Вирок
від 20.11.2024 по справі 631/1466/24
НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/1466/24

провадження № 1-кп/631/136/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2024 року селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

з боку сторони обвинувачення:

прокурора ОСОБА_3 ,

з боку сторони захисту:

обвинувачених ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

захисників:

обвинуваченого ОСОБА_5 ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ОСОБА_8 ,

законного представника ОСОБА_5 ОСОБА_9 ,

законного представника ОСОБА_6 ОСОБА_10 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань № 1 Нововодолазького районного суду Харківської області справу з єдиним унікальним № 631/1466/24 (провадження № 1-кп/631/136/24) за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 липня 2024 року під № 12024221090000686 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: міста Харків, громадянина України, маючого повну середню освіту, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, утриманців не має, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: село Старовірівка, Нововодолазького району Харківської області, громадянина України, із повною середньою освітою, зі слів навчається у Закладі професійної (професійно-технічної) освіти «Харківський професійний коледж», не одруженого, зареєстрованого та фактичного проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: село Старовірівка, Нововодолазького району Харківської області, громадянина України, учня Старовірівського ліцею Старовірівської сільської ради Красноградського району Харківської області, не одруженого, зареєстрованого та фактичного проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб.

Указами Президента України № 133/2022 від 14 березня 2022 року, № 259/2022 від 18 квітня 2022 року, № 341/2022 від 17 травня 2022 року, № 573/2022 від 12 серпня 2022 року, № 757/2022 від 07 листопада 2022 року, № 58/2023 від 06 лютого 2023 року, № 254/2023 від 01 травня 2023 року, № 451/2023 від 26 липня 2023 року, № 734/2023 від 06 листопада 2023 року, № 49/2024 від 05 лютого 2024 року, № 271/2024 від 06 травня 2024 року, № 469/2024 від 23 липня 2024 року, що затверджені Законами України № 2119-ІХ від 15 березня 2022 року, № 2212-ІХ від 21 квітня 2022 року, № 2263-ІХ від 22 травня 2022 року, № 2500-ІХ від 15 серпня 2022 року, № 2738-ІХ від 16 листопада 2022 року, № 2915-ІХ від 07 лютого 2023 року, № 3057-ІХ від 02 травня 2023 року, № 3275-ІХ від 27 липня 2023 року, № 3429-ІХ від 08 листопада 2023 року, № 3564-ІХ від 06 лютого 2024 року, № 3684-ІХ від 08 травня 2024 року, № 3891-ІХ від 23 липня 2024 року у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року і з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, та з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року й з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.

Так, наприкінці червня 2024 року у нічний час доби, більш точної дати та часу як в ході досудового розслідування, так і в суді встановити не видалось можливим, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за попередньою змовою перебували навпроти будинку АДРЕСА_9 , де в останніх виник спільний, єдиний, злочинний, корисливий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, яке на праві власності належить Акціонерному товариству «Укртелеком» в особі Харківської філії.

У вказаний період часу та у вказаному місці, реалізуючи свій спільний злочинний, єдиний, корисливий умисел, спрямований на незаконне збагачення та прагнучі заволодіти чужим майном, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою між собою, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, у вигляді заподіяння матеріальної шкоди потерпілій особі і бажаючи їх настання, впевнившись, що за їх діями не спостерігають сторонні особи та власник майна, шляхом вільного доступу із вуличних опор телекомунікацій (повітряних ліній зв`язку), що є сховищем для зберігання кабелів діючих та резервних ліній зв`язку, скоїли крадіжку кабелю ТПП 50х2х0,4 довжиною 100 м, вартістю 7673 гривні 00 копійок, та кабелю ТПП 10х2х0,4 довжиною 45 м., вартістю 944 гривні 55 копійок, що належать Акціонерному товариству «Укртелеком» в особі Харківської філії.

Після цього, з місця вчинення кримінального правопорушення разом із викраденим майном, загальна вартістю якого згідно висновку експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи № 3967/24 від 14 серпня 2024 року склала 8617 гривень 55 копійок, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зникли, незаконно обернувши його на свою користь та розпорядившись ним за власним розсудом, чим заподіяли потерпілій особі - Акціонерному товариству «Укртелеком» в особі Харківської філії матеріальний збиток на зазначену суму.

Таким чином, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скоїли таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене за попередньою змовою групою осіб та в умовах воєнного стану.

Крім того, в ніч з 02 липня 2024 року на 03 липня 2024 року, більш точної дати та часу як в ході досудового розслідування, так і в суді встановити не видалось можливим, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за попередньою змовою перебували навпроти будинку АДРЕСА_4 , де в останніх виник спільний, єдиний, злочинний, корисливий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, яке на праві власності належить Акціонерному товариству «Укртелеком» в особі Харківської філії.

У вказаний період часу та у вказаному місці, реалізуючи свій спільний злочинний, єдиний, корисливий умисел, спрямований на незаконне збагачення та прагнучі заволодіти чужим майном, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , діючи повторно за попередньою змовою між собою, а також за попередньою змовою з ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, у вигляді заподіяння матеріальної шкоди потерпілій особі і бажаючи їх настання, впевнившись, що за їх діями не спостерігають сторонні особи та власник майна, шляхом вільного доступу із вуличних опор телекомунікацій (повітряних ліній зв`язку), що є сховищем для зберігання кабелів діючих та резервних ліній зв`язку, скоїли крадіжку кабелю ТПП 30х2х0,4 довжиною 50 м, вартістю 2595 гривень 00 копійок та кабелю ТПП 10х2х0,4 довжиною 50 м, вартістю 1049 гривень 50 копійок, що належать Акціонерному товариству «Укртелеком» в особі Харківської філії.

В подальшому, з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зникли, розпорядившись останнім на власний розсуд, чим спричинили потерпілій особі - Акціонерному товариству «Укртелеком» в особі Харківської філії майнову шкоду на загальну суму 3644 гривні 50 копійок, згідно висновку експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи № 3967/24 від 14 серпня 2024 року.

Таким чином ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повторно скоїли таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене за попередньою змовою групою осіб та в умовах воєнного стану, а ОСОБА_4 скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене за попередньою змовою групою осіб та в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 на пропозицію суду щодо призначення йому захисника відмовився від останнього, зазначивши, що буде самостійно здійснювати захист своїх інтересів, при цьому, винним себе визнав повністю, пояснивши, що дійсно скоїв інкриміноване йому в вину кримінальне правопорушення при вищевикладених обставинах, а також повідомив, що цивільний позов потерпілої особи визнає у повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні в присутності законного представника - ОСОБА_9 та захисника - ОСОБА_7 зазначив, що обвинувачення йому зрозуміле, винним себе у скоєному визнав повністю, пояснивши, що дійсно скоїв інкриміноване йому в вину кримінальне правопорушення при вищевикладених обставинах, зазначивши, що цивільний позов потерпілої особи також визнає у повному обсязі.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 в присутності законного представника - ОСОБА_11 та захисника - ОСОБА_8 зазначив, що обвинувачення йому зрозуміле, винним себе у скоєному визнав повністю, пояснивши, що дійсно скоїв інкриміноване йому в вину кримінальне правопорушення при вищевикладених обставинах, а також повідомив, що цивільний позов потерпілої особи визнає у повному обсязі.

Зважаючи на повне визнання обвинуваченими своєї провини, а також те, що жоден з обвинувачених, захисники неповнолітніх обвинувачених, а також їх законні представники, не ставлять під сумнів фактичні обставини справи, а також правильність розуміння ними змісту цих обставин, у суду не виникає сумніву в добровільності та істинності позиції ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Прокурор у судовому засідання посилаючись на те, що обвинувачені не оспорюють фактичних обставин у справі, висловила думку про недоцільність досліджування під час судового розгляду справи усіх доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.

Уповноважений представник потерпілої особи - Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Харківської філії - ОСОБА_12 у судове засідання не з`явилась, хоча про дату час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому приписами Кримінального процесуального кодексу України порядку. На адресу суду засобами поштового зв`язку уповноважений представник Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Харківської філії - ОСОБА_12 направила заяву, що була зареєстрована за вхідним № 7820/24-вх. від 01 листопада 2024 року, відповідно до якої посилаючись на неможливість бути присутньою у судовому засіданні, просила розгляд справи провести за її відсутності, зазначивши, що проти розгляду справи в порядку, передбаченому частиною 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, не заперечує, щодо міри покарання покладається на розсуд суду.

Також на електронну адресу суду від Старовірівської сільської ради Красноградського району Харківської області надійшло клопотання, що було зареєстроване за вхідним № ЕП-1870/24-вх. від 16 жовтня 2024 року, відповідно до якого останні просили кримінальне провадження за обвинуваченням неповнолітніх потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 провести без представника Служби у справах дітей Старовірівської сільської ради Красноградського району Харківської області.

У судовому засіданні в порядку, передбаченому статтею 325 Кримінального процесуального кодексу України, судом, з урахуванням думки учасників судового провадження, було вирішено питання про проведення судового розгляду без участі уповноваженого представника потерпілої особи, адже є можливим за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду.

У зв`язку із безсумнівним та добровільним, тобто без будь-якого впливу із чиєї б то не було сторони, визнанням у повному обсязі обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у присутності своїх законних представників та захисників, а також обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини в інкримінованому їм органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, визнання в повному обсязі цивільного позову, погодженні з кваліфікацією вчинених ними діянь, підтвердженням ними фактичних обставин, відсутності жодних заперечень щодо них з боку сторони обвинувачення, усвідомленням і правильним розумінням, роз`ясненого судом положення частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України про те, що у випадку визнання ними змісту даних фактичних обставин, сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржувати їх в апеляційному порядку, відсутністю їх заперечень проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оскаржуються, суд ухвалив дослідити докази, обмежившись показаннями обвинувачених, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу кожного з них, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, процесуальних витрат та цивільного позову, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження з метою правильної кваліфікації дій обвинувачених, у відповідності до положень Кримінального кодексу України.

При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих статтею 91 Кримінального процесуального кодексу України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені статтею 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, установленими усі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Такий висновок суду ґрунтується також і на практиці Європейського суду з прав людини, викладеній, зокрема, в рішенні від 19 жовтня 2006 року у справі «Коваль проти України», відповідно до пункту 113 якого вбачається, що «основна мета статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у межах кримінального провадження забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого кримінального обвинувачення. Стаття 6 Конвенції в цілому гарантує обвинуваченому ефективну участь у кримінальному провадженні. Основним аспектом права на справедливий суд є те, що розгляд кримінальної справи, включаючи елементи кримінального провадження, які відносяться до процедури, повинен бути змагальним і в ньому має забезпечуватись рівність сторін обвинувачення і захисту (див. рішення від 16 лютого 2000 року у справі «Роув і Дейвіс проти Сполученого Королівства»).

Також, в рішеннях від 28 жовтня 2010 року у справі «Леонід Лазаренко проти України» та від 16 грудня 2010 року у справі «Боротюк проти України» зазначено, що «ані буква, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі добровільно відмовитися у відкритий чи мовчазний спосіб від свого права на гарантії справедливого судового розгляду. Однак для того, щоб така відмова була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути виражена у недвозначній формі і має супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з важливістю такої відмови (див. рішення у справі «Сейдович проти Італії»)» (пункти 52 та 80 відповідно).

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 у присутності законного представника - ОСОБА_9 та захисника - ОСОБА_7 у вільній формі дав суду свої пояснення, зазначивши, що дійсно за наведених в обвинувальному акті обставин та відображеного алгоритму, здійснював викрадення зазначених у обвинувальному акті кабелів Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Харківської філії разом із ОСОБА_6 , а також ОСОБА_4 .

Зі слів обвинуваченого, наприкінці червня місяця 2024 року, близько 23 години 00 хвилин, більш точної дати та часу ОСОБА_5 не пам`ятає, він зустрівся з ОСОБА_6 у селі Старовірівка, Красноградського району Харківської області та вони разом пішли по вулиці Центральній до опор телекомунікацій, на яких перебували дроти зв`язку. Зірвавши кабелі за допомогою палки, вони їх скрутили та відійшли подальше від житлових будинків. Потім випалюючи ці кабелі, вони з ОСОБА_6 зняли з них ізоляційну стрічку, залишивши лише мідні дроти. Дочекавшись ранку він та ОСОБА_6 пішли до пункту приймання металобрухту та здали туди дроти. Виручені від продажу кошти поділили між собою, приблизно по 400 гривень 00 копійок кожному.

Другий епізод крадіжки, за твердженням ОСОБА_5 мав місце десь через тиждень та також у АДРЕСА_1 . Так, пізно ввечері 02 липня 2024 року, він зустрівся на вулиці з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 й вони разом пішли вже до інших вуличних опор телекомунікацій, звідки вкрали кабель шляхом зриву з стовпів. Як й у попередній раз, вони випалили ізоляційну стрічку з кабелів, залишивши мідні дроти, які зранку здали до того ж пункту приймання металобрухту, а кошти поділили навпіл. Як пояснив ОСОБА_5 , усі отримані кошти він витрачав на власні потреби.

У вчинених кримінальних правопорушеннях ОСОБА_5 щиро кається, зазначивши, що зробив для себе висновки та більше такого роду діянь він не допустить, виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини та відшкодувати шкоду, заявлену у цивільному позові.

Будучи допитаним у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 у присутності законного представника - ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_8 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, надав покази, підтвердивши обставини його вчинення, викладені в установочній частині вироку, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому, запевнивши суд, що у подальшому такого роду проступків він не допустить, усвідомив, що вчинив погано та дуже шкодує про свої вчинки. Також обвинувачений зазначив, що цивільний позов визнає у повному обсязі.

Так, ОСОБА_6 указав, що наприкінці червня 2024 року, більш точної дати не пам`ятає, близько 23 години 00 хвилин він зустрівся з ОСОБА_5 на вулиці Центральній в селі Старовірівка, Красноградського району Харківської області, та вони цілеспрямовано пішли до вуличних опор за кабелями. Обірвавши кабелі зі стовпа, вони їх скрутили та перетягнули у кущі, де зняли з них ізоляційну стрічку. Дочекавшись ранку, коли відкривався пункт приймання металобрухту, він та ОСОБА_5 здали туди мідні дроти, а отримані кошти поділили навпіл.

Також на початку липня 2024 року, більш точної дати ОСОБА_6 не пам`ятає, близько 23 години 00 хвилин, він зустрівся з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на вулиці Центральній в селі Старовірівка, Красноградського району Харківської області з метою крадіжки кабелів. Як і у попередній раз вони втрьох пішли до вуличних опор телекомунікацій, звідки вкрали дроти шляхом їх зриву зі стовпів. Випаливши ізоляційну стрічку з кабелів, вони дістали мідні дроти, які, дочекавшись ранку, здали до пункту приймання металобрухту. Отримані від продажу дротів кошти поділили між собою порівну, близько по 400 гривень 00 копійок кожному, які витратили на власні потреби. Хто саме запропонував здійснювати крадіжку кабелів, обвинувачений не пам`ятає.

У вчиненому ОСОБА_6 щиро розкаявся, пояснив, що до вчиненого його спонукало скрутне матеріальне становище, пообіцяв стати на шлях виправлення та відшкодувати завдану шкоду, цивільний позов визнав у повному обсязі.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , який взяв захист своїх прав та інтересів на себе, у вільній формі дав суду свої пояснення, зазначивши, що дійсно за наведених в обвинувальному акті обставин та відображеного алгоритму дій, здійснив разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 викрадення кабелів, що належать Акціонерному товариству «Укртелеком» в особі Харківської філії.

ОСОБА_4 пояснив, що у ніч з 02 липня 2024 року на 03 липня 2024 року, десь близько 23 години 00 хвилин, він зустрівся з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на вулиці Центральній в селі Старовірівка, Красноградського району Харківської області , з метою викрадення кабелів з телекомунікаційних опор. Підійшовши до заздалегідь знайденої опори, за допомогою палиці, вони втрьох зірвали кабелі, які відтягнули поодаль. Знявши ізоляцію з кабелів, обвинувачений разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 достали мідні дроти, які, дочекавшись ранку, здали до пункту приймання металобрухту, який також знаходився у селі Старовірівка, Красноградського району Харківської області. Виручені від продажу кабелів коштів, вони поділили між собою порівну, десь вийшло по 400 гривень 00 копійок кожному. Ці кошти, як вказав обвинувачений, він потратив на власні потреби.

Про свій вчинок ОСОБА_4 щиро шкодує, розуміє, що вчинив кримінальне каране діяння, але на той час не усвідомлював наслідків скоєного. Обвинувачений виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини, а також відшкодувати у повному обсязі шкоду, завдану його діями у сумі, зазначеній в цивільному позові.

Покази обвинувачених в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ними змісту обставин, добровільності та істинності їх позицій.

Згідно із статтею 84 Кримінального процесуального кодексу України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Тобто, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, про це наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 28 березня 2019 року у справі з єдиним унікальним № 154/3213/16.

У той час, як процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (частина 2 статті 84 Кримінального процесуального кодексу України).

В свою чергу, з досліджених судом у судовому засіданні документів, що були надані стороною обвинувачення, судом встановлено наступне.

Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 04 липня 2024 року, слідчого Слідчого відділення Красноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_17 з дотриманням вимог статтей 60, 104, 214 Кримінального процесуального кодексу України прийнято усну заяву від ОСОБА_18 про крадіжку, а саме, що 04 липня 2024 року близько 12 години 00 хвилин до Акціонерного товариства «Укртелеком» надійшла інформація про те, що в селі Старовірівка, Красноградського району Харківської області, було здійснено крадіжку проводів телефонної мережі з опор.

Зі змісту Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12024221090000686, зареєстрованого 05 липня 2024 року о 10 годині 12 хвилин 05 секунд, сформованого старшим слідчим Слідчого відділення Красноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_19 , вбачається, що 04 липня 2024 року до чергової частини Красноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області надійшло повідомлення від ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який працює на посаді начальника ДМД 334/6 місто Зміїв Акціонерного товариства «Укртелеком» про те, що на території села Старовірівка Красноградського району Харківської області було виявлено крадіжку кабелів зв`язку з опор телефонних комунікацій. Також 30 серпня 2024 року до чергової частини Красноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області надійшов рапорт від слідчого Слідчого відділення Красноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_17 про те, що невстановлені особи в кінці червня навпроти домоволодіння АДРЕСА_4 вчинили крадіжку кабелю ТПП 50х2х0,4, довжиною 100 м. та кабелю ТПП 10х2х0,4, довжиною 45 м., які належать Акціонерному товариству «Укртелеком».

Постановою прокурора Красноградської окружної прокуратури ОСОБА_20 «Про об`єднання матеріалів досудових розслідувань» від 30 серпня 2024 року, об`єднано в одне провадження матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 12024221090000686 від 05 липня 2024 року та № 12024221090000854 від 30 серпня 2024 року за частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою. Об`єднаному провадженню присвоєний № 12024221090000686.

Зі змісту заяви начальника ДМД № 334/6 м. Зміїв Акціонерного товариства «Укртелеком» Харківська філія ОСОБА_18 , складеної 05 липня 2024 року на ім`я начальника Красноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_21 , останній повідомив про вчинення кримінального правопорушення та зазначив, що 04 липня 2024 року зателефонував житель села Старовірівка з повідомленням про крадіжку кабелю, який належить товариству. При обстеженні повітряних ліній зв`язку, що є сховищем для зберігання кабелів діючих та резервних ліній зв`язку, було виявлено крадіжку резервного кабелю ТПП 50х2х0,4, довжиною 100 м. та ТПП 10х2х0,4, довжиною 45 м. за адресою: АДРЕСА_4 . В подальшому, при додатковому обстеженні зазначеної повітряної кабельної лінії зв`язку (інвентаризаційний № цз08103-926/1) було виявлено крадіжку резервного кабелю ТПП 30х2х0,4, довжиною 50 м. та ТПП 10х2х0,4, довжиною 50 м. за адресою: АДРЕСА_5 , який був розміщений на дерев`яних та залізобетонних опорах повітряної лінії зв`язку. Загальна матеріальна шкода Акціонерного товариства «Укртелеком», що завдана кримінальним правопорушенням, складає 21177 гривень 20 копійок з урахуванням ПДВ.

Згідно довідки про вартість викраденого майна № 45-57/01 від 05 липня 2024 року, наданою Харківською філією Акціонерного товариства «Укртелеком», загальна ринкова вартість товарно-матеріальних цінностей, крадіжка яких була виявлена 04 липня 2024 року під час обстеження повітряних ліній зв`язку Акціонерного товариства «Укртелеком», а саме кабелів ТПП 30х2х0,4, довжиною 50 м., ТПП 10х2х0,4, довжиною 50 м., ТПП 50х2х0,4, довжиною 100 м., ТПП 10х2х0,4, довжиною 45 м., складає 21177 гривень 20 копійок з урахуванням ПДВ на час виявлення крадіжки.

З протоколу огляду місця події від 04 липня 2024 року та фототаблиці до нього, складених слідчим Слідчого відділу Красноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_17 , у присутності понятих ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , за участю власника приміщення чи іншого майна - начальника ДМД №334/6 ОСОБА_18 , встановлено, що предметом огляду була відкрита ділянка місцевості по вулиці Центральній, в селі Старовірівка, Красноградського району Харківської області . Під час огляду виявлено, що вздовж автодороги розташовані опори телекомунікацій між якими розтягнуті проводи. Опори є дерев`яні або залізобетонні. Проводи розтягнуті між опорами. Під час огляду виявлено відсутність ділянки проводів ТПП 50х2х0,4, довжиною 179 м., ТПП 10х2х0,4 - 417 м., ТПП 30х2х0,4 - 108 м.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 25 липня 2024 року та фототаблиці до нього, складених оперуповноваженим Сектору кримінальної поліції Красноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_24 , у присутності понятих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , встановлено, що предметом огляду була відкрита ділянка місцевості, неподалік кладовища, в селі Старовірівка, Красноградського району Харківської області, за географічними координатами 49.5581302, 35.7549559. Місце огляду знаходиться на узбіччі біля ґрунтової дороги, яка розміщена між полем та лісовим насадженням. Під час огляду на узбіччі виявлено залишки попелу, залишки ізоляційної стрічки, які залишилися після горіння вогнища. Навколо залишків у вогнищі виявлено згорівши ізоляційні стрічки. Під час огляду вилучено частини залишків згорівших ізоляційних стрічок.

З протоколу огляду місця події від 25 липня 2024 року та фототаблиці до нього, складених оперуповноваженим Сектору кримінальної поліції Красноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_24 , убачається, що у періоду час з 11 години 45 хвилин по 12 годину 10 хвилин у присутності понятих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 було проведено огляд відкритої ділянки місцевості неподалік території, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 . За вищевказаною адресою знаходиться метало-приймальний пункт. Підхід до місця сховища вільний, без перешкод, територія огляду з тильної сторони ФОП « ОСОБА_27 », біля приміщення підвалу, що знаходиться у приміщенні вищевказаної будівлі. Присутні під час огляду місця події ОСОБА_28 у присутності понятих добровільно видав працівникам поліції жмут кабелю мідного, вагою 4,5 кг., який в ході огляду вилучений.

Вказані протоколи підписані усіма учасниками слідчої дії, а також понятими без будь-яких зауважень та в цілому відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України в частині питання їх оформлення.

Відповідно до власноручно складеної розписки від 25 липня 2024 року, ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_4 , добровільно видав працівникам поліції мідні дроти, які йому приносили ОСОБА_5 та ОСОБА_30 протягом декількох тижнів.

Постановою старшого слідчого Слідчого відділення Красноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_19 «Про визнання речових доказів» від 25 липня 2024 року, визнано речовим доказом у кримінальному проваджені № 12024221090000686 від 05 липня 2024 року частину ізоляційних стрічок.

Постановою старшого слідчого Слідчого відділення Красноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_19 «Про визнання речових доказів» від 25 липня 2024 року, визнано речовим доказом у кримінальному проваджені № 12024221090000686 від 05 липня 2024 року жмут мідного дроту, вагою 4,5 кг.

Відповідно до квитанції камери схову Красноградського районного відділу поліції від 31 липня 2024 року поліцейський СЛ Красноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_31 прийняв від старшого слідчого Слідчого відділення Красноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_19 речові докази: жмут мідного дроту, вагою 4,5 кг., частину ізоляційних стрічок по матеріалам ЄРДР № 12024221090000686 від 05 липня 2024 року за частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України.

Ухвалою слідчого судді Красноградського районного суду Харківської області ОСОБА_32 , постановленої 29 липня 2024 року у справі з єдиним унікальним № 626/2657/24 (провадження № 1-кс/626/1195/2024), задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме жмут мідного дроту (кабелю), вагою 4,5 кг, що були вилучені в ході огляду місця події від 25 липня 2024 року за адресою: АДРЕСА_6 . Вилучене майно передано на зберігання до камери схову речових доказів Красноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області із забороною вчинення дій, направлених на передачу, користування та/або розпорядження вилученим майном.

З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24 липня 2024 року, складеного старшим слідчим Слідчого відділення Красноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_19 у присутності понятих ОСОБА_33 та ОСОБА_34 , слідує, що свідку ОСОБА_28 для впізнання було надано 4 фотознімки, та попереджено про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань за статтею 384 Кримінального кодексу України, внаслідок чого останній вказав, він за зовнішніми ознаками впізнає маловідомого йому хлопця, зображеного на фотознімку під № 2, який 03 липня 2024 року продав мідний кабель.

У відповідності до довідки до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, складеної старшим слідчим Слідчого відділення Красноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_19 , при проведенні впізнання особи за фотознімками свідок - ОСОБА_28 впевнено впізнав особу під знімком № 2. На вказаному фотознімку розміщено фото ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою старшого слідчого Слідчого відділення Красноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_19 «Про визнання та залучення спеціаліста у кримінальному провадженні» від 31 липня 2024 року, визнано ОСОБА_35 спеціалістом у кримінальному проваджені № 12024221090000686 від 05 липня 2024 року.

Відповідно до протоколу огляду від 31 липня 2024 року, складеного старшим слідчим Слідчого відділення Красноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_19 , встановлено, що слідчий у відповідності до вимог статтей 36, 42, 104, 105, 106, 107, 223 та 237 Кримінального процесуального кодексу України, за участю спеціаліста ОСОБА_35 , провів огляд жмута мідного кабелю, вагою 4,5 кг., який є речовим доказом. Проведеним оглядом встановлено, що при розмотці жмуту мідного кабелю було виявлено, що він складається з декількох розірваних частин. При детальному огляді всіх проводів було встановлено, що вони схожі на кабель ТПП 50х2х0,4 та ТПП 30х2х0,4.

Згідно протоколу огляду місця події від 12 серпня 2024 року та фототаблиці до нього, складених старшим слідчим Слідчого відділення Красноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_19 за участю спеціаліста ОСОБА_36 , встановлено, що предметом огляду є відкрита ділянка місцевості, розташована в селі Старовірівка, Красноградського району Харківської області, по вулиці Центральній. Присутній при огляді ОСОБА_6 повідомив, що в період часу з середини червня 2024 року по початок липня 2024 року він разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вчинили на цьому місці крадіжку кабелю від будинку НОМЕР_3, показавши довжину. Шляхом заміру встановлено, що довжина склала 35 м. Присутній при огляді ОСОБА_18 , повідомив, що на цьому місці перебував кабель ТПП 10х2х0,4. Наступного дня ОСОБА_6 разом з ОСОБА_5 вчинили крадіжку кабелю між будинками НОМЕР_4, що скало 45 м кабелю ТПП 10х2х0,4 та від будинків НОМЕР_5 , який був протягнутий паралельно зазначеному кабелю, що склало 100 метрів кабелю ТПП 50х2х0,4. Приблизно через три дні ОСОБА_6 разом з ОСОБА_5 вчинили крадіжку кабелю між будинками НОМЕР_6 , що шляхом заміру склало 25 метрів. Присутній ОСОБА_18 , зазначив, що тут був кабель ТПП 30х2х0,4. Також ОСОБА_6 повідомив, що в ніч з 02 липня 2024 року на 03 липня 2024 року разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , вони вчинили крадіжку кабелю від будинків НОМЕР_7, двох різних видів. Як зазначив ОСОБА_18 там був кабель ТПП 10х2х0,4 та ТПП 30х2х0,4. Довжина викраденого кабелю склала 50 метрів кожен. Вказаний протокол підписаний усіма учасниками слідчої дії, у тому числі неповнолітнім ОСОБА_6 та законним представником - ОСОБА_10 , без будь-яких зауважень.

Постановою старшого слідчого Слідчого відділення Красноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_19 «Про залучення представника потерпілого» від 30 серпня 2024 року залучено ОСОБА_12 до кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221090000686 від 05 липня 2024 року представником Акціонерного товариства «Укртелеком» Харківської філії.

04 вересня 2024 року старшим слідчим Слідчого відділення Красноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_19 , у період часу з 13 години 50 хвилин по 14 годину 00 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , на відкритій ділянці місцевості, за участю підозрюваного ОСОБА_4 , у присутності понятих ОСОБА_37 та ОСОБА_38 , проведено слідчий експеримент з метою перевірки і уточнення відомостей, в ході якого ОСОБА_4 повідомив, що на початку липня 2024 року, точної дати не пам`ятає, він разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 прибули на вказану ділянку місцевості, де ОСОБА_4 заліз на дерев`яний стовп з протягнутим кабелем та надрізав його плоскогубцями, які приніс ОСОБА_5 . Потім ОСОБА_4 зліз зі стовпа, а ОСОБА_5 зрізав кабель з іншого боку. Вони втрьох його змотали та віднесли до кладовища, де обпалили обмотку та отримали мідні дроти, які продали зранку на пункті приймання металобрухту. Кошти поділили між собою.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 04 вересня 2024 року, складеного старшим слідчим Слідчого відділення Красноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_19 встановлено, що у період часу з 14 години 10 хвилин по 14 годину 30 хвилин на відкритій ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , за участю підозрюваного ОСОБА_5 , у присутності його законного представника ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_7 , а також понятих ОСОБА_37 та ОСОБА_38 , проведено слідчий експеримент з метою перевірки і уточнення відомостей, в ході якого ОСОБА_5 повідомив, що на початку липня 2024 року він разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 прибули на вказане місце, де ОСОБА_4 заліз на дерев`яний стовп та відрізав частину кабелю плоскогубцями, а він та ОСОБА_6 внизу його розплутали. Потім викрадений кабель вони відчистили та отримали мідь, яку продали зранку на пункті приймання металобрухту. На запитання, чи вчиняв ОСОБА_5 ще якісь злочини, останній повідомив, що приблизно за тиждень до цього, він разом з ОСОБА_6 по цій же вулиці вчинили крадіжку кабелю. Потім ОСОБА_5 вказав на місце вчинення кримінального правопорушення та зазначив, що в нічний час доби вони прибули на вказане місце, де за допомогою палиці дотяглись до кабелю, підтягнувши його ближче до себе та відкусили плоскогубцями. Потім вони з ОСОБА_6 відрізали другу його частину та віднесли на місце, де потім його обпалили, доставши проводку, яку здали до пункту приймання металобрухту. Після цього ОСОБА_5 погодився показати місце, де вони обпалювали кабель. На вказаному місці виявили сліди вогнища.

Також 04 вересня 2024 року старшим слідчим Слідчого відділення Красноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_19 , у період часу з 15 години 05 хвилин по 15 годину 25 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , на відкритій ділянці місцевості, за участю підозрюваного ОСОБА_6 , у присутності його законного представника ОСОБА_11 та захисника ОСОБА_8 , а також понятих ОСОБА_37 та ОСОБА_38 , проведено слідчий експеримент з метою перевірки і уточнення відомостей, в ході якого ОСОБА_6 повідомив, що на початку липня 2024 року він разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прибули на вказане місце, де ОСОБА_4 заліз на дерев`яний стовп та відрізав частину кабелю плоскогубцями. Потім зліз та обрізав його з іншого боку. Після цього він разом з ОСОБА_5 його розплутали та відразу віднесли на кладовище, де обпалили обмотку з кабелю. Отримавши мідь, продали її у пункті приймання металобрухту. На запитання, чи вчиняв ОСОБА_6 ще якісь кримінальні правопорушення, останній вказав, що приблизно за тиждень до цього злочину, він разом з ОСОБА_5 здійснити крадіжку кабелю майже на цьому ж місці. Потім ОСОБА_6 вказав на місце вчинення злочину та повідомив, що з ОСОБА_5 вони прибули на вказане місце, де за допомогою палиці підтягли кабель до низу та обрізали його. Потім віднесли кабель на кладовище, де обпалили його та отримали мідь, яку продали. Після цього ОСОБА_6 всім учасника слідчого експерименту показав місце, де вони обпалювали кабель. На вказаному місці виявили сліди вогнища.

Відповідно до змісту вказаних протоколів доповнень та зауваження від учасників слідчої дій не надходило, вони підписані без будь-яких зауважень та в цілому відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України в частині питання їх оформлення.

Згідно звіту про фактичні витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи № 3967/24 від 14 жовтня 2024 року експерта ОСОБА_39 , вартість виконаних робіт по кримінальному провадженню №12024221090000686 від 05 липня 2024 року склала 360 гривень 00 копійок.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи № 3967/24 від 14 серпня 2024 року судового експерта ОСОБА_39 ринкова вартість досліджуваних об`єктів, з урахуванням зносу, становила: 1 (один) погонний метр кабелю ТПП 50х2х0,4 в технічно справному стані, придатному для використання за призначенням, станом на червень 2024 року - 76 гривень73 копійок; 1 (один) погонний метр кабелю ТПП 30х2х0,4, в технічно справному стані, придатному для використання за призначенням, станом на червень 2024 року - 51 гривня 90 копійок; 1 (один) погонний метр кабелю ТПП 10х2х0,4, в технічно справному стані, придатному для використання за призначенням, станом на червень 2024 року - 20 гривень 99 копійок.

Оцінюючи висновок експерта з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку у сукупності з іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, суд визнає його вірними, мотивованими достатньо переконливо та такими, що не суперечать іншими доказам у справі.

Вивчивши надані суду протоколи слідчих дій встановлено, що під час їх складання істотних порушень вимог статтей 87, 103 - 104, 223, 228, 237 Кримінального процесуального кодексу України не установлено, а тому сприймати, ці докази, як неналежні, чи не допустимі передумов немає.

Надаючи оцінку усім письмовим доказам суд відмічає наступне.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (стаття 85 Кримінального процесуального кодексу України).

Приписами статті 86 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Отже, цими процесуальними джерелами доказів, у розумінні статті 84 Кримінального процесуального кодексу України, підтверджуються обставини, регламентовані статтею 91 вказаного нормативно-правового акту України.

Суд зауважує, що підстав для визнання доказів недопустимими не установлено, так як не було з`ясовано факту істотних фундаментальних порушень прав і свобод учасників провадження регламентованих статтею 87 Кримінального процесуального кодексу України.

Оскільки сторони вважають, що фактичні обставини справи підтверджені наявними у справі доказами, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, також визнає фактичні обставини справи доведеними.

Розглядаючи кримінальне провадження відповідно до частини 1 статті 337 Кримінального процесуального кодексу України лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд дійшов висновку щодо доведеності стороною обвинувачення вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому в вину кримінального правопорушення, оскільки він дійсно своїми умисними діями скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб та в умовах воєнного стану.

Крім того, у світлі формулювання обвинувачення, визначеного судом доведеним, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до частини 1 статті 337 Кримінального процесуального кодексу України, суд вважає доведеним «поза розумним сумнівом» вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому в вину кримінального правопорушення - злочину, оскільки він дійсно своїми умисними діями скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб та в умовах воєнного стану, а також таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторного, за попередньою змовою групою осіб та в умовах воєнного стану.

Також суд дійшов висновку щодо доведеності стороною обвинувачення вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому в вину кримінального правопорушення - злочину, оскільки він дійсно своїми умисними діями скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб та в умовах воєнного стану, а також таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторного, за попередньою змовою групою осіб та в умовах воєнного стану.

При кваліфікації дій обвинувачених, суд ураховує, що Верховний Суд у складі колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05 квітня 2018 року у справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу України.

Відповідно до пунктів 3 - 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», які віднайшли своє відображення у позиції Верховного Суду, викладеної у постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 11 вересня 2019 року у справі № 725/2266/18, крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.

Частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2117-IX від 03 березня 2022 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство», котра дії з 07 березня 2022 року, визначено відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене, у тому числі в умовах воєнного стану.

В даному випадку, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні на 30 діб введено воєнний стан, який, Указами Президента України № 133/2022 від 14 березня 2022 року, № 259/2022 від 18 квітня 2022 року, № 341/2022 від 17 травня 2022 року, № 573/2022 від 12 серпня 2022 року, № 757/2022 від 07 листопада 2022 року, № 58/2023 від 06 лютого 2023 року, № 254/2023 від 01 травня 2023 року, № 451/2023 від 26 липня 2023 року, № 734/2023 від 06 листопада 2023 року, № 49/2024 від 05 лютого 2024 року, № 271/2024 від 06 травня 2024 року, № 469/2024 від 23 липня 2024 року, що затверджені Законами України № 2119-ІХ від 15 березня 2022 року, № 2212-ІХ від 21 квітня 2022 року, № 2263-ІХ від 22 травня 2022 року, № 2500-ІХ від 15 серпня 2022 року, № 2738-ІХ від 16 листопада 2022 року, № 2915-ІХ від 07 лютого 2023 року, № 3057-ІХ від 02 травня 2023 року, № 3275-ІХ від 27 липня 2023 року, № 3429-ІХ від 08 листопада 2023 року, № 3564-ІХ від 06 лютого 2024 року, № 3684-ІХ від 08 травня 2024 року, № 3891-ІХ від 23 липня 2024 року у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року і з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, та з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року й з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, та який, як наслідок, тривав на час вчинення діянь обвинуваченими в цій справі, тобто наприкінці червня місяця 2024 року та в ніч з 02 липня 2024 по 03 липня 2024 року.

Пояснювальна записка до проєкту Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» вказує, що змінами до Кримінального кодексу України пропонується доповнити склади злочинів, передбачені в статтях 185, 186, 187, 189, 191 Кримінального кодексу України, кваліфікуючою ознакою - вчинення в умовах воєнного або надзвичайного стану.

За правилами частин 1 і 3 статті 32 Кримінального кодексу України, повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. Вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Пленум Верховного Суду України у абзаці 2 пункту 7 своєї постанови від 04 червня 2010 року № 7 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» роз`яснив, що якщо злочини, які утворюють повторність, відповідають одному і тому самому складу злочину (наприклад, три крадіжки, п`ять розбоїв, тощо), їх кваліфікація здійснюється за однією статтею або частиною статті Особливої частини Кримінального кодексу. У таких випадках повторність злочинів повинна зазначатись у процесуальних документах, які стосуються обвинувачення особи, як кваліфікуюча ознака відповідних злочинів.

Положеннями частини 1 статті 33 Кримінального кодексу України регламентовано, що сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден із яких її не було засуджено.

Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 27 вересня 2018 року у справі з єдиним унікальним № 686/6613/16-к вказав, що у разі визнання особи винуватою у вчиненні декількох діянь, які відповідають складу злочину, передбаченого однією і тією самою статтею (частиною статті) закону про кримінальну відповідальність, всі ці діяння кваліфікуються в сукупності за відповідною статтею (частиною статті) лише один раз і окремої кваліфікації не потребують.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах проти власності» указано. що злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб`єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об`єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину.

Згідно зі статтею 26 Кримінального кодексу України співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб`єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

В той же час відповідно до приписів частини 2 статті 28 Кримінального кодексу України кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.

Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні у їхні сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд приходить до висновку про те, що вина ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 доведена повністю.

Дії ОСОБА_4 відповідають складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України і правильно кваліфіковані, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб та в умовах воєнного стану.

Дії ОСОБА_5 відповідають складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України і правильно кваліфіковані як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб та в умовах воєнного стану, а також таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторного, за попередньою змовою групою осіб та в умовах воєнного стану.

Дії ОСОБА_6 відповідають складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України і правильно кваліфіковані як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб та в умовах воєнного стану, а також таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторного, за попередньою змовою групою осіб та в умовах воєнного стану.

Підстав, у відповідності до частини 3 статті 337 Кримінального процесуального кодексу України, для виходу за межі висунутих обвинувачень, чи їх зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7 зазначив, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Так, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, суд виходить з класифікації кримінальних правопорушень, передбаченої статтею 12 Кримінального кодексу України, особливостей та обставин його вчинення, й приходить до висновку, що обвинуваченим скоєне кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів.

Вивчаючи особу обвинуваченого шляхом з`ясування стану його здоров`я, поведінки до вчинення кримінального правопорушення, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Харкові, має повну середню освіту, офіційного працевлаштування не має, на життя заробляє випадковими заробітками, не одружений, неповнолітніх дітей або непрацездатних батьків на утриманні не має. Стан здоров`я ОСОБА_4 задовільний, зі слів хронічних хвороб не має, до осіб з інвалідністю не належить, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, що свідчить про його осудність. Має зареєстроване та фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за якою характеризується задовільно, формально.

Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції України в Харківській області № 67-25072024/63083 встановлено, що станом на 25 липня 2024 року у Інформаційно-аналітичній системі «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» відомості про ОСОБА_4 відсутні.

З досудової доповіді, складеної 15 жовтня 2024 року провідним інспектором Красноградського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_40 відносно ОСОБА_4 , убачається, що орган пробації вважає, що є високий ризик ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній. Орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без ізоляції від суспільства можливе. Зважаючи на виявлені фактори ризику вчинення повторного правопорушення (криміногенні потреби) у випадку прийняття судом рішення про звільнення правопорушника від відбування покарання з випробування, орган пробації вважає доцільним, крім обов`язків, передбачених частиною 1 статті 76 Кримінального кодексу України, додатково покласти обов`язки, передбачені частиною 3 статті 76 Кримінального кодексу України, зокрема: виконати заходи, передбачені апробаційною програмою; не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації.

В силу пункту 1 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 суд визнає повне визнання вини та щире каяття.

Щире каяття в даному випадку полягає у визнанні в суді обставин регламентованих пунктом 1 частини 2 статті 91 Кримінального процесуального кодексу України щодо події кримінального правопорушення, у тому числі часу, місця, способу вчинення. Адже, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані кримінальним правопорушенням збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.

Обвинувачений висловив щирий жаль з приводу учинених дій та осуд своєї поведінки, запевнив суд, що зможе відшкодувати завдану його діями матеріальну шкоду.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 у відповідності до частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України під час судового розгляду справи не встановлено та в обвинувальному акті не наведене.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд виходить з положень частини 2 статті 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, керується вимогами статті 65 Кримінального кодексу України, а саме: враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке з урахуванням приписів статті 12 Кримінального кодексу України, відноситься до тяжких злочинів, кількість епізодів злочинної діяльності (один), загальну вартість викраденого майна, яка є незначною, особу винного, який повністю визнав свою провину і усвідомив негативні наслідки своєї поведінки, не намагався уникнути притягнення до кримінальної відповідальності за дане кримінальне правопорушення, за першою вимогою з`явився до суду та надав правдиві покази щодо обставин вчиненого, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обтяжуючих покарання обставин. Також суд бере до уваги зміст висновку органу пробації про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства й враховує позицію прокурора, яка просила призначити покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі на строк п`ять років із застосуванням положень статті 75 Кримінального кодексу України щодо звільнення від відбуття покарання із встановленням іспитового строку.

Враховуючи наведене у сукупності, виходячи з приписів статті 50 Кримінального кодексу України, згідно з яких метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства та поміщення його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу, а тому йому необхідно призначити покарання в межах, встановлених санкцією частини 1 статті 185 Кримінального кодексу України, із одночасним застосуванням приписів статті 75 Кримінального кодексу України про його звільнення від відбування покарання з випробуванням та покладанням обов`язків, передбачених статтею 76 Кримінального кодексу України.

При цьому суд бере до уваги, що застосування інституту призначення покарання з випробуванням, підґрунтям якого є тяжкість та ступінь суспільної небезпеки інкримінованого кримінального правопорушення, не узгоджуються із усталеною правовою позицією, відповідно до якої врахування тих чинників, які охоплюються об`єктивною стороною кримінального правопорушення, для посилення кримінальної відповідальності поза зв`язком із іншими конкретними обставинами справи й даними про особу винного, не ґрунтується на принципі індивідуалізації, що передбачає диференційований підхід як обов`язкову умову справедливості кримінальної відповідальності.

Вирішуючи питання щодо визначення міри покарання неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд бере до уваги, що відповідно до частин 1 та 2 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно з пунктом 10 Зауважень загального порядку № 10 (2007) Комітету ООН з прав дитини «Права дітей у системі юстиції щодо дітей» прикладом якнайкращого забезпечення інтересів дитини є практика, коли традиційні цілі кримінального правосуддя, такі як покарання, поступаються місцем реабілітаційним та відновним цілям правосуддя у справах дітей- правопорушників.

У пункті 23.2 Рекомендацій СМ/Rec (2008) 11 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Про європейські правила стосовно неповнолітніх правопорушників, щодо яких застосовуються санкції або заходи», зокрема наголошується, що перевагу слід надавати таким санкціям та заходам, які можуть мати виховний вплив, а також сприяти відшкодуванню збитків, завданих правопорушенням, яке вчинила неповнолітня особа.

Аналогічні за змістом роз`яснення містяться у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», де зазначено, що при призначенні покарання неповнолітнім суди повинні суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання такого засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація.

Так, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, суд виходить з класифікації кримінальних правопорушень, передбаченої статтею 12 Кримінального кодексу України та санкції частини 4 статті 185 Кримінального кодексу України, а також особливостей та обставин його вчинення, й приходить до висновку, що обвинуваченим вчинене кримінальне правопорушення, яке кримінальним законом вважається тяжким злочином.

Вивчаючи особу обвинуваченого шляхом з`ясування стану його здоров`я, поведінки до вчинення кримінального правопорушення, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 у селі Старовірівка, Нововодолазького району Харківської області, у 2024 році закінчив Старовірівський ліцей Старовірівської сільської ради Красноградського району Харківської області, зі слів навчається у Закладі професійної (професійно-технічної) освіти «Харківський професійний коледж». З характеристики на ОСОБА_5 , наданої директором Старовірівського ліцею Старовірівської сільської ради Красноградського району Харківської ОСОБА_44 та класним керівником ОСОБА_41 встановлено, що ОСОБА_5 навчався у Старовірівському ліцеї з 2015 по 2024 навчальний рік. Учбовий матеріал засвоїв на початковому та середньому рівні, навчався не в повну міру своїх сил, потребував контролю за навчанням. Відносини з однокласниками мали вибірковий характер. Стриманий, замкнутий. До виконання громадських доручень не ставився сумлінно та відповідально, ініціативи та активності не проявляв, не брав участі у житті класу та ліцею. Опікун (бабуся) регулярно відвідувала батьківські збори, постійно була на зв`язку з класним керівником, цікавилась навчанням хлопця. Реакція на виховний вплив адекватна.

ОСОБА_5 має задовільний стан здоров`я, до осіб з інвалідністю не відноситься, на обліку у лікаря-психіатра та під наркологічним динспансерно-динамічним наглядом не перебуває, що свідчить про його осудність. Має зареєстроване та фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкає разом із дідусем - ОСОБА_42 , бабусею - ОСОБА_9 , яка є його опікуном, та дядьком - ОСОБА_43 ; за місцем мешкання характеризується задовільно.

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов сім`ї, що опинились в складних житлових обставинах ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , складеного старшим інспектором ювенальної поліції майором поліції ОСОБА_62, встановлено, що сім`я займає загальну площу 40 м.кв., будинок складається з двох кімнат, санітарний стан не задовільний, в будинку відсутні зручності. Відносини в сім`ї не задовільні, піклувальник ОСОБА_9 неналежно виконує обов`язки опікуна.

До кримінальної відповідальності ОСОБА_5 притягується вперше, що вбачається із довідки Головного управління Національної поліції України в Харківській області та даних МВС України № 96-25072024/63083.

З досудової доповіді, складеної 11 жовтня 2024 року провідним інспектором Красноградського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_40 відносно ОСОБА_5 , встановлено, що батьки останнього розлучені та позбавленні батьківських прав, хлопець з 2009 року проживає разом із бабусею - ОСОБА_9 , яка є його опікуном, та дідусем. Сім`я не перебуває під соціальним супроводом та не отримує соціальні послуги. ОСОБА_5 та його бабуся заперечують факт споживання останнім алкогольних напоїв або вжиття наркотичних засобів. Зі слів обвинуваченого, він має мотивацію до зміни способу життя та позитивних змін у житті, для цього планує закінчити навчання та офіційно працевлаштуватися за професією. З опису бесіди ОСОБА_5 встановлено, що він вчиняв протиправні дії не подумавши про наслідки, свою вину визнає. Орган пробації вважає, що ризик ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення - середній, а отже виправлення ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, виконання рекомендованих заходів, спрямованих на сприяння у набутті навичок самоконтролю та самодисципліни, а також на підвищення мотивації до позитивних змін у житті. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладання на правопорушника додаткового обов`язків, передбачених частиною 3 статті 76 Кримінального кодексу України: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Відповідно до наявних матеріалів кримінального провадження убачається, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до тяжкого злочину, у віці 17 років.

Згідно з положеннями статті 22 Кримінального кодексу України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося шістнадцять років.

Обставинами, що в силу пункту 1 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України, пом`якшують покарання ОСОБА_5 суд визнає повне визнання вини та щире каяття, що проявилось у правдивій розповіді суду про всі обставини вчиненого кримінального правопорушення, розкриття всіх відомих обставин вчинених діянь та висловлення жалю з приводу вчиненого.

При цьому, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).

Обвинувачений під час судового розгляду справи постійно висловлював щирий жаль з приводу учинених ним дій та осуд своєї поведінки.

Ще однією обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_5 у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України є вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.

При цьому, неповнолітній вік особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, згідно з наведеною нормою права, є обставиною, яка пом`якшує покарання та обов`язково має враховуватись при призначенні покарання - незалежно від того, чи досяг обвинувачений на час розгляду справи повноліття.

Обставин, що у відповідності частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України, обтяжують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено та у обвинувальному акті не наведено, а суд у відповідності до частини 1 статті 337 Кримінального процесуального кодексу України розглядає кримінальне провадження лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_5 на даний час та на момент вчинення кримінального правопорушення є неповнолітнім, але досяг шістнадцятирічного віку, тобто, призначаючи покарання останньому, суд зобов`язаний керуватися положеннями, визначеними у розділі XV Загальної частини Кримінального кодексу України.

Приписами статті 98 Кримінального кодексу України визначено, що до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань: штраф, громадські роботи, виправні роботи, пробаційний нагляд, позбавлення волі на певний строк. До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

При цьому як вказав Верховний Суд України у абзаці 2 пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», перелік видів покарань, визначений у статті 98 Кримінального кодексу України, є вичерпним. Інші основні та додаткові покарання до неповнолітніх не застосовуються, навіть якщо на час розгляду справи судом вони досягли повноліття. Визначаючи розмір покарання таким особам, суд має виходити з відповідних положень статтей 99 - 102 Кримінального кодексу України.

Так, санкція частини 4 статті 185 Кримінального кодексу України передбачають основне покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, може бути призначене на строк від шести місяців до десяти років, крім випадків, передбачених пунктом 5 частини третьої цієї статті. Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах. Покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому: за тяжкий злочин - на строк не більше семи років. (стаття 102 Кримінального кодексу України).

Водночас, у статті 103 Кримінального кодексу України визначено, шо при призначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин, передбачених у статтях 65 - 67 цього Кодексу, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього. При призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю кримінальних правопорушень або вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати п`ятнадцяти років.

При призначенні міри покарання ОСОБА_5 , суд виходить з положень частини 2 статті 61 Конституції України, яка визначає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, керується вимогами статтей 50, 65, 103 Кримінального кодексу України, а саме: враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до приписів статті 12 Кримінального кодексу України, відноситься до тяжкого злочину, конкретні обставини його вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності (2), вартість викраденого майна, особу винного, який є неповнолітнім, ріс без належної уваги з боку батьків, виховався бабусею, яка є його опікуном, вперше притягується до кримінальної відповідальності, при цьому не намагався її уникнути, й усвідомив негативні наслідки своєї поведінки, умови проживання обвинуваченого, які є незадовільними, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, висновок органу з питань пробації, відповідно до якого ризик ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, а також позицію прокурора, яка просила призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, проте із застосуванням приписів статтей 75, 76, 104 Кримінального кодексу України щодо звільнення від відбуття покарання із встановленням іспитового строку.

Отже виходячи з вищенаведеного, враховуючи приписи Кримінального кодексу України, приймаючи до уваги, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, враховуючи позицію учасників кримінального провадження, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання в межах, встановлених санкцією частини 4 статті 185 Кримінального кодексу України, з урахуванням положень статті 102 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на певний строк, із застосуванням приписів статтей 75 та 104 Кримінального кодексу України про його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, суд виходить з класифікації кримінальних правопорушень, передбаченої статтею 12 Кримінального кодексу України та санкції частини 4 статті 185 Кримінального кодексу України, а також особливостей та обставин його вчинення, й приходить до висновку, що обвинуваченим вчинене кримінальне правопорушення, яке кримінальним законом вважається тяжким злочином.

Вивчаючи особу обвинуваченого шляхом з`ясування стану його здоров`я, поведінки до вчинення кримінального правопорушення та після його вчинення, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 у селі Старовірівка, Нововодолазького району Харківської області, є учнем Старовірівського ліцею Старовірівської сільської ради Красноградського району Харківської області. Згідно характеристики на ОСОБА_6 , наданої директором Старовірівського ліцею Старовірівської сільської ради Красноградського району Харківської області ОСОБА_44 та класним керівником ОСОБА_45 встановлено, що ОСОБА_6 навчається у Старовірівському ліцеї з 1 класу. Виховується у багатодітній та неповній сім`ї (батько помер). За час навчання в школі проявив себе як недисциплінований учень. Навчальний матеріал засвоює на початковому та середньому рівні, на уроках неуважний, часто відволікається. Домашні завдання виконує, на заняттях завжди є підручники та зошити. Потребує постійного контролю за навчанням та поведінкою, може порушувати правила поведінки. На зауваження вчителя реагує адекватно. Має добру пам`ять, швидко запам`ятовує учбовий матеріал, вміє чудово переказувати прочитане. Постійно жвавий, активний у сфері життя класу, але потребує контролю за перебігом діяльності та її результатами. Чутливий до заохочення та позитивної поведінки, авторитетом серед однокласників не користується. Мати цікавиться навчанням хлопця.

Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції України в Харківській області та даним МВС України № 59-25072024/63083 від 25 липня 2024 року встановлено, що у інформаційно-аналітичній системі «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» відомості про ОСОБА_6 відсутні.

ОСОБА_6 має задовільний стан здоров`я, до осіб з інвалідністю не відноситься, на обліку у лікаря-психіатра та під наркологічним динспансерно-динамічним наглядом не перебуває, що свідчить про його осудність. Має зареєстроване та фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , де мешкає разом із матір`ю - ОСОБА_10 , бабусею - ОСОБА_46 та трьома сестрами: ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 . Відповідно до повідомлення голови Старовірівської сільської ради Красноградського району Харківської області ОСОБА_50 № 2198/02-33 від 25 липня 2024 року, скарг до Старовірівської сільської ради від мешканців щодо негативної поведінки ОСОБА_6 не надходило.

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов сім`ї, що опинились в складних житлових обставинах ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_3 , складеного старшим інспектором ювенальної поліції майором поліції ОСОБА_62, встановлено, що сім`я займає загальну площу 37 м.кв., будинок складається з чотирьох кімнат, в будинку наявні зручності, маються меблі, наявні усі умови для мешкання дітей; санітарний стан на середньому рівні, відносини не довірливі, мати веде аморальний спосіб життя.

Відповідно до копії акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , складеного 01 жовтня 2024 року та затвердженого начальником Служби у справах дітей Старовірівської сільської ради Красноградського району Харківської області ОСОБА_51 , за вказаною адресою у житловому будинку, який складається з чотирьох кімнат (три з них житлові), мешкають: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 - мати, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - син, ОСОБА_52 , ІНФОРМАЦІЯ_10 - донька, ОСОБА_53 , ІНФОРМАЦІЯ_11 - донька, ОСОБА_54 , ІНФОРМАЦІЯ_12 - донька, ОСОБА_55 , ІНФОРМАЦІЯ_13 - онук, ОСОБА_56 , ІНФОРМАЦІЯ_14 - бабуся. На момент обстеження в будинку були продукти харчування та приготовлена їжа. Родина утримує невелике підсобне господарство: качки та кури, обробляється земельна ділянка. Крім житлового будинку є надвірні будівлі, літній душ. Дохід родини складає заробітна плата ОСОБА_57 та ОСОБА_58 . У ОСОБА_6 є окреме ліжко, стіл для навчання. Хлопець забезпечений одягом та взуттям відповідно до сезону та віку. Для навчального процесу є мобільний телефон, шкільне приладдя, зошити. Під момент відвідування ОСОБА_6 був підключений до уроку, при спілкуванні не соромився, відповідав на питання членів комісії. Зі слів матері ОСОБА_10 конфлікти в родині відсутні. У результаті відвідування родини комісією було встановлено, що матір`ю ОСОБА_10 створені задовільні умови.

З досудової доповіді, складеної 11 жовтня 2024 року фахівцем Красноградського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_59 відносно ОСОБА_6 , встановлено, що хлопець мешкає разом із матір`ю - ОСОБА_10 та сестрами, батько - ОСОБА_60 помер. У 2021 році ОСОБА_6 перебував на обліку Служби у справах дітей, як дитина, яка перебуває в складних життєвих обставинах; до адміністративної відповідальності не притягувався. Зі слів обвинуваченого, він має мотивацію до зміни способу життя та позитивних змін у власній поведінці, для цього планує закінчити навчання та здобути професію, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнає у повному обсязі. Орган пробації вважає, що ризик ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення - середній, а отже виправлення ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, виконання рекомендованих заходів, спрямованих на сприяння у набутті навичок самоконтролю та самодисципліни, а також на підвищення мотивації до позитивних змін у житті. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладання на правопорушника додаткового обов`язків, передбачених частиною 3 статті 76 Кримінального кодексу України: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Відповідно до наявних матеріалів кримінального провадження убачається, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до тяжкого злочину, у віці 14 років.

Згідно з положеннями статті 22 Кримінального кодексу України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося шістнадцять років. Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося шістнадцять років. Особи, що вчинили кримінальні правопорушення у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за, зокрема, крадіжку (стаття 185).

Обставинами, що в силу пункту 1 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України, пом`якшують покарання ОСОБА_6 суд визнає щире каяття, яке полягає у визнанні у суді та на досудовому слідстві своєї вини та обставин, регламентованих пунктом 1 частини 2 статті 91 Кримінального процесуального кодексу України, а також висловлення жалю з приводу вчиненого та прийнятті рішення більше не вчиняти злочинних дій.

Обвинувачений під час судового розгляду справи постійно висловлював щирий жаль з приводу учинених ним дій та осуд своєї поведінки.

Ще однією обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_6 у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України є вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.

Обставин, що у відповідності частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України, обтяжують покарання ОСОБА_6 не встановлено та у обвинувальному акті не наведено.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив, що призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину (абзаци 7 та 8 підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .

У Рішенні від 15 червня 2022 року № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України вказав, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди тощо.

Отже, принцип домірності зобов`язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (пункт 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).

Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені частиною 1 статті 368 Кримінального процесуального кодексу України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (постанова Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 161/7253/18).

З матеріалів кримінального провадження встановлено, обвинувачений ОСОБА_6 на даний час та на момент вчинення кримінального правопорушення є неповнолітнім, а отже призначаючи покарання останньому, суд зобов`язаний керуватися положеннями, визначеними у розділі XV Загальної частини Кримінального кодексу України.

Як вже зазначалось, приписами статті 98 Кримінального кодексу України визначено, що до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань: штраф, громадські роботи, виправні роботи, пробаційний нагляд, позбавлення волі на певний строк. До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

При цьому як вказав Верховний Суд України у абзаці 2 пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», перелік видів покарань, визначений у статті 98 Кримінального кодексу України, є вичерпним. Інші основні та додаткові покарання до неповнолітніх не застосовуються, навіть якщо на час розгляду справи судом вони досягли повноліття. Визначаючи розмір покарання таким особам, суд має виходити з відповідних положень статтей 99 - 102 Кримінального кодексу України.

Так, санкція частини 4 статті 185 Кримінального кодексу України передбачає основне покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, може бути призначене на строк від шести місяців до десяти років, крім випадків, передбачених пунктом 5 частини третьої цієї статті. Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах. Покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому: за тяжкий злочин - на строк не більше семи років . (стаття 102 Кримінального кодексу України).

Водночас, у статті 103 Кримінального кодексу України визначено, шо при призначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин, передбачених у статтях 65 - 67 цього Кодексу, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього. При призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю кримінальних правопорушень або вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати п`ятнадцяти років.

При призначенні міри покарання ОСОБА_6 , суд виходить з положень частини 2 статті 61 Конституції України, яка визначає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, керується вимогами статтей 50, 65, 103 Кримінального кодексу України, а саме: враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до приписів статті 12 Кримінального кодексу України, відноситься до тяжкого злочину, конкретні обставини його вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, вартість викраденого майна, особу винного, який є неповнолітнім (на даний час тільки виповнилось 15 років), виховується у неповній родині, вперше притягується до кримінальної відповідальності, при цьому не намагався її уникнути, й усвідомив негативні наслідки своєї поведінки, умови проживання обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, висновок органу з питань пробації, відповідно до якого ризик ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, а також позицію прокурора, яка вважала за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, проте із застосуванням приписів статтей 75, 76, 104 Кримінального кодексу України щодо звільнення від відбуття покарання із встановленням іспитового строку.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, виходячи з приписів статті 50 Кримінального кодексу України, згідно з яких метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, враховуючи позицію учасників кримінального провадження, суд вважає за необхідно призначити ОСОБА_6 покарання в межах, встановлених санкцією частини 4 статті 185 Кримінального кодексу України, з урахуванням положень статті 102 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на певний строк, із застосуванням приписів статтей 75 та 104 Кримінального кодексу України про його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

На переконання суду, призначена міра покарання наддасть можливість неповнолітньому обвинуваченому сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчиненні ним протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивною мірою.

Також слід врахувати з цього приводу позицію, викладену Верховним Судом у своїй постанові від 17 квітня 2018 року у № 298/95/16-к (провадження № 51-2501км18), де зауважено, що у частині 2 статті 65 Кримінального кодексу України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обов`язок доведення того, що менш суворий від покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

Дані покарання, що призначаються обвинуваченим, на переконання суду, відповідатимуть його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Такі покарання, на думку суду перебувають у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєних кримінальних правопорушень і особами винних, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Питання доцільності обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до положень статтей 22 та 26 Кримінального процесуального кодексу України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.

Питання щодо арешту майна, накладеного на стадії досудового розслідування, суд вирішує у відповідності до статті 174 Кримінального процесуального кодексу України.

Долю речових доказів по справі слід вирішити в порядку, визначеному частиною 9 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Частина 1 статті 126 Кримінального процесуального кодексу України покладає на суд обов`язки вирішити питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалі суду.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 118 Кримінального процесуального кодексу України до процесуальних витрат відносяться витрати, пов`язані із залученням експертів, які в силу приписів частини 1 та 2 статті 122 цього ж кодифікованого процесуального закону України несе сторона кримінального провадження, яка залучила експерта. При цьому у разі залучення експертів спеціалізованих державних установ стороною обвинувачення, це здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Частина 2 статті 124 Кримінального процесуального кодексу України зобов`язує суд у разі ухвалення обвинувального вироку стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Оскільки в рамках даного кримінального провадження було проведено експертне дослідження експертом ОСОБА_61 , яка не є фахівцем державної спеціалізованої експертної установи, й стороною обвинувачення не доведено факту витрат держави на її роботу, підстав для стягнення на даний час з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 витрат на залучення експерта при проведенні судово-товарознавчої експертизи (висновок експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи № 3967/24 від 14 серпня 2024 року, складений експертом ОСОБА_61 ) в сумі 360 гривень 00 копійок, не має.

У даній справі Акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Харківської філії під час досудового розслідування звернулось з цивільним позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в якому просило стягнути з останніх в солідарну порядку матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 21177 гривень 20 копійок, по 7059 гривень 00 копійок з кожного.

В обґрунтування позовних вимог потерпіла особа/цивільний позивач зазначила, що матеріальна шкода, завдана кримінальним правопорушенням, вчиненим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , складає 21177 гривень 20 копійок, що підтверджується довідкою про вартість викраденого (пошкодженого) майна № 45/57/01 від 05 липня 2024 року. Кабелі, що були предметом вчинення крадіжки, були вилучені з працюючої лінії зв`язку, отже для відновлення зв`язку на відповідній ділянці, а саме за адресами: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_4 , Акціонерне товариство «Укртелеком» вимущено було закупляти нові кабелі, оскільки залишки кабелю - проводи вже не можливо вставити в лінію зв`язку за технолічними вимогами. Тому вартість викраденого кабелю, заявлена цивільним позивачем, не відповідає розміру збитків, встановлених експертом за результатами експертизи саме вирізаних відрізків кабелю, який вже є металобрухтом і його особливості, наприклад, розмір амортизації вже не має значення.

Цивільними відповідачами - обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відзиву на позовну заяву Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Харківської філії надано не було.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , а також неповнолітні обвинуваченні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у присутності своїх законних представників та захисників, цивільний позов визнали у повному обсязі та не заперечували проти його задоволення, суму пред`явленої майнової шкоди не оспорювали.

Вирішуючи долю цивільного позову Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Харківської філії про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд виходить з наступного.

Так, згідно з положеннями частини 2 статті 127 Кримінального процесуального кодексу України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Приписами частин 1 статті 128 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (частина 5 статті 128 Кримінального процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, при вирішенні цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників і характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також визначити порядок її відшкодування.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, у тому числі у кримінальному провадженні, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

При цьому частиною 1 статті 77 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Відповідно до обставин даного кримінального провадження, які судом визнанні доведеними, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також ОСОБА_4 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжку), у тому числі за попередньою змовою групою осіб. Предметом кримінального правопорушення були кабелі ТПП 50х2х0,4, довжиною 100 м, ТПП 10х2х0,4, довжиною 45 м., ТПП 30х2х0,4, довжиною 50 м. та ТПП 10х2х0,4, довжиною 50 м.

Згідно довідки про вартість викраденого майна № 45-57/01 від 05 липня 2024 року, наданою Харківською філією Акціонерного товариства «Укртелеком», ринкова вартість товарно-матеріальних цінностей, крадіжка яких була виявлена 04 липня 2024 року під час обстеження повітряних ліній зв`язку Акціонерного товариства «Укртелеком», складає: кабелю ТПП 50х2х0,4, довжиною 100 м - 15097 гривень 00 копійок, кабелю ТПП 10х2х0,4, довжиною 45 м - 1474 гривні 20 копійок, кабелю ТПП 30х2х0,4, довжиною 50 м - 2968 гривень 00 копійок, кабелю ТПП 10х2х0,4, довжиною 50 м - 1638 гривень 00 копійок.

Саме на вказані суми Акціонерне товариство «Укртелеком» вимушене було закупити нові кабелі, замість зіпсованих обвинуваченими, для відновлення зв`язку.

У ході судового розгляду учасники судового провадження вказаний факт не оспорювали та у останніх не виникло сумніву в достовірності даних, указаних в довідці Акціонерного товариства «Укртелеком», а також локальному кошторисі з розрахунком завданої матеріальної шкоди. Крім того, клопотань про виключення цього документу із числа доказів у відповідності до приписів статті 358 Кримінального процесуального кодексу України, або призначення відповідної експертизи не заявлялось. Навпаки обвинувачені визнали пред`явлений цивільний позов у повному обсязі, тому з останніх слід стягнути матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, а цивільний позов Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Харківської філії задовольнити частково. Суд не погоджується з доводами цивільного позивача в частині того, що з обвинувачених підлягає стягненню сума по 7059 гривень 00 копійок з кожного.

Так, із встановлених у судовому засіданні обставин, крадіжку кабелю ТПП 50х2х0,4, довжиною 100 м, вартістю 15097 гривень 00 копійок та кабелю ТПП 10х2х0,4, довжиною 45 м, вартістю 1474 гривні 20 копійок вчинили неповнолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а отже вказана сума підлягає стягненню у солідарному порядку саме з цих обвинувачених. Крадіжку кабелю ТПП 30х2х0,4, довжиною 50 м, вартістю 2968 гривень 00 копійок та кабелю ТПП 10х2х0,4, довжиною 50 м, вартістю 1638 гривень 00 копійок вчинили ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , а тому вказана сума підлягаю стягненню у солідарному порядку з трьох обвинувачених.

При цьому суд бере до уваги, що приписами статті 1179 Цивільного кодексу України визначено, неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов`язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Обов`язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

З наведеного слід дійти висновку, що майнова відповідальність батьків (усиновлювачів) або піклувальників неповнолітньої особи має субсидіарний (додатковий) характер, який полягає в тому, що основна вимога про відшкодування завданої шкоди пред`являється до неповнолітнього, при цьому додаткова вимога може бути пред`явлена до батьків (усиновлювачів) або піклувальників лише у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди в частці, якої не вистачає або у повному обсязі.

Враховуючи, що в судовому засіданні не доведено та не встановлено наявність зареєстрованого майна у неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , достатнього для самостійного відшкодування завданої ними шкоди, а також відсутність у останніх самостійних постійних доходів, зважаючи на доведеність вини обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне стягнути завдану матеріальну шкоду саме з законних представників неповнолітніх обвинувачених - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Також суд бере до уваги, правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 08 листопада 2018 року у справі № 1кп/95/2014 (провадження № 51-1472км78) про те, що у разі вчинення неповнолітньою особою суспільно небезпечного діяння вина батьків (усиновлювачів) та піклувальників неповнолітніх полягає у неналежному здійсненні виховання та нагляду за дітьми.

На підставі викладеного, враховуючи положення частини 2 статті 61 Конституції України, керуючись статтями 12, 26, 28, 32, 33, 50, 63, 65 - 67, 69, статтями 75, 76, 98, 102, 103, 104, частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, а також статтями 84, 91, 100, пунктом 3 частини 1 статті 118, частинами 1 та 2 статті 122, частино 2 статті 124, частиною 1 статті 126, статтями 127 - 129, 131 - 132, 174, 177, 178, частиною 3 статті 349, статтями 368 - 371, 373 - 376, 392, 393, 395, 484 - 491, 496, 532 - 535 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Відповідно до частини 1 статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання у виді позбавлення волі із встановленням іспитового строку на 1 (один) рік та покладенням на нього обов`язків, передбачених частиною 1 та пунктами 2 та 4 частини 3 статті 76 Кримінального кодексу України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком суду законної сили не обирати.

Початок перебігу іспитового строку ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, і призначити йому покарання, з урахуванням положень статті 102 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Відповідно до частини 1 статті 75 та статті 104 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від відбування основного покарання у виді позбавлення волі із встановленням іспитового строку на 1 (один) рік та покладенням на нього обов`язків, передбачених частиною 1 та пунктами 2 та 4 частини 3 статті 76 Кримінального кодексу України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком суду законної сили не обирати.

Початок перебігу іспитового строку ОСОБА_5 обчислювати з моменту проголошення вироку.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, і призначити йому покарання, з урахуванням положень статті 102 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Відповідно до частини 1 статті 75 та статті 104 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від відбування основного покарання у виді позбавлення волі із встановленням іспитового строку на 1 (один) рік та покладенням на нього обов`язків, передбачених частиною 1 та пунктами 2 та 4 частини 3 статті 76 Кримінального кодексу України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком суду законної сили не обирати.

Початок перебігу іспитового строку ОСОБА_6 обчислювати з моменту проголошення вироку.

Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Красноградського районного суду Харківської області ОСОБА_32 , постановленої 29 липня 2024 року у справі з єдиним унікальним № 626/2657/24 (провадження № 1-кс/626/1195/2024) на майно, яке було вилучено 25 липня 2024 року в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_6 , а саме жмут мідного дроту (кабелю), вагою 4,5 кг, який передано на зберігання до камери схову речових доказів Красноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області із забороною вчинення дій, направлених на передачу, користування та/або розпорядження вилученим майном, скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 липня 2024 року під № 12024221090000686:

частину ізоляційних стрічок, місцем зберігання яких відповідно до постанови слідчого від 25 липня 2024 року визначено камеру схову речових доказів Красноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, розташовану за адресою: Харківська область, Красноградський район, місто Красноград, вулиця Лермонотова, будинок № 84 - знищити;

жмут мідного дроту, вагою 4,5 кг., місцем зберігання якого відповідно до постанови слідчого від 25 липня 2024 року визначено камеру схову речових доказів Красноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, розташовану за адресою: Харківська область, Красноградський район, місто Красноград, вулиця Лермонотова, будинок № 84 - повернути потерпілій особі: Акціонерному товариству «Укртелеком» в особі Харківської філії.

Цивільний позов Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Харківської філії до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Харківської філії, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України НОМЕР_2 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням суму у розмірі 1535 (одна тисяча п`ятсот тридцять п`ять) гривень 33 копійки.

Стягнути із законного представника неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , реєстраційний номер облікової картки платника податків в матеріалах справи відсутній, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Харківської філії, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України НОМЕР_2 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням суму у розмірі 9820 (дев`ять тисяч вісімсот двадцять) гривень 93 копійки.

Стягнути із законного представника неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків в матеріалах справи відсутній, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , на користь Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Харківської філії, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 25614660 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням суму у розмірі 9820 (дев`ять тисяч вісімсот двадцять) гривень 93 копійки.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим, захисникам неповнолітніх обвинувачених, їх законним представникам та прокурору.

Копію цього судового рішення не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні при його проголошенні.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок може бути подана апеляційна скарга з підстав, передбачених статтею 394 Кримінального процесуального кодексу України, до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_1

СудНововодолазький районний суд Харківської області
Дата ухвалення рішення20.11.2024
Оприлюднено25.11.2024
Номер документу123176659
СудочинствоКримінальне
КатегоріяЗлочини проти власності Крадіжка

Судовий реєстр по справі —631/1466/24

Вирок від 20.11.2024

Кримінальне

Нововодолазький районний суд Харківської області

Трояновська Т. М.

Ухвала від 25.09.2024

Кримінальне

Нововодолазький районний суд Харківської області

Трояновська Т. М.

Ухвала від 16.09.2024

Кримінальне

Нововодолазький районний суд Харківської області

Трояновська Т. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні