Постанова

від 07.11.2024 по справі 440/16569/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 р.Справа № 440/16569/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Т.С. Канигіна) від 31.07.2024 року (повний текст складено 12.08.24 року) по справі № 440/16569/23

за позовом Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія-1"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПП "Українська сервісна бурова компанія-1", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.10.2023 № 00092570704, винесене Головним управлінням ДПС у Полтавській області на підставі акта документальної виїзної позапланової перевірки від 21.08.2023 № 8425/16-31-07-04-02/36514677, яким ПП "УСБК-1" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 167758,64 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.10.2023 № 00092540704, винесене Головним управлінням ДПС у Полтавській області на підставі акта документальної виїзної позапланової перевірки від 21.08.2023 № 8425/16-31-07-04-02/36514677, яким ПП "УСБК-1" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 6164349,33 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.10.2023 № 00092530704, винесене Головним управлінням ДПС у Полтавській області на підставі акта документальної виїзної позапланової перевірки від 21.08.2023 № 8425/16-31-07-04-02/36514677, яким ПП "УСБК-1" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 68028,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 року по справі № 440/16569/23 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 19.10.2023 № 00092540704.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ ВП 44057192) на користь Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія-1" (вул. Зигіна, 29, оф. 313, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 36514677) витрати зі сплати судового збору в розмірі 26840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу в.о. начальника ГУ ДПС у Полтавській області від 20.07.2023 № 1806-П про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "УСБК-1" /а.с. 142, том 1/ та наказу в.о. начальника ГУ ДПС у Полтавській області від 07.08.2023 № 1924-П про продовження терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "УСБК-1" /а.с. 143, том 1/, направлень, виданих ГУ ДПС у Полтавській області, від 20.07.2023 № 3268, від 20.07.2023 № 3269, від 20.07.2023 № 3270, від 20.07.2023 № 3271 /а.с. 144-147, том 1/, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82, підпункту 98.1.4 пункту 98.1 статті 98, підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП "УСБК-1" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2019 по 30.06.2022, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2019 по 30.06.2022, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, за наслідками якої складено акт від 21.08.2023 № 8425/16-31-07-04-02/36514677 /а.с.148-164, том 1/.

Під час проведення перевірки встановлено порушення, зокрема:

підпункту 12.3.5 пункту 2.3 статті 12, підпункту 266.1.1 пункту 266.1, підпункту 266.2.1 пункту 266.2, підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3, підпункту 266.5.1 пункту 266.5, підпункту 266.6.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 167758,64 грн, у т.ч. за 2020 рік 13774,04 грн, за 2021 рік 75825,75 грн, за 2022 78158,85 грн;

підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 57.1 статті 57, підпунктів 168.1.1, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України, у результаті чого несвоєчасно сплачено податок з доходів фізичних осіб в сумі 680286,72 грн, у т.ч. за вересень 2021 404721,61 грн, жовтень 2021 року 275565,11 грн;

підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України, у результаті чого не дотримано та не перераховано суму податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 5995858,12 грн, у тому числі за періоди: жовтень 2021 року 455704,82 грн, листопад 2021 року 916772,92 грн, грудень 2021 року 989385,83 грн, січень 2022 року 970449,75 грн, лютий 2022 року 932935,04 грн, березень 2022 року 520147,89 грн, квітень 2022 року 536497,02 грн, травень 2022 року 673964,84 грн.

На вищезазначений акт перевірки від 21.08.2023 № 8425/16-31-07-04-02/36514677 позивачем подано заперечення /а.с. 165- 171, том 1/.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Полтавській області від 12.10.2023 № 32730/6/16-31-07-04-06 "Про надання відповіді на заперечення" висновки акта перевірки від 21.08.2023 № 8425/16-31-07-04-02/36514677 залишено без змін, а заперечення без задоволення /а.с. 172, том 1/.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 19.10.2023 № 00092570704, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 167758,64 грн /а.с. 47-48, том 1/;

від 19.10.2023 № 00092540704, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 6164349,33 грн (з урахуванням штрафних санкцій) /а.с. 77-78, том 1/;

від 19.10.2023 № 00092530704, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 68028,67 грн /а.с.54-55, том 1/.

Не погодившись з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження у позивача умислу у невчасному чи не в повному обсязі сплати податкового зобов`язання, а тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 19.10.2023 № 00092540704 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що відсутні підстави для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Полтавській області від 19.10.2023 № 00092570704 та № 00092530704.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи те, що позивачем рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржувалося, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 308 КАС України рішення суду першої інстанції переглядається в частині задоволення позовних вимог.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (п. 1.1 ст. 1 ПК України).

За положеннями п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За змістом положень ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Пунктом 31.1 ст. 31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Приписами п. 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За висновками акту перевірки від 21.08.2023 р. № 8425/16-31-07-04-02/36514677, контролюючим органом встановлено, що ПП "УСБК-1" у періоді, що підлягав перевірці, порушувалися терміни сплати податку до бюджету при виплаті заробітної плати (авансу) працівникам підприємства.

Облік нарахованих/сплачених сум податку на доходи фізичних осіб ведеться на бухгалтерському рахунку рах.6411 "Податок на доходи фізичних осіб".

При перевірці відомостей нарахування заробітної плати, головних книг, оборотів по рахунках "Розрахунки за заробітною платою" та 6411 "Розрахунки за ПДФО", руху коштів по рахункам, та картки ІКП (індивідуальної картки платника) з податку з доходів фізичних осіб встановлено, що за період з травня 2021 року по жовтень 2021 року податок з доходів фізичних осіб утримувався з джерела виплати, у Податковому розрахунку 1ДФ відображався, але до бюджету перераховувався несвоєчасно. По підприємству ПП "УСБК-1" протягом жовтня 2021 - травня 2022 року рахувалась кредиторська заборгованість із заробітної плати, тому податок з доходів фізичних осіб необхідно було перераховувати до бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

У зв`язку з цим, контролюючий орган дійшов висновку, що ПП "УСБК-1" порушено приписи пп. 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України, у результаті чого не дотримано та не перераховано суму податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 5995858,12 грн, у тому числі за періоди: жовтень 2021 року 455704,82 грн, листопад 2021 року 916772,92 грн, грудень 2021 року 989385,83 грн, січень 2022 року 970449,75 грн, лютий 2022 року 932935,04 грн, березень 2022 року 520147,89 грн, квітень 2022 року 536497,02 грн, травень 2022 року 673964,84 грн. В оспорюваному податковому повідомленні-рішенні зазначено норми, за якими застосовано штрафну санкцію, а саме: пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54, ст. 58, пп. 125-1.2 ст. 125-1, пп. 129.1.1 п. 129.1, пп. 129.3.1 п. 129.3, п. 129.4 ст. 129 ПК України. Згідно розрахунку застосування штрафних санкцій, сума штрафу визначена контролюючим органом на підставі п. 125-1.2 ст. 125 ПК України у розмірі 25 %.

Відповідно до пункту 125-1.1 статті 125 Податкового кодексу України ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов`язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III цього Кодексу, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Згідно з пунктом 125-1.2 статті 125 Податкового кодексу України ті самі дії, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положеннями п. 109.1 ст. 109 ПК України визначено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. п. 109.2, 109.3 ст. 109 ПК України порушення податкового законодавства та порушення вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, встановлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (п. 112.1 ст. 112 ПК України).

Пункт 112.2 статті 112 ПК України встановлює, що особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (п. 112.7 ст. 112 ПК України).

Також у п. 112.8 ст. 112 ПК України визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у статті 112-1 ПК України - обставини, що пом`якшують відповідальність особи.

Як було правильно встановлено судом першої інстанції, зі змісту спірного податкового повідомлення-рішення слідує, що контролюючим органом застосовано до позивача штраф у розмірі 25 відсотків від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання, як за діяння, які вчинені умисно, що передбачено п. 125-1.2 ст. 125-1 ПК України.

В обґрунтування відсутності в діях платника податків умислу, позивач посилався на те, що ПП "УСБК-1" частково сплатило зобов`язання по ПДФО та станом на дату подачі позову загальний борг становить з урахуванням виплати заробітної плати за вересень 2023 року 4734121 грн. Позивач також обґрунтовує відсутність умислу з його сторони: наявністю загальновідомого факту щодо короновірусної хвороби (COVID-19), зокрема, посиланням на пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, у зв`язку з чим був переконаний, що штрафні санкції не застосовуються, у тому числі штрафні санкції за порушення строків сплати узгоджених податкових зобов`язань. Також посилався на запровадження на території України з 24.02.2022 р. правового режиму воєнного стану. Зазначив, що відповідно до наказу № 12-П від 01.03.2022 "Про оголошення простою на підприємстві у зв`язку із введенням воєнного стану" ПП "УСБК-1" встановлено початок простою підприємства, що стався через обставини непереборної сили та виник не з вини працівників, з 01.03.2022 до закінчення періоду воєнного стану в Україні /а.с. 16, том 2/. Наказом № 17-П від 30.05.2022 припинено простій з 01.06.2022 всім працівникам.

В свою чергу, відповідач по справі послався на те, що умисел в діях ПП "УСБК-1" визначався на момент складання акта перевірки, а часткове погашення заборгованості по ПДФО, яке зазначається з врахуванням заробітної плати вересня 2023 року, відбувалось вже після складання акта перевірки. Крім того, у матеріалах справи наявна довідка ПП "УСБК-1" від 19.03.2024 вих. № 298, у якій зазначено, що прострочена заборгованість зі сплати податку з доходів фізичних осіб станом на 19.03.2024 становить 1757029,28 грн.

За змістом акту перевірки, контролюючим органом встановлено, що при перевірці відомостей нарахування заробітної плати, головних книг, оборотів по рахунках "Розрахунки за заробітною платою" та 6411 "Розрахунки за ПДФО", руху коштів по рахункам, та картки ІКП (індивідуальної картки платника) з податку з доходів фізичних осіб встановлено, що за період з травня 2021 року по жовтень 2021 року податок з доходів фізичних осіб утримувався з джерела виплати, у Податковому розрахунку 1ДФ відображався, але до бюджету перераховувався несвоєчасно. Також в акті зазначено, що по підприємству ПП "УСБК-1" протягом жовтня 2021 - травня 2022 року виплата доходу у вигляді заробітної плати (авансу) відбувалася без утримання та перерахування до бюджету в повному обсязі податку на доходи фізичних осіб. В акті перевірки також вказано, що податковим органом встановлена наявність обставин, які свідчать про нерозумні та недобросовісні діяння ПП «УСБК-1» за умови існування можливості дотримуватися правил і норм ПК України. Однак, підприємством не вжито достатніх заходів для цього через те, що діяло нерозумно, недобросовісно та без належної обачності і з метою зменшення бази оподаткування. Згідно зведених даних щодо утриманого та несплаченого податку фізичних осіб, за період з жовтня 2021 р. по травень 2022 р. сума такого податку складає 5995858,12 грн.

Ця сума також відображена в розрахунку застосування штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення від 19.10.2023 № 00092540704. При цьому, згідно вказаного розрахунку, суму штрафної санкції у розмірі 168421,21 грн. визначено не від загальної суми несплаченого податку з доходів фізичних осіб (5995858,12 грн.), а лише із суми несплаченого податку за травень 2022 р. у розмірі 679964,83 грн. (25 відсотків) граничний строк сплати якої припадав на 30.06.2022 р.

Колегія суддів зазначає, що 18.03.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 № 533- IX (далі Закон № 533- IX).

У зв`язку з набранням чинності Закону № 533-ІХ (з урахуванням змін, внесених Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та Законом України від 13.05.2020 № 591-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)") підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнений пунктом 52-1 такого змісту:

"За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню".

Пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України містив вказівку на темпоральний критерій незастосування штрафних санкцій за вчиненні відповідні порушення: з 01.03.2020 і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Законодавець шляхом внесення змін до Податкового кодексу України запровадив мораторій на застосування штрафних санкцій.

Карантин Кабінет Міністрів України встановив на підставі постанови від 11.03.2020 № 211 з 12.03.2020.

В свою чергу, постановою від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" Кабінет Міністрів України відмінив з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

При вирішенні спірних правовідносин суд також враховує, що у зв`язку із розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.

Дія правового режиму воєнного стану триває і на цей час.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану" від 03.03.2022 № 2118-IX, який набрав чинності 07.03.2022 (далі Закон № 2118-IX).

Законом № 2118-IX підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Зокрема, пп. 69.1, 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України визначено, що у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану" від 24.03.2022 № 2142-IX внесено зміни у підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, а саме: слова "трьох місяців" замінено словами "шести місяців".

У подальшому Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" від 12.05.2022 № 2260-IX (далі Закон № 2260-IX).

У зв`язку із набранням чинності 27.05.2022 Закону № 2260-IX підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України викладено у такій редакції:

"У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24.02.2022 до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15.07.2022, подання податкової звітності до 20.07.2022 та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31.07.2022.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику".

Отже, з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку.

При цьому, Закон № 2260-IX підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнив положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Таким чином, з 27.05.2022 припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Як зазначалося вище, контролюючий орган нарахував штрафні санкції після 27.05.2022, а саме: граничний термін сплати 30.06.2022 суми 673964,84 грн, та з цієї суми нараховано 25 % штрафу за п. 125-1.2 ст. 125 ПК України.

Податковий орган, при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 19.10.2023 № 00092540704, посилався на п. 125-1.1, п. 125-1.2 ст. 125 ПК України.

Як вказувалося вище, п. 125-1.1 ст. 125-1 ПК України визначено, що ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов`язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III цього Кодексу, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Пунктом 125-1.2 статті 125-1 ПК України передбачено, що ті самі дії, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Щодо наявності в діях позивача умислу, суд зазначає, що відповідно до п. 109.1, п. 109.2, п. 109.3 ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Відповідно до п. 112.1, п. 112.2 ст. 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Отже, відповідно до п. 109.3 ст. 109 ПК України вина є необхідною умовою притягнення платника податків до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення у випадках, регламентованих, зокрема, пунктами 124.2, 124.3 статті 124 цього Кодексу.

Умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 Кодексу є:

- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

При цьому, обов`язок доведення вини платника податків ПК України покладено на контролюючий орган, і без виконання такого обов`язку особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення.

Для притягнення особи до відповідальності контролюючий орган має довести, що платник податків цілеспрямовано створив умови для несплати або несвоєчасної сплати податків. Причому просто невчинення дій зі сплати податків не вказує на цілеспрямоване створення таких умов. Мають бути вчинені додаткові дії (наприклад, щодо протиправної змови з контрагентами, виведення капіталу тощо), які будуть свідчити про цілеспрямоване ухилення від виконання податкових обов`язків. У протилежному випадку, до платника податків мають застосовуватися штрафні санкції на підставі п. 124.1 ст. 124 ПК України, яким закріплено відповідальність за неумисну несвоєчасну сплату податків.

Натомість, у спірних правовідносинах відповідачем, на якого також і нормами КАС України покладено обов`язок доведення правомірності своїх рішень, не доведено, що позивач умисно, тобто удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як неналежне виконання вимог, установлених ПК України, зокрема, вимог щодо своєчасної сплати податків.

Верховний Суд у постановах від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а, від 03.08.2023 у справі № 520/22505/21, від 22.08.2023 у справі № 520/18519/21, від 05.10.2023 у справі № 520/14773/21 сформулював висновки, за змістом яких обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу в підвищених розмірах є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм Податкового кодексу України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 Податкового кодексу України.

Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Таким чином, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Податковим кодексом України передбачена відповідальність, проте, не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 711/1481/20, несплата податку або сплата його в меншій сумі, ніж передбачено відповідними законодавчими положеннями, сама по собі не є достатньою підставою для визнання в діях особи вини у формі прямого умислу.

Відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження у позивача умислу у невчасному чи не в повному обсязі сплати податкового зобов`язання, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 19.10.2023 № 00092540704 є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 по справі № 440/16569/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)І.С. ЧалийСудді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко

Повний текст постанови складено 18.11.2024 року