Рішення

від 07.11.2024 по справі 332/4210/23

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/4210/23

Провадження №: 2/332/142/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

07 листопада 2024 р. м.Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Сінєльніка Р.В.,

при секретарі - Васильченко Н.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу впорядку загальногопозовного провадженняза позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Національного банку України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрідом Фінанс Україна», Національна комісіяз ціннихпаперів тафондового ринку,про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Держави Україна в особі Національного банку України(далі-НБУ) про зміну правовідносин позики обґрунтовуючи свої вимоги тим, що до 23.11.2022 був власником 192 цінних паперів-середньострокових державних облігацій внутрішньої державної позики НОМЕР_1 (далі- ОВДП ISIN UA4000216774), емітентом яких виступала Держава Україна. Того ж дня відбулося погашення ОВДП ISIN НОМЕР_1 , позивач мав би отримати від Держави як позичальника кошти в рахунок погашення номінальної вартості належних йому цінних паперів та купонного доходу за ними в сумі 202656 грн. 00 коп., однак належні йому грошові кошти не отримав від відповідача у зв`язку із зупиненням дії ліцензії на здійснення депозитарної діяльності ТОВ «Фрідом Фінанс Україна», в якій у позивача обліковувалися цінні папери. З метою повернення Державою належних йому грошових коштів почав звертатися до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі- НКЦПФР), Міністерства фінансів України, НБУ та ТОВ «Фрідом Фінанс Україна». За результатами розгляду звернень позивача останньому повідомлено, що належні йому грошові кошти в сумі 202656 грн. 00 коп. зберігаються на транзитному рахунку НБУ та не можуть бути переказані на рахунок позивача у зв`язку із зупиненням дії ліцензії депозитарної установи ТОВ «Фрідом Фінанс Україна», яка б мала отримати належні позивачу кошти від НБУ та переказати позивачу. У зв`язку із тим, що відповідач в особі НБУ не забажав добровільно змінити порядок повернення належних позивачу коштів, які були передані в позику відповідачу, позивач звернувся до суду та просив змінити правовідносини позики між ним та відповідачем в частині порядку повернення належних йому грошових коштів шляхом їх переказу з транзитного рахунку НБУ на рахунок позивача.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними. Зазначає, що справа повинна розглядатися за місцем знаходження відповідача, так як на спірні правовідносини не поширюється законодавство про захист прав споживачів. Позивач є власником ОВДП, однак не має доступу до них. Окрім того зазначає, що повертати гроші, які належать позивачу має саме ТОВ «Фрідом Фінанс Україна», яке є депозитарною установою, в якій у позивача обліковуються ОВДП, оскільки дію ліцензій ТОВ «Фрідом Фінанс Україна» зупинено на підставі Рішення Ради Національної безпеки і оборони України від 19.10.2022 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі Рішення РНБО від 19.10.2022), введеного в дію Указом Президента України №726/2022 від 19.10.2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року « Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» прийнятого згідно Закону України «Про санкції», той повернути гроші позивачу неможливо наразі, вважає себе не зобов`язаною стороною у спірних правовідносинах та відповідно неналежним відповідачем. Представник відповідача просив відмовити у позові.

Позивачем надано відповідь на відзив, у якій вказано, що на спірні правовідносини розповсюджується дія законодавства про захист прав споживачів, наразі він вже не є власником ОВДП, як помилково вказує у відзиві відповідач, а є власником грошей, які складають вартість погашення номіналу ОВДП та відсотків за ними, звернувся із позовною заявою до відповідача Держави Україна, а не до НБУ як органу державної влади, який здійснює регулювання, нагляд за тими чи іншими суспільними правовідносинами, і не до НБУ як юридичної особи, НБУ в даному випадку є лише уособленням Держави Україна, саме у НБУ зберігаються належні позивачу гроші. Також позивач зазначає, що між ним та відповідачем склалися правовідносини позики, наразі строк виконання боргових зобов`язань настав, однак позивач не може отримати гроші через відсутність діючої ліцензії депозитарної установи, а тому єдиним способом захисту в даному випадку є необхідність змін цих правовідносин в частині порядку повернення грошей.

Представник відповідача у відповіді на відзив зазначив, що НБУ має переказати кошти, які належать позивачу спочатку на рахунок депозитарію ТОВ «Фрідом Фінанс Україна», а вже потім останній має переказати кошти позивачу. Зазначає, що саме ТОВ «Фрідом Фінанс Україна» має виконати обов`язок по поверненню коштів позивачу, повернення коштів НБУ вважає представник відповідача буде порушенням санкцій стосовно ТОВ «Фрідом Фінанс Україна».

У наданих письмових поясненнях представник відповідача наполягає на тому, що між позивачем та НБУ не має ніяких правовідносин, кошти позивачу має повертати ТОВ «Фрідом Фінанс Україна», їх повернення НБУ буде порушувати санкції стосовно ТОВ «Фрідом Фінанс Україна».

Позивач у письмових поясненнях зазначає, що єдиним можливим захистом його прав на грошові кошти є зміна правовідносин позики.

Третя особа Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку надала пояснення суть яких зводиться до того, що можливим варіантом вирішення проблеми повернення коштів позивачу є внесення змін в законодавство щодо порядку повернення грошей клієнтам ТОВ «Фрідом Фінанс Україна».

Третя особа ТОВ «Фрідом Фінанс Україна» правом надати пояснення не скористалася.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених позовній заяві, представник відповідача проти позову заперечив, представник третьої особи НКЦПФР надав пояснення аналогічні викладеним письмовим поясненням.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.81,83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що позивач був власником 192 цінних паперів-середньострокових державних облігацій внутрішньої державної позики UA4000216774, емітентом яких виступала Держава Україна в особі Міністерства фінансів України, що підтверджується випискою про операції з цінними паперами за період з 23.11.2022 по 23.11.2022, виданою депозитарною установою ТОВ «Фрідом Фінанс Україна» від 27.02.2023.

Того ж дня відбулося погашення належних позивачу ОВДП ISIN UA4000216774 в кількості 192 штук. Позивач у день погашення ОВДП та в подальшому до дня ухвалення рішення судом грошові кошти в рахунок погашення цінних паперів та виплати відсоткового доходу за ними не отримав. Загальна сума, яку мав би отримати позивач у день погашення ОВДП складає 202656 грн 00 коп. Вказане підтверджується листом ТОВ «Фрідом Фінанс Україна» №476 від 07.06.2023.

Також відповідно до листа від ТОВ «Фрідом Фінанс Україна» №445 від 17.05.2023 останнє не переказало на рахунок позивача належні йому кошти в сумі 202656 грн 00 коп у зв`язку із зупиненням дії ліцензії на здійснення депозитарної діяльності ТОВ «Фрідом Фінанс Україна» на підставі Рішення Ради Національної безпеки і оборони України від 19.10.2022 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі Рішення РНБО від 19.10.2022), введеного в дію Указом Президента України №726/2022 від 19.10.2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» прийнятого згідно Закону України «Про санкції». В цьому листі серед іншого зазначено, що депозитарна установа ТОВ «Фрідом Фінанс Україна» не отримує від НБУ доходи та суми погашення за ОВДП для їх подальшого перерахування депонентам до яких відноситься і позивач. Депозитарій НБУ призупинив перерахування коштів зі сплати купонного доходу та сум погашення за державними цінними паперами. Грошові кошти, що надійшли від Державної казначейської служби України в рахунок погашення боргу за ОВДП на користь ТОВ «Фрідом Фінанс Україна» та його депонентів в період блокування рахунків ТОВ «Фрідом Фінанс Україна» тимчасово обліковуються на транзитному рахунку НБУ і будуть перераховані власникам ОВДП після зняття обмежень.

Згідно листа НБУ №42-0004/50056 від 12.07.2023 дійсно 23.11.2022 відбулося погашення ОВДП ISIN НОМЕР_1 , гроші за їх погашення зберігаються в НБУ, однак повернути гроші НБУ не може, оскільки повернення грошей має відбуватися не безпосередньо інвестору, а депозитарній установі, в даному випадку ТОВ «Фрідом Фінанс Україна», яке в подальшому мало б переказати кошти інвестору, в даному випадку позивачу. Однак дія ліцензії на здійснення депозитарної діяльності ТОВ «Фрідом Фінанс Україна», зупинена у зв`язку із накладенням санкцій РНБО, відповідно належні позивачу гроші НБУ зможе переказати ТОВ «Фрідом Фінанс Україна» лише після зняття таких санкцій. Наразі кошти інвесторів, до яких відноситься позивач, зберігаються на транзитному рахунку НБУ.

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 ст.194 ЦК України( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.195 ЦК України в Україні в цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів- боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов`язання емітента сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов`язання

Відповідно до ч.2 ст.195 ЦК України види цінних паперів та порядок їх обігу встановлюютьсязаконом.

Згідно ч.1 ст.197 ЦК України до особи, яка набула право на цінний папір, одночасно переходять у сукупності всі права, які ним посвідчуються (права за цінним папером).

Згідно ч.2 ст.198 ЦК України відмова від виконання зобов`язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов`язання або на його недійсність не допускається.

Згідно ч.ч.1,2 ст.4 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» ринки капіталу - це фондовий ринок, ринок деривативних фінансових інструментів та грошовий ринок.

Фондовий ринок (ринок цінних паперів) - це сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо емісії (видачі), обігу, виконання зобов`язань, викупу та обліку цінних паперів (у тому числі деривативних цінних паперів).

Учасники ринків капіталу - це учасники фондового ринку, учасники ринку деривативних фінансових інструментів та учасники грошового ринку.

Учасники фондового ринку - це емітенти, у тому числі іноземні, або особи, які видали неемісійні цінні папери, особи, які надають забезпечення, інвестори у фінансові інструменти, які набули права власності на цінні папери, адміністратори, професійні учасники ринків капіталу, особи, які провадять діяльність, пов`язану з ринками капіталу та організованими товарними ринками, об`єднання професійних учасників ринків капіталу.

Емітент - це юридична особа, територіальна громада в особі представницького органу місцевого самоврядування, держава в особі уповноважених нею органів державної влади, міжнародна фінансова організація, які від свого імені розміщують емісійні цінні папери та беруть на себе зобов`язання за такими цінними паперами перед їх власниками.

Інвестори у фінансові інструменти - це фізичні та юридичні особи, у тому числі фізичні особи - іноземці та іноземні юридичні особи, які набули права власності на фінансові інструменти з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або збереження вартості вкладених активів, та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику фінансових інструментів відповідно до законодавства, або в межах виконання повноважень щодо державного управління у відповідній сфері, або які є сторонами деривативних контрактів.

Професійні учасники ринків капіталу - це юридичні особи, що функціонують в організаційно-правовій формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю, що провадять на ринках капіталу професійну діяльність, види якої визначені законом. Центральний депозитарій цінних паперів має статус професійного учасника ринків капіталу.

Згідно ч.1 ст.8 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Згідно ч.2 ст.8 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» цінні папери за порядком їх розміщення або видачі поділяються на емісійні або неемісійні.

Емісійні цінні папери - це цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску цінних паперів стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов`язання (емітента).

До емісійних цінних паперів належать, серед іншого, державні облігації України.

Пунктом 2 ч.7 ст. 8 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» передбачено, що в Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів: боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають обов`язок емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги, а також інші права власника та обов`язки емітента і осіб, які надають забезпечення за облігаціями. До боргових цінних паперів, серед іншого, належать державні облігації України.

Згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» облігація - це цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником коштів, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує обов`язок емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом або рішенням про емісію (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити дохід за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом або рішенням про емісію (для державних облігацій України - умовами їх розміщення).

Проспект облігацій (рішення про емісію облігацій, а для державних облігацій України - умови їх розміщення) може також передбачати інші права власників та обов`язки емітента та/або осіб, які надають забезпечення за облігаціями.

Згідно ч.3 ст.16 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» Облігації внутрішньої державної позики України - це цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішніх ринках капіталу і підтверджують зобов`язання України щодо відшкодування пред`явникам цих облігацій їхньої номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій.

Згідно ч.8 ст.16 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» Національний банк України виконує операції з обслуговування державного боргу, пов`язані з розміщенням облігацій внутрішньої державної позики України, їх погашенням і виплатою доходів за ними, а також відповідно доЗакону України"Про депозитарну систему України" провадить депозитарну діяльність щодо таких цінних паперів. Порядок проведення операцій, пов`язаних з розміщенням таких облігацій, відповідно до закону встановлюється Національним банком України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, уповноваженим на реалізацію державної бюджетної політики у сфері управління державним боргом та гарантованим державою боргом. Особливості провадження депозитарної діяльності з державними облігаціями України визначаються відповідно до закону Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням із Національним банком України.

Частиною 13 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» передбачено, що виплата доходів та погашення державних облігацій України здійснюються коштами або в іншій формі за згодою сторін.

Згідно ч.8 ст.16 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» Національний банк України виконує операції з обслуговування державного боргу, пов`язані з розміщенням облігацій внутрішньої державної позики України, їх погашенням і виплатою доходів за ними.

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про розміщення (емісію) облігацію внутрішніх державних позик» №80 від 31.01.2001 передбачено, що генеральним агентом з обслуговування розміщення (емісії) та погашення короткострокових державних облігацій, середньострокових державних облігацій, короткострокових державних облігацій, номінованих в іноземній валюті, короткострокових або середньострокових державних облігацій, номінованих в іноземній валюті, середньострокових державних облігацій з достроковим погашенням, номінованих в іноземній валюті, середньострокових та довгострокових державних облігацій з індексованою вартістю, довгострокових державних облігацій, довгострокових державних облігацій з достроковим погашенням і довгострокових амортизаційних державних облігацій є Національний банк.

Відповідно до п.2 Основних умов розміщення (емісії) середньострокових державних облігацій, затверджених Постановою КМУ №80 від 31.01.2001 (далі Основні умови) середньострокові державні облігації реалізуються фізичним та юридичним особам на добровільних засадах.

Відповідно до п.7 Основних умов середньострокові державні облігації випускаються у вигляді записів на електронних рахунках в депозитарії Національного банку. Кожний випуск середньострокових державних облігацій оформлюється глобальним сертифікатом. Глобальний сертифікат зберігається у депозитарії Національного банку.

Згідно п.8 Основних умов операції, пов`язані з розміщенням середньострокових державних облігацій, здійснюються Національним банком через брокерів та/або дилерів, які є зберігачами та клієнтами депозитарію Національного банку (далі - клієнти депозитарію Національного банку), у порядку, визначеному Національним банком за погодженням з Мінфіном.

Пунктами 9,10,11 Основних умов передбачено, що середньострокова державна облігація у вигляді електронного запису вважається придбаною з моменту реєстрації її набувача у порядку, визначеному Національним банком.

Право володіння середньостроковими державними облігаціями засвідчується:

клієнтів депозитарію Національного банку - довідками про стан їх рахунків у цінних паперах, виданими депозитарієм Національного банку;

депонентів клієнтів депозитарію Національного банку - виписками з їх рахунків у цінних паперах, засвідченими підписом посадової особи та скріпленими печаткою клієнта депозитарію Національного банку.

Платежі з погашення та сплати відсоткового доходу за середньостроковими державними облігаціями здійснюються у безготівковій формі:

клієнтам депозитарію Національного банку - Національним банком у межах коштів, що надходять від Державного казначейства, за реєстром, який ведеться депозитарієм Національного банку;

юридичним та фізичним особам, які є депонентами клієнтів депозитарію Національного банку, - клієнтами депозитарію Національного банку в межах коштів, що надходять від Національного банку, за реєстрами рахунків власників у клієнтів депозитарію Національного банку. Платежі фізичним особам, які є депонентами клієнтів депозитарію Національного банку, за їх бажанням можуть здійснюватися готівкою.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.04.2024, справа №910/20302/21 наявний правовий висновок наступного змісту.

Відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку регулюються Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок".

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

У пункті 2 частини 5 статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов`язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов`язання. До боргових цінних паперів відносяться, зокрема, облігації.

Як передбачено частиною 2 статтею 7 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов`язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення).

Отже, відносинам, які виникають при обігу цінних паперів, зокрема, облігацій, притаманні властивості правовідносин позики, а саме: 1) передача однією стороною (власником (першим власником) облігацій) іншій стороні (емітенту) грошових коштів (грошей); 2) обов`язок сторони, яка одержала грошові кошти (емітента) повернути стороні, яка надала такі грошові кошти (власникові (першому власникові) облігацій) таку ж суму грошових коштів (вартість облігацій) та сплатити дохід за такими облігаціями.

Приписи пункту 2 частини 1статті 195 Цивільного кодексу Українита норми Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" передбачають, що облігація, як цінний папір, є документом, який посвідчує (підтверджує) відносини позики між власником облігації та емітентом.

Грошові зобов`язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов`язання, можуть виникати з підстав, встановленихстаттею 11 Цивільного кодексу Україниістаттею 174 Господарського кодексу України.

Отже, з урахуванням вищенаведеного та у зв`язку з укладанням між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою договорів купівлі-продажу цінних паперів, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків, що між позивачем та відповідачем виникли грошові зобов`язання на підставі правовідносин позики. До правовідносин, що склалися між сторонами спору, повинні застосовуватись загальні правила позики, зокрема, які визначені у параграфі 1Глави 71 Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей відносин, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.07.2019 усправі №910/10553/18, від 09.08.2023 у справі № 910/18289/21, від 24.10.2023 у справі № 910/18566/21.

Таким чином правовідносини, що виникли між позивачем та Державою України(емітентом) під час придбання та погашення ОВДП є відносинами позики, а тому на ці правовідносини мають розповсюджуватися загальні положення договору позики.

Відповідно ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 1046ЦК Українипередбачено,що задоговором позикиодна сторона(позикодавець)передає увласність другійстороні (позичальникові)грошові коштиабо іншіречі,визначені родовимиознаками,а позичальникзобов`язуєтьсяповернути позикодавцевітаку жсуму грошовихкоштів (сумупозики)або такуж кількістьречей тогож родута такоїж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Отже в даному випадку, оскільки позивачу не були повернуті грошові кошти, то зобов`язання не є виконаним з боку боржника.

Крім того, згідно ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Суд доходить висновку, що Основні умови розміщення (емісії) середньострокових державних облігацій, затверджених Постановою КМУ №80 від 31.01.2001 за своєю суттю є договором приєднання в якому містяться положення про порядок повернення коштів з погашення та сплати відсоткового доходу власникам облігацій.

Відповідно до ч.ч.1,2,4 ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторонине досяглизгоди щодоприведення договоруу відповідністьз обставинами,які істотнозмінились,або щодойого розірвання,договір можебути розірваний,а зпідстав,встановлених частиноючетвертою цієїстатті,-змінений зарішенням судуна вимогузаінтересованої сторониза наявностіодночасно такихумов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Суд дійшов висновку, що при укладені договору позики з Державою відповідач виходив з того, що 23.11.2022 державні облігації будуть погашені і в той же день він отримає належні йому кошти в рахунок такого погашення та відсотки за користування позикою (купонний дохід). Про те, що стосовно ТОВ «Фрідом Фінанс Україна» будуть застосовані санкції позивач на момент укладення договору не знав і не міг знати.

При всій своїй турботливості і обачності позивач не міг і не може усунути таку причину, як застосування санкцій до ТОВ «Фрідом Фінанс Україна» з боку Держави.

Виконання договору шляхом переказу НБУ коштів ТОВ «Фрідом Фінанс Україна» для їх подальшого переказу позивачу порушує співвідношення його майнових інтересів з інтересами відповідача на користь останнього, оскільки починаючи з 23.11.2022, тобто майже два роки з дня настання обов`язку виконати зобов`язання таке зобов`язання не виконується відповідачем Державою. Більше того, введення санкцій стосовно ТОВ «Фрідом Фінанс Україна» фактично на невизначений строк позбавляє позивача права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належними йому грошима, адже санкції можуть продовжуватися неодноразово. Отже такі обставини порушили як співвідношення майнових прав позивача, так і позбавили його того, на що він розраховував, а саме 23.11.2022 на отримання належних йому грошових коштів з відсотками.

Із суті договору та звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин- застосування санкцій, і як наслідок цього неможливості Держави в особі НБУ переказати кошти ТОВ «Фрідом Фінанс Україна», а останньому переказати їх позивачу несе саме позивач.

Крім того, розірвання договору для позивача потягне шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом, адже у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняться в силу ч.2 ст.653 ЦК України.

За таких обставин суд доходить висновку, що правовідносини позики в частині порядку повернення грошових коштів слід змінити.

Також суд зауважує, що відповідачем не надано доказів того, що грошові кошти, які знаходяться на транзитному рахунку НБУ в рахунок погашення належних позивачу ОВДП та сплати відсоткового доходу за ними неможливо переказати з транзитного рахунку НБУ на банківський рахунок позивача. Суд зауважує, що кошти, які знаходиться на такому рахунку НБУ є власністю саме позивача, а не НБУ чи ТОВ «Фрідом Фінанс Україна». Крім того, суду відповідачем не надано доказів, що стосовно саме позивача застосовані санкції, а повернення належних йому коштів НБУ буде порушенням санкцій проти депозитарної установи ТОВ «Фрідом Фінанс Україна».

Стосовно доводів представника відповідача щодо неналежного відповідача суд виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст.2 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до ч.1 ст.167 ЦК України Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Згідно ч.1 ст.170 ЦК України Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Статтею 148 ЦПК України передбачено, що позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Згідно ч.4 ст.58 ЦПК України Держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади.

Під час розгляду справи встановлено, що боржником у відносинах позики є саме Держава Україна. Грошові кошти, які мав би отримати позивач в рахунок виконання боргових зобов`язань з боку Держави знаходяться на рахунках Національного банку України, який в свою чергу є органом державної влади України, відповідно Держава може брати участь у справі саме через цей державний орган. Враховуючи ту обставину, що саме з цього органу державної влади гроші мали б бути повернуті в кінцевому випадку позивачу і є його власністю, суд вважає, що саме Держава Україна в особі НБУ є належним відповідачем по справі.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду з прав людини є обов`язковою для застосування судами України як джерела права.

Предметом регулювання ст. 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном.

У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме:

1) чи можна вважати втручання законним;

2) чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес;

3) чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

«Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Тож для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна.

Так, КЦС ВС у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц та від 20 травня 2020 року у справі № 199/8047/16-ц дійшов висновків, що «конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною.

По цій справі позивач ОСОБА_1 фактично втратив право володіння та користування своїм майном у вигляді грошових коштів на суму 202656 грн., якими він володів на законних підставах.

На думку суду, подібне втручання держави в майнові права позивача призвели до індивідуального та надмірного тягаря, який несе позивач внаслідок зупинення ліцензії, виданої сторонній особі, до якої позивач не має жодного відношення, оскільки зупинення дії ліцензії ТОВ «Фрідом Фінанс Україна» ніяким чином не викликано будь-якими діями позивача.

Окрім того, держава неспроможна вирішити на протязі досить тривалого часу вищезазначену правову проблему, коли володілець грошових коштів потерпає внаслідок зупинення дії ліцензії НБУ, і це, на думку суду, призводить до нерозумного співвідношення між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються державою.

Тому суд приходить до висновку, що вказані дії держави призвели до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Таким чином, позовна заява позивача підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимогиОСОБА_1 задовольнити.

Змінити правовідносини позики, які виникли між ОСОБА_1 та Державою Україна в частині порядку погашення та сплати відсоткового доходу за середньостроковими державними облігаціями ISIN НОМЕР_1 в кількості 192 штук, зобов`язавши Державу Україна в особі Національного банку Україна здійснити у безготівковій формі погашення та сплату відсоткового доходу за середньостроковими державними облігаціями ISIN НОМЕР_1 в кількості 192 штук в сумі 202656 грн. 00 коп. на банківський рахунок ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 18.11.2024р.

Суддя Р.В.Сінєльнік