Постанова

від 19.11.2024 по справі 480/1068/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 р. Справа № 480/1068/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 (головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар) по справі № 480/1068/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Буд ЛТД"

до Київської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ-Буд ЛТД" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 22.01.2024 № UА100380/2024/000010/2 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позову зазначило, що товариство при здійсненні митного оформлення товарів надало всі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість митниця, в порушення норм МК України, безпідставно прийняла оскаржуване рішення та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 позов задоволено.

Київська митниця (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, просила його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про неповне встановлення судом першої інстанції обставин справи, не надання належної оцінки доводам відповідача, що надані до митного оформлення документи містили розбіжності, в них відсутні всі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зазначає, що інвойс не містить дати відвантаження товару, що суперечить п. 4.1 зовнішньоекономічного договору від 01.03.2021 №34-SB-PR; позивачем не надано документів на підтвердження наявності/відсутності ліцензійних платежів за користування торгівельною маркою «Lebron», товари з якою зазначені в митній декларації, документів, згідно з якими між замовником та виконавцем погоджено витрати, пов`язані з транспортуванням вантажу; декларація країни відправлення надана без перекладу українською мовою.

Також, вказує, що надана до митного оформлення копія інвойсу від 05.11.2023 містить посилання на номер контейнеру MRKU6030285, тоді як коносамент виставлений 19.11.2023, тобто пізніше дати складання інвойсу.

Зауважує, що на вимогу митного органу, позивач додаткових документів не надав, отже документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані декларантом не в повному обсязі, містять розбіжності, а складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтвердженими та піддаються обчисленню.

З урахуванням наведеного, вважає, що ним правомірно прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів.

Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 01.03.2021 між ТОВ «Світ-Буд ЛТД» (покупець) та компанією Xinhua Electrical Co., LTD of Guangdong (Китай) (продавець) укладено контракт № 34-SB-PR, за умовами якого продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар за кількістю, асортиментом і вартістю узгоджений сторонами в інвойсі щодо кожної поставки (а.с. 23-25).

Відповідно до розділу 2 Контракту ціни на кожну конкретну партію товару визначені в інвойсі, встановлені в USD.

Загальна вартість цього контракту складається з сумарної вартості всіх партій поставки товару, поставлених продавцем покупцю протягом терміну дії даного Контракту і становить 450000,00 доларів США.

Покупець повинен сплатити банківським переказом 20% передоплати від загальної суми інвойсу та баланс 80% після отримання копії коносаменту (п. 3 Контракту).

Згідно п. 3.2 Контракту оплата може здійснюватися на інших умовах, про які окремо зазначається в інвойсах до кожної партії товару.

Розділом 4 Контракту передбачено, що дата відвантаження відзначена в інвойсі.

Умови поставки за цим Контрактом вказуються в інвойсі відповідно до Інкотермс 2010.

Місце навантаження зазначено у інвойсі.

Після отримання повної оплати інвойсу від покупця, продавець повинен зробити Телекс-реліз протягом 3-х днів. Продавець зобов`язаний зробити та вислати TNT або DHL протягом 3-хднів для кожної партії товару наступні документи, видані належним чином: англійський інвойс з печаткою продавця, український інвойс з печаткою продавця, пакувальний лист з печаткою продавця, копію експортної декларації, сертифікат про походження товару.

05.11.2023 позивач придбав у Xinhua Electrical Co., LTD of Guangdong LED-світильники, торгової марки Lebron на загальну суму 17 296,00 доларів США, що підтверджується інвойсом № XHUKR230838 (а.с. 29).

Позивачем здійснено оплату за придбаний товар в загальній сумі 17 296,00 доларів США, про що свідчить банківські платіжні документи (а.с. 30-31).

22.01.2024 з метою митного оформлення товару, позивач подав до Київської митниці митну декларацію № 24UA100380302213U2, митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору в розмірі 17 296,00 доларів США (а.с. 18).

На підтвердження митної вартості, разом з декларацією позивач надав: пакувальний лист від 05.11.2023; рахунок-проформу від 31.08.2023 №XHUKR230838; рахунок - фактуру (інвойс) від 05.11.2023 №XHUKR230838; коносамент від 19.11.2023 №GS 123111177; автотранспортну накладну від 17.01.2024 №МRKU 6030285; декларацію про походження товару від 05.11.2023 №ХНUКR230838; банківський платіжний документ від 05.09.2023 №230904/000587928; банківський платіжний документ від 19.01.2024 №240119/000600966; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 12.01.2024 №34; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 18.01.2024 №5; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 12.01.2024 №19; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 18.01.2024 №5; прайс-лист виробника від 01.08.2023 б/н; контракт від 01.03.2021 №34-SВ із додатковими угодами до нього; договір транспортного експедируванням від 15.06.2017 №06/17-2017; договір (контракт) про перевезення від 22.08.2017 №45; копія митної декларації країни відправлення від 15.11.2023 №516620230663882269 (а.с. 23-49).

22.01.2024 митний орган за результатами опрацювання документів, поданих разом із декларацією встановив, що останні містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зокрема, у інвойсі відсутня дата відвантаження, що суперечить п. 4.1 Контракту; заявлені за митною декларацією товари торговельної марки «Lebron», проте документи не містять відомостей щодо наявності/відсутності ліцензійних платежів за користування такою торгівельною маркою. У прайс-листі виробника від 01.08.2023 по 30.09.2023 № б/н, зазначено ціна товару, що декларуються, що по суті є комерційною пропозицією, інформація щодо інших товарів які декларуються відсутня. Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Декларантом для підтвердження витрат по доставці товару надано довідку, що підтверджує вартість перевезення товару від 18.01.2024 № 5 від ІНКРІЗ, №19 від 12.01.2024 від ПП «Транскарго». Згідно з відомостями, наведеними в СМR від 17.01.2024 № MRKU 6030285 перевезення товарів здійснює «PE Blazhko Dmytro». Декларантом не надано документів, визначених законодавством України, згідно з якими між замовником та виконавцем погоджено витрати, пов`язані з транспортуванням вантажу, що підтверджує сумніви митного органу щодо не включення складових митної вартості до ціни товару у повному обсязі. Документів від безпосереднього перевізника не надано.

Таким чином, відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування не підтверджені документально, не визначені кількісно та достовірно, що суперечить положенням п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України, частин 2, 9, 10, 21 ст. 58 МК України.

Копія митної декларації країни відправлення надана без дотримання вимог ст.254 МК України. В інвойсі від 05.11.2023 № XHUKR230838 зазначено номер контейнеру MRKU6030285, хоча Коносамент № GS123111177A був виставлений 19.11.2023, тобто пізніше дати складання інвойсу, що викликає сумніви.

З урахуванням наведеного, відповідач запропонував декларанту надати додаткові документи, а саме: якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні перевізні документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару (акт виконаних робіт від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості /, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів); копію митної декларації країни відправлення із врахуванням ст. 254 МК України; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; за бажанням декларанта інші наявні додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів (а.с. 19).

22.01.2024 декларант повідомив митний орган, що всі наявні документи були подані разом з МД, зокрема, довідки про транспортні витрати, в яких зазначено, що вантаж додатково не страхувався, прайс-лист, платіжні документи, копія митної декларації країни відправлення, проформа-інвойс, по якій здійснювалась передоплата.

Також, зазначив, що страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування надати не може, оскільки товар додатково не страхувався.

Зауважив, що вимога митного органу надати переклад документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. В декларації країни відправлення зазначені відомості щодо особи, яка отримує товар, вартість поставленого товару, номер інвойсу, комплектність та інше. Крім того, в силу ст. 53 МК України подача митної декларації країни відправлення для розмитнення не є обов`язковою (а.с. 20-21).

22.01.2024 митним органом прийнято, в тому числі рішення про коригування митної вартості № UА100380/2024/000010/2 (а.с. 12-13).

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення прийнято відповідачем необґрунтовано, а тому є протиправним.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Єдиними підставами, які надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.

Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).

Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другоюстатті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18.

Судовим розглядом установлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною контракту від 01.03.2021) з урахуванням інвойсу.

Позивачем до митного оформлення подано митну декларацію, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.

Відповідачем за результатами розгляду митної декларації та документів прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів.

У графі 33 рішення в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено:

відповідно до п. 4.1 зовнішньоекономічного договору від 01.03.2021 №34-SB-PR зазначається, що дата відвантаження зазначається у інвойсі, але у інвойсі відсутня дата відвантаження;

заявлені за митною декларацією товари торговельної марки «Lebron», надані документи не містять відомостей щодо наявності/відсутності ліцензійних платежів за користування такою торгівельною маркою;

у прайс-листі виробника від 01.08.2023 по 30.09.2023 № б/н, зазначено ціна товару, що декларуються, що по суті є комерційною пропозицією, інформація щодо інших товарів які декларуються відсутня. Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців;

при заявленні декларантом митної вартості товарів на умовах поставки згідно Інкотермс «FOB-Nansha», як це зазначено у МД від 22.01.2024 №24UA100380302213U2, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599. Договорами про надання транспортно-експедиційних послуг передбачено подання заявок клієнта. Заявки клієнта до митного оформлення не надавались;

декларантом для підтвердження витрат по доставці товару надано довідку, що підтверджує вартість перевезення товару від 18.01.2024 № 5 від ІНКРІЗ, №19 від 12.01.2024 від ПП «Транскарго». Згідно з відомостями, наведеними в СМR від 17.01.2024 № MRKU 6030285 перевезення товарів здійснює «PE Blazhko Dmytro». Декларантом не надано документів, визначених законодавством України, згідно з якими між замовником та виконавцем погоджено витрати, пов`язані з транспортуванням вантажу, що підтверджує сумніви митного органу щодо не включення складових митної вартості до ціни товару у повному обсязі. Документів від безпосереднього перевізника не надано;

копія митної декларації країни відправлення надана без дотримання вимог ст.254 МК України;

в інвойсі від 05.11.2023 № XHUKR230838 зазначено номер контейнеру MRKU6030285, хоча Коносамент № GS123111177A був виставлений 19.11.2023, тобто пізніше дати складання інвойсу, що викликає сумніви.

не надано додаткових документів на запит митного органу.

Джерелом інформації по товарам слугувала цінова інформація, що наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін, а саме МД від 09.06.2023 № 23UA4080500002105U6, від 11.01.2024 № 24UA205140001879U3, де розрахунок митної вартості складає: товар № 1 4,64 дол. США/кг.

Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК України.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції надані позивачем документи містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Щодо доводів апелянта про відсутність у інвойсі дати відвантаження, що суперечить п. 4.1 Контракту від 01.03.2021 колегія суддів зазначає наступне.

Так, п. 4.1 Контракту передбачено, що дата відвантаження відзначена у Інвойсі.

В свою чергу, інвойс від 05.11.2023, наданий до митного оформлення дійсно не містить відповідної дати, проте митним органом не зазначено яким чином відсутність таких відомостей вплинула на ціну товару, враховуючи надання декларантом інших документів (коносамент, митна декларація країни відправлення, пакувальний лист), які в своїй сукупності надають можливість визначити дату відправки.

Доводи апеляційної скарги про ненадання декларантом документів, що підтверджують наявність/відсутність ліцензійних платежів за користування торгівельною маркою «Lebron», колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 1109 ЦК України ліцензійний договір - це договір передачі права використання щодо об`єкта інтелектуальної власності.

Таким чином, контракт постачання товарів може містити інформацію про наявність такої складової митної вартості товару, як ліцензійні платежі, тоді, коли предмет купівлі-продажу містить об`єкт права інтелектуальної власності.

Пунктом 3 Порядку включення суми роялті та інших ліцензійних платежів до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, під час визначення їх митної вартості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 446, визначено, що сума роялті та інших ліцензійних платежів під час визначення митної вартості оцінюваних товарів включається до ціни за таких умов: роялті та інші ліцензійні платежі стосуються оцінюваних товарів; покупець повинен сплачувати роялті та інші ліцензійні платежі прямо чи опосередковано, що є умовою продажу оцінюваних товарів незалежно від того чи закріплена така умова в договорі купівлі-продажу оцінюваних товарів; сума роялті та інших ліцензійних платежів не включена до ціни.

Разом з тим, жодних висновків про наявність вказаних умов спірне рішення відповідача не містить.

Здійснення ліцензійних платежів за користування торгівельною маркою «Lebron» позивач не здійснює, оскільки йому належить такий знак, про що свідчить копія свідоцтва на знак для товарів і послуг від 25.09.2018 № 247619, виданого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (а.с.22).

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що підстави для здійснення позивачем ліцензійних платежів відсутні.

Щодо не надання декларантом перекладу митної декларації країни відправлення, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст. 254 МК України, митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Однак, митна декларація країни постачальника, в силу ст. 53 МК України, є не обов`язковим документом для здійснення розмитнення товарів. Але, у митній декларації країни постачальника, арабськими цифрами зазначено код товару, якій відповідає Українському класифікатору товарів, кількість і вартість товару, що імпортується. Також англійською мовою продубльовано отримувача товару, контракт та інші відомості. За таких обставин, відсутня необхідність в перекладі МД українською мовою.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі №520/10709/188 зазначив, що митний орган відповідно до статті 254 МК України вимагає переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Відтак, вимога митного органу про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей.

Проте, відповідачем не надано доказів на підтвердження звернення до позивача з вимогою про необхідність надання перекладу на українську мову документів, які були подані до митного оформлення, з обґрунтуванням необхідності перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації (із зазначенням про те, які саме відомості необхідно перевірити або підтвердити).

Отже, така експортна митна декларація використовується митними органами виключно як додаткова довідкова інформація.

При цьому, колегія суддів зауважує, що з декларації країни відправлення (а.с. 33) можливо встановити одержувача товару «SVIT-BUD LTD», а також сам товар, що постачався, його кількість та ціну, оскільки у декларації вказано номер інвойсу № ХНUKR230838.

Доводи скаржника про те, що наданий позивачем прайс-лист не може бути підставою для підтвердження заявленої декларантом митної вартості з огляду на відсутність у ньому інформації про товар, що декларується, колегія суддів відхиляє зважаючи на наступне.

Згідно із загальноприйнятою світовою практикою прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Для підтвердження ціни, як «дійсної вартості» товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994, контролюючим органом можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців.

Каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації, чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, - не передбачено.

Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг. Оскільки чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, згідно із загальноприйнятою світовою практикою прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Інформація, яка міститься у прайс-листі за період з 01.08.2023 до 30.09.2023 (а.с. 27) відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення, а саме: інвойсу та проформі-інвойсу (а.с. 28-29), таким чином ціни, вказані у прайс-листі продавця, є актуальними на час здійснення замовлення покупцем щодо поставки партії оцінюваного товару.

Щодо доводів апелянта про ненадання декларантом до митного оформлення всіх перевізних (транспортних) документів, зокрема, заявок клієнта на перевезення товару, передбачених договорами про надання транспортно-експедиційних послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Пунктом 5 ч. 10 ст. 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Колегія суддів зазначає, що Митний кодекс України не містить положень, які зобов`язують для підтвердження витрат на транспортування подавати виключно первинні документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Таких вимог не містять і Правила заповнення декларації митної вартості.

Судом встановлено, що декларантом, на підтвердження вартості перевезення товару (як складової митної вартості товару) надано: довідку про транспортні витрати від 12.01.2024 №19 по морському перевезенню контейнеру MRKU6030285 від місця завантаження (на умовах FOB NANSHA) до порту вивантаження - Гданськ (Польща); коносамент від 19.11.2023 №GS 123 111 177; автотранспортна накладна від 17.01.2024 №МRKU 6030285; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 12.01.2024 №34; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 18.01.2024 №5; довідку про транспортні витрати від 18.01.2024 №5 по маршруту Гданськ до кордону з Україною (п.п. Ягодин); договір транспортного експедируванням від 15.06.2017 №06/17-2017; договір (контракт) про перевезення від 22.08.2017 №45.

Як вірно зазначив суд першої інстанції та не спростовано відповідачем, надані документи підтверджують вартість перевезення товару та не містять розбіжностей, які необхідно було б усувати.

За умови надання таких документів у митного органу є можливість ідентифікувати належність транспортних витрат по доставці товару для підтвердження складової митної вартості товару.

Не надання декларантом лише заявок клієнта на перевезення товару, передбачених договорами про надання транспортно-експедиційних послуг не можуть бути достатньою та беззаперечною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Доводи скаржника щодо не надання позивачем документів на підтвердження погодження між замовником ТОВ «ІНКРІЗ» та виконавцем послуг «PE Blazhko Dmytro» витрат, пов`язаних з транспортуванням вантажу колегія суддів вважає такими, що не свідчать про невірне визначення декларантом ціни товару з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 11.08.2017 ТОВ «Світ-Буд ЛТД» (замовник) укладено з ТОВ «ІНКРІЗ» (експедитор) договір транспортного експедирування № 45, за умовами якого експедитор бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок замовника виконати послуги транспортного експедирування або організувати виконання послуг транспортного експедирування, пов`язані з організацією перевезень вантажу замовника, визначеного в письмових замовленнях замовника, що є невід`ємною частиною даного Договору автомобільним транспортом у міському, міжміському та міжнародному сполученні (а.с. 42-43).

Пунктом 2.2.3 Договору експедитор має право залучати для виконання обумовлених Договором обов`язків третіх осіб.

Згідно п. 3.2 Договору кошти, що замовник перераховує на рахунок експедитора розподіляються наступним чином:

кошти сплачені замовником експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування;

транзитні кошти, які не є власністю експедитора, а саме витрати експедитора на оплату послуг третіх осіб, залучених до виконання даного Договору.

Відповідно до п. 3.2.3. Договору детальне розмежування коштів відображається у рахунку до замовника та акті виконаних робіт.

18.01.2024 ТОВ «ІНКРІЗ» надало замовнику довідку про транспортні витрати, в якій зазначило, що при перевезенні вантажу по маршруту м. Гданськ (Польща) м. Київ (Україна) до кордону з Україною (пп. Яготин), відстань 730 км, транспортні витрати склали 100000,00 грн, з них:

CMR MRKU6030285/1, Invoice 23SV0901 32 000,00 грн

CMR MRKU6030285, Invoice XHUKR230838 68 000,00 грн (зв.б. а.с. 92), а також рахунок на оплату (а.с. 48).

Позивачем сплачено експедитору кошти, на підтвердження чого надано платіжну інструкцію від 26.01.2024 (а.с. 49).

Вищевказані документи надавались митному органу під час митного оформлення ввезеного товару, що не заперечується відповідачем.

Також, як пояснив позивач, ТОВ «ІНКРІЗ» з метою виконання перевезення вантажу залучило до виконання робіт ФОП ОСОБА_1 на підставі договору на виконання транспортних послуг від 26.09.2022 № 30 (а.с. 44-45), у зв`язку з чим у CMR MRKU6030285 перевізником указаний Blazhko Dmytro.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що не надання декларантом документів, складених між ТОВ «ІНКРІЗ» та ФОП ОСОБА_1 жодним чином не заважало відповідачу встановити вартість перевезення товару з м. Гданськ, Польща до м. Київ, Україна з урахуванням інших наданих документів.

Доводи апелянта про те, що інвойс від 05.11.2023 № XHUKR230838 містить відомості про номер контейнеру MRKU6030285, тоді як коносамент із номером контейнера складений пізніше - 19.11.2023, колегія суддів вважає такими, що не впливають на митну вартість товару.

При цьому, як пояснив позивач, підприємство - виробник товару в порядку логістичного упорядкування вантажу, замовляє у перевізника контейнери і отримує списки таких контейнерів заздалегідь і може знати номер контейнеру на заплановану партію товару завчасно, чому є підтвердження дата митної декларації виробника від 15.11.2023 в якій також зазначено номер контейнеру.

Доводи скаржника як на підставу визначення митної вартості товару за резервним методом - не надання позивачем на запит митниці договору (угоди, контракту) з третіми особами, пов`язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару та висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності! такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Колегія суддів зазначає, що вказані у ч. 3 ст. 53 МК України документи мають надаватись митному органу лише за їх наявності у декларанта. Натомість, відсутність таких документів з огляду на їх не складання не слугувати підставою для прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товару.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару та додатково під час оскарження спірного рішення, вважає, що останні кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Колегія суддів також враховує, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Саме такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16.

Крім того, колегія суддів зауважує, що спірні рішення про коригування митної вартості не містять обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованих митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідач обмежився лише посиланням на номер митної декларації, яка була взята за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначивши митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Водночас, Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що Митниця не надала доказів на підтвердження обставин, що позивачем у митній декларації було зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

В свою чергу, позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості, проте митний орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірне рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 по справі № 480/1068/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова