Ухвала

від 20.11.2024 по справі 320/53373/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

20 листопада 2024 року № 320/53373/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Еста Холдинг» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еста Холдинг» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Еста Холдинг» (далі по тексту також позивач, ТОВ «Еста Холдинг») з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі по тексту також відповідач, ГУ ДПС у Київській області), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Київській області №0018426-1307-1036 від 08.11.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області №49071/6/10-36-13-07 від 08.11.2024 про опис майна ТОВ «Еста Холдинг» у податкову заставу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

До позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю «Еста Холдинг» додано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову у такий спосіб:

- зупинити дію податкової вимоги Головного управління ДПС у Київській області від 08.11.2024 №0018426-1307-1036 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі;

- зупинити дію рішення Головного управління ДПС у Київській області від 08.11.2024 №49071/6/10-36-13-07 про опис майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Еста Холдинг» у податкову заставу до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі;

- заборонити Головному управлінню ДПС у Київській області вчиняти дії з виконання рішення Головного управління ДПС у Київській області від 08.11.2024 №49071/6/10-36-13-07 про опис майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Еста Холдинг» у податкову заставу до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;

- заборонити Головному управлінню ДПС у Київській області вчиняти будь-які дії щодо погашення податкового боргу (стягнення коштів, опис та продаж майна, що перебуває у податковій заставі тощо), визначеного у податковій вимозі Головного управління ДПС у Київській області від 08.11.2024 №0018426-1307-1036, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначив, що спірною податковою вимогою йому було визначено до сплати податковий борг з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 145 525 990,13 грн., у тому числі 105 767 571,94 грн. податкового зобов`язання, 10 576 946,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та 29 181 472,19 грн. пені.

Рішенням від 08.11.2024 №49071/6/10-36-13-07 здійснено опис майна платника податків у податкову заставу.

Позивач зазначив, що вказане у податковій вимозі грошове зобов`язання було визначено контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням від 30.07.2024 №36208/10-36-23-02, яке було оскаржено платником податків в адміністративному порядку, після закінчення якого в межах встановленого Податковим кодексом України (далі по тексту також ПК України) строку було оскаржено позивачем у судовому порядку шляхом подання адміністративного позову до Київського окружного адміністративного суду, про що було повідомлено відповідача.

ТОВ «Еста Холдинг» зауважує, що враховуючи суттєве перевантаження Київського окружного адміністративного суду, що зумовлено ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва відповідно до положень Закону України від 13.12.2022 р. №2825-IХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та фізичну неможливість суддів Київського окружного адміністративного суду опрацьовувати таку кількість судових справ, ухвала про відкриття провадження у справі за позовною заявою ТОВ «Еста Холдинг» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та ППР не була винесена в межах передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі по тексту також КАС України) процесуальних строків.

Натомість, позивач звертає увагу на те, що ПК України пов`язує та встановлює неузгодженість грошового зобов`язання з фактом звернення до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу, а не з фактом відкриття провадження у справі за таким позовом. У зв`язку з цим, за твердженням позивача, визначене податковим повідомленням-рішенням від 30.07.2024 №36208/10-36-23-02 грошове зобов`язання є неузгодженим, що, як наслідок, свідчить про відсутність податкового боргу.

Позивач зазначає, що незважаючи на надіслане відповідачу повідомлення про судове оскарження податкового повідомлення-рішення, а також факт реєстрації позовної заяви в суді та автоматизованого розподілу справи між суддями, відповідачем було винесено та направлено ТОВ «Еста Холдинг» податкову вимогу від 08.11.2024 №0018426-1307-1036 та рішення від 08.11.2024 №49071/6/10-36-13-07 про опис майна у податкову заставу.

Наведені обставини, на переконання позивача, свідчать про наявність очевидних ознак протиправності спірних податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

Позивач стверджує, що у разі вчинення контролюючим органом дій, направлених на погашення податкового боргу в примусовому порядку, до вирішення питання правомірності нарахування грошових зобов?язань за вищевказаним податковим повідомленням-рішенням та до вирішення судом питання щодо правомірності податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, подальше відновлення порушеного права у формі повернення позивача до початкового стану потребуватиме значних зусиль та втрат часу і коштів через складність і тривалість процедури повернення безпідставно стягнутих коштів. Крім того, примусова реалізація відповідачем майна позивача, щодо якого незаконно застосовано податкову заставу, на переконання позивача, взагалі унеможливить повернення такого майна позивачу у майбутньому, що призведе до очевидних несприятливих наслідків господарської діяльності позивача.

При цьому, істотна сума грошового зобов?язання в розмірі 145 525 990,13 грн, що включена до податкової вимоги, у випадку її стягнення, у тому числі і за рахунок майна позивача, до вирішення питання щодо правомірності такого нарахування, значною мірою негативно вплине на господарську діяльність позивача, що приведе до незворотних наслідків у формі фактичної неплатоспроможності та припинення господарської діяльності позивача.

ТОВ «Еста Холдинг» зауважує, що відповідно до звіту про фінансові результати позивача за 9 місяців 2024 року чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становить за звітний період 154 286 тис. грн, тобто сума грошового зобов?язання за податковою вимогою в розмірі 145 525 990,13 грн. становить практично весь чистий дохід позивача від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 9 місяців 2024 року.

Позивач звертає увагу на те, що у випадку не вжиття судом тимчасових обмежувальних заходів, навіть за умови оспорюваності податкового повідомлення-рішення, на підставі якого винесено податкову вимогу, відповідач в межах повноважень вчинятиме дії з метою погашення податкового боргу. Водночас, у випадку визнання судом протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення або у випадку визнання судом протиправним та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, до моменту набрання рішенням по справі законної сили, існує вірогідність настання негативних наслідків для позивача у формі:

- або стягнення коштів в розмірі 145 525 990,13 грн. з банківських рахунків або за рахунок майна;

- або адміністративного арешту активів у випадку не допуску податкового керуючого до складання акта опису майна.

Все вищезазначене, за твердженням ТОВ «Еста Холдинг», по суті призведе до фактичної неплатоспроможності позивача при тому, що сума грошового зобов?язання за податковим повідомленням-рішенням вважається неузгодженою в силу положень ПК України до перевірки судом правомірності податкового повідомлення-рішення.

На переконання позивача, шкода, що може бути завдана йому значною мірою перевищує інтереси відповідача як контролюючого органу, оскільки у випадку підтвердження судом правомірності податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу негативні наслідки для держави не настануть, натомість повернення погашеного спірного боргу в подальшому призведе до значних втрат зі сторони позивача, а ініціювання платником податків процедури стягнення шкоди, завданої протиправними рішеннями/діями посадових осіб контролюючого органу може призвести до втрат бюджету. З метою уникнення настання обставин ініціювання контролюючим органом процедури стягнення податкового боргу, правомірність нарахування якого має бути перевірена під час розгляду цієї справи, позивач вбачає наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, а також заборони відповідачу вчиняти дії, направлені на виконання зазначених рішень, до набрання рішенням по справі законної сили.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, зокрема: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.2 ст. 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (ч.6 ст.154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа (або до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими КАС України), заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача (заявника) від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу (заявнику) реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача (заявника), в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем (заявником) на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (вимогам майбутнього позову, у разі подачі заяви до подання позову).

Водночас, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача (заявника), оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами (або вимогами майбутнього позову, якщо заява подається до подачі позову).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського Суду з прав людини, який визнає можливість застосування попереднього заходу, такого як судова заборона (справа Verlagsgruppe News Gmbh проти Австрії та Libert проти Бельгії).

У справі Мікалефф проти Мальти Суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.

Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа Меркіка та інші пороти Мальти).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 92270719) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).

При цьому слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати негативні наслідки.

Як було вказано вище, Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкову вимогу від 08.11.2024 №0018426-1307-1036, якою позивачу було визначено до сплати податковий борг з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 145 525 990,13 грн, у тому числі 105 767 571,94 грн податкового зобов`язання, 10 576 946,00 грн штрафних (фінансових) санкцій та 29 181 472,19 грн пені.

У вказаній вимозі контролюючий орган попередив ТОВ «Еста Холдинг», що у платника податків виник податковий борг та починаючи з 06 листопада 2024 року на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності в майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та застосовуються штрафні (фінансові) санкції (штрафи), визначені Податковим кодексом України. Податковим органом буде здійснено опис майна в податкову заставу.

У зазначеній податковій вимозі ГУ ДПС у Київській області вимагає терміново сплатити суму податкового боргу, а також застерігає, що у разі несплати суми податкового боргу до платника податків будуть застосовані передбачені Податковим кодексом України заходи стягнення податкового боргу.

Контролюючий орган повідомив, що публічні торги з продажу майна, яке перебуває у податковій заставі, можуть бути проведені не раніше, ніж через 30 календарних днів з дня надсилання (вручення) цієї податкової вимоги.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 87.13 статті 87 ПК України у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

Згідно з пунктом 88.1 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з положеннями пункту 89.4 статті 89 ПК України у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках/електронних гаманцях платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов`язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Відповідно до пункту 91.1 статті 91 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податкового керуючого.

Пунктом 91.3 статті 91 Податкового кодексу України визначено, що податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов`язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб, здійснює підготовку документів для звернення до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України.

Згідно з пунктом 92.1 статті 92 ПК України платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.

Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою контролюючого органу, а також у разі, якщо контролюючий орган впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.

У разі якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди контролюючого органу за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, та за умови, що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу.

У разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу платник податків несе відповідальність відповідно до закону (п.92.3 ст.92 ПК України).

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Згідно з положеннями пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано за наявності, серед іншого, таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Відповідно до пунктів 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до абзацу 1 пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що наявність діючих податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу несе очевидну загрозу можливості настання для позивача негативних наслідків, пов`язаних з вжиттям контролюючим органом заходів, направлених на погашення податкового боргу.

Зокрема, несплата позивачем вказаного у податковій вимозі грошового зобов`язання протягом 30 календарних днів з дня її надіслання (вручення) є підставою для звернення до суду з позовом про стягнення коштів, а несплата протягом 240 календарних днів надає відповідачу можливість звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника позивача за межі України.

Після визначення позивачу спірною податковою вимогою податкового боргу його майно передається у податкову заставу, яка поширюється на будь-яке майно, яке перебуває у власності позивача, а також на майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Задля складання акта опису майна, яке передається у податкову заставу, позивач зобов`язаний допустити податкового керуючого, оскільки у випадку відмови у такому допуску у контролюючого органу виникають підстави для звернення до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках/електронних гаманцях платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов`язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Крім того, недопуск податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, є підставою для застосування контролюючим органом адміністративного арешту майна платника податків.

У свою чергу, у разі допуску позивачем податкового керуючого до складення відповідного акта визначене у цьому документі майно підлягає обтяженню у вигляді: неможливості його відчуження без згоди контролюючого органу; можливості направлення коштів від відчуження готової продукції, товарів та товарних запасів (за цінами, що не є меншими за звичайні) виключно в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу.

Наведене об`єктивно створює перешкоди у здійсненні позивачем господарської діяльності.

Порушення ж позивачем правил відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, буде створювати підстави для застосування контролюючим органом адміністративного арешту майна платника податків.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини четвертої статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Крім того, Податковий кодекс України також не містить положень про те, що у разі звернення платника податків до суду з позовом про оскарження податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу дія цих рішень зупиняється.

За таких обставин, вирішуючи питання наявності визначених у статті 150 КАС України обставин, з якими законодавець пов`язує наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує той факт, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі загрожує настанню негативних наслідків для позивача у вигляді можливого вчинення контролюючим органом дій, направлених на погашення податкового боргу, існування якого позивач заперечує, що входить у предмет доказування у цій справі. У свою чергу, невжиття таких заходів забезпечення позову у разі задоволення позову призведе до необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення порушених прав позивача, оскільки оскаржуваною податковою вимогою позивача попереджено про застосування передбачених Податковим кодексом України заходів стягнення податкового боргу.

Метою надання заявнику тимчасового захисту є збереження правовідносин між сторонами у тому стані, в якому вони існували до виникнення спірних обставин, пов`язаних з прийняттям контролюючим органом податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

До того ж суд зауважує, що у даному випадку негативні наслідки в разі ненадання заявникові тимчасового судового захисту значно переважатимуть наслідки вжиття заходів забезпечення позову.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що обрані заявником види заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваних у цій справі податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, повністю узгоджуються з приписами частини другої статті 151 КАС України, є співрозмірними із заявленими позовними вимогами і відповідають меті інституту забезпечення адміністративного позову.

При цьому суд враховує, що вжиття заходів забезпечення позову жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності винесення контролюючим органом оскаржуваних вимоги та рішення буде встановлено під час розгляду справи. Отже, надання заявнику відповідного тимчасового захисту не свідчить про неправомірність висновку відповідача щодо наявності у позивача податкового боргу та необхідність вжиття заходів, направлених на його погашення.

З урахуванням наведеного, суд визнає обґрунтованими твердження заявника про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії податкової вимоги Головного управління ДПС у Київській області від 08.11.2024 №0018426-1307-1036, а також зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Київській області від 08.11.2024 №49071/6/10-36-13-07 про опис майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Еста Холдинг» у податкову заставу до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 520/6061/19.

Як наслідок, підлягає задоволенню і похідна вимога про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони Головному управлінню ДПС у Київській області вчиняти дії з виконання оскаржуваних вимоги та рішення до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 27.07.2018 у справі №810/3306/17.

Таким чином, заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 151, 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Еста Холдинг» про забезпечення адміністративного позову задовольнити.

2. Зупинити дію податкової вимоги Головного управління ДПС у Київській області від 08.11.2024 №0018426-1307-1036 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

3. Зупинити дію рішення Головного управління ДПС у Київській області від 08.11.2024 №49071/6/10-36-13-07 про опис майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Еста Холдинг» у податкову заставу до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

4. Заборонити Головному управлінню ДПС у Київській області вчиняти дії з виконання рішення Головного управління ДПС у Київській області від 08.11.2024 №49071/6/10-36-13-07 про опис майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Еста Холдинг» у податкову заставу до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

5. Заборонити Головному управлінню ДПС у Київській області вчиняти будь-які дії щодо погашення податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еста Холдинг» (стягнення коштів, опис та продаж майна, що перебуває у податковій заставі тощо), визначеного у податковій вимозі Головного управління ДПС у Київській області від 08.11.2024 №0018426-1307-1036, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

6. Стягувач (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Товариство з обмеженою відповідальністю «Еста Холдинг» (ідентифікаційний код 34435248, місцезнаходження: 07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 1).

7. Боржник (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 44096797, місцезнаходження: 03152, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 5, корпус А).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання до 20 листопада 2027 року.

Ухвала у справі набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Дудін С.О.