Постанова

від 06.06.2024 по справі 369/13032/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №369/13032/22 Головуючий у І інстанції - Янченко А.В.

апеляційне провадження №22-ц/824/1615/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача: Гуля В.В.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-страхування» про стягнення страхового відшкодування,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТДВ «СК «Віді-Страхування», в якому просила стягнути з ТДВ «СК «Віді-Страхування»на користь ОСОБА_1 105 896,85 грн, з яких: 84 966,25 грн (страхове відшкодування), 10 699,01 грн (інфляційні втрати), 268,87 грн (0,5% річних), 1 962,72 грн (пеня), 3 000 грн (витрати на експертизу), 5 000 грн (компенсація моральної шкоди).

В обґрунтування позову зазначала, що між ОСОБА_1 та ТДВ «СК «Віді-Страхування»укладено страховий поліс добровільного страхування наземного транспорту №CLAU-21253 від 10 квітня 2021 року, за яким було застраховано транспортний засіб Mazda СХ-30, р.н. НОМЕР_1 .

Вказувала, що у період 24 лютого 2022 року по 07 квітня 2022 року застрахований транспортний засіб був припаркований за адресою: м. Київ, вул. Володимира Сосюри, 6 та отримав пошкодження: вибите водійське ліве скло, вибите заднє ліве глухе скло, зламана кришка бака, пробитий бензобак в двох місцях, зламаний задній склоочищувач, дрібна царапина на лівій пасажирській дверці та в місці бензобаку.

07 квітня 2022 року ОСОБА_2 - чоловік позивачки виявив пошкодження застрахованого транспортного засобу, у зв`язку з чим діяв відповідно до умов договору страхування, однак ТДВ «СК «Віді-Страхування»листом №15/04/8/30067-22 від 19 квітня 2022 року необґрунтовано та незаконно відмовило у виплаті страхового відшкодування.

Зауважувала, що ні позивачці, ні ОСОБА_2 достеменно невідомо момент настання даного страхового випадку із застрахованим транспортним засобом у період з 24 лютого 2022 року по 07 квітня 2022 року, тому виконати умову договору п. 8.1.1 договору страхування щодо повідомлення протягом години після настання події в даному випадку фізично неможливо.

У свою чергу, ОСОБА_2 діяв у відповідності до умов п.п. 8.1.1 п. 8.1 Договору і намагався повідомити поліцію, однак на протязі години з моменту виявлення пошкоджень додзвонитися до поліції та ТДВ «СК «Віді-Страхування»виявилося фізично неможливим, оскільки, як пізніше стало відомо позивачці та ОСОБА_2 , органи поліції працювали в особливому режимі, а їхні телефонні лінії були перенавантаженні, що підтверджено органами МВС України і є загальновідомим фактом, що масово висвітлювався як в засобах масової інформації, так і на офіційних сторінках соціальних мереж і телеграм каналів МВС України.

Вказувала, що представник страховика перетелефонував ОСОБА_2 лише на наступний день 08 квітня 2022 року в момент, коли останній вже їхав до страховика, а отже страховиком було позбавлено ОСОБА_2 останньої можливості повідомити працівників поліції 07 квітня 2022 року і викликати їх на місце події за допомогою страховика в той час коли автомобіль знаходився на місці події.

08 квітня 2022 року ОСОБА_2 за допомогою представника страховика заповнив бланк заяви про настання страхового випадку за формою, наданою страховиком. Працівник страховика, який допомагав заповнювати заяву про настання страхового випадку СТ-004457/01/01 від 08 квітня 2022 року, сказав у графі «Яка подія відбулась?» підкреслити «Протиправні дії третіх осіб (ПДТО)» і, оскільки договір страхування містить спеціальну опцію «Без довідки з НПУ» (перша сторінка договору), тому звернення в поліцію не обов`язкове та вказав обрати опцію «Без довідки НПУ», обвівши слово «ТАК», відносно опції без довідки по скляних деталей сказав обвести слово «НІ», а в графі «Чи було повідомлено компетентні органи?» обвести слово «НІ».

Уважала, що у відмові у виплаті страхового відшкодування №15/04/8/30067-22 від 19 квітня 2022 року ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» необґрунтовано зазначає, що позивачка у заяві про настання страхового випадку №СТ-004457/01/01 від 08 квітня 2022 року зазначила, що не зверталася до органів Національної поліції України, оскільки позивачка не подавала заяву про настання страхового випадку, її подавав ОСОБА_2 і при цьому він просто обвів слово «НІ» в графі «Чи було повідомлено компетентні органи?». Однак, це не означає, що ОСОБА_2 не звертався до органів Національної поліції України або не здійснював дій щодо звернення.

Посилалася, що ОСОБА_2 було дотримано порядок дій, визначений розділом 8 Договору страхування та було здійснено телефонні дзвінки в поліцію, страховику, які останнім не були прийняті, і здійснено дії щодо запобігання та зменшення збитків, внаслідок настання страхового випадку та рятування і збереження застрахованого ТЗ.

Просила враховувати, що договір страхування не містить обов`язку щодо повідомлення і виклику компетентних органів України протягом однієї години з моменту коли страхувальнику стало відомо про настання події.

На виконання умов п.п. 8.3.7 п. 8.3. Договору (щодо необхідності надання витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань та документи з органів МВС), позивачкою, разом із заявою від 16 вересня 2022 року було надано страховику лист Дніпровського УП ГУ НП в місті Києві від 29 серпня 2022 року №6615/125/50/03-2022, в якому зазначено, що відомості за зверненням стосовно пошкодження застрахованого ТЗ не вносилися до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Після надання позивачкою разом із заявою-претензією від 15 червня 2022 року страховику довідки з слідчого відділу Дніпровського УП ГУ НП в місті Києві, страховик у листі вих. №15/04/8/1/0766-22 від 05 липня2022 року вже не вказує про необхідність надання документів компетентних органів, проте зазначає, що до ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» не надано документів які, б підтвердили, що 07 квітня 2022 року позивачка дійсно намагалася додзвонитися до поліції або той факт, що лінія 102 чи інші резервні номери поліції не працювали та не здійснювали прийом дзвінків від громадян.

Зазначала, що разом із заявою-претензією від 15 червня 2022 року до ТДВ «СК «Віді-Страхування» було надано довідку з слідчого відділу Дніпровського УП ГУ НП в місті Києві, протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, та протокол допиту потерпілого. Отже, органи поліції було повідомлено про дану подію.

У відповідь на адвокатський запит Національна поліція України в листі №43аз/25/10-2022 від 21 листопада 2022 року зазначила: «В умовах воєнного стану, через значне навантаження на скорочений телефонний номер 102 та періодичні проблеми із зв`язком, з метою забезпечення безперервного та безперебійного прийняття повідомлень про правопорушення або події, встановлення альтернативного виду отримання повідомлень про правопорушення або події у головних управліннях Національної поліції в областях та м. Києві створено резервні канали зв`язку з поліцією. Номери телефонів цих ліній підрозділи комунікації ГУ НП оприлюднили на веб-сайтах ГУ НП.

На основі даних ГУ НП працівниками Управління комунікації Національної поліції України підготовлено узагальнене повідомлення під назвою «Інформація щодо додаткових телефонів поліції у всіх регіонах держави (оновлено станом на 06 квітня 2022 року)» яке було розміщене на офіційному порталі Національної поліції України 06 квітня 2022 року о 09:50 (https://www.npu.gov.ua/news/informatsiya-shchodo-dodatkovikh-telefoniv-politsii-u-vsikh-regionakh-derzhavi-onovleno-stanom-na-0604).»

Отже, альтернативні види отримання повідомлень про правопорушення і події в ГУ НП у м. Києві були створені через періодичні (тобто такі що повторюються) проблеми зі зв`язком і через перевантаження лінії 102. Наявність періодичних проблем із зв`язком означає, що періодично лінія 102 не працювала або не приймала дзвінки, і до того ж було велике навантаження на лінію, що унеможливлювало факт додзвону до органів поліції. І така відповідь Національної поліції України (як зазначено в листі № 43аз/25/10-2022 від 21 листопада 2022 року) ґрунтується на основі даних, зокрема, і ГУНП у м. Києві.

Позивач уважала, що позиція ТДВ «СК «Віді-Страхування» про не підтвердження факту проблем із зв`язком на лінії 102 спростована.

Вказувала, що оскільки страховик не вказав яких документів, відповідно до умов договору страхування, не вистачає ТДВ «СК «Віді-Страхування» для встановлення факту настання страхового випадку і прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, даний факт свідчить, що зі сторони позивача виконані усі обов`язки щодо надання документів, передбачених договором страхування.

Щодо обґрунтування підстав нарахування інфляційних втрат, 3% річних, пені та компенсації моральної шкоди позивач посилалася на п. 11.3 договору страхування, згідно якого Страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання за цим Договором, на вимогу Страхувальника зобов`язаний сплатити 0,5 (нуль цілих п`ять десятих) проценти річних від суми несплаченого в строк страхового відшкодування, а також на п. 11.2 Договору, яким передбачено, що страхування Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування шляхом сплати Страхувальнику неустойки (штрафу, пені) в розмірі 0,01% від суми несплаченого в строк відшкодування за кожен день прострочення.

Позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 мотивує порушенням відповідачем Договору страхування, у зв`язку з необґрунтованою і неправомірною відмовою у виплаті страхового відшкодування, невиплатою страхового відшкодування в строки, передбачені Договором страхування, що призвело до порушення її прав і душевних хвилювань та вимагало додаткових зусиль і часу для організації життя, вплинуло на особисті, сімейні стосунки і впливає донині.

Враховуючи зазначене, розмір моральної шкоди позивач оцінила у 5 000 грн, що відповідає співмірності з сумою боргу відповідача по договору страхування та витратами, які виникли у позивачки у правовідносинах з відповідачем.

Відповідно до висновку №175/06-22 від 17 травня 2022 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Mazda СХ-30, р.н. НОМЕР_1 , складає 84 966,25 грн, коефіцієнт фізичного зносу дорівнює 0.

Посилаючись на те, що відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування датована 19 квітня 2022 року, зазначала, що ТДВ «СК «Віді-Страхування» зобов`язаний сплатити на користь позивача також інфляційні втрати у сумі 10 699,01 грн у порядку статті 625 ЦК України за період з 20 квітня 2022 року по 07 грудня 2022 року.

Крім цього, для визначення розміру матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок страхового випадку - протиправні дії третіх осіб, позивачем замовлено експертизу, за проведення якої позивачка сплатила 3 000 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 15 червня 2022 року.

На підставі викладеного, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 квітня 2023 року - позов задоволено.

Стягнуто з ТДВ «СК «Віді-Страхування» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 84 966,25 грн, інфляційні втрати у розмірі 10 699,01 грн, 0,5 % річних у розмірі 268,87 грн, пеню у розмірі 1 962,72 грн, витрати на експертизу у розмірі 3 000 грн, компенсацію моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

Стягнуто з ТДВ «СК «Віді-Страхування» в дохід держави суму судового збору у розмірі 3 489,97 грн.

Не погоджуючись з указаним рішенням, відповідач ТДВ «СК «Віді-Страхування» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У мотивування скарги зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовано ставки судового збору та відповідно невірно визначено суму судового збору з огляду на те, що суд стягнув у дохід держави судовий збір у розмірі 3 489,97 грн, у той час як у дохід держави мала бути стягнута сума судового збору у розмірі 2 001,37 грн ((100 896,33 грн (майнові вимоги) * 1% = 1 008,97 грн) + 992,40 грн (немайнова вимога у розмірі 5 000 грн)).

Вказує, що позивач, скориставшись своїм правом захисту прав споживачів фінансових послуг, надіслав скаргу до Національного банку України, порушивши питання відмови у виплаті страхового відшкодування ТДВ «СК «Віді-Страхування», як неналежного виконання зобов`язань за договором страхування №CLAU-21253 від 10 квітня 2021 року щодо настання події 24 лютого 2022 року - 07 квітня 2022 року, за участю застрахованого транспортного засобу Mazda СХ-30, р.н. НОМЕР_1 , за результатами розгляду якої Національним банком України не виявлено ознак порушення страховиком законодавства у сфері фінансових послуг. А отже відмова у виплаті є цілком законною та не порушує прав позивача.

Посилається на те, що відповідно до умов договору страхування із самого факту настання страхового випадку виникає обов`язок повідомлення компетентних органів та документального оформлення компетентними органами факту настання страхового випадку, що чітко розумів як страхувальник, так і ОСОБА_2 , оскільки таке документальне оформлення компетентними органами вимагається з метою з`ясування причин, обставин та наслідків настання події, а у даному випадку неповідомлення та відсутність документального підтвердження обмежила права страховика щодо з`ясування обставин справи.

Зауважує, що відповідачем неодноразово зазначалось, що доказів того, що ОСОБА_2 саме намагався повідомити поліцію та ТДВ «СК «Віді-Страхування» відсутні, а отже суд у рішенні посилається на докази, які не існують.

Уважає, що судом першої інстанції не було взято до уваги докази, надані ТДВ «СК «Віді-Страхування», а саме лист вих. №964/125/12/01-2022 від 07 жовтня 2022 року від ГУ НП в м. Києві, яким повідомлено, що спецлінія «102» Головного управління станом на 07 квітня 2022 року працювала у штатному режимі, збоїв у її роботі не виявлено, а також заяву про настання страхового випадку від 08 квітня 2022 року вх. №СТ-004457/01/01, якою ОСОБА_2 , зокрема, повідомив, що страхову компанію по телефону не повідомляв, до компетентних органів у зв`язку з даною подією не звертався, а також заявив про намір використати опцію «Без довідки НПУ».

Звертає увагу, що лише 09 червня 2022 року, тобто лише через 2 місяці та 2 дні ОСОБА_2 звернувся до компетентних органів з приводу пошкодження застрахованого транспортного засобу, тобто вже після отримання відмови у виплаті страхового відшкодування, що порушує умови договору страхування та права страховика, при цьому не надавши жодних поважних причин пропуску строку у період 2 місяці та 2 дні.

Також зазначає, що інфляційні втрати, 0,5% річних та пеню потрібно було нараховувати з 06 липня 2022 року, коли страховик отримав документи про нібито усунення обставин щодо виконання п.п. 8.1.1. п. 8.1. договору страхування та перегляду рішення.

16 жовтня 2023 року наадресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача ОСОБА_1 - Голяра І.С. , в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, уважаючи рішення законним та обґрунтованим; судові витрати покласти на відповідача.

Зокрема зазначає, що помилка у розрахунку судового збору не є першопричиною скасовувати повністю законне та обґрунтоване рішення, адже стосовно суті спору суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи і прийняв правильне рішення.

Пеню, інфляційні втрати та 3% річних правильно нараховані з 20 квітня 2022 року, тобто з наступного дня після відмови у виплаті страхового відшкодування 19 квітня 2022 року №15/04/8/30067-22, тобто з наступного дня після порушення відповідачем грошового зобов`язання і права позивача на отримання страхового відшкодування.

Уважає, що в даному випадку страховик застосовує надмірний формалізм і вимагає здійснення обов`язків лише від страхувальника (і страхувальник виконав обов`язки, про які вказує страховик), але зі своєї сторони страховик нічого не зробив для прийняття обґрунтованого рішення.

30 жовтня 2023 року від ТДВ «СК «Віді-Страхування» надійшли додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги з урахуванням змісту відзиву на апеляційну скаргу, в яких відповідач, серед іншого, зазначає, що маніпуляції позивача щодо відсутності обов`язку виклику компетентних органів та інших дій, що повинні були бути виконані після настання події, що має ознаки страхового випадку, створені лише з метою приховування порушення умов договору страхування саме позивачем, що чітко вбачається з наявних документів у матеріалах справи.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд апеляційної скарги проводиться у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що протиправні дії третіх осіб, які призвели до пошкодження майна позивача, і є тим страховим випадком «протиправні дії третіх осіб», з настанням якого у ТДВ «СК «Віді-Страхування» на підставі статті 979 ЦК України, статті 16 Закону України «Про страхування» та умов Договору настає обов`язок з виплати страхового відшкодування.

Відповідно до висновку №175/06-22 від 17 травня 2022 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Mazda СХ-30, р.н. НОМЕР_1 , складає 84 966,25 грн, коефіцієнт фізичного зносу дорівнює 0.

Також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 10 699,01 грн інфляційних витрат, 268,81 грн 0,5 % річних та 1 962,72 грн пені за період з 20 квітня 2022 року по 07 грудня 2022 року.

Оскільки діями ТДВ «СК «Віді-Страхування» позивачу спричинені моральні страждання, які пов`язані з пошкодженням належного їй майна, суд першої інстанції, керуючись встановленими законом принципами виваженості та розумності, стягнув з відповідача ТДВ «СК «Віді-Страхування» на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 5 000 гривень.

За проведення експертизи позивач сплатила 3 000 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 15 червня 2022 року, які підлягають стягненню з відповідача.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Судом установлено, що між ОСОБА_1 та ТДВ «СК «Віді-Страхування» укладено страховий поліс добровільного страхування наземного транспорту №CLAU-21253 від 10 квітня 2021 року, за яким було застраховано транспортний засіб Mazda СХ-30, р.н. НОМЕР_1 .

У період з 24 лютого 2022 року по 07 квітня 2022 року застрахований транспортний засіб був припаркований за адресою: м. Київ, вул. Володимира Сосюри, 6 та отримав пошкодження: вибите водійське ліве скло, вибите заднє ліве глухе скло, зламана кришка бака, пробитий бензобак в двох місцях, зламаний задній склоочищувач, дрібна царапина на лівій пасажирській дверці та в місці бензобаку.

07 квітня 2022 року ОСОБА_2 - чоловік позивача виявив пошкодження застрахованого транспортного засобу.

08 квітня 2022 року ОСОБА_2 заповнив бланк заяви про настання страхового випадку за формою, наданою страховиком.

ТДВ «СК «Віді-Страхування» листом №15/04/8/30067-22 від 19 квітня 2022 року відмовило у виплаті страхового відшкодування.

У відмові №15/04/8/30067-22 від 19 квітня 2022 року ТДВ «СК «Віді-Страхування» зазначено: «Крім того, згідно п. 8.3.7 Договору страхування для отримання страхового відшкодування страхувальник зобов`язаний надати страховику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань та документи з органів МВС (оригінал чи належним чином завірена копія), що містять в собі інформацію про пошкодження, отримані ТЗ внаслідок настання цього страхового випадку.

У порушення умов п.п.8.1.1 та 8.3.7 Договору страхування Вами не було повідомлено компетентні органи та представники останніх не викликалися на місце події, не надано до ТДВ «СК «Віді-Страхування» документів компетентних органів, щоб підтверджували факт, час, причини та обставини настання заявленої ОСОБА_4 події та перелік пошкоджень, отриманих Застрахованим ТЗ, що свідчить про недотримання вимог розділу 8 Договору страхування та про невиконання обов`язку встановленого п. 7.2.5 Договору страхування».

У зв`язку з тим, що у відмові №15/04/8/30067-22 від 19 квітня 2022 року ТДВ «СК «Віді-Страхування» вказано, що позивачкою не виконано п.п. 8.1.1 та 8.3.7 Договору страхування щодо надання документів, позивач надала разом із заявою-претензією від 15 червня 2022 року до ТДВ «СК «Віді-Страхування» довідку із слідчого відділу Дніпровського УП ГУ НП в місті Києві, згідно якої відомості щодо вчинення кримінального правопорушення буде внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та протокол допиту потерпілого.

У листі вих. №15/04/8/1/0766-22 від 05 липня 2022 року ТДВ «СК «Віді-Страхування» вказує про ненадання документів, які б підтверджували, що 07 квітня 2022 року намагалися додзвонитися до поліції або той факт, що лінія 102 чи інші резервні номери поліції не працювали та не здійснювали прийом дзвінків від громадян.

16 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до ТДВ «СК «Віді-Страхування» із заявою про перегляд рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, до якого долучила, серед іншого, копію листа Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві від 29 серпня 2022 року №6615/125/50/03-2022, а також витяги з веб-сайтів та соціальних мереж щодо перевантаження лінії 102.

Листом ТДВ «СК «Віді-Страхування» вих. №15/04/8/1/1174-22 від 13 жовтня 2022 року повідомлено ОСОБА_1 про те, що за результатами перегляду справи відносно події щодо пошкодження застрахованого транспортного засобу, про яке стало відомо 07 квітня 2022 року за заявою від 16 вересня 2022 року, рішення страховика про відмову у виплаті страхового відшкодування залишається незмінним.

В указаному листі ТДВ «СК «Віді-Страхування» зазначено, що повідомлена у заяві від 16 вересня 2022 року інформація стосовно того, що телефонні лінії поліції 07 вересня 2022 року були перевантажені не була підтверджена об`єктивними даними ГУ НП в м. Києві, а надані витяги з веб-сайтів та соціальних мереж щодо перевантаження спецлінії «102» на 9 аркушах датовані іншими датами, ніж 07 квітня 2022 року, та не містять інформації про те, що саме в цей день 07 квітня 2022 року існували об`єктивні обставини (перевантаженість, збої, перебої тощо), які б унеможливлювали звернення до компетентних органів.

Разом із заявою від 16 вересня 2022 року надано до ТДВ «СК «Віді-Страхування» лист Дніпровського управління поліції ГУ НП у м. Києві вих. №6615/125/50/03-2022 від 29 серпня 2022 року, що також не містить у собі інформацію щодо перебоїв в роботі спецлінії «102», а лише ще раз підтверджує, що компетентні органи про пошкодження застрахованого транспортного засобу внаслідок заявленої події були повідомлені лише 09 червня 2022 року, тобто з пропущенням строків, визначених п. 8.1.1. розділу 8 Умов страхування.

Відповідно до пп. 8.1.1 п.8.1 Договору страхування у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страхувальник (Водій ТЗ) зобов`язаний негайно, але не пізніше однієї години після настання події, що має ознаки страхового випадку, повідомити про її настання відповідні компетентні ограни України (органи МВС, НПУ, ДСНС тощо) та викликати на місце події їхніх представників для забезпечення документального підтвердження страхового випадку, а також одержати від них документи, що підтверджують факт, час, причини, обставини і наслідки настання події.

Згідно п.п. 9.1.1 п. 9.1 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 01 листопада 2007 року, зареєстрованими Держфінпослуг України 15 листопада 2007 року за номером 0672254 (зі змінами та доповненнями) (далі - Правила страхування), відповідно до яких укладений Договір страхування, при настанні страхового випадку Страхувальник зобов`язаний, якщо це передбачено Договором страхування негайно, але не пізніше однієї години після настання випадку, що має ознаки страхового, повідомити і викликати на місце події (або доручити це представнику страховика) представників компетентних офіційних органів МВС, МНС, відомчих аварійних служб, пожежної охорони або інших (відповідно до характеру події), дочекатися і отримати від них документи (довідку, протокол), які підтверджують факт настання, час і обставини події. До приїзду зазначених представників не змінювати картину події, за винятком дії по рятуванню людей, тварин, майна чи запобіганню надзвичайним ситуаціям. У разі неприбуття зазначених представників на місце події звернутись до територіального відділення органу, в який сповіщалось про подію, для отримання довідки , що підтверджує факт і час звернення.

Відповідно до п.п. 9.1.2 п. 9.1 Правил страхування з моменту, коли про настання події, що має ознаки страхового випадку, стало відомо страхувальнику (особі, яка допущена до керування, уповноваженій особі) будь-яким чином (тел., факс, електронна пошта) повідомити страховика протягом 24 годин (у разі настання події за кордоном - протягом 48 годин).

Разом з тим, зважаючи на те, що згідно з умовами п.п. 9.1.1 та п.п.9.1.2 п. 9.1 Правил страхування, момент настання події, що має ознаки страхового випадку, і момент коли страхувальнику стало відомо про настання події, що має ознаки страхового випадку (тобто момент виявлення пошкоджень), це різні моменти, які не можна ототожнювати, договір страхування не містить обов`язку щодо повідомлення і виклику компетентних органів України протягом однієї години з моменту коли страхувальнику стало відомо про настання події.

При цьому, відповідно до п. 8.2 договору страхування перевищення зазначених у п.п. 8.1.1 - 8.1.3 договору строків допускається, якщо страхувальник (водій Т3) не мав фізичної можливості своєчасно виконати вимоги зазначених пунктів договору, що має бути ним документально підтверджено.

Згідно листа Національної поліції України №43аз/25/10-2022 від 21 листопада 2022 року «В умовах воєнного стану, через значне навантаження на скорочений телефонний номер 102 та періодичні проблеми із зв`язком, з метою забезпечення безперервного та безперебійного прийняття повідомлень про правопорушення або події, встановлення альтернативного виду отримання повідомлень про правопорушення або події у головних управліннях Національної поліції в областях та м. Києві (далі - ГУНП) створено резервні канали зв`язку з поліцією. Номери телефонів цих ліній підрозділи комунікації ГУНП оприлюднили на веб-сайтах ГУНП.

На основі даних ГУНП працівниками Управління комунікації Національної поліції України підготовлено узагальнене повідомлення під назвою «Інформація щодо додаткових телефонів поліції у всіх регіонах держави (оновлено станом на 06.04.2022 року)» яке було розміщене на офіційному порталі Національної поліції України 06.04.2022 року о 09:50 (https://www.npu.gov.ua/news/informatsiya-shchodo-dodatkovikh-telefoniv-politsii-u-vsikh-regionakh-derzhavi-onovleno-stanom-na-0604)».

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що альтернативні види отримання повідомлень про правопорушення і події в ГУ НП у м. Києві були створені через періодичні (тобто такі що повторюються) проблеми зі зв`язком і через перевантаження лінії «102».

Наявність періодичних проблем із зв`язком свідчить про те, що періодично лінія «102» не працювала або не приймала дзвінки, і до того ж було велике навантаження на лінію, що унеможливлювало факт додзвону до органів поліції. І така відповідь Національної поліції України (як зазначено в листі №43аз/25/10-2022 від 21 листопада 2022 року) ґрунтується на основі даних, зокрема і ГУ НП у м. Києві.

Окрім того, позивач і у зверненнях до страхової компанії, і в суді першої інстанції під час розгляду справи наполягала на тому, що 07 квітня 2022 року ні страховик, ні поліція на телефонні дзвінки ОСОБА_2 не відповіли, у зв`язку з чим органи поліції повідомлено не було через неприйняття звернення ОСОБА_2 (телефонного дзвінка).

Такі доводи сторони позивача не були спростовані ТДВ «СК «Віді-Страхування».

Посилання відповідача на лист ГУ НП в м. Києві вих. №964/125/12/01-2022 від 07 жовтня 2022 року, згідно якого спецлінія «102» Головного управління станом на 07 квітня 2022 року працювала у штатному режимі, збоїв у її роботі не виявлено, не спростовує надану стороною позивача інформацію з листа Національної поліції України №43аз/25/10-2022 від 21 листопада 2022 року.

Також не спростовуються твердження позивача щодо неможливості повідомити правоохоронні органи та страховика про страхову подію змістом заяви про настання страхового випадку від 08 квітня 2022 року вх. №СТ-004457/01/01, в якій ОСОБА_2 , зокрема, вказав, що страхову компанію по телефону не повідомляв, до компетентних органів у зв`язку з даною подією не звертався, а також заявив про намір використати опцію «Без довідки НПУ», оскільки у поданій заяві, заповненій ОСОБА_2 08 квітня 2022 року за допомогою працівника страхової компанії, була наявна опція «Без довідки НПУ» та в графі «Чи було повідомлено компетентні органи?» останній обвів слово «НІ», тобто ОСОБА_2 було лише констатовано факт того, що повідомлення до поліції не відбулось. При цьому будь-яка інформація про те, що ОСОБА_1 або ОСОБА_2 не зверталися до органів Національної поліції України або не здійснював дій щодо звернення вказана заява не містить.

Також матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивачу чи ОСОБА_2 було достеменно відомо про момент настання даного страхового випадку із застрахованим транспортним засобом у період з 24 лютого 2022 року по 07 квітня 2022 року, тому виконати умову договору п. 8.1.1 Договору страхування щодо повідомлення протягом години після настання події в даному випадку фізично неможливо.

З аналізу умов п.п. 8.1.1 п. 8.1. договору страхування метою повідомлення протягом години після настання події компетентні органи є забезпечення документального підтвердження страхового випадку.

Як зазначалося вище, разом із заявою-претензією позивачки від 15 червня 2022 року до ТДВ «СК «Віді-Страхування» було надано довідку зі слідчого відділу Дніпровського УП ГУ НП в місті Києві, протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та протокол допиту потерпілого, чим забезпечено документальне підтвердження страхового випадку.

Однак, як убачається з матеріалів справи, навіть без документального підтвердження страхового випадку, ТДВ «СК «Віді-Страхування» встановило настання страхового випадку і кваліфікувало страховий випадок як «Протиправні дії третіх осіб (ПДТО)», про що вказується у листі про відмову у виплаті страхового відшкодування №15/04/8/30067-22 від 19 квітня 2022 року та у листі вих. №15/04/8/1/0766-22 від 05 липня 2022 року.

Таким чином, виходячи з умов договору страхування, зокрема п. 8.2 договору, згідно якого перевищення зазначених у п.п. 8.1.1-8.1.3 договору строків допускається, якщо страхувальник (водій Т3) не мав фізичної можливості своєчасно виконати вимоги зазначених пунктів договору, що має бути ним документально підтверджено, наявність у заяві (у вигляді бланку ТДВ «СК «Віді-Страхування») про настання страхового випадку опції «Без довідки НПУ», а також беручи до уваги лист Національної поліції України №43аз/25/10-2022 від 21 листопада 2022 року, яким підтверджується фізична неможливість звернутися страхувальником саме 07 квітня 2022 року до органів поліції, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії ТДВ «СК «Віді-Страхування» щодо відмови за нібито невиконання п.п. 8.1.1 п. 8.1 Договору страхування є необґрунтованими.

Також, як убачається зі змісту договору страхування, жодною умовою цього договору не встановлено строк для надання документів з органів МВС для виконання страхувальником п. 8.3.7 Договору щодо подання документів компетентних органів.

Окрім того, суд звертає увагу на ту обставину, що Президентом України Указом №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні запроваджено воєнний стан з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який наразі продовжено.

Отже, страховик застосовує надмірний формалізм і вимагає здійснення обов`язків лише від страхувальника, але зі своєї сторони страховик не вчинив жодних дій для прийняття обґрунтованого рішення.

Згідно з вимогами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, і не може перевищувати розміру реальних збитків (втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права). Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

У відповідності до статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до частин шістнадцятої, сімнадцятої статті 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

За змістом вимог статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про страхування» підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;

4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) інші випадки, передбачені законом.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30 липня 2020 року у справі №359/3391/18, з урахуванням змісту статті 979 ЦК України та статті 16 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Наприклад, несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку (пункт 5 частини першої статті 989 ЦК України, пункт 5 частини першої статті 991 ЦК України) може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком.

З матеріалів справи вбачається, що страховик визнає подію 07 квітня 2022 року страховим випадком, проте вказує, що позивачем було порушено процедуру звернення.

Разом з тим, як зазначено вище, судом установлено, що ТДВ «СК «Віді-Страхування» не доведено наявності обставин, які підпадають під виключення із страхових випадків і обмеження страхування та причини відмови у виплаті страхового відшкодування, передбачені Законом України «Про страхування» та умовами договору.

Колегія суддів, ураховуючи наведене та дослідивши обставини справи в їх сукупності, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що протиправні дії третіх осіб, які призвели до пошкодження майна позивача, і є тим страховим випадком «протиправні дії третіх осіб», з настанням якого у ТДВ «СК «Віді-Страхування» на підставі статті 979 ЦК України, статті 16 Закону України «Про страхування» та умов Договору настає обов`язок з виплати страхового відшкодування.

Відповідно до висновку №175/06-22 від 17 травня 2022 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Mazda СХ-30, р.н. НОМЕР_1 , складає 84 966,25 грн, коефіцієнт фізичного зносу дорівнює 0.

За умовами спеціальної частини договору страхування, франшиза по страховому ризику ПДТО складає 0 грн.

Згідно п.п. 9.6.1 п. 9.6 «Порядок визначення страхового відшкодування» договору страхування у разі пошкодження ТЗ внаслідок страхових ризиків ДТП, ПДТО, ПОЖЕЖА, СТИХІЙНІ ЛИХА та ВГ1 (крім випадку конструктивної повної загибелі ТЗ) страхове відшкодування (СВ) визначається за формулою:

СВ = 3 - Ф, де

3 - розмір прямого матеріального збитку, який дорівнює вартості відновлювального ремонту ТЗ (з урахуванням або без урахування фізичного зносу згідно з умовами, зазначеними в СЧД, на деталі, вузли та агрегати, що підлягають заміні);

Ф - розмір безумовної франшизи, визначеної в СЧД.

СВ = 84 966,25 грн - 0 грн.

Таким чином, з ТДВ «СК «Віді-Страхування» підлягає стягненню 84 966,25 грн страхового відшкодування.

На спростування розміру страхового відшкодування стороною відповідача жодних доказів не надано.

Згідно частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №758/16044/16-ц (провадження №61-913св17) встановлено, що: «При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України)».

Також страховик несе відповідальність, передбачену статтею 625 ЦК України. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (страховика) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитору (застрахованої особи) від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (застрахованій особі) (постанова Верховного Суду від 17 травня 2022 року у справі №569/6553/20).

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі №905/600/18.

Згідно п. 11.3 договору страхування Страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання за цим Договором, на вимогу Страхувальника зобов`язаний сплатити 0,5 (нуль цілих п`ять десятих) проценти річних від суми несплаченого в строк страхового відшкодування.

Відповідно до п. 11.2 Договору страхування Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування шляхом сплати Страхувальнику неустойки (штрафу, пені) в розмірі 0,01% від суми несплаченого в строк відшкодування за кожен день прострочення.

Зважаючи на викладені норми законодавства та умови договору страхування, суд першої інстанції визнав обґрунтованим розрахунок позивача та дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 10 699,01 грн інфляційних витрат, 268,81 гривень 0,5 % річних та 1 962,72 грн пені за період з 20 квітня 2022 року по 07 грудня 2022 року.

Посилання апелянта на те, що інфляційні втрати, 0,5% річних та пеню потрібно було нараховувати з 06 липня 2022 року, коли страховик отримав документи про нібито усунення обставин щодо виконання п.п. 8.1.1. п. 8.1. договору страхування та перегляду рішення, є безпідставними з огляду на те, що права позивача були порушені відмовою ТДВ «СК «Віді-страхування» у виплаті страхового відшкодування від 19 квітня 2022 року і це рішення в подальшому не змінилось.

Також не заслуговують на увагу суду доводи апелянта щодо звернення позивача зі скаргою до Національного банку України, за результатами розгляду якої Національним банком України не виявлено ознак порушення страховиком законодавства у сфері фінансових послуг, оскільки висновок Національного банку України щодо розгляду вказаної скарги для суду при вирішення спору про стягнення страхового відшкодування носить лише інформаційний характер та не має жодного преюдиційного значення, наявність або відсутність підстав для стягнення страхового відшкодування встановлюється виключно судом на підставі наявних матеріалів справи. При цьому, згідно листа Національного банку України №14-0004/89300 від 26 грудня 2022 року за наслідком розгляду інформації та документів страхової справи не виявлено ознак порушення страховиком законодавства у сфері фінансових послуг. Будь-які дані щодо обставини встановлення страхового випадку та наявності підстав для виплати страхового відшкодування у вказаному листі відсутні.

Щодо вимог позову про відшкодування моральної шкоди.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до пункту 5 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідні обставини встановлюються судом на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як указано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Оскільки діями ТДВ «СК «Віді-страхування» позивачу спричинені моральні страждання, які пов`язані з пошкодженням належного їй майна, суд першої інстанції, керуючись встановленими законом принципами виваженості та розумності, обґрунтовано стягнув з відповідача ТДВ «СК «Віді-страхування» на користь позивача 5 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Крім цього, для визначення розміру матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок страхового випадку - протиправні дії третіх осіб, позивачем замовлено експертизу, за проведення якої позивачем сплачено 3 000 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 15 червня 2022 року.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції невірно застосовано ставки судового збору та відповідно невірно визначено суму судового збору, проте відповідачем наведено помилковий розрахунок судового збору з огляду на наступне.

Відповідач в апеляційній інстанції вказує, що у дохід держави мала бути стягнута сума судового збору у розмірі 2 001,37 грн ((100 896,33 грн (майнові вимоги) * 1% = 1 008,97 грн) + 992,40 грн (немайнова вимога у розмірі 5 000 грн)), однак такий розрахунок проведено не у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір» та ЦПК України.

Як убачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 визначено ціну позову у розмірі 105 896,85 грн, з яких: 84 966,25 грн (страхове відшкодування), 10 699,01 грн (інфляційні втрати), 268,87 грн (0,5% річних), 1 962,72 грн (пеня), 3 000 грн (витрати на експертизу), 5 000 грн (компенсація моральної шкоди).

Моральна шкода є втратою немайнового характеру, натомість відшкодування моральної шкоди відбувається в майновій (грішми, іншим майном) або немайновій формах (публікація спростування недостовірної інформації, публікація рішення суду у засобах масової інформації, інші форми відновлення морального стану особи).

Отже, за змістом частини третьої статті 23 ЦК України позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, якщо вона визначена у грошовому або іншому майновому вимірі, правовим наслідком відшкодування якої є грошове або інше майнове стягнення на користь позивача (стягнення грошових коштів, витребування майна, визнання права на майно тощо).

Вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а, отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру (постанова Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №761/11472/15-ц; ухвала Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №213/4130/19).

Таким чином, позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення страхового відшкодування, інфляційних втрат, 0,5% річних, пені та моральної шкоди, заявила вимоги майнового характеру на загальну суму 105 896,85 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 квітня 2023 року - позов задоволено.

Стягнуто з ТДВ «СК «Віді-Страхування» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 84 966,25 грн, інфляційні втрати у розмірі 10 699,01 грн, 0,5 % річних у розмірі 268,87 грн, пеню у розмірі 1 962,72 грн, витрати на експертизу у розмірі 3 000 грн, компенсацію моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

Стягнуто з ТДВ «СК «Віді-Страхування» в дохід держави суму судового збору у розмірі 3 489,97 грн.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про судовий збір».

За змістом пункту 2 частини п`ятої статті 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною шостою вказаної статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Таким спеціальним законом є Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір».

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення тощо.

У статті 4 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до абзацу другого пункту 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо в позовній заяві об`єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, пов`язаних між собою, то, враховуючи, що об`єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог. При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

Зважаючи на вимоги частини першої статті 141 ЦПК України, якою передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а також на те, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, при цьому ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, з ТДВ «СК «Віді-Страхування» в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 058,97 грн (105 896,85 грн (ціна позову) * 1%), у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в частині розподілу судового збору підлягає скасування з ухваленням в цій частині нового рішення.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19).

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України).

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (Правовий висновок Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2022 року у справі №915/294/21).

У відзиві на апеляційну скаргу представником позивача Голяром І.С. заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи в Київському апеляційному суді, у розмірі 30 000 грн.

23 жовтня 2023 року до апеляційного суду надійшла заява про вирішення питань розподілу судових витрат від представника позивача ОСОБА_1 - Голяра І.С. , в якій останній просить стягнути з ТДВ «СК «Віді-Страхування» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28 000 грн.

На підтвердження розміру понесених витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у матеріалах справи містяться копії наступних документів: Договори про надання професійної правничої (правової) допомоги від 17 серпня 2022 року; Протокол погодження договірної ціни №1 від 17 серпня 2022 року; Акт наданих послуг від 20 жовтня 2023 року; Рахунок на оплату від 20 жовтня 2023 року на суму 28 000 грн.

За змістом пункту 4.1 Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 17 серпня 2022 року оплата гонорару виконавця за надані послуги за цим договором проводиться в порядку, визначеному в Протоколах погодження договірної ціни, які після їх підписання сторонами є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно пунктів 2.1-2.3 Протоколу погодження договірної ціни №1 від 17 серпня 2022 року обчислення вартості правничої допомоги поза судовим засіданням здійснюється з розрахунку вартості години роботи у розмірі 2 500 грн.

Вартість участі в судовому засіданні або прибуття адвоката на призначене судове засідання (в тому числі попереднє) у розмірі 2 500 грн, незалежно від тривалості такого засідання та незалежно від того чи відбулося таке засідання.

Оплата правничої допомоги здійснюється замовником протягом 30 календарних днів з дати набрання рішенням суду законної сили по суті справи, якщо інше не визначено в Актах наданих послуг до цього Договору.

Відповідно до Акту наданих послуг від 20 жовтня 2023 року ОСОБА_1 отримала наступну правову допомогу:

- ознайомлення з матеріалами справи №369/13032/22в Київському апеляційному суді 11 жовтня 2023 року - 1 година (вартість 2 500 грн);

- детальний правовий аналіз і вивчення апеляційної скарги ТДВ «СК «Віді-Страхування» - 1 година (вартість 2 500 грн);

- складання та подання відзиву на апеляційну скаргу ТДВ «СК «Віді-Страхування» - 6 год. (вартість 15 000 грн);

- складання та оформлення заяви в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо надання доказів судових витрат. які відповідач поніс або має понести - 0,2 години (вартість 500 грн);

- складання заяви про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу ТДВ «СК «Віді-Страхування» - 1 година (вартість 2 500 грн);

- складання і надсилання заяви про вирішення питань розподілу судових витрат - 2 години (вартість 5 000 грн).

Від відповідача 31 жовтня 2023 року надійшла заява по зменшення судових витрат на оплату правничої допомоги, в якій ТДВ «СК «Віді-Страхування» посилається на те, що час, витрачений адвокатом позивача на ознайомлення з матеріалами справи, правовий аналіз, складання та подання відзиву на апеляційну скаргу та оформлення інших заяв є значно завищеним, зважаючи на рівень складності справи, кількість та складність документів, що містяться у справі; ставка представника позивача за годину роботи у розмірі 2 500 грн (28 000 грн) занадто завищена.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, ціну позову, доводи заяви про зменшення судових витрат, зважаючи на необґрунтованість затраченого адвокатом часу на надання правничої допомоги з огляду на те, що адвокат Голяр І.С. представляв інтереси позивача ОСОБА_1 і в суді першої інстанції, а отже був ознайомлений зі всіма матеріалами справи, окрім документів, поданих до суду апеляційної інстанції, позиція сторін вже була сформованою, жодних нових обґрунтувань та доводів ані відповідачем в апеляційній скарзі, ані позивачем у відзиві на апеляційну скаргу наведено не було, складення заяви про поновлення строку на подання відзиву та про вирішення питань розподілу судових витрат не потребує значних зусиль та затрат часу для досвідченого адвоката, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, суд уважає, що заява представника позивача ОСОБА_1 - Голяра І.С. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції підлягає задоволенню частково на суму 15 000 грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, а також ціни позову.

Таким чином, зважаючи на складність справи, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг, враховуючи, що позивачем не доведено співмірності заявлених ним витрат на оплату правничої допомоги адвоката, колегія суддів доходить висновку стягнення з ТДВ «СК «Віді-Страхування» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді у розмірі 15 000 грн.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» - задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 квітня 2023 року в частині стягнення судового збору - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування»(код ЄДРПОУ 35429675, адреса: 08131, Київська область, Бучанський (раніше Києво-Святошинський) район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 56) в дохід держави судовий збір за подання позовної заявиу розмірі 1 058,97 грн.

В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 квітня 2023 року - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування»(код ЄДРПОУ 35429675, адреса: 08131, Київська область, Бучанський (раніше Києво-Святошинський) район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 56) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, у розмірі 15 000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Гуль

Судді Ю.О. Матвієнко

Я.С. Мельник