Рішення

від 13.11.2024 по справі 620/9438/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2024 року Чернігів Справа № 620/9438/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Васил`євій А.М.,

за участю прокурора Юзвак Л.Б., представника відповідача Лєпєєвої Т.О., представника третьої особи Гончар В.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом в.о. керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави до Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Козелецький геріатричний пансіонат про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

В.о. керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Козелецький геріатричний пансіонат, в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області щодо невжиття заходів з приводу набуття права власності на безхазяйне майно, а саме споруду площею 123,0 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Козелецьку селищну раду Чернігівського району Чернігівської області вчинити дії, спрямовані на набуття права власності на безхазяйне майно шляхом звернення із заявою про взяття на облік до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та розміщення оголошення про взяття безхазяйного нерухомого майна на облік у друкованих засобах масової інформації, а саме - споруди площею 123,0 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог в.о. керівника Козелецької окружної прокуратури посилається на те, що право власності на об`єкт нерухомого майна - споруду площею 123,0 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 , за будь-якими органами державної влади чи місцевого самоврядування, не зареєстровано. Відсутність інформації щодо зареєстрованих речових прав, власника чи балансоутримувача нерухомого майна - споруди площею 123,0 кв.м., фактично свідчить про те, що це нерухоме майно є безхазяйним, а тому саме відповідач має відповідні повноваження щодо звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік та розміщення оголошення про взяття безхазяйного нерухомого майна на облік у друкованих засобах масової інформації. Стверджує, що бездіяльність Козелецької селищної ради може призвести до негативних наслідків, з урахуванням наявності реальних ризиків руйнації та знищення споруди, яке може відбуватися через тривалу відсутність власників, відповідальних за їх належне утримання і збереження.

Відповідачем подано відзив, в якому заначив, що оформлення права власності має здійснювати постійний користувач земельної ділянки, у даному випадку це Чернігівська обласна рада, яка є власником комплексу будівель, які знаходіться на земельній ділянці Козелецького геріатричного пансіонату.

У відповіді на відзив в.о. керівника Козелецької окружної прокуратури додатково звернув увагу на викладені в позові обставини.

Третьою особою подано до суду пояснення в яких стверджує, що пансіонат є об`єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області. Від імені територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області повноваження власника здійснює Чернігівська обласна рада. Пансіонат відповідно до делегованих власником повноважень перебуває в управлінні Чернігівської обласної державної адміністрації та підпорядковується Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 06.08.2024 розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

Вислухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.03.2007 серії ЯЯЯ № 094170 власником комплексу, будівель за адресою: АДРЕСА_1 є територіальні громади сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради та перебуває в оперативному управлінні Козелецького геріатричного пансіонату (т.1, а.с. 43).

Як слідує з копії державного акту на право постійного користування землею серії І-ЧН № 000183, Козелецькому геріатричному пансіонату надано у постійне користування для виробничих цілей 85,565 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування (т.1, а.с. 45-46).

Відповідно до копії акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту, протирадіаційного укриття № 92928, складеного 26.08.2024, стан готовності захисної споруди - протирадіаційного укриття № 92928 оцінюється як не готове до використання за призначенням, та за пропозиціями щодо подальшого використання протирадіаційного укриття № 92928 - підлягає виключенню з фонду захисних споруд (т.1, а.с. 228-232).

Згідно плату земельної ділянки Козелецького геріатричного пансіонату на території земельної ділянки, яка перебуває у останнього на праві постійного користування, значиться споруда площею 123,0 кв.м., яка не перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради та в оперативному управлінні Козелецького геріатричного пансіонату (т.1, а.с. 129).

В.о. керівника Козелецької окружної прокуратури, вважаючи, що відповідач зобов`язаний вчинити відповідні дії щодо набуття права власності на безхазяйне майно, що розташоване на території територіальної громади, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно частини третьої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Суд також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» від 27.05.2003 № 1604 (2003) щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи наведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У відповідності до абзаців першого-другого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З аналізу вказаної статті слідує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу. Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Враховуючи те, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У частині третій цієї статті визначено, що представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (частина перша статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Таким чином, селищна рада і виконавчий комітет є різними органами місцевого самоврядування. Кожний з цих органів має свою компетенцію та свої повноваження.

Як вбачається з пункту 1.3. Порядку виявлення, взяття на облік, збереження і використання безхазяйної речі (нерухомого майна) та відмерлої спадщини та території Козелецької селищної ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Козелецької селищної ради від 16.08.2019 № 721-53/VIII (т.1, а.с. 95-99) координація та контроль за підготовкою матеріалів щодо набуття Козелецькою селищною радою права власності на безхазяйні речі (майно) та відмерлу спадщину покладається на виконавчий комітет Козелецької селищної ради.

За встановленими обставинами, в.о. керівника Козелецької окружної прокуратури не звертався до виконавчого комітету Козелецької селищної ради, у відповідності до статті 23 Закону України «Про прокуратуру», з метою отримання інформації щодо не вжиття заходів з приводу набуття права власності на безхазяйне майно, а саме споруди площею 123,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 31.03.2021 у справі № 9901/347/20, від 01.07.2021 у справі № 9901/116/20, від 01.09.2022 у справі № 990/46/22, від 08.09.2022 у справі № 9901/276/19 неодноразово зазначала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Суд зауважує, що при розгляді цієї справи по суті спору суд не уповноважений надавати оцінку роботі виконавчого комітету Козелецької селищної ради до повноважень, якого належить координація та контроль за підготовкою матеріалів щодо набуття права власності на безхазяйні речі (майно).

Також в.о. керівника Козелецької окружної прокуратури не звертався до відповідача до подання позовної заяви до суду з метою отримання інформації щодо не вжиття заходів з приводу набуття права власності на безхазяйне майно, а саме споруди площею 123,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Наданий в підготовчому засіданні лист від 23.08.2024 № 50-77-3573ВИХ-24 судом не приймається до уваги, оскільки адресований відповідачу вже після подання позовної заяви до суду (т.1, а.с. 195 зворот - 197).

Додатково суд звертає увагу, що звернення та запити в.о. керівника Козелецької окружної прокуратури стосуються безхазяйного майна, а саме: захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 92928, розташованої по вул. Братів Гжицьких, 1, с. Часнівці Чернігівського району Чернігівської області, яке не є предметом спору у даній справі, внаслідок подання заяви про зміну предмета позову.

Отже, прокурор, подаючи позов, не обґрунтував та довів бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах.

Приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що у задоволенні позову в.о. керівника Козелецької окружної прокуратури необхідно відмовити повністю.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенню позову в.о. керівника Козелецької окружної прокуратури (вул. Євгена Лоскота, буд. 1, смт. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область, 17000, код ЄДРОПУ 02910114) в інтересах держави до Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (вул. Соборності, 27, с-ще Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область, 17000, код ЄДРПОУ 04412419), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Козелецький геріатричний пансіонат (вул. Братів Гжицьких, 1, с. Часнівці, Чернігівський район, Чернігівська область, 17005, код ЄДРПОУ 03189953) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.11.2024.

Суддя Василь НЕПОЧАТИХ