Ухвала

від 03.12.2024 по справі 280/6365/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

03 грудня 2024 року Справа № 280/6365/19 Провадження № СН/280/34/24 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою Приватного акціонерного товариства ЗАВОД МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ УКРСТАЛЬ ЗАПОРІЖЖЯ до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Головного управління ДПС у Запорізькій області про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Приватного акціонерного товариства ЗАВОД МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ УКРСТАЛЬ ЗАПОРІЖЖЯ (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі відповідач 1, ГУ ДФС у Запорізькій області), Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі відповідач 2), Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач 3, ГУ ДПС у Запорізькій області) про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості.

Ухвалою суду від 30.09.2024 адміністративну справу №280/6365/19 (Провадження №СН/280/34/24) прийнято до провадження, призначено підготовче засідання на 28.10.2024.

15.10.2024 від представника відповідача 3 надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, яка обґрунтована тим, що відповідно правових позицій, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №140/1770/19, на підставі частин першої - третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Враховуючи наведене, стаття 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду. Вказує, що позивачем 20.03.2015 була подана до контролюючого органу податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2015 року, в якій зазначена сума бюджетного відшкодування у розмірі 8836995 грн. Позивач у позовній заяві зазначив, що бюджетне відшкодування повинно було бути перераховано на поточний рахунок позивача до 29.04.2015, таким чином з 30.04.2015 нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Таким чином, по декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 р , за період нарахування пені з 19.12.2016 по 20.12.2019 р. на суму 5116983,23 грн., саме з 30.04.2015 було порушено право позивача на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість. Оскільки позивач звернувся з адміністративним позовом 20.12.2019, а право на бюджетне відшкодування та стягнення пені за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 виникло у нього у квітні 2015 року, враховуючи положення ст. 122 КАС України та ст. 102 ПК України, на момент звернення до суду з позовною заявою строки звернення (як загальний так і спеціальний) з вимогами про стягнення пені в розмірі 5116983,23 грн. за період 19.12.2016 по 20.12.2019 - сплинули. Крім того, посилається на те, що поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не наведено. Звертає увагу, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено строк звернення до суду ні з моменту набрання законної сили рішенням про відшкодування, ні з дати отримання відшкодування (23.01.2021), оскільки сума бюджетного відшкодування є узгодженою з 30.04.2015, а дата отримання відшкодування 23.01.2021 є днем погашення бюджетної заборгованості, і з цієї дати згідно п. 200.23 ст.200 ПК України бюджетна заборгованість вважається погашеною та закінчується нарахування пені.

Ухвалою суду від 18.11.2024 клопотання представника відповідача 3 задоволено частково. Позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали шляхом звернення до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку.

Представник позивача подав заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій посилається на те, що платник податків звертався до суду з позовом у період, коли діяли правила щодо 1095-денного строку звернення до суду. Майже через три роки, після того як позивач реалізував своє право й звернувся до суду, а його справа перебувала на розгляді в суді, ці правила змінились, а строк звернення до суду відповідно до нової судової практики скоротився, однак позивач не міг передбачити майбутню зміну строку звернення. Крім того, обчислювати перебіг строку позовної давності щодо стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ саме з моменту виникнення бюджетної заборгованості, а не з наступного дня після її фактичного погашення, було б порушенням права платника податків на отримання пені з моменту її виникнення (початку нарахування) протягом строку її дії, включаючи день погашення, оскільки порушення строку відшкодування бюджетної заборгованості може тривати значно довше, ніж встановлений ст. 122 КАС України шестимісячний процесуальний строк для звернення до суду. І таким чином, обчислення строків з моменту виникнення бюджетної заборгованості унеможливило б захист зазначеного права платника податків на отримання пені за весь період прострочення, до дня фактичного погашення. Також звертає увагу суду на ухвалу Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №200/9658/21, якою справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду за аналогічними обставинами. Просить поновити позивачу процесуальний строк звернення до суду.

02.12.2024 представник відповідача 3 подав заперечення на заяву про поновлення строку звернення до суду, в яких зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено строк звернення до суду ні з моменту набрання законної сили рішенням про відшкодування, ні з дати отримання відшкодування (23.01.2021), оскільки сума бюджетного відшкодування є узгодженою з 30.04.2015, а дата отримання відшкодування 23.01.2021 є днем погашення бюджетної заборгованості, і з цієї дати згідно п. 200.23 ст.200 ПК України бюджетна заборгованість вважається погашеною та закінчується нарахування пені. Таким чином, подаючи до податкового органу 20.03.2015 року податкову декларацію з ПДВ за лютий 2015 року з сумами бюджетного відшкодування та заяву на повернення сум бюджетного відшкодування, позивач був обізнаний і з сумами відшкодування, і з термінами його проведення, тому не отримання позивачем відшкодування після 30.04.2015 є порушенням його права, що зумовлює стягнення пені за порушення строків відшкодування, тому в діях податкового органу не допущено зловживання правом, як вважає позивач, оскільки не подача позову про стягнення пені на протязі 4 років є бездіяльністю позивача, яка не залежить від дати отримання бюджетного відшкодування та не відноситься до поважних причин відновлення строку звернення до суду із позовом, тому пеня не повинна стягуватись із Державного бюджету України без наявних на це законних підстав. Враховуючи наведене, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду. Просить у задоволення заяви відмовити.

Надаючи оцінку поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним, позовом, наведеним позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, суд виходить з такого.

Згідно частиною 1 та 2статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно правової позиції, викладеної в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №140/1770/19 та від 16.02.2023 у справі №803/1149/18, платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогою про стягнення з бюджету на його користь пені у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, до моменту ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанов від 19 січня 2023 року у справі №140/1770/19, від 16 лютого 2023 року у справі № 803/1149/18, та на момент подання позивачем даного позову до суду (20.12.2019), у судовій практиці превалював інший підхід до визначення строку звернення до адміністративного суду у справах такої категорії, (для прикладу, постанови Верховного Суду від 14.03.2019 у справі №822/553/17, від 24.10.2019 у справі №810/1227/17), відповідно до якого позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів.

Задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

Оцінюючи наведене у сукупності, суд погоджується з тим, що що позивач мав правомірні очікування розраховувати на те, що до даних правовідносин застосовується строк 1095 днів, встновлений нормами податкового законодавства, а застосування шестимісячного строку звернення до суду відповідно до правових позицій Верховного Суду, сформованих набагато пізніше дати подання позовної заяви до суду, становить непропорційне втручання у право на судовий захист.

Втім, слід зазначити, що з урахуванням обставин даної справи, вищевизначений термін 1095 днів сплив 30.04.2018, однак позовну заяву в даній справі подано позивачем до суду лише 20.12.2019, тобто більше ніж через один рік після спливу 1095 днів з моменту виникнення права на нарахування пені на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість, заявлену до відшкодування в податковій декларації за лютий 2015 року.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Інститут строків в судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Слід зазначити, що суд може встановити наявність підстав для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала позовну заяву. При цьому поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі, підтверджені належними доказами, обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Поважність причин пропуску строку звернення до суду суд оцінює у кожному конкретному випадку з метою визначення правових наслідків.

Необхідно вказати, що Верховний Суд в постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 зазначив, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Суд також звертає увагу на те, що положення повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій (допущення бездіяльності) і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії (допущена бездіяльність).

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, або через зволікання з вчиненням дій щодо захисту порушеного права не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Суд зазначає, що наведені позивачем обставини щодо тривалого багаторазового листування з відповідачем, підписання актів звіряння розрахунків, звернення до суду про стягнення відповідної бюджетної заборгованості, не створювали для позивача перешкод для звернення до суду з позовом щодо стягнення пені на прострочену бюджетну заборгованість, оскільки жодна з цих обставин прямо чи опосередковано не впливала на можливість реалізації позивачем права на судовий захист в даному випадку.

При цьому, протягом усього періоду від дати виникнення права на нарахування пені на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість, заявлену до відшкодування в податковій декларації за лютий 2015 року, до дати звернення до суду з даним позовом, законодавчий механізм нарахування та обчислення пені на бюджетну заборгованість з ПДВ не змінювався, а відповідне право на пеню виникло у позивача з моменту узгодження суми бюджетної заборгованості, що прямо випливає з положень пункту 200.23 статті 23 ПК України, а не з моменту вчинення податковим органом дій по відшкодуванню відповідних сум.

Суд також відхиляє доводи представника позивача про те, що строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ, слід обчислювати з наступного дня після її фактичного погашення, оскільки відповідно до обставин даної справи сума бюджетного відшкодування за лютий 2015 року була фактично погашена податковим органом лише 23.01.2021, тобто більше ніж через рік після подання позивачем даного позову до суду, отже дата фактичного погашення бюджетної заборгованості жодним чином не вплинула на можливість позивача звернутися до суду з даним позовом.

Також посилання позивача на ухвалу Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №200/9658/21, яку передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, є нерелевантними, оскільки у справі №200/9658/21 спірне питання стосується конкуренції строків звернення до суду у справах про визнання протиправною бездіяльності та стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ, між 1095 днів та 6 місяців, водночас, в даній справі суд не заперечує право позивача на звернення до суду протягом 1095 днів, втім зазначає, що зазначений строк позивачем було пропущено більше ніж на рік, однак поважних причин для його поновлення не наведено.

Відтак, підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, наведені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, не можна визнати поважними.

Належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач суду не надав.

Згідно частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст.122, 123, 240, 241, 243, 248, 295 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою Приватного акціонерного товариства ЗАВОД МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ УКРСТАЛЬ ЗАПОРІЖЖЯ до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Головного управління ДПС у Запорізькій області про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості.

У задоволенні заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою Приватного акціонерного товариства ЗАВОД МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ УКРСТАЛЬ ЗАПОРІЖЖЯ до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Головного управління ДПС у Запорізькій області про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості- відмовити.

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства ЗАВОД МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ УКРСТАЛЬ ЗАПОРІЖЖЯ до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Головного управління ДПС у Запорізькій області про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості - залишити без розгляду.

Роз`яснити, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 03.12.2024.

Суддя М.О. Семененко