Ухвала

від 18.11.2024 по справі 200/7934/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

18 листопада 2024 року Справа №200/7934/24

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бабіч С.І., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Новогродівського міського управління соціального захисту населення про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовною заявою до Новогродівського міського управління соціального захисту населення (далі - відповідач), відповідно до якої просить:

- визнати бездіяльність Новогродівського міського управління соціального захисту населення щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, ОСОБА_1 - протиправною;

- зобов`язати Новогродівське міське управління соціального захисту населення нарахувати та виплатити ОСОБА_1 8179,00 грн недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Перевіривши матеріали позовної заяви, дійшов висновку, що її подано без додержання вимог, встановлених статтями 122 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку з чим вона має бути залишена без руху, з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з положеннями частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII), в редакції від 01.01.1999 року, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Пунктом 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року № 107-VI частину 5 статті 12 Закону № 3551-XII було викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Положеннями статті 17-1 Закону № 3551-XII передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Таким чином, 30 вересня відповідного року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вищевказаної допомоги і до якого позивачка могла очікувати на отримання більшої суми, ніж була їй нарахована.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі № 607/7919/17.

Отже, перебіг строку звернення позивачки до суду з цим позовом слід обраховувати з 01.10.2022 року (тобто з наступного дня після закінчення строку для виплати).

З огляду на це, кінцевим терміном для звернення до суду з позовом щодо нарахування і виплати допомоги до 5 травня за 2022 рік є 01.04.2023 року, тоді як позивачка звернулася до суду з даним позовом 09.11.2024 року (засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта"), тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

У прохальній частині позовної заяви позивачка просить суд, зокрема, поновити строк звернення до суду з цим позовом, посилаючись на те, що вона з 2019 року по теперішній час проходить службу в Збройних Силах України.

Із цього приводу суд вважає за необхідне зазначити про таке.

У постанові від 10.11.2022 року у справі № 990/115/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, зокрема, про те, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків щодо звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку, у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Подібних висновків Верховний Суд дійшов також у постановах від 18.01.2023 року у справі № 160/21195/21, від 16.02.2023 року у справі № 640/4426/22, від 16.02.2023 року у справі № 640/7964/21, від 27.03.2023 року у справі № 160/14362/21, тощо.

У постанові від 23.03.2023 року у справі № 761/28821/20 Верховний Суд наголосив на тому, що за усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з цією обставиною. При цьому саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження (поновлення).

Відтак, введення воєнного стану на території України саме по собі не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку.

У позовній заяві позивачкою не зазначено, чим саме перебування на військовій службі завадило їй подати даний позов до суду у визначені законом строки.

Зважаючи на викладене, дослідивши причин пропуску позивачкою строку звернення до суду з даним позовом, суд визнає їх неповажними.

Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 зауважив, серед іншого, на тому, що обмеження строків звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" вказано, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (Perez de Rada Cavanilles c. Espagne, № 116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (caso Osman contra Reino Unido, № 23452/94; Kreuz v. Poland, № 28249/95).

Таким чином, з огляду на викладене, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі й встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження цих строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Строки звернення до суду обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду або здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Для цього має бути дотримано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки згідно з національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.

Поважними причинами визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами або труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій і підтверджені належними доказами.

У позовній заяві позивачкою будь-яких інших причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, окрім вказаних вище (які визнані судом неповажними), не наведено.

Частиною 1 статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з положеннями частин 1 та 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Приймаючи до уваги наведене та враховуючи, що причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, що вказані у позовній заяві, є неповажними, подана позовна заява підлягає залишенню без руху, а позивачці необхідно усунути недоліки цієї позовної заяви шляхом подання до суду:

- обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом (із зазначенням інших, ніж були наведені у позовній заяві, причин пропуску строку та підстав, з яких позивачка вважає ці причини пропуску строку поважними).

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне залишити позов без руху та надати позивачці строк у 10 днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 241, 243, 248, 256 КАС України,

У Х В А Л И В :

Визнати неповажними викладені у позовній заяві причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Новогродівського міського управління соціального захисту населення про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Встановити позивачці строк для усунення недоліків даної позовної заяви - 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, шляхом надання суду:

- обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом (із зазначенням інших, ніж були наведені у позовній заяві, причин пропуску строку та підстав, з яких позивачка вважає ці причини пропуску строку поважними).

Дана ухвала суду складена і підписана 18 листопада 2024 року, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С.І. Бабіч