Ухвала

від 14.11.2024 по справі 461/8987/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/8987/24

Провадження № 1-кс/461/7040/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2024 року. м. Львів.

Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2

слідчого ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12024140000001123 від 06.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.369-2 КК України, про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло погоджене прокурором клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12024140000001123 від 06.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.369-2 КК України, про арешт майна.

Клопотання вмотивоване наступним. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , діючи з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, 08.11.2024, приблизно о 20:03 год., отримала від ОСОБА_7 неправомірну вигоду в загальній сумі 5000 доларів США для себе за здійснення впливу на членів лікарсько-консультативних комісій та подальше прийняття посадовими особами медико соціальної експертизи, які згідно примітки до ст. 369-2 КК України, є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, рішення про призначення групи інвалідності ОСОБА_7 .

Так, в жовтні 2024 року (точний час органом досудового розслідування не встановлено), але не пізніше 19 жовтня 2024 року в ОСОБА_6 , виник злочинний умисел на отримання від ОСОБА_7 неправомірної вигоди для себе за здійснення впливу на членів лікарсько консультативних комісій та подальше прийняття посадовими особами медико соціальної експертизи, які згідно примітки до ст. 369-2 КК України, є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, рішення про призначення групи інвалідності ОСОБА_7 .

З метою реалізації вказаного злочинного умислу, ОСОБА_6 , 24 жовтня 2024 року, перебуваючи в на території авто заправного комплексу «UPG», що за адресою: АДРЕСА_1 , під час зустрічі з ОСОБА_7 повідомила останньому що для призначення ОСОБА_7 групи інвалідності необхідно надати їй грошові кошти в сумі 6000 - 7000 доларів США, в якості неправомірної вигоди для неї за здійснення впливу на членів лікарсько-консультативних комісій та подальше прийняття посадовими центру медико соціальної експертизи, які згідно примітки до ст. 369-2 КК України, є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, рішення про призначення групи інвалідності ОСОБА_7 .

В подальшому, ОСОБА_6 , 05.11.2024., в ході телефонної розмови, висловила вимогу ОСОБА_7 про необхідність надання їй грошових коштів в сумі 5000 доларів США, в якості першої частини неправомірної вигоди для неї за здійснення впливу на членів лікарсько-консультативних комісій та подальше прийняття посадовими центру медико соціальної експертизи, які згідно примітки до ст. 369-2 КК України, є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, рішення про призначення групи інвалідності ОСОБА_7 та про те, що за інших умов останній не зможе її отримати. ОСОБА_7 в свою чергу розуміючи, що без надання неправомірної вигоди ОСОБА_6 , не зможе отримати групу інвалідності, будучи поставленим ОСОБА_6 в такі умови, за яких він був вимушений надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів, погодився на протиправну вимогу ОСОБА_6 .

Після того, 08.11.2024 близько 19:55 год, ОСОБА_6 , перебуваючи на території авто заправного комплексу «UPG», що за адресою: АДРЕСА_1 , згідно попередньої домовленості зустрілась з ОСОБА_7 та продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, діючи з корисливим мотивом, приблизно о 20:03 год. отримала від нього першу частину неправомірної вигоди в сумі 5000 доларів США (що згідно курсу НБУ становить 206 794, 5 гривень) за здійснення нею впливу на прийняття посадовими особами обласного центру медико соціальної експертизи, які згідно примітки до ст. 369-2 КК України, є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, рішення про призначення групи інвалідності ОСОБА_7 .

Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у зловживанні впливом, а саме в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Слідчий у клопотанні зазначає, що 08.11.2024 при особистому обшуку затриманого під час складання протоколу, в порядку ст. 208 КПК України, про затримання особи, підозрюваної у вчиненні даного кримінального правопорушення, а саме ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 у присутності понятих ОСОБА_6 було добровільно видано та в подальшому вилучено мобільний телефон марки «Iphone 11 Pro Max» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з сім карткою з номером НОМЕР_3 та мобільний телефон «Samsung» фіолетового кольору з тріщиною на головному екрані, який вимкнений на момент вилучення.

Окрім цього, 08.11.2024 проведено огляд місця події на ділянці, що за адресою: АДРЕСА_2 в ході якого виявлено та вилучено:

- поліетиленовий пакет всередині якого знаходяться купюри номіналом по сто доларів США у кількості 50 штук на загальну суму 5000 доларів США з серією МА48374227А на кожній;

Вказані вище вилучені документи постановою слідчого визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки в сукупності з іншими доказами мають важливе значення для доказування у даному кримінальному провадженні.

Тому просить клопотання задовольнити та накласти арешт на речі з метою забезпечення збереження речових доказів.

Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав з мотивів, наведених у ньому. Просив задовольнити таке.

Захисники у судовому засіданні клопотання слідчого про накладення арешту майна заперечили, так як таке є необгрунтованим та невмотивованим. Зазначили, що підозра у вчиненні кримінального правопорушення є необгрунтованою, стороною обвинувачення не надано доказів. Крім того, вказали, що мобільні телефони видані ОСОБА_6 добровільно, яка не має на меті спотворювати або знищувати інформацію. А також у будь-який момент надасть мобліьні телефони для огляду.

Заслухавши думку учасників судового процесу, перевіривши надані матеріали та дослідивши докази по цих матеріалах, слідчий суддя встановив наступне.

06.11.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №12024140000001123 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.369-2 КК України.

Слідчим управлінням ГУНП у Львівській області, за процесуального керівництва Львівської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024140000001123 від 06.11.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Згідно з матеріалами клопотання, ОСОБА_6 , діючи з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, 08.11.2024, приблизно о 20:03 год., отримала від ОСОБА_7 неправомірну вигоду в загальній сумі 5000 доларів США для себе за здійснення впливу на членів лікарсько-консультативних комісій та подальше прийняття посадовими особами медико соціальної експертизи, які згідно примітки до ст. 369-2 КК України, є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, рішення про призначення групи інвалідності ОСОБА_7 .

Встановлено, що 08.11.2024 при особистому обшуку затриманого під час складання протоколу в порядку ст. 208 КПК України про затримання особи, підозрюваної у вчиненні даного кримінального правопорушення, а саме ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у присутності понятих ОСОБА_6 було добровільно видано та в подальшому вилучено мобільний телефон марки «Iphone 11 Pro Max» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з сім карткою з номером НОМЕР_3 та мобільний телефон «Samsung» фіолетового кольору з тріщиною на головному екрані, який вимкнений на момент вилучення.

Окрім цього, 08.11.2024 проведено огляд місця події на ділянці, що за адресою: АДРЕСА_2 в ході якого виявлено та вилучено:

- поліетиленовий пакет всередині якого знаходяться купюри номіналом по сто доларів США у кількості 50 штук на загальну суму 5000 доларів США з серією МА48374227А на кожній.

Постановою слідчого від 09.11.2024 року вилучені речі 08.11.2024 року в ході проведення затримання ОСОБА_6 та проведення огляду місця події, а саме: мобільний телефон марки «Iphone 11 Pro Max» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з сім карткою з номером НОМЕР_3 ; мобільний телефон «Samsung» фіолетового кольору з тріщиною на головному екрані, який вимкнений на момент вилучення; поліетиленовий пакет всередині якого знаходяться купюри номіналом по сто доларів США у кількості 50 штук на загальну суму 5000 доларів США з серією МА48374227А на кожній, визнано речовими доказами та долучено до матеріалів досудового розслідування.

Згідно положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі "Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 237 КПК України).

Згідно з ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження.

Як визначено у ч.1 ст. 318 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

За змістом ст.170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно.

Як вбачається з матеріалів клопотання, слідчий просить накласти арешт на речі та документи, які були вилучені 08.11.2024 при особистому обшуку затриманого під час складання протоколу, в порядку ст. 208 КПК України, про затримання особи, підозрюваної у вчиненні даного кримінального правопорушення, а саме ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон марки «Iphone 11 Pro Max» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з сім карткою з номером НОМЕР_3 ; мобільний телефон «Samsung» фіолетового кольору з тріщиною на головному екрані, який вимкнений на момент вилучення, та 08.11.2024 в ході проведення огляду місця події на ділянці, що за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого виявлено та вилучено поліетиленовий пакет всередині якого знаходяться купюри номіналом по сто доларів США у кількості 50 штук на загальну суму 5000 доларів США з серією МА48374227А на кожній.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (відповідно до рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льоннрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Частина 1 ст.173 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Слідчий всупереч ч.1 ст.173 КПК України не довів необхідності застосування арешту на мобільні телефони, вилучені під час затримання ОСОБА_6 , та наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК України. Не довів, що існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що зазначене майно є доказом кримінального провадження. Всупереч ч.1 ст.170 КПК України слідчий не довів, що існує можливість приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Крім цього, слідчий не довів слідчому судді, яке саме доказове значення в рамках вказаного кримінального провадження має вищевказане майно.

Ч.2 ст. 264 КПК України передбачає, що не потребує дозволу слідчого судді здобуття відомостей з електронних інформаційних систем або її частини, доступ до яких не обмежується її власником, володільцем або утримувачем або не пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 під час затримання у порядку ст. 208 КПК України добровільно надала мобільні телефони, не має на меті спотворити або знищити інформацію та в подальшому не буде здійснювати перешкод для надання слідчому мобільних телефонів для проведення огляду таких.

Враховуючи те, що слідчим не наведено достатніх підстав вважати, що вилучене 08.11.2024 при особистому обшуку затриманої ОСОБА_6 , а саме: мобільний телефон марки «Iphone 11 Pro Max» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з сім карткою з номером НОМЕР_3 ; мобільний телефон «Samsung» фіолетового кольору з тріщиною на головному екрані, який вимкнений на момент вилучення, має доказове значення у кримінальному провадженні №12024140000001123 від 06.11.2024, беручи до уваги, що мобільні телефони ОСОБА_6 видала добровільно, а також те, що відсутні підстави вважати, що існує можливість приховування, пошкодження, знищення, використання майна, слідчий суддя приходить до переконання про відсутність правових підстав для накладення арешту на мобільний телефон марки «Iphone 11 Pro Max» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з сім карткою з номером НОМЕР_3 ; мобільний телефон «Samsung» фіолетового кольору з тріщиною на головному екрані, який вимкнений на момент вилучення.

Щодо накладення арешту на поліетиленовий пакет всередині якого знаходяться купюри номіналом по сто доларів США у кількості 50 штук на загальну суму 5000 доларів США з серією МА48374227А на кожній, який було виявлено та вилучено 08.11.2024 під час проведення огляду місця події, на переконання слідчого судді, вимоги клопотання на цьому етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Вилучене майно повинне бути досліджене під час досудового розслідування і може бути доказом по справі, зокрема для встановлення всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, а також необхідністю отримання висновків відповідних спеціалістів на підтвердження або спростування факту, які слугуватимуть встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Клопотання слідчого про арешт майна, відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Слідчий довів, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого.

Завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням може бути виконане. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів.

Підставами накладення арешту є необхідність проведення експертиз, тому необхідно забезпечити зберігання даних речових доказів шляхом накладання арешту.

Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази слідчий суддя вважає їх належними та допустимими, їх сукупність та взаємозв`язок між ними достатній для прийняття процесуального рішення про арешт майна.

Незастосування арешту майна на вказане майно може привести до настання наслідків, що перешкоджатимуть збереженню речових доказів.

Враховуючи вищевикладене, а також правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, а також з метою збереження речових доказів, вважаю, що клопотання підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.131,132,167,170,172,173 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого про арешт майна задовольнити частково .

Накласти арешт, шляхом тимчасового, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення права відчужувати, користуватись та розпоряджатись вилученим під час проведення огляду місця події на ділянці за адресою: АДРЕСА_2 поліетиленовим пакетом всередині якого знаходяться купюри номіналом по 100 доларів США у кількості 50 штук на загальну суму 5000 доларів США з серією МА48374227А на кожній.

Відмовити в накладенні арешту на решту заявленого в клопотанні майна.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особами, які не викликались до судупротягом п`яти днів з дня її отримання.

Слідчий суддя ОСОБА_1