Ухвала

від 18.11.2024 по справі 280/6365/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РУХУ

18 листопада 2024 року Справа № 280/6365/19 провадження №СН/280/34/24 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., розглянувши у підготовчому засіданні клопотання представника Головного управління ДПС у Запорізькій області про залишення позовної заяви без розгляду, подане у справі за позовом Приватного акціонерного товариства ЗАВОД МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ УКРСТАЛЬ ЗАПОРІЖЖЯ до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Головного управління ДПС у Запорізькій області про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Приватного акціонерного товариства ЗАВОД МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ УКРСТАЛЬ ЗАПОРІЖЖЯ (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі відповідач 1, ГУ ДФС у Запорізькій області), Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі відповідач 2), Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач 3, ГУ ДПС у Запорізькій області) про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості.

15.10.2024 до суду надійшло клопотання відповідача 3 про залишення позовної заяви без розгляду.

В обґрунтування заявленого клопотання зазначає, що відповідно правових позицій, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №140/1770/19, на підставі частин першої - третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Враховуючи наведене, стаття 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду. Вказує, що позивачем 20.03.2015 була подана до контролюючого органу податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2015 року, в якій зазначена сума бюджетного відшкодування у розмірі 8836995 грн. Позивач у позовній заяві зазначив, що бюджетне відшкодування повинно було бути перераховано на поточний рахунок позивача до 29.04.2015, таким чином з 30.04.2015 нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Таким чином, по декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 р , за період нарахування пені з 19.12.2016 по 20.12.2019 р. на суму 5116983,23 грн., саме з 30.04.2015 було порушено право позивача на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість. Оскільки позивач звернувся з адміністративним позовом 20.12.2019, а право на бюджетне відшкодування та стягнення пені за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 виникло у нього у квітні 2015 року, враховуючи положення ст. 122 КАС України та ст. 102 ПК України, на момент звернення до суду з позовною заявою строки звернення (як загальний так і спеціальний) з вимогами про стягнення пені в розмірі 5116983,23 грн. за період 19.12.2016 по 20.12.2019 - сплинули. Крім того, посилається на те, що поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не наведено. Звертає увагу, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено строк звернення до суду ні з моменту набрання законної сили рішенням про відшкодування, ні з дати отримання відшкодування (23.01.2021), оскільки сума бюджетного відшкодування є узгодженою з 30.04.2015, а дата отримання відшкодування 23.01.2021 є днем погашення бюджетної заборгованості, і з цієї дати згідно п. 200.23 ст.200 ПК України бюджетна заборгованість вважається погашеною та закінчується нарахування пені.

Ухвалою суду від 28.10.2024 відкладено підготовче засідання на 18.11.2024.

У підготовчому засіданні 18.11.2024 представник відповідача 3 підтримав заявлене клопотання, просив залишити позовну заяву без розгляду.

У підготовчому засіданні 18.11.2024 представник відповідача 2 підтримав заявлене відповідачем 3 клопотання, просив залишити позовну заяву без розгляду.

У підготовчому засіданні 18.11.2024 представник позивача проти задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду заперечив, зазначив, що разом із позовною заявою позивачем було подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, за результатами розгляду якої при відкритті провадження у даній справі судом було визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлено такий строк. Вказує, що на момент звернення до суду з даним позовом судова практика у подібних справах визнавала строк звернення до суду про стягнення пені, нарахованої на бюджетну заборгованість, тривалістю 1095 днів, який обчислювався з наступного дня після її фактичного погашення. Причинами пропуску строку звернення до суду з даним позовом є вчинення відповідачем дій по введенню позивача в оману (зловживання правом). Зазначає, що зміна судової практики щодо підходу до визначення строків звернення до адміністративного суду у подібних справах відбулась на початку 2023 року, проте, даний позов подано майже за три роки до зміни судової практики. Вважає, що зміна сталої судової практики Верховного Суду може розглядатися судами як поважна причина для поновлення строків звернення до суду. Крім того, зазначає, що загальний розмір пені, яку контролюючий орган повинен виплатити на користь платника податків, може бути визначений лише після того, як контролюючий орган остаточно виконає свій основний обов`язок з погашення заборгованості. Просив відмовити в задоволенні клопотання відповідача 3 про залишення позовної заяви без розгляду.

Представник відповідача 1 у підготовче засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повдомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заяв або клопотань з процесуальних питань не подав.

З урахуванням положеня статей 181 та 205 КАС України, суд визнав за можливе провести підготовче засідання за відсутності представника відповідача 1.

За наслідками розгляду клопотання відповідача 3 про залишення позовної заяви без розгляду, у підготовчому засіданні 18.11.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Розглянувши клопотання відповідача 3 про залишення позовної заяви без розгляду, заслухавши заперечення представника позивача, дослідивши матеріали справи, у тому числі заяву позивача про поновлення строку звернення до суду (т.1 а.с.34-41) з урахуванням доповнення (т.4 а.с.124-128), оцінивши аргументи сторін та надані суду докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд зазначає таке.

20 грудня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного акціонерного товариства «ЗАВОД МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ УКРСТАЛЬ ЗАПОРІЖЖЯ» до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, в якому позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м.Києві на користь платника податків Приватного акціонерного товариства «ЗАВОД МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ УКРСТАЛЬ ЗАПОРІЖЖЯ» пеню, нараховану на заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року в розмірі 5116983,23 грн.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву, в якій просить визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновити цей строк.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.12.2019 у справі №280/6365/19 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення у зв`язку з тим, що позивач зазначив про те, що строк на подання адміністративного позову пропущений не з його вини та з поважних причин.

Згодом, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду (головуючий суддя Лазаренко М.С.) від 16.12.2020, крм іншого, позовні вимоги було задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України на користь платника податків Приватного акціонерного товариства ЗАВОД МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ УКРСТАЛЬ ЗАПОРІЖЖЯ пеню, нараховану на заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року в розмірі 4917952,27 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.06.2022 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишено без задоволення, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя задоволено частково: рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року скасовано в частині відмови у визначенні органу Державної казначейської служби України через який має бути стягнута пеня.

Позов Приватного акціонерного товариства Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя у вказаній частині задоволено: стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області на користь платника податків Приватного акціонерного товариства Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя пеню, нараховану на заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року в розмірі 4917952,29 грн. В решті рішення суду першої інстанції залишене без змін.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.06.2022 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишено без задоволення, додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.12.2020 залишено без змін.

29.07.2022, не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та процесуального права, просив скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.06.2022 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У касаційній скарзі відповідач зазначав, що судами неправильно застосовано норми матеріального права, а саме пункт 102.5 статті 102 ПК України, зокрема суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував зазначену норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, від 3 грудня 2020 року у справі №1340/4394/18. Контролюючий орган указував, що згідно сформованих висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах в першу чергу мають бути перевірені строки звернення до суду з відповідними позовними вимогами, позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України, тобто протягом 1095 днів. Проте судами попередніх інстанцій не взято до уваги вказаного та фактично строку звернення до суду не перевірено, не встановлено дати узгодження сум бюджетного відшкодування, а відповідно і початку перебігу строку звернення до суду з позовною вимогою про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ з Державного бюджету України. Скаржник указував, що строк для звернення до суду сплинув по всіх періодах, за які позивачем було заявлено бюджетне відшкодування.

Постановою Верховного Суду від 25.12.2023 у даній справі №280/6365/19 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задоволено частково: рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року, додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2022 року у справі №280/6365/19 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Надаючи оцінку порушеному контролюючим органом питанню дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів Верховного Суду вказала, що позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів. При цьому, початок перебігу вказаного строку має розпочинатись з дати виникнення бюджетної заборгованості по відшкодуванню ПДВ (що є також датою початку строку для нарахування пені, оскільки вимоги щодо відшкодування пені нерозривно пов`язані із фактом існування заборгованості бюджету), і такою датою є наступний день, який слідує за датою закінчення строку, визначеного пунктом 200.15 статті 200 ПК України, який обраховується від дати фактичного отримання контролюючим органом судового рішення, що набрало законної сили про задоволення позову позивача + 5 днів для підготовки висновку податковим органом та 5 операційних дні на відшкодування органами казначейства (зазначена кількість днів могла варіюватись в залежності періоду в якому заборгованість виникла та правового регулювання на той період, а саме пунктів 212, 213 ПК України). Отже статусу бюджетної заборгованості невідшкодовані суми ПДВ набувають на наступний день, який слідує за датою закінчення строку, визначеного пунктом 200.15 статті 200 ПК України, отож з саме з указаної дати платник податків набуває право на нарахування пені та звернення до суду про її стягнення (пункти 42 - 45 постанови від 25.12.2023 у даній справі №280/6365/19).

У той же час, Верховний Суд зазначив, що ПК України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ державою та та/або пені на суми заборгованості з відшкодування ПДВ. Строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 ПК України, поширюється, зокрема, на право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування (пункт 102.5). При цьому положення пункту 102.5 статті 102 ПК України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом. Таким чином, враховуючи наведене, стаття 102 ПК України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду (пункти 52-55 постанови).

При цьому, Верховний Суд також звернув увагу, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогою про стягнення з бюджету на його користь пені у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (пункти 56-57 постанови).

Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі не відповідають критеріям судового рішення, встановленим статтею 242 КАС України, як такі, що ухвалені внаслідок незастосування судами положення частини другої статті 122, статті 123 КАС України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 5 статті 353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

З урахуванням вищенаведених висновків і мотивів Верховного Суду, суд зазначає, що за визначенням, наведеним у підпунктах 14.1.18 та 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній станом на час узгодження заборгованості бюджету) бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу; пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктом 200.10 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пункт 200.12 статті 200 ПК України).

Відповідно до пункту 200.13 статті 200 ПК України, на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

У разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням (пункт 200.15 статті 200 ПК України).

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 200.23 статті 200 ПК України передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня.

Передумовою початку нарахування пені є невиконання контролюючим органом обов`язку з виплати заборгованості з відшкодування податку на додану вартість протягом строку, визначеного статтею 200 ПК України.

Нарахування пені пов`язується саме із недотриманням контролюючим органом положень статті 200 ПК України, яка визначає, зокрема, процедуру, необхідну для своєчасного повернення сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок невідшкодування йому відповідної суми.

Судом встановлено, що 20.03.2015 позивачем була подана до контролюючого органу податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2015 року.

У розділі IV «Погашення залишків сум від`ємного значення звітних (податкових) періодів до 01 лютого 2015 року» податкової декларації, а саме у рядку 30 (код рядку Д2, Д4) «Сума залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 3 таблиці 2 Д 2)» була заявлена позивачем сума податку на додану вартість у розмір 8 836 995 грн.

Крім того, подана «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додатну вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4) Додаток 4 до податку декларації з податку на додану вартість» у якій позивач просив перерахувати Суму відшкодування на поточний рахунок в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851).

З урахуванням положень пунктів 200.10, 200.12, 200.13 статті 200 ПК України, сума бюджетного відшкодування, заявлена позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року, повинна була бути перерахована на його розрахунковий рахунок у банку у термін до 29.04.2015 (30 календарних днів на проведення камеральної перевірки + 5 днів на подання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету + 5 операційних днів для перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку), а з 30.04.2015 вказана сума набула статусу узгодженої бюджетної заборгованості, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня.

При цьому, слід зазначити, що податкова перевірка, оформлена актом від 02.07.2016 061/14-02/05402588, наслідки якої були частково скасовані рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у справі №808/2323/16, не випливає на вищенаведений висновок суду щодо дати узгодження бюджетної заборгованості, оскільки відповідна податкова перевірка була плановою виїзною перевіркою з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016 та сплати єдиного внеску за період з 01.03.2011 по 31.03.2016, отже її проведення не було зумовлено виконанням контролюючим органом вимог пункту 200.10 статті 200 ПК України, а її проведення відбулось вже після того, як відповідні суми бюджетного відшкодування набули статусу узгоджених.

Таким чином, з огляду на вищенаведені висновки Верховного Суду у даній справі, слід констатувати, що право на звернення до суду з даним позовом виникло у позивача, починаючи з 30.04.2015.

Суд зазначає, що відповідно правової позиції, викладеної в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №140/1770/19 та від 16.02.2023 у справі №803/1149/18, платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогою про стягнення з бюджету на його користь пені у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, до моменту ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанов від 19 січня 2023 року у справі №140/1770/19, від 16 лютого 2023 року у справі № 803/1149/18, та на момент подання позивачем даного позову до суду (20.12.2019), у судовій практиці превалював інший підхід до визначення строку звернення до адміністративного суду у справах такої категорії, (для прикладу, постанови Верховного Суду від 14.03.2019 у справі №822/553/17, від 24.10.2019 у справі №810/1227/17), відповідно до якого позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів.

Зміна судової практики щодо обчислення строку звернення до адміністративного суду у бік зменшення, за певних умов, може бути підставою для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Разом із тим, слід зазначити, що з урахуванням обставин даної справи, вищевизначений термін 1095 днів сплив 30.04.2018, однак позовну заяву в даній справі подано позивачем до суду лише 20.12.2019, тобто більше ніж через один рік після спливу терміну 1095 днів з моменту виникнення права на нарахування пені на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість, заявлену до відшкодування в податковій декларації за лютий 2015 року.

Обгрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, позивач у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду вказував про те, що на момент подання даного позову до суду не отримав відповідну суму відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року. У березні 2019 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом про стягнення бюджетної заборгованості, за наслідками розгляду якого суд прийняв рішення у справі №280/1068/19, яким стягнув з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року в розмірі 8 836 995 грн. Причиною поновлення строку звернення до суду, у тому числі була зміна діючого законодавства України, яке регулює питання відшкодування податку на додану вартість, та відсутність відмови відповідача 1 у відшкодуванні, а здійснення на протязі декілької років формальної переписки між сторонами. Після набрання вказаним рішенням суду законної сили позивач вирішив реалізувати своє право на отримання пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості. Вважає, що право на звернення до суду щодо стягнення пені виникло, починаючи з 20.12.2019. Крім того, контролюючим органом неодноразово вчинялись дії, які були направлені на оспорювання права позивача на отримання суми бюджетного відшкодування, зокрема, за наслідками податкових перевірок виносились податкові повідомлення-рішення про зменшення розміру бюджетного відшкодування ПДВ, які скасовано в судовому порядку. Також посилається на підписання з контролюючим органом актів про проведення звіряння розрахунків, якими підтверджено сальдо з ПДВ станом на 31.12.2015 на користь позивача в частині від`ємного значення ПДВ, яке не заявлялось платником до відшкодування на поточний рахунок. Посилається на те, що відповідач 1 з моменту отримання декларації та до подачі позивачем позовної заяви до суду не повідомлям позивача про те, що саме він порушує право позивачана мирне користування майном, не оформляючи та не направляючи Висновки до органів Держказначейства України, а посилався на зміни в діючому законодавстві. Позивач, враховуючи офіційну позицію контролюючого органу, чекав введення державними органами України в дію механізму відшкодування сум ПДВ. Але на початку 2019 року, коли позивач уклав договір на надання правової допомоги, отримання правових консультацій та відповідей ГУ ДФС, ознайомлення з судовою практикою, стало зрозумілим, що існує бездіяльність ГУ ДФС, а посилання на відсутність законодавчого механізму відшкодування є лише введенням в оману з метою затягування процедури бюджетного відшкодування ПДВ. Посилається на реорганізацію податкових органів, що на думку позивача створило плутанину щодо дій платників податків на отримання бюджетного відшкодування ПДВ. Таким чином, на думку позивача, протягом всього періоду існування права на бюджетне відшкодування, ані ДПІ, ані ГУ ДФС, ані ДФС не відмовляли в бюджетному відшкодуванні, а навпаки підтверджували наявність такого права, здійснювали дії по затягуванню відшкодування та введення позивача в оману.

Крім того, в доповненні до заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду позивач також посилався на те, що строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ, слід обчислювати з наступного дня після її фактичного погашення.

Оцінюючи такі аргументи, необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

При цьому, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Згідно з частиною 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.

Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.03.2020 по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).

Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Суд також звертає увагу на те, що положення повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій (допущення бездіяльності) і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії (допущена бездіяльність).

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, або через волікання з вчиненням дій щодо захисту порушеного права не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Суд зазначає, що наведені позивачем обставини щодо тривалого багаторазового листування з відповідачем, підписання актів звіряння розрахунків, звернення до суду про стягнення відповідної бюджетної заборгованості, не створювали для позивача жодних перешкод для звернення до суду з позовом щодо стягнення пені на прострочену бюджетну заборгованість, оскільки жодна з цих обставин прямо чи опосередковано не впливала на можливість реалізації позивачем права на судовий захист в даному випадку.

При цьому, протягом усього періоду законодавчий механізм нарахування та обчислення пені на бюджетну заборгованість з ПДВ не змінювався, а відповідне право на пеню виникло у позивача з моменту узгодження суми бюджетної заборгованості, що прямо випливає з положень пункту 200.23 статті 23 ПК України, а не з моменту вчинення податковим органом дій по відшкодуванню відповідних сум.

Суд також відхиляє доводи представника позивача про те, що строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ, слід обчислювати з наступного дня після її фактичного погашення, оскільки відповідно до обставин даної справи сума бюджетного відшкодування за лютий 2015 року була фактично погашена податковим органом лише 23.01.2021, тобто більше ніж через рік після подання позивачем даного позову до суду, отже дата фактичного погашення бюджетної заборгованості жодним чином не вплинула на можливість позивача звернутися до суду з даним позовом.

Належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач суду не надав.

Відтак, підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, наведені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, а також зазначені представником позивача під час судового розгляду, суд визнає неповажними.

Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини 13 статті 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Частиною 6 статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Враховуючи викладене, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви, які можуть бути усунені шляхом звернення до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку.

При цьому, з огляду на викладене, підстави для залишення позовної заяви без розгляду в цій частині на даний час відсутні, оскільки відповідне процесуальне судове рішення приймається судом у випадку якщо позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, отже відповідна заява відповідача 3 є передчасною, а тому підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.122, 123, 161, 171, 240, 241, 243, 248 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника Головного управління ДПС у Запорізькій області про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити частково.

Визнати неповажними підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою Приватного акціонерного товариства «ЗАВОД МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ УКРСТАЛЬ ЗАПОРІЖЖЯ» до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Головного управління ДПС у Запорізькій області про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості, зазначені представником Приватного акціонерного товариства «ЗАВОД МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ УКРСТАЛЬ ЗАПОРІЖЖЯ» адвокатом ОСОБА_1 та вказані у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Залишити без руху позовну заяву Приватного акціонерного товариства «ЗАВОД МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ УКРСТАЛЬ ЗАПОРІЖЖЯ» до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Головного управління ДПС у Запорізькій області про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості.

Надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня проголошення даної ухвали суду шляхом звернення до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку.

Роз`яснити, що якщо позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.

Повне судове рішення складено 20.11.2024.

Суддя М.О. Семененко