Рішення

від 31.01.2025 по справі 320/53373/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2025 року справа №320/53373/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТА ХОЛДИНГ" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСТА ХОЛДИНГ" з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування:

- податкової вимоги Головного управління ДПС у Київській області №0018426-1307-1036 від 08.11.2024;

- рішення Головного управління ДПС у Київській області №49071/6/10-36-13-07 від 08.11.2024 про опис майна ТОВ "ЕСТА ХОЛДИНГ" у податкову заставу.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Головним управлінням ДПС у Київській області були прийняті податкова вимога №0018426-1307-1036 від 08.11.2024 та рішення про опис майна у податкову заставу №49071/6/10-36-13-07 від 08.11.2024 з підстав наявності у ТОВ "ЕСТА ХОЛДИНГ" податкового боргу у розмірі 145525990,13 грн.

Позивач не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем спірних податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, оскільки сума грошового зобов`язання була неузгодженою внаслідок оскарження у судовому порядку податкового повідомлення-рішення, що свідчить про відсутність податкового боргу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що на момент прийняття спірних податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу грошове зобов`язання, нараховане на підставі податкового повідомлення-рішення від 30.07.2024 №36208/10-36-23-02, не було неузгодженим, оскільки станом на 08.11.2024 у контролюючого органу були відсутні відомості щодо наявності ухвали суду про відкриття провадження у справі про оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення

Крім того, відповідач зауважив, що постановлення Київським окружним адміністративним судом ухвали про відкриття провадження від 12.11.2024 у справі №320/48651/24 зумовило виведення грошового зобов`язання за ППР від 30.07.2024 №36208/10-36-23-02 з інтегрованої картки платника, а тому спірні податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу вважаються відкликаними.

Протокольною ухвалою суду від 12.12.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, вирішено закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 23.01.2025 о 11:00.

Присутній у судовому засіданні 23.01.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Присутній у судовому засіданні 23.01.2025 представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні представник позивача після надання пояснень по справі заявив клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження. На вказаному клопотанні представник відповідача зробив помітку про залишення вирішення даного питання на розсуд суду.

Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

У зв`язку з наведеним подальший розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСТА ХОЛДИНГ" (ідентифікаційний код 34435248, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м.Бровари, вул.Богдана Хмельницького, буд.1) зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадським формувань.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 14.06.2024 по 20.06.2024 посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕСТА ХОЛДИНГ" податку з доходів отриманих нерезидентами із джерелом походження їх з України, за результатами якої було складено акт від 27.06.2023 №36796/10/36/23/02/34435248.

У вказаному акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України в частині неутримання та неперерахування до бюджету податку від суми сплаченого доходу нерезиденту, в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента всього у сумі 105769444,00 грн., у тому числі за IV квартал 2017 року в сумі 47834736,00 грн., за І квартал 2018 року в сумі 21862763,00 грн., за IV квартал 2018 року в сумі 36071946,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю висновків контролюючого органу, викладених в акті від 27.06.2023 №36796/10/36/23/02/34435248, позивач подав до Головного управління ДПС у Київській області заперечення на акт перевірки.

Головне управління ДПС у Київській області листом від 26.07.2024 №13107/12/10-36-23-02 висновки акта перевірки від 27.06.2023 №36796/10/36/23/02/34435248 залишило без змін.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.07.2024 №36208/10-36-23-02, яким позивачу нараховано грошове зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 116346390,00 грн., з яких 105769444,00 грн. - податкове зобов`язання та 10576946,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою, за результатами розгляду якої Державною податковою службою України було прийнято рішення від 04.10.2024 №30117/6/99-00-06-01-02-06, яким податкове повідомлення-рішення від 30.07.2024 №36208/10-36-23-02 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Судом встановлено, що 17.10.2024 позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суд з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.07.2024 №36208/10-36-23-02.

Листом від 17.10.2024 позивач повідомив відповідача про оскарження у судовому порядку податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.07.2024 №36208/10-36-23-02.

Вказаний лист був направлений відповідачу через його електронний кабінет платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у Київській області були прийняті:

- податкова вимога від 08.11.2024 №0018426-1307-1036, в якій зазначено, що станом на 07.11.2024 сума податкового боргу позивача становить 145525990,13 грн., з яких 105767571,94 грн. - податок на прибуток іноземних юридичних осіб, 10576946,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, 29 181 472,19 грн пеня;

- рішення про опис майна у податкову заставу від 08.11.2024 №49071/6/10-36-13-07.

Головне управління ДПС у Київській області листом від 08.11.2024 №49082/6/10-36-13-07 повідомило позивачу, що згідно даних інформаційної системи ДПС позивач має заборгованість по податкам в сумі 145525990,13 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірних податкової вимоги та рішення про опис майна, позивач звернувся до суду з даним позовом, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України у цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні:

- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп.14.1.175 п.14.1);

- податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (пп.14.1.153 п.14.1);

- податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом (пп.14.1.155 п.14.1).

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за №902/30770, податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується податковим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції.

Пунктом 2 розділу ІІ вказаного Порядку визначено, що податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ вказаного Порядку протягом періоду оскарження платником податків відповідно до статті 56 Кодексу суми грошових зобов`язань, визначених податковим органом відповідно до Кодексу та інших законодавчих актів, податкова вимога з податку, що оскаржується, не формується та не надсилається, а сума такого грошового зобов`язання вважається неузгодженою.

Відповідно до підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов`язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов`язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку застосування податкової застави податковими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 №586 та зареєстрованого в Міністерства юстиції України 14.07.2017 за №859/30727, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1), яке приймається керівником податкового органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг.

Як зазначено вище, Головним управлінням ДПС у Київській області були прийняті податкова вимога від 08.11.2024 №0018426-1307-1036 та рішення про опис майна у податкову заставу від 08.11.2024 №49071/6/10-36-13-07.

Підставою прийняття спірних податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу був висновок контролюючого органу про наявність у позивача заборгованості з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 145525990,13 грн., яка була визначена контролюючим органом до сплати на підставі податкового повідомлення-рішення від 30.07.2024 №36208/10-36-23-02.

Верховний Суд у постановах від 21.06.2022 у справі №240/6321/20 та від 17.11.2021 у справі № 160/15095/20 дійшов висновку про те, що передумовою винесення податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову є наявність податкового боргу, тобто суми узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлені законом строки.

Крім того, у постанові від 29.01.2019 у справі № 826/17624/16 Верховний Суд вказав, що відсутність узгодженого грошового зобов`язання унеможливлює надання такому зобов`язанню статусу податкового боргу, відповідно є неможливим складання податковим органом вимоги про сплату боргу та, як наслідок, прийняття рішення про опис майна у податкову заставу у зв`язку із наявністю непогашеного податкового боргу.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відтак, ключовим при вирішенні даного спору питанням є з`ясування факту наявності або відсутності податкового боргу, тобто податкового зобов`язання позивача, яке є узгодженим, проте не сплаченим у встановлені законом строки.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що визначена відповідачем на підставі податкового повідомлення-рішення від 30.07.2024 №36208/10-36-23-02 сума грошового зобов`язання є неузгодженою, оскільки ТОВ "ЕСТА ХОЛДИНГ" оскаржило вказане податкове повідомлення-рішення до Київського окружного адміністративного суду та повідомило контролюючий орган про факт судового оскарження.

Відповідач, у свою чергу, зазначає, що на момент прийняття спірних податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу грошове зобов`язання, нараховане на підставі податкового повідомлення-рішення від 30.07.2024 №36208/10-36-23-02, було узгодженим, оскільки станом на 08.11.2024 у контролюючого органу були відсутні відомості щодо наявності ухвали суду про відкриття провадження.

Крім того, відповідач зауважив, що постановлення Київським окружним адміністративним судом ухвали про відкриття провадження від 12.11.2024 у справі №320/48651/24 зумовило виведення грошового зобов`язання за ППР від 30.07.2024 №36208/10-36-23-02 з інтегрованої картки платника та спірні податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу вважаються відкликаними, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

- згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

- дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

- результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно з пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт, зокрема, заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодекс України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Суд зазначає, що зі змісту пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України вбачається, що грошове зобов`язання набуває статусу неузгодженого саме з моменту звернення платника податків до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення.

При цьому, Податковий кодекс України не містить жодних положень, які б визначали, що саме ухвала суду про відкриття провадження у справі про оскарження податкового повідомлення-рішення є підставою для визначення грошового зобов`язання неузгодженим.

З матеріалів справи вбачається, що 17.10.2024 (тобто протягом місяця після закінчення процедури адміністративного оскарження) позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суд з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.07.2024 №36208/10-36-23-02, про що свідчить відбиток штампу Київського окружного адміністративного суду про прийняття документу.

Судом встановлено, що позивач листом від 17.10.2024 повідомив відповідача про оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.07.2024 №36208/10-36-23-02.

Вказаний лист 17.10.2024 був направлений відповідачу через його кабінет платника податків, про що свідчить витяг з електронного кабінету платника податків.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 22.10.2024 вказаній позовній заяві був присвоєний №320/48651/24 та визначено суддю для розгляду справи Горобцову Я.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 у справі №320/48651/24 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Частиною восьмою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п`яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою - шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

Отже, з огляду на вищенаведені положення КАС України, подана позивачем 17.10.2024 до Київського окружного адміністративного суду позовна заява про оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.07.2024 №36208/10-36-23-02 мала бути зареєстрована в автоматизованій систему "Діловодство спеціалізованого суду" у день звернення, тобто 17.10.2024, та не пізніше наступного дня передані судді, тобто не пізніше 18.10.2024.

В свою чергу, питання про відкриття провадження в адміністративній справі мало бути вирішене судом протягом п`яти днів з дня надходження до адміністративного суду, тобто до 22.10.2024.

Разом з тим, як зазначено вище провадження у справі №320/48651/24 було відкрито ухвало суду лише 12.11.2024.

Суд зазначає, що вказане недотримання процесуального строку для вирішення питання про відкриття провадження у справі №320/48651/24 пов`язано з надмірним навантаженням суддів Київського окружного адміністративного суду, яке спричинено ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва.

Так, 13 грудня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" № 2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14 грудня 2022 року вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15 грудня 2022 року.

Згідно зі статистичною інформацією Київського окружного адміністративного суду, у провадженні судді Горобцової Я.В. станом на 30.12.2022 перебувало 800 нерозглянутих справ та матеріалів.

У свою чергу, за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 на розгляд судді Горобцової Я.В. надійшло 3265 справ та матеріалів, а з 01.01.2024 по 22.10.2024 - 2229 справ та матеріалів.

Для порівняння: за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 така кількість справ та матеріалів дорівнювала 765.

Наведене свідчить про значне збільшення кількості справ, які надходять до Київського окружного адміністративного суду та розподіляються для розгляду на суддів, що, відповідно, вказує на зростання навантаження на суддю.

Суд зазначає, що рішенням Вищої ради правосуддя № 3237/0/15-20 від 24.11.2020 рекомендовано Державній судовій адміністрації України та Раді суддів України застосовувати показники середньої тривалості розгляду судових справ при ухваленні рішень та здійсненні заходів з питань організаційного забезпечення діяльності судів. Зі змісту додатку до згаданого рішення убачається, що рекомендований середній час розгляду справ і матеріалів Окружним адміністративним судом становить 597 хв. (9 год. 57 хв.), окремих процесуальних питань - 179 хв. (2 год. 59 хв).

Отже, з урахуванням 8 годинного робочого дня, при середній кількості робочих днів на місяць 21, нормою розгляду за календарний місяць є 17 справ (8 год Ч 21 день : 9 год 57 хв).

Крім того, суд звертає увагу на Інформацію Ради суддів України про показники часу, необхідного для розгляду справ і матеріалів, які надійшли до місцевих адміністративних судів та орієнтовна нормативна чисельності суддів за даними звітності за 2024 рік (посилання: https://rsu.gov.ua/oas-2024_4-maps), відповідно до яких:

- у 2024 році до Київського окружного адміністративного суду надійшло 70023 справ та матеріалів;

- чисельність суддів у Київському окружному адміністративному суду - 25 суддів;

- чисельність суддів Київського окружного адміністративного суду за нормативами - 377 суддів.

Із наведеного вбачається, що дотримання засад своєчасності розгляду справи (у тому числі строку для вирішення питання про відкриття провадження у справі) не може не корелювати із кількістю справ у провадженні судді та фактичної чисельністю суддів у суді.

У зв`язку з цим, наразі судді Київського окружного адміністративного суду знаходяться в ситуації, в якій вони не можуть дотримуватися процесуальних строків розгляду справ з об`єктивних причин.

Суд звертає увагу на те, що посадовим особам Головного управління ДПС у Київській області було відомо про факт звернення позивача до Київського окружного адміністративного суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.07.2024 №36208/10-36-23-02.

Інформація про результати автоматизованого розподілу справ між суддями є загальнодоступною та розміщується на веб-порталі судової влади за посиланням: https://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/gromadyanam/list_auto_cases/.

Проте, приймаючи спірні податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу, контролюючий орган безпідставно проігнорував як сам факт повідомлення позивача про оскарження до Київського окружного адміністративного суду податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.07.2024 №36208/10-36-23-02, відкриті відомості з офіційного веб-сайту "Судова влада" про визначення 22.10.2024 головуючого судді у справі, так і вищенаведені об`єктивні обставини неможливості постановлення суддями Київського окружного адміністративного суду ухвал про відкриття провадження у справі у встановлені процесуальні строки.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип "належного урядування" покладає на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункт 74).

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Отже, з огляду на принцип "належного урядування", суд дійшов висновку, що оскільки державою не було створено належних умов для забезпечення належного функціонування державного органу Київського окружного адміністративного суду, зокрема, задля забезпечення можливості дотримання суддями процесуальних строків, всі негативні наслідки такої бездіяльності мають покладатися на державу.

В аспекті спірних правовідносин це означає, що позивач, подаючи до Київського окружного адміністративного суду позовну заяву про оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.07.2024 №36208/10-36-23-02, мав правомірні очікування, що його позовна заява буде своєчасно зареєстрована та передана на розгляд визначеному за результатом автоматизованого розподілу судді, а суддя, відповідно, протягом встановленого процесуального строку вирішить питання про відкриття провадження у справі. Однак, внаслідок недотримання державою принципу "належного урядування" питання про відкриття провадження у справі №320/48651/24 було вирішено судом не протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви до суду, тобто до 22.10.2024, а лише 12.11.2024, що призвело до порушень прав та інтересів позивача у вигляді прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

Щодо посилань відповідача на те, що спірні податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу вважаються відкликаними, з підстав судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 30.07.2024 №36208/10-36-23-02, то суд не приймає їх до уваги, оскільки нормами Податкового кодексу України не передбачено можливості припинення дії/втрати чинності винесених податковим органом рішень без визнання їх такими відповідним рішенням органу, що їх прийняв або у судовому порядку.

У свою чергу, під час розгляду справи в суді відповідач не надав доказів наявності рішення контролюючого органу про скасування/відкликання/припинення чинності податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що надання оцінки правомірності оскаржуваному рішенню та податкової вимоги здійснюється судом станом на час їх прийняття.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про те, що контролюючий орган, приймаючи спірні податкову вимогу та рішення, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки визначена сума податкових зобов`язань не була узгоджена на час прийняття.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час звернення з даним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 33308,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями від 14.11.2024 №104 на суму 30280,00 грн. та від 14.11.2024 №106 на суму 3028,00 грн.

Враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений судовий збір у розмірі 33308,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Київській області від 08.11.2024 №0018426-1307-1036.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області про опис майна у податкову заставу від 08.11.2024 №49071/6/10-36-13-07 від 08.11.2024

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТА ХОЛДИНГ" (ідентифікаційний код 34435248, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м.Бровари, вул.Богдана Хмельницького, буд.1) судовий збір у розмірі 33308,00 грн. (тридцять три тисячі триста вісім грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 440096797, місцезнаходження: 03151, Київська обл., вул.Святослава Хороброго, 5а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.