Рішення

від 20.11.2024 по справі 120/9507/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 листопада 2024 р. Справа № 120/9507/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тростянецької селищної ради, участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЛАН" про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Шпиківської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення.

В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 , як спадкоємець ОСОБА_2 має право на продовження договору оренди земельної ділянки площею 31,00 га (кадастровий номер 0524184800:01:005:0197). Проте, листом від 20.03.2024 №02-15/655 Тростянецька селищна рада повідомила позивача що оскільки в селищній раді відсутня інформація із Спадкового реєстру про спадкоємців, які згідно вимог законодавства мають право на спадкування, тому договір оренди від 02.06.2003 на земельну ділянку площею 31,00 га (кадастровий номер 0524184800:01:005:0197) припинив свою дію 02.03.2024. До листа додано рішення 76 сесії 8 скликання Тростянецької селищної ради від 11.03.2024 №899, яке вона вважає протиправним, що й стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.07.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення її недоліків.

У встановлений судом строк позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі від 19.07.2023 року, шляхом уточнення суб`єктного складу відповідачів та подання клопотання про залучення до участі в справі третіх осіб.

Ухвалою від 30.07.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЛАН".

04.11.2024 року від представника Тростянецької селищної ради надійшли заперечення щодо заявленого позивачем розміру понесених витрат на правничу допомогу.

Ухвалою від 05.11.2024 року продовжено Тростянецькій селищній раді строк для подання відзиву на позов до 15 листопада 2024 року включно.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує щодо задоволення позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Суд, дослідивши аргументи викладені у заявах по суті справи та оцінивши наявні у справі докази, встановив наступні обставини, які не заперечуються сторонами.

ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 02.03.2004 року уклав із Тростянецькою райдержадміністрацією договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 0524184800:01:005:0197 площею 31,00 га, на термін: 20 років, починаючи з 02.03.2004 по 02.03.2024.

Оскільки 02.03.2024 спливав термін дії договору оренди ОСОБА_2 звернувся до Тростянецької селищної ради з заявою в якій просив розглянути на сесії селищної ради питання про поновлення договору оренди землі на новий строк, терміном на 20 років.

Проте, після подачі вказаної заяви, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданого на підставі актового запису №88 від 01.03.2024 року.

ОСОБА_1 13.03.2024 року звернулася до селищної ради із заявою про роз`яснення процедури поновлення договору оренди, оскільки вважає, що вона як спадкоємець є правонаступником всіх прав та обов`язків які належали її батьку на момент смерті, в тому числі і тих, що випливають з договору оренди земельної ділянки.

Листом від 20.03.2024 року №02-15/655 Тростянецька селищна рада повідомила позивача що оскільки в селищній раді відсутня інформація із Спадкового реєстру про спадкоємців, які згідно вимог законодавства мають право на спадкування, тому договір оренди від 02.06.2003 року на земельну ділянку площею 31,00 га (кадастровий номер 0524184800:01:005:0197) припинив свою дію 02.03.2024 року на підставі рішення 76 сесії 8 скликання Тростянецької селищної ради від 11.03.2024 №899, яким відмовлено в поновленні оренди спірної земельної ділянки.

Вважаючи рішення 76 сесії 8 скликання Тростянецької селищної ради від 11.03.2024 №899 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

При вирішені спору суд виходить із того, що спірні відносини регулюються нормами Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та іншого законодавства, яке регулює земельні відносини в Україні.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього ж закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 02.03.2004 року уклав із Тростянецькою райдержадміністрацією договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 0524184800:01:005:0197 площею 31,00 га, на термін: 20 років, починаючи з 02.03.2004 по 02.03.2024.

Оскільки 02.03.2024 спливав термін дії договору оренди ОСОБА_2 звернувся до Тростянецької селищної ради з заявою в якій просив розглянути на сесії селищної ради питання про поновлення договору оренди землі на новий строк, терміном на 20 років.

Згідно зі статтею 322 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі» (далі Закон № 161), поновлення договорів оренди землі здійснюється в порядку, передбаченому статтею 1261 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 1261 Земельного кодексу України, договором оренди землі, договором про встановлення земельного сервітуту, договорами про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови може встановлюватися умова щодо поновлення таких договорів.

Умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.

Якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Згідно зі статтею 33 («Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк») Закону № 161, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Матеріалами справи підтверджено, що до розгляду відповідачем заяви ОСОБА_2 про продовження договору оренди земельної ділянки, останній помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 видане на підставі актового запису №88 від 01.03.2024 року.

Статтею 1216 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (стаття 5 Закону України «Про оренду землі».

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, Законом України та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавець), до інших осіб (спадкоємців), до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно із частиною першою статті 781 ЦК України договір найму припиняється в разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено припинення договору оренди землі у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки.

Згідно із частиною четвертою статті 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про оренду землі» право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.

Якщо умовами договору оренди земельної ділянки, укладеного сторонами, не передбачається заборона переходу права на оренду в порядку спадкування, то спадкоємці орендаря після смерті останнього можуть успадкувати право на оренду земельної ділянки, яка є предметом цього договору.

Умовами договору оренди земельної ділянки від 02 червня 2002 року, який укладений між Тростянецькою РДА та ОСОБА_2 (розділ 4), визначено, що у разі смерті орендаря і не бажання власника земельної ділянки укласти договір із спадкоємцями орендаря цей договір припиняється.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про роз`яснення процедури поновлення договору оренди 13.03.2024 року.

В той же час, рішення 76 сесії 8 скликання Тростянецької селищної ради №899, яким відмовлено в поновленні оренди спірної земельної ділянки у зв`язку з смертю орендаря, прийнято відповідачем 11.03.2024 року, тобто до звернення позивача із вищезазначеною заявою.

Доказів того, що на день прийняття оскаржуваного рішення, спадкоємець орендаря зверталася до селищної ради із заявою, в якій вказувала б про бажання продовжити договір оренди земельної ділянки, суду надано не було.

Також не надано доказів того, що у Тростянецькій селищній раді, станом на день прийняття спірного рішення, була наявна інформація зі Спадкового реєстру про коло спадкоємців після смерті орендаря, які згідно вимог чинного законодавства мають право на спадщину.

Разом з тим, на переконання суду, довідка приватного нотаріуса №63/02-14 від 29.08.2024 року, ніяким чином не свідчить про протиправність спірного рішення, оскільки вона не була надана відповідачу до прийняття рішення від 11.03.2024 №899, іншого судом не встановлено.

Отже, станом на день прийняття спірного рішення, у зв`язку з відсутністю заяв спадкоємців щодо продовження договору оренди земельної ділянки та інформація зі Спадкового реєстру про коло спадкоємців після смерті орендаря, у відповідача були відсутні підстави для прийняття будь-якого іншого рішення, окрім як відмови у поновлені договору оренди у зв`язку зі смертю орендаря.

Таким чином, рішенням Тростянецької селищної ради від 11 березня 2024 року № 899, обґрунтовано відмовлено у поновлені договору оренди у зв`язку зі смертю орендаря.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення 76 сесії 8 скликання Тростянецької селищної ради від 11.03.2024 №899.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. " від 27.09.2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Окрім того, судом враховується, що відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 )

Відповідач: Тростянецька селищна рада Гайсинського району Вінницької області (вул. Соборна, 77, с-ще Тростянець, Гайсинський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ: 04326224)

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЛАН" (вул. Мічуріна, 1, с. Савинці, Гайсинський район, Вінницька область, Вінницька область, код ЄДРПОУ: 32403151)

СуддяЧернюк Алла Юріївна