Постанова

від 19.11.2024 по справі 520/8087/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 р. Справа № 520/8087/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 (суддя Панов М.М.; м. Харків) по справі № 520/8087/24

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання виконати певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі також - відповідач) в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 26.03.2021 та 29.02.2024 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 у справі №160/8332/20;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 26.03.2021 та 29.02.2024 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 у справі №160/8332/20;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік виплаченої 27.11.2020 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 у справі №160/8331/20;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік виплаченої 27.11.2020 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 у справі №160/8331/20.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення та у зв`язку з порушенням термінів виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, є протиправною та такою, що порушує законодавство, що регулює спірні правовідносини.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 11 червня 2024 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 26.03.2021 та 29.02.2024 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 у справі №160/8332/20.

Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 26.03.2021 та 29.02.2024 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 у справі №160/8332/20.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його ухвалення з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 у справі № 520/8087/24 в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 і ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що зважаючи на встановлені ст. 117 КЗпП України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01.07.2022 обмеження шестимісячним строком виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, військова частина НОМЕР_1 приходить до переконання, що враховуючи аналогію закону, позивач може здобути право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми невиплаченої індексації грошового забезпечення у межах шестимісячного строку. Суд першої інстанції при вирішенні цього спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи, що є підставою для його скасування.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог, оскаржене судове рішення переглядається судом апеляційної інстанції лише в цій частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - позивач) з 05.07.2016 по 05.07.2019 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (далі - відповідач).

Відповідно до наказу від 05.07.2019 №147 позивача з 05.07.2019 звільнено з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту.

Проте у період з 05.07.2016 по 05.07.2019 нарахування індексації грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 у справі №160/8332/20 зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 05.07.2016 по 05.07.2019 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 05.07.2016 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 05.07.2019 - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Для виконання судового рішення позивачем отримано виконавчий лист, який направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 (м. Харків), 11.02.2021 відкрито виконавче провадження №64478664 код доступу 6ЕГА2Д398ЕД8.

26.03.2021 відповідачем на виконання рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 у справі №160/8332/20 виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 05.07.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року в сумі 67616,86 грн., що підтверджується повідомленням про надходження коштів.

Проте відповідачем в порушення норм абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення не виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 05.07.2019 у фіксованій величині 4069,23 грн. в місяць на загальну суму 65764,01 грн.

14.02.2022 Дніпропетровським окружним адміністративним судом винесено окрему ухвалу у порядку статті 383 КАС України якою заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем на виконання рішення суду від 30 жовтня 2020 року у справі №160/8332/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 01.03.2018 по 05.07.2019 - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при виконанні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року у справі №160/8332/20. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 виконати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року у справі №160/8332/20 та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 01.03.2018 по 05.07.2019 - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 повідомити суд про виконання даної ухвали протягом місяця з дня її отримання.

Разом з цим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року у справі №160/21855/21 визнано протиправною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження №64478664 від 28.10.2021 Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

29.02.2024 відповідачем на виконання рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 у справі №160/8332/20 виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 05.07.2019 з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 в сумі 63834,09 грн., що підтверджується повідомленням про надходження коштів.

Проте відповідачем при виплаті сум індексації не було виплачено на користь позивача компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення в частині задоволених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону №2050 та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошових доходів). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем індексації грошового забезпечення, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав нарахування грошового доходу: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Оскільки індексація грошового забезпечення належить до доходу, який позивач одержує на території України і який не має разового характеру, та враховуючи те, що відповідач здійснив виплату індексації грошового забезпечення з порушенням строків виплати, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання компенсації за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення від 17 липня 2003 року № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050).

Відповідно до статті 1 Закону №2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Закону №2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050 сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону № 2050 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Суд зазначає, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Використане у статті 3 Закону № 2050 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

У випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Вказана правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 у справі № 803/203/17, від 15.10.2020 у справі №240/11439/19 та від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).

Пунктами 1-3 Порядку № 159 визначено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

З наведеного видно, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

З огляду на матеріали справи, виплата індексації грошового забезпечення позивача на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 у справі №160/8332/20 відбулася 26.03.2021 та 29.02.2024.

Колегія суддів зазначає, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Отже, оскільки індексація грошового забезпечення належить до доходу, який позивач одержує на території України і який не має разового характеру, та враховуючи те, що відповідач здійснив виплату індексації грошового забезпечення з порушенням строків виплати, суд доходить висновку про наявність у позивача права на отримання компенсації за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Крім того, Верховний Суд, розглядаючи справу № 240/11882/19, вказав, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 12.01.2018, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 12.01.2018. Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Аналогічна позиція уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 4 квітня 2018 року у справі № 822/1110/16, 20 грудня 2019 року у справі № 822/1731/16, 13 березня 2020 року у справі № 803/1565/17.

Посилання відповідача на те, що позивач не звертався із заявою про виплату компенсації, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено, оскільки умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21 вересня 2022 року у справі №816/1627/18, яка враховується судом при розгляді даної справи відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у рішенні від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 сформульовано висновки про те, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

Посилання відповідача на положення статті 117 КЗпП України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01.07.2022 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки спір виник між сторонами щодо наявності у позивача права на отримання компенсації втрати частини доходу внаслідок порушення встановлених строків їх виплати, що регулюється положеннями Закону № 2050-ІІІ та Порядку №159, а не щодо наявності у позивача права на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, що врегульовано положеннями статей 116 та 117 КЗпП України. При цьому підстави для застосування аналогії закону у спірних правовідносинах відсутні, оскільки умови та порядок нарахування компенсації врегульовані Законом № 2050-ІІІ та Порядком №159.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідачем не надано доказів нарахування та виплати на користь позивача відповідної компенсації. А відтак, судом цілком обґрунтовано визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу у випадку порушення встановлених строків їх виплати за весь час затримки по день фактичного розрахунку та зобов`язано вчинити певні дії.

Отже, доводи апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 не спростовують правильність висновків суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 по справі № 520/8087/24 - залишити без змін в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Т.С. Перцова В.Б. Русанова