притягнення до матеріальної відповідальності» підполковника ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності в сумі 185699,51 грн за неналежне виконання службових обов`язків, вимог законодавства, наказів начальників (керівників) чи інших розпорядчих документів, що виразилось у втраті майна номенклатури інженерної служби, служби РХБ захисту, речової служби. Доручено начальнику фінансового відділу здійснювати утримання з грошового забезпечення у розмірі 20 відсотків від суми нарахованого грошового забезпечення підполковника ОСОБА_1 до повного погашення заборгованості 185699,51 грн.

Позивач, вважаючи зазначений наказ відповідача протиправним та таким, що порушує його права, звернувся до суду із позовом у справі.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі Дисциплінарний статут ЗСУ), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Відповідно до вимог ст.ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Положеннями ст. 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

Також суд зазначає, що спірні відносини врегульовано нормами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548 (далі - Статут), Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР (далі - Положення № 243/95-ВР).

Положеннями Статуту визначено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.

Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно. Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Статтею 16 Статуту передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Приписами статей 26, 27 Статуту визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Відповідно до пункту 2 Положення №243/95 відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти.

Згідно із положеннями п.3 Положення №243/95 військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов`язки.

Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов`язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.

Відповідно до п.8 Положення №243/95 залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.

Приписами п.17 Положення №243/95 передбачено, що командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов`язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини.

У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом.

За висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник) військової частини в п`ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми.

Згідно із п.п. 18 - 19, 21, 22 Положення №243/95 розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов`язаного до матеріальної відповідальності.

Розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного заподіяно шкоду, вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов`язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.

У висновку розслідування викладаються факти, встановлені відповідно до вимог пунктів 3 і 19 цього Положення, та пропозиції про притягнення винної особи (винних осіб) до обмеженої, повної чи підвищеної матеріальної відповідальності, а в разі необхідності - обґрунтування можливості зменшення суми, що підлягає стягненню з винного для відшкодування завданої шкоди.

До висновку додаються: письмові пояснення особи (осіб), яка притягається до матеріальної відповідальності; письмові пояснення інших осіб, причетних до факту заподіяння шкоди; акти ревізій (перевірок), інвентаризацій, накладні, витяги з обліково-видаткових книг і журналів та інші матеріали розслідування; довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.

Військовослужбовці та призвані на збори військовозобов`язані, які притягаються до матеріальної відповідальності, ознайомлюються з матеріалами розслідування, про що у висновках робиться відповідний запис. Вони мають право подавати свої заперечення та клопотання на ім`я командира (начальника) військової частини.

Командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування зобов`язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем або призваним на збори військовозобов`язаним, який притягається до матеріальної відповідальності.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.05.2023 року у справі №2540/3014/18 зі змісту Положення № 243/95-ВР, яким регулюються спірні правовідносини, слідує, що притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності є можливим за умови заподіяння ним прямої дійсної шкоди. При цьому поведінка військовослужбовця має бути протиправною та перебувати у причинному зв`язку з настанням шкоди. Також необхідно встановити вину особи у заподіянні шкоди, яка за формою може бути умисною або вчинення діяння з необережності. Зазначені обставини відповідно до приписів пункту 19 Положення № 243/95-ВР мають бути встановлені під час службового розслідування та відображені у акті, складеному за його результатами.

Подібна за змістом позиція відображена у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 825/1000/18.

З дослідження змісту матеріалів службового розслідування по факту невиконання або неналежного виконання ОСОБА_2 , який перебуває в розпорядженні Східного територіального управління службових обов`язків, вимог законодавства наказів начальників (керівників) та інших розпорядчих документів, що виразилось у втраті майна номенклатури інженерної служби, РХБ захисту, речової служби та обставинах, що призвели до цього, а саме висновку службового розслідування, затвердженого командиром Військової частини НОМЕР_1 , вбачається, що таке службове розслідування проведено з метою уточнення причин та умов, що сприяли нестачі військового майна та встановлення ступеня вини службових осіб.

Так, згідно рапорту начальника інженерної служби начальника відділення підтримки секції планування застосування штабу стало відомо, що під час перевірки матеріально відповідальної особи підполковник ОСОБА_3 виявлено відсутність майна номенклатури інженерної служби, служби РХБ захисту: інженерна служба на загальну суму 69035,50 грн; служба РХБ захисту на загальну суму 147963,07 грн.

Згідно рапорту начальника речової служби стало відомо, що станом на 06.06.2024 року матеріально відповідальна особа підполковник ОСОБА_3 не списав матеріальні цінності речової служби на загальну суму 60172,68 грн.

Так, під час проведення службового розслідування встановлено, що під час тимчасового виконання позивачем обов`язків за вакантною посадою командира 5-го стрілецького батальйону (з охорони та оборони об`єктів державного значення) він одержав певне майно номенклатури: інженерної служби; служби радіаційного хімічного та бактеріологічного, надалі в тексті цього відзиву «РХБ» захисту; речової служби, надалі «майно» та/або «майно, одержане Позивачем», що підтверджується документами бухгалтерського обліку Військової частини НОМЕР_1 НГУ, відомості з яких зведені в інвентаризаційних описах необоротних активів (основні засоби, нематеріальні активи, інші необоротні матеріальні активи, капітальні інвестиції): від 01.11.2023 року № 23-10496; від 01.11.2023 року № 23-9975; від 01.11.2023 року № 23-10505; від 01.11.2023 року №23-10708; інвентаризаційним описом запасів від 01.11.2023 року; даними бухгалтерського обліку Військової частини НОМЕР_1 НГУ (відповідач), зведеними в інвентаризаційні описи запасів: - від 02.07.2024 року № 24-1810; - від 02.07.2024 року № 24-1811; - від 02.07.2024 року № 24-1809; - від 02.07.2024 року № 24-1808.

Факт одержання позивачем майна також підтверджується його письмовими пояснення від 20.06.2024 року.

Зі змісту зазначених пояснень вбачається, зокрема, що позивач ОСОБА_1 повідомляє, що з 23.06.2022 до 19.11.2022 він тимчасово виконував обов`язки командира 5-го стрілецького батальйону, перебуваючи на посаді заступника командира батальйону, з 14.01.2023 по 20.06.2023 займав посаду першого заступника командира начальника штабу 5-го стрілецького батальйону. Також позивачем вказано, що згідно поставлених йому командиром Військової частини НОМЕР_1 НГУ задач він проводив підготовку особового складу, який призивався по мобілізації; здійснював забезпечення знову мобілізованого особового складу майном, яке в свою чергу він отримував на складі та видавав (через командирів взводів 5-го стрілецького батальйону) знову мобілізованим військовослужбовцям. Також позивачем вказано, що після кожного випуску військовослужбовців (знову мобілізованих військовослужбовців), які навчалися, він особисто доповідав командирові бригади про те, що військовослужбовці передані в підрозділи і забезпечені всіма видами майна. З слів підполковника ОСОБА_1 аналогічну доповідь про наявність у прибулих в підрозділи військовослужбовців необхідного майна також доповідали й командири відповідних підрозділів. Зі слів підполковника ОСОБА_1 жоден військовослужбовець, призваний по мобілізації, не був переданий після навчання в підрозділи, не маючі ОЗК, протигазу, МПЛ тощо. Як стало відомо з пояснень підполковника ОСОБА_1 забезпеченість майном під час навчання та підготовки військовослужбовців можуть підтвердити командири підрозділів, в які ті потім прибували, та інструктори, що здійснювали підготовку та навчання. Отримавши майно на складі, під підписи в роздавальних відомостях командири взводів видавали його військовослужбовцям. Роздавально-здавальні відомості до матеріалів службового розслідування додаються. З пояснення підполковника ОСОБА_1 встановлено, що через те, що не він особисто, ні знову мобілізовані військовослужбовці не знали куди саме та в яку роту чи навіть в який батальйон потраплять після навчання, майно цих військовослужбовців своєчасно документально у відповідні підрозділи не передавалось. Майно передавалось після навчання військовослужбовців. Виключення склала лише служба озброєння, оскільки зі слів ОСОБА_1 , він фотографував кожного військовослужбовця і його зброю, цю інформацію він надавав у службу озброєння, а далі вже за допомогою служби озброєння це майно, закріплене за конкретною особою, передавалось у відповідні підрозділи, в які потрапляли після навчання військовослужбовці. Майно служби РХБ захисту та інженерної служби передавалось пізніше і тому вже на той час всі командири рот погоджувались приймати на себе це майно, бо вже сплинув певний час. Зі слів підполковника ОСОБА_1 факт дійсної видачі зазначеного майна військовослужбовця можуть підтвердити також на той час командири взводів 5 стрілецького батальйону.

Отже з пояснень підполковника ОСОБА_1 він визнає факт несвоєчасної документальної передачі майна, яке по бухгалтерському обліку наразі рахується за ним, однак стверджує, що фактів втрати чи крадіжки цього майна не було.

Також у зазначених поясненнях позивачем щодо майна речової служби, а саме матраців поліуретанових та подушок у кількості 58 шт. надано пояснення стосовно того, що коли мобілізовані призивались, вони до кінця вересня 2022 року розташовувалися на території військового містечка. В один момент через неможливість забезпечити всіх військовослужбовців матрацами і подушками останні вимушені були певний час розташовуватись на голих сітках ліжок. Через відсутність інформації про те, в який саме підрозділ потраплять військовослужбовці після навчання, майно речової служби (матраци та подушки) на цих військовослужбовців ніхто не хотів отримувати, і тому підполковник ОСОБА_1 з метою забезпечення вказаним майном та належними умовами проживання військовослужбовців, які знаходились на той час в його тимчасовому підпорядкуванні, отримав на складі майно у кількості 58 матраців та подушок особисто на себе. Зі слів підполковника ОСОБА_1 після навчання певного потоку мобілізованих військовослужбовців і їх випуску матраци і подушки були складені на містечку « ОСОБА_4 », де старшим тоді був командир взводу 5-го стрілецького батальйону старший лейтенант ОСОБА_5 . Зі слів підполковника ОСОБА_1 літом 2022 року (липень або початок серпня) йому зателефонували заступник командира бригади з тилу (на той час полковник ОСОБА_6 ) і начальник речової служби підполковник ОСОБА_7 . Вони попросили підполковника ОСОБА_1 видати 58 матраців і подушок, які по обліку рахувались на ньому та зберігались в містечку «Ангари», військовослужбовцям 2 стрілецького батальйону; а далі вони обіцяли, що без будь-яких питань організують документальну передачу зазначеного майна з підполковника ОСОБА_1 на матеріально-відповідальних осіб 2 стрілецького батальйону. Старший лейтенант ОСОБА_5 за командою підполковника ОСОБА_1 видав ці матраци і подушки військовослужбовцям НОМЕР_3 стрілецького батальйону. Однак, подушки у кількості 58 шт., як йому раніш обіцяли начальник речової служби та заступник командира військової частини з тилу, документально не передані та рахуються по бухгалтерському обліку за ним. При кожному спілкуванні підполковника ОСОБА_1 з підполковником ОСОБА_8 останній йому обіцяв, що все пам`ятає і розбереться, чому не передано майно номенклатури речової служби. Про прохання передати майно у телефонному режимі за наказом командира військової частини полковника ОСОБА_9 чув на той час командир взводу майор ОСОБА_10 . Зі слів підполковника ОСОБА_1 речова служба не заперечує цей факт, але і конкретної документальної передачі майна не відбулося, хоча майно фактично було передано.

Також, з наданих письмових пояснень позивачем під час проведення службового розслідування стало відомо, що 02 червня 2022 року він отримав майно інженерної служби, а саме: 2 генератори (Електро агрегат бензиновий Маtаrі МХ 4000Е (11900) та бензопилу (Бензопила ОlеоМас GSН спеціального призначення, 4919,50, н. 22-715 від 30.04.2022 р. (4919.5) та інше майно номенклатури інженерної служби (лопати, лом, сокира тощо) для мінометного взводу, який формувався і в червні 2022 року був відряджений до виконання бойових завдань. У зв`язку з тим, що бухгалтерія на той час не працювала, зазначене вище майно було отримано на складі військово-технічного майна підполковником ОСОБА_1 , про що наявні підписи у книзі тимчасової реєстрації видачі майна начальника складу майстер-сержанта ОСОБА_11 . Майно номенклатури інженерної служби було в подальшому передано підполковником ОСОБА_1 знову сформованому мінометному взводу у червні 2022 року, але документально в бухгалтерському обліку це майно було поставлено на облік, як таке, що знаходиться у підполковника ОСОБА_1 .

Під час проведення службового розслідування також були опитані командир мінометного взводу батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_12 , командир 1 стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_13 , старший офіцер служби планування та підготовки штабів секції планування військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_14 , помічник начальника юридичного відділення старший лейтенант юстиції військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_15 , заступник командира зенітно-ракетної батареї по роботі з особовим складом старший лейтенант ОСОБА_16 , начальник речової служби секції тилу підполковник ОСОБА_8 , командир 3 взводу 3 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 майстер-сержант ОСОБА_17 .

Відтак, під час службового розслідування було встановлено, що матеріально відповідальна особа підполковник ОСОБА_1 , який тимчасово виконував обов`язки командира 5-го стрілецького батальйону, в обов`язки якого входило забезпечення новомобілізованого особового складу майном, не займався обліком наявності, рухом військового майна у ввіреному підрозділі. Після закінчення навчання та передачі новомобілізованого особового складу до інших підрозділів підполковник ОСОБА_1 не займався документальною передачею майна інженерної служби, служби РХБ захисту та речової служби, що підтверджується даними бухгалтерського обліку та письмовими поясненнями, наданими підполковником ОСОБА_8 та майстер-сержантом ОСОБА_17 .

В рамках службового розслідування було встановлено, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01 листопада 2023 року №1814 було проведено інвентаризацію розрахунків щодо відшкодування матеріальних збитків станом на 01 листопада 2023 року, про що складено акт інвентаризації розрахунків щодо відшкодування матеріальних збитків. При інвентаризації МВО підполковника ОСОБА_1 встановлено, що станом на 01 листопада 2023 року виявлено нестачу матеріальних цінностей на загальну суму 276306,41 грн.

Під час проведення службового розслідування матеріально відповідальна особа підполковник ОСОБА_3 передав частину майна за загальну суму 91471,74 грн номенклатури інженерної служби, служби РХБ захисту та речової служби до 2 стрілецького батальйону.

В подальшому на підставі наказу командира частини від 25 червня 2024 року №1044 проведено позапланову інвентаризацію майна номенклатури інженерної служби, служби РХБ захисту та речової служби, яке закріплене за матеріально відповідальною особою підполковником ОСОБА_3 вході якої встановлено, що станом на 02 липня 2024 року виявлено нестачу матеріальних цінностей та не змогла представити їх наявність комісії на загальну суму 185699,51 грн, відповідно майно номенклатури служби РХБ захисту на загальну суму 132717,97 грн, майно номенклатури інженерної служби 46535,50 грн на загальну суму та майно номенклатури речової служби на загальну суму 6446,04 грн.

Враховуючи зазначені обставини, під час службового розслідування викладено висновок стосовно того, що матеріально відповідальна особа підполковник ОСОБА_1 , який тимчасово виконував обов`язки командира 5-го стрілецького батальйону, перебуваючи на посаді заступника командира батальйону, в обов`язки якого входило забезпечення новомобілізованого особового складу не займався обліком наявності, рухом військового майна в підрозділі та після закінчення навчання і передачі мобілізованого особового складу до підрозділів не займався документальною передачею та після передачі посади не передав по накладним матеріальні цінності.

При цьому у висновку службового розслідування вказано, що обставини отримання, перебування та знаходження на бухгалтерському обліку у Військової частині НОМЕР_1 вказаного майна, яке було виявлено в ході позапланової часткової інвентаризації, підтверджується інвентарним описом.

Зі змісту висновку службового розслідування вбачається, що відповідно до службової картки за недбале ставлення до виконання функціональних та службових обов`язків 26.08.2023 позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності (оголошено «догану»), 12.01.2024 за неякісне виконання функціональних обов`язків під час чергування на командному пункті був притягнутий до дисциплінарної відповідальності (оголошено «догану»), 04.04.2024 за неякісне виконання функціональних обов`язків, що виразилось у слабкому знанні оперативної обстановки в зоні відповідальності 5 бригади був притягнутий до дисциплінарної відповідальності (оголошено «догану»).

Таким чином, з огляду на викладене вище за результатом службового розслідування викладено висновок стосовно того, що виникнення нестачі товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 185699,51 грн стало можливим внаслідок небалового ставлення підполковника ОСОБА_1 до обов`язків військової служби. Тобто, в діях підполковника ОСОБА_1 вбачається ознаки військового адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч.2 ст. 17215 КУпАП.

Відтак, згідно із висновками, викладеними за результатами проведеного службового розслідування запропоновано, зокрема, стягнути з підполковника ОСОБА_1 спричинену ним матеріальну шкоду в повному розмірі, а саме 185699,51 грн.

Приписами Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства Оборони України від 17.08.2017 № 440 «Про затвердження Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України», яка застосовується у військових частинах Національної гвардії України, встановлює наступне:

облік наявності, руху і якісного (технічного) стану військового майна в підрозділі організовує командир підрозділу. У підрозділі ведуться облікові документи відповідно до переліку облікових документів, що ведуться в підрозділі (додаток 53);

облік військового майна (крім бронетанкового озброєння і техніки, автомобільної техніки і майна, електрогазової техніки та майна, засобів інженерного озброєння і техніки служби пального) ведеться загалом за підрозділ у книзі обліку військового майна (склад, підрозділ), у якій на кожний вид військового майна виділяється окремий розділ.

Первинні записи у цій книзі проводяться у відповідній службі забезпечення військової частини і завіряються підписом начальника служби забезпечення Наступні записи проводяться командиром підрозділу (матеріально відповідальною особою V.

Військове майно, яке надійшло до підрозділу чи відправлено (здано) з підрозділу, ставиться на облік (знімається з обліку) у книзі обліку військового майна (склад, підрозділ) у той самий день. Дані цієї книги обліку повинні щоденно відображати достовірну наявність військового майна.

Військове майно, яке видане в користування військовослужбовцям підрозділу ставиться на облік у князі обліку військового майна, виданого військовослужбовцям (додаток 54).

Під час розгляду справи встановлено, що нестача майна, ввіреного підполковнику ОСОБА_1 , сталася під час тимчасового виконання ним обов`язків командира 5-го стрілецького батальйону та перебування його на посаді заступника командира батальйону.

Суд зазначає, що згідно із положеннями ст.103 Статуту командир батальйону в мирний і воєнний час відповідає за стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів батальйону і законність їх витрачання.

Згідно із приписами ст.102 Статуту командир батальйону зобов`язаний керувати господарством батальйону (корабля).

Відповідно до п.2.3 Положення про військове (корабельне) господарство, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 № 300 (далі - Положення № 300) командир військової частини (з`єднання) організовує військове (корабельне) господарство та керує ним.

Згідно із п. 3.1.7 Положення №300 у військових частинах (з`єднаннях), крім посадових осіб, вказаних у статтях 3.1.3-3.1.6 цього Положення, військовим господарством відають: заступники командира частини (з`єднання) з тилу, з інженерно-авіаційної служби - начальник технічної частини з питань аеромобільної підготовки та підпорядковані їм посадові особи; начальник служби ракетно-артилерійського озброєння; начальник інженерної служби; начальник служби радіаційного, хімічного та біологічного захисту; начальник зв`язку; начальник бронетанкової служби; начальник автомобільної служби; начальник метрологічної служби; начальник медичної служби; старший ветеринарний лікар (ветеринарний лікар, ветеринарний фельдшер); начальник фізичної підготовки та спорту; начальник фінансової служби; начальник служби (підрозділу) охорони праці; начальник адміністративно-господарчої частини штабу з`єднання; начальник квартирно-експлуатаційної служби; інші посадові особи військової частини (з`єднання) в межах своїх функціональних обов`язків.

Під час розгляду справи позивачем та представником позивача було надано пояснення, в яких зазначено, що із позивачем договір про матеріальну відповідальність не укладався. Разом з тим, в наказі, яким його призначено тимчасово виконуючим обов`язки командира 5-го стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 відомості щодо покладення на останнього матеріальної відповідальності відсутні, а у службові обов`язки не входило зберігання, розпорядження та несення відповідальності за будь-яке майно.

Надаючи оцінку вказаному суд зазначає, що підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX (далі - Закон № 160-IX).

Пунктами 4, 5 статті 1 Закону № 160-IX визначено, що:

матеріальна відповідальність вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності;

пряма дійсна шкода збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Згідно із підпунктами 3-5 частини першої статті 1 Закону № 160-ІХ командир (начальник) - командир (начальник, керівник) військової частини, установи, організації, закладу; матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності; пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність (ч. 1 ст. 3 Закону № 160-IX).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 160-IX умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України (ч. 3 ст. 3 Закону № 160-IX).

Згідно із положеннями статті 8 Закону № 160-IX посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до винної особи під підпис.

Згідно із ч.1 ст.6 Закону № 160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 160-IX завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування (ч. 3 ст. 9 Закону № 160-IX).

З аналізу вказаних вище норм вбачається, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі встановлення в ході службового розслідування завдання ним прямої дійсної шкоди державі, внаслідок протиправної поведінки у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням ним обов`язків військової служби або службових обов`язків та встановленням причинного зв`язку між протиправною поведінкою такої особи і завданою шкодою із обов`язковим встановленням вини особи в завданні такої шкоди.

Своєю чергою під час проведення службового розслідування комісією має бути перевірено та встановлено наявність/відсутність обставин, що виключають матеріальну відповідальність.

Також слід врахувати, що Закон № 160-IX розмежовує підстави для застосування до особи обмеженої матеріальної відповідальності та повної або підвищеної матеріальної відповідальності.

Разом з цим, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №333/7160/17.

Таким чином, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовця є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 Закону № 160-IX, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Отже, обсяг матеріальної відповідальності ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.

Матеріали службового розслідування та наказ про накладення на військовослужбовця повної матеріальної відповідальності повинні містити добуті у передбаченому законом порядку об`єктивні дані, котрі поза розумним сумнівом доводять наявність у військовослужбовця фізичної змоги усвідомлено запобігти настанню збитків у вигляді нестачі військового майна завдяки власному професійному досвіду, знанням, проведеному суб`єктом владних повноважень навчанню та використанню виданих суб`єктом владних повноважень технічних засобів контролю чи інших пристосувань, необхідних для виконання службових обов`язків за посадою чи службою.

Натомість, відсутність згаданої фізичної можливості (слід розуміти - запобігти збиткам з урахуванням перелічених вище факторів) виключає правомірність притягнення військовослужбовця саме до повної матеріальної відповідальності у зв`язку із недоведеністю вини військовослужбовця у настанні збитків чи умислу військовослужбовця на настання збитків.

Під час розгляду справи встановлено, що в рамках проведення службового розслідування було встановлено отримання позивачем відповідного майна номенклатури: інженерної служби; служби радіаційного хімічного та бактеріологічного, надалі в тексті цього відзиву «РХБ» захисту; речової служби.

При цьому факт отримання позивачем такого майна підтверджується документами бухгалтерського обліку.

Так, зі змісту на інвентаризаційних описів від 01.11.2023 року № 23-10496; № 23-9975; № 23-10505; № 23-10708 вбачається, що останні містять підписи позивача ОСОБА_1 про те що: до початку проведення інвентаризації всі видаткові та прибуткові документи на матеріальні цінності він здав в бухгалтерську службу і всі матеріальні цінності, що надійшли на його відповідальність оприбутковано, а ті, що вибули ним було списано; усі цінності, що поіменовані в тих інвентаризаційних описах перевірено комісією в присутності позивача та внесено в опис, в зв`язку з чим претензій до інвентаризаційної комісії позивач не має.

Також в інвентаризаційних описах відсутні будь-які примітки про заперечення позивача проти якихось дій інвентаризаційної комісії під час складання цих документів.

Своєю чергою інвентаризаційні описи запасів від 02.07.2024 року № 24-1810; № 24-1811; № 24-1809; № 24-1808 свідчать на користь того, що останні містять підписи позивача про те що до початку проведення інвентаризації всі видаткові та прибуткові документи на матеріальні цінності він здав в бухгалтерську службу і всі матеріальні цінності, що надійшли на його відповідальність оприбутковано, а ті, що вибули ним було списано; усі цінності, що поіменовані в тих інвентаризаційних описах перевірено комісією в присутності позивача та внесено в опис, в зв`язку з чим претензій до інвентаризаційної комісії позивач не має.

Також в інвентаризаційних описах відсутні будь-які примітки про заперечення позивача проти якихось дій інвентаризаційної комісії під час складання цих документів.

Обставини отримання позивачем майна підтверджуються також і наданими ним самостійно під час проведення службового розслідування поясненнями.

В подальшому, як встановлено службовим розслідуванням позивач здійснював видачу частини одержаного ним майна військовослужбовцям свого батальйону, але належного обліку виданого ним майна не вів.

Факт видачі позивачем військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 НГУ частини одержаного позивачем майна частково підтверджується роздавальними відомостями з видачі майна військовослужбовцям 5-го стрілецького батальйону, копії яких позивачем додано до позовної заяви.

Представником відповідача під час розгляду справи було надано пояснення, в яких зазначено, що вказаними відомостями також підтверджується і неналежне виконання позивачем його службових обов`язків, оскільки ці роздавальні відомості, які складалися позивачем, були надані при проведенні службового розслідування та копії яких були в подальшому додані до позовної заяви, мають чисельні недоліки, які перешкоджають сприймати ці роздавальні відомості як належні документи, що підтверджують факт видачі майна військовослужбовцям, а саме: відсутність дати складання на багатьох роздавальних відомостях; відсутність прізвищ, посад та військових звань осіб, які здійснювали видачу майна військовослужбовцям та складали ці роздавальні відомості; відсутній підписи, прізвища, посади та військового звання особи (командира), яка перевірила та затвердила ці роздавальні відомості.

Зі змісту дослідженого під час розгляду справи висновку службового розслідування вбачається, що письмові пояснення, які були надані військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_1 НГУ стосовно передання позивачем одержаного ним майна військовослужбовцям носять суперечливий характер, але такі в той же час не можуть вважатися свідченням належного оформлення такого передання.

Відтак зі змісту висновку службового розслідування вбачається встановлення обставин того, що позивачем допущено порушення своїх службових обов`язків, що виявилося в не призначенні відповідальної особи з забезпечення збереження, видачі та обліку майна та не забезпеченні належного контролю над обліком одержаного ним майна.

При цьому під час розгляду справи встановлено доводи представника відповідача стосовно того, що під час проведення службового розслідування позивач, як матеріально відповідальна особа, передав до 2-го стрілецького батальйону частину майна номенклатури інженерної служби, служби РХБ захисту та речової служби на загальну суму 91471,74 грн, що підтверджується копіями накладних (вимог) від 26.06.2024 року №24-4590, №24-4591, №24-4592, а також накладною (вимогою) від 03.07.2024 року № 24-4688.

Судом встановлено, що розмір майнової шкоди доводиться інвентаризаційними описами необоротних активів (основні засоби, нематеріальні активи, інші необоротні матеріальні активи, капітальні інвестиції) від 01.11.2023 року № 23-10496, № 23-9975, № 23-10505, № 23-10708, а також інвентаризаційними описами запасів від 02.07.2024 року № 24-1810, № 24-1811, № 24-1809, № 24-1808.

В той же час, представником відповідача під час розгляду справи було надано пояснення, в яких зазначено, що майнова шкода спричинена позивачем відповідачу полягає у втраті інформації про осіб кому було передано майно, про підрозділи куди це майно було передано разом з військовослужбовцями, що у свою чергу зробило неможливим здійснювати контроль за правильністю використання цього майна, дотримання нормативів його використання, витребування цього майна у військовослужбовців у випадках, передбачених чинним законодавством.

Відтак, протиправна поведінка позивача виявилася в невиконанні чи неналежному виконанні ним обов`язків військової служби або службових обов`язків, а саме обов`язків командира 5-го стрілецького батальйону (з охорони та оборони об`єктів державного значення).

Отже, службовим розслідуванням був встановлений непрямий умисел позивача на спричинення майнової шкоди Військовій частині НОМЕР_1 НГУ, який полягав в тому, що позивачу були відомі вимоги щодо збереження майна та його обліку в батальйоні, але останнім дотримання таких не було забезпечено.

Своєю чергою під час розгляду справи не встановлено обставин надходження від позивача до відповідача будь-яких рапортів або інших звернень про неможливість зберігання одержаного ним майна, наявність обставин, які б перешкоджали такому збереженню.

Натомість під час розгляду справи було встановлено доводи представника відповідача стосовно того, що представниками підрозділів збройних сил та інших відомств російської федерації 30.03.2023 року було здійснено посягання на територіальну цілісність і недоторканість України шляхом нанесення обстрілів із невстановленого виду озброєння невстановленого калібру по території відповідача, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, внаслідок чого частина документів відповідача були знищені, а частина документів тимчасово втрачені, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню 12023221210000275 від 14.04.2023 року. Також представником відповідача зазначено, що в результаті розшуку документів попередньо загублених під час обстрілу 31.03.2023 року відповідачем було знайдено довідки № 6/(1 примірник) про результати опитування з використанням поліграфа від 22.02.2023 року, яка, на думку відповідача, є доказом його схильності до розтрати ввірених йому матеріальних цінностей.

В той же час, внаслідок протиправної поведінки позивача не були оформлені належні первинні документи при видачі майна військовослужбовцям 5-го стрілецького батальйону, відсутність обліку майна в цьому батальйоні, та відсутність обліку передачі цього майна разом з переведенням військовослужбовців в інші підрозділи.

Стосовно доводів представника позивача щодо того, що акт службового розслідування не містить чіткого переліку майна, втраченого позивачем, суд зазначає, що такі не можуть вважатися судом обґрунтованими та доведеними, оскільки суперечать матеріалам службового розслідування, в тому числі тим доказам, які представник позивача додав до позовної заяви.

Стосовно доводів представника позивача щодо відсутності фактів звернення будь-яких осіб до керівництва Військової частини НОМЕР_1 з доповідними про нестачу майна або відповідні повідомлення про те, що позивач як командир ігнорує звернення військовослужбовців суд зазначає, що такі не можуть вважатися судом обґрунтованими, оскільки частина одержаного позивачем майна була видана військовослужбовцям 5-го стрілецького батальйону, а натомість залишки такого майна залишились на зберіганні позивача та, як встановлено під час проведення інвентаризації та службового розслідування, були втраченими.

Також зі змісту наданих під час розгляду справи представником відповідача пояснень встановлено доводи стосовно того, що є наявною відсутність укомплектованості військовослужбовців всіма видами майна, що послугувало підставою відмови матеріально відповідальних осіб в нових підрозділах, куди були переведені такі військовослужбовці, підпису документів про прийняття неіснуючого майна.

Стосовно доводів представника позивача щодо того, що з боку позивача ОСОБА_1 мала місце вина у формі необережності є неспроможним внаслідок наступного.

Позивач є фаховим військовим спеціалістом обізнаним із правилами обліку та зберігання військового майна, внаслідок чого йому буди відомі як правила зберігання та обліку одержаного ним майна та і наслідки, які може потягнути порушення цих правил.

В той же час посилання позивача на обставини того, що службове розслідування ґрунтується виключно на показаннях свідків не можуть вважатися судом обґрунтованими та доведеними, оскільки зміст висновку службового розслідування свідчить про те, що таке базується на матеріалах інвентаризацій, також взятих до уваги письмових пояснень позивача.

Крім того, доказом неналежного виконання позивачем обов`язків є також і надані ним роздавальні відомості, які з огляду на їх зміст складені не у відповідності до вимог та норм відповідного законодавства.

Відтак, враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про те, що в ході службового розслідування були встановлені всі необхідні обставини та умови для притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності.

Таким чином у суду відсутні підстави для визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.07.2024 № 1146 "Про притягнення до матеріальної відповідальності", яким підполковника ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 05.12.2024 року.

Суддя Мельников Р.В.