Постанова

від 20.11.2024 по справі 235/3132/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8243/24 Справа № 235/3132/24 Суддя у 1-й інстанції - Філь О. Є. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.,

суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.

секретар судового засідання Лідовська А.А.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське»,

розглянувши у відкритому судовому засіданн,відповідно доч.2ст.247ЦПК Українибез фіксаціїсудового засіданняза допомогоюзвукозаписувального технічногозасобу,без участіучасників справі, в порядкуспрощеного позовногопровадження, апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сєргєєвої Рути Альгімантівни та представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» адвоката Єгорової Олени Юріївни на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 червня 2024 року, яке ухвалено суддею Філь О.Є. у місті Покровськ Донецької області та повне судове рішення складено 13 червня 2024 року,

В С Т А Н О В И В

В квітні 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сєргєєва Р.А. звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (надалі ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське») про відшкодування моральної шкоди, завданої тяжкою виробничою травмою від нещасного випадку, який відбувся 29.10.2023 року. У зв`язку із обвалом У зв`язку із обвалом вугільно-породного масиву під час виконання ним робіт згідно отриманого наряду на підприємстві Відповідача, він ледь не загинув, та отримав дуже тяжку виробничу травму.

Згідно випискиіз медичноїкарти стаціонарного хворого №4857/1179від 29.10.2023року,№17657(20927)від 30.10.2023року, лікарями позивачу було встановлено діагноз: Відкрита проникаюча черепно-мозкова травма. Забій головного мозку ІІІ ст., вогнищеві забоїобох лобнихчасток.Епідуральна гематомалобної ділянки справа. Субарахноїдальний крововилив.Множинні переломикісток основита склепіння черепа, лицьового черепа. Пневмоцефалія. Перелом кісток лицьового черепа Ле-ФорІІ.Перелом величнихдуг беззміщення.Вушна кровотечасправа,розрив шкірислухового проходу зліва, розрив барабанної перетинки. Отолікворія зліва. Вдавлений переломкісток носу.Параорбітальна гематомалівого ока.Субкон`юктивальний крововилив з обох боків. Забійні рани потиличної ділянки зліва, лобної ділянки зліва з переходом на верхню повіку лівого ока, верхньої губи.

Стан після операції (30.10.2023 року): Біфронтальна краніотомія. Видалення епідуральної гематоми правої лобної ділянки. Пластика передньої черепної ямки ауто тканинами. Краніалізація обох половин лобної пазухи. Повторна хірургічна обробка розчавленої рани лобної ділянки зліва з переходом на верхню повіку.

Після тривалоголікування,07лютого 2024року йому на МСЕК вперше було встановлено 70%втрати працездатності та визнано інвалідом ІІгрупи з подальшим переоглядом 07.02.2025 році. В даній довідці зазначено що він потребує: медикаментозного, санітарно-курортного лікування, оперативного лікування, та обмежений у виборіроботи,бо йому лікарями дозволенолише надомнапраця, яку роботодавець йому не запропонував при звільненні, хоча саме з вини Відповідача (90% - вини підприємства, 10% - його вини, Підстава:Протокол засіданнякомісії зпитань охорони праці ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» від 04.03.2024 року), він в свої 36 років став інвалідом ІІ групи.

Позивач вважає,що самез винита недбалогоставлення Відповідачастосовно своєчасного забезпечення працівниківнеобхідним обладнанням, саме стався з ним нещасний випадокпри виконанніним трудовихобов`язків,від якоговін ледве вижив, та на сьогодні ставу свої36років інвалідомІІ групита втратив70%професійної працездатності і єдине, що зробив роботодавець,цезвільнив застаномздоров`я.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 1000 000,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 червня 2024 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 135 000,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнуто з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судові витрати у розмірі 1350,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сєргєєва Р.А. ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити її розмір до заявленого у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості.

Внаслідок нещасного випадку, який стався з вини та недбалого ставлення відповідача, який своєчасно не забезпечив працівників необхідним обладнанням, позивач отримав виробничу травму, від якої ледве вижив, в 36 років став інвалідом 2 групи та втратив 70% професійної працездатності. Після нещасного випадку позивач почувається тягарем для своєї сімёї, фізично обмежений, психоемоційно нездоровий чоловік, який змушений терпіти постійний головний біль, запаморочення, втрату сну, хиткість при ходьбі, необхідність у супроводі та постійному прийманні ліки, на обличчі позивача назавжди залишилися шрами, що додає йому моральних страждань. Йому приходиться фізично, психологічно і морально пристосовуватись до життя з урахуванням фізичних обмежень, що випливають з наслідків нещасного випадку, який стався з ним під час виконання трудових обов`язків на підприємстві відповідача. У позивача з`явилось відчуття страху, що його здоров`я ніколи не відновиться і йому постійно доведеться докладати додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки порушено його нормальні життєві зв`язки , що в свою чергу викликає в нього негативні емоції

В свою чергу представник відповідача адвокат Єгорова О. Ю. подала також апеляційну скаргу, в якій зазначила, що суд визначив суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 135000 грн. яка є явно завищеною, посилалася при цьому на судову практику про відшкодування моральної шкоди заподіяної профзахворюваннями, а аткож заперечила проти визначення суми стягнення без утримання з неї податків та зборів.

11 листопада 2024 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 20 листопада 2024 року на 12:00 годину за відсутності сторони позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевірившизаконність іобґрунтованість рішеннясуду вмежах заявленихпозовних вимогта доводівапеляційних скарг,колегія суддівдійшла висновку,що апеляційнускаргу позивача слід задовольнити частково, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 ОСОБА_1 з липня2010року полютий 2024року,працював навугледобувному підприємстві Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» гірником по ремонту гірничихвиробок підземно4розряду.З березня2019року прохідником 5 розряду зповним робочимднем ушахті на ПРАТ«ШУ «Покровське». 13.02.2024 року він був звільнений за станом здоров`я, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с. 51-54).

29.10.2023року вінприбув напідприємство відповідачадля виконанняроботи вдругу змінузгідно графікувиходів робітниківдільниці ГКР-2на жовтень2023року. Приблизно о 14-00 годин під час його роботи, а саме в ручну лопатою він прибирав відбиту гірничу масу ближче до лівого боку ніші, з висоти 1,85 м. впав на підошву виробки відшарований вугільно-породний масив на ОСОБА_1 , при цьому збив його з ніг та притиснув його «пачкою» вугілля до підошви виробки (а.с. 5-11).

В результаті вказаного нещасного випадку згідно випискиіз медичноїкарти стаціонарногохворого №4857/1179від 29.10.2023року,№ 17657(20927)від 30.10.2023року,лікарями ОСОБА_1 було встановленодіагноз:Відкрита проникаюча черепно-мозковатравма.Забій головногомозку ІІІст., вогнищеві забоїобох лобних часток. Епідуральна гематома лобної ділянки справа. Субарахноїдальний крововилив. Множинні переломи кісток основи та склепіння черепа, лицьового черепа. Пневмоцефалія. Перелом кісток лицьового черепа Ле-ФорІІ.Перелом величнихдуг без зміщення. Вушна кровотечасправа,розрив шкірислухового проходу зліва, розрив барабанної перетинки. Отолікворія зліва. Вдавлений переломкісток носу.Параорбітальна гематома лівого ока.Субкон`юктивальний крововилив з обох боків. Забійні рани потиличної ділянки зліва, лобної ділянки з ліва з переходом на верхню повіку лівого ока, верхньої губи.

Стан після операції (30.10.2023 року): Біфронтальна краніотомія. Видалення епідуральної гематоми правої лобної ділянки. Пластика передньої черепної ямки ауто тканинами. Краніалізація обох половин лобної пазухи. Повторна хірургічна обробка розчавленої рани лобної ділянки зліва з переходом на верхню повіку.

Даний нещасний випадок буловизнано пов`язанимз виробництвомта складено Акт форми Н-1/П від 03.11.2023 р. «розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася) 29жовтня 2023 року о 15 годині 40 хвилин» (а.с.5-11).

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 AAГ № 774235, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 ,позивачу встановлена ІІ група інвалідності до 01.03.2025 року,дата черговогоперегляду 07.02.2025року, причиною якої є трудове каліцтво (а.с. 15).

Згідно довідкипро результатвизначення ступенявтрати професійноїпридатності у відсотках,потреби унаданні медичноїта соціальноїдопомоги серії12АА4№ 146522, виданої Міжрайонною МСЕК м. Покровська, ступінь втрати професійної працездатності позивача первинно, становить 70% (а.с. 14).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманим ним на виробництві трудовим каліцтвом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, проте не може повністю погодитися із розміром моральної шкоди, визначеним судом.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII "Про охорону праці", КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Оскільки позивачу первинно висновком МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням у 2024 році, тобто встановлено наявність пошкодження здоров`я на виробництві, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, колегія суддів приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008 року та ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практичноможливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зав`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу правопорушення, який є підставою для відшкодуванню моральної шкоди. В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявності моральних страждань працівника. При цьому презюмується обов`язок власника на створення належних, безпечних, здорових умов праці, слідкування за їх дотриманням усіма працівниками та відповідальність за шкоду, завдану особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (постанова Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 225/4242/21).

У п. 9, п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення ч. 3 ст. 34 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» було зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачу встановлено 70 % відсотків втрати професійної працездатності первинно з 07 лютого 2024 року з переоглядом до 01.03.2025 року.

Нещасний випадок на виробництві, який мав місце 29.10.2023 є психотравмуючою для позивача ОСОБА_1 , йому завдано моральної шкоди внаслідок нещасного випадку на виробництві, лікування отриманих від нього травм та реабілітації.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в результаті отриманого каліцтва позивач несе моральні страждання, які полягають в тому, що через трудове каліцтво він змушений докладати додаткові зусилля для утримання себе та своєї родини, одержання повноцінного та своєчасного лікування. Втрата працездатності призвела до порушення звичайного ритму життя, через відсутність можливості реалізації своїх потреб і здібностей у повному обсязі. Він продовжує відчувати дискомфорт, потребує лікування.

Отже суд першої інстанції правильно виходив із того, що факт спричинення позивачу відповідачами моральної шкоди доведено, проте апеляційний суд не погоджується із розміром моральної шкоди, який визначений судом першої інстанції.

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, апеляційний суд, врахувавши глибину та ступінь моральних і фізичних страждань позивача, яких він зазнав та зазнає внаслідок нещасного випадку, встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності у розмірі 70 %, характеру ушкодження здоров`я, а також з урахуванням принципів розумності і справедливості, дійшов висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 500000 грн, і цей розмір є таким, що відповідає глибині і ступеню моральних і фізичних страждань потерпілого.

Інші доводи приведені в апеляційних скаргах зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275000,00 грн.

В цивільній справі №690/217/21 Верховний суд залишив без задоволення касаційну скаргу роботодавця на постанову апеляційного суду, який визначив розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 500000 грн. потерпілому внаслідок нещасного випадку позивачу, який втратив 70 % втрати професійної працездатності.

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користьдержави та збільшує цей розмірі з 2043,90 грн. до 5000,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.

Крім того, з відповідача ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 7500,00 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (5000,00грн. х 150%).

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сєргєєвої Рути Альгімантівни задовольнити частково.

Апеляційну скаргу представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» адвоката Єгорової Олени Юріївни залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 червня 2024 року в частинірозміру моральноїшкоди,стягнутої зПриватного акціонерноготовариства «Шахтоуправління«Покровське» на користь ОСОБА_1 змінити,збільшивши цейрозмір зі 135000,00 (ста тридцяти п`яти тисяч) грн. до 500 000,00 (п`ятисот тисяч) грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб.

РішенняКрасноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 червня 2024 року в частині розміру судових витрат, стягнутих з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави, змінити, збільшивши цей розмірі з 2043,90 грн. до 5000,00 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнутиз Приватногоакціонерного товариства«Шахтоуправління «Покровське» за поданняапеляційноїскаргипозивачем на користь держави судовий збір у розмірі 7500,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 20 листопада 2024 року.

Головуючий:

Судді: