Постанова

від 20.11.2024 по справі 520/9920/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 р. Справа № 520/9920/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2023, головуючий суддя І інстанції: Єгупенко В.В., м. Харків, по справі № 520/9920/23

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області (далі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди на період дії воєнного стану у відповідності до вимог ПКМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року;

- зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду на період дії воєнного стану у відповідності до вимог ПКМУ від 28 лютого 2022 року N 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року;

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення;

- зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправну бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди ОСОБА_1 на період дії воєнного стану у відповідності до вимог ПКМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року.

Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду на період дії воєнного стану у відповідності до вимог ПКМУ від 28 лютого 2022 року N 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року.

Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення.

Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в частині, якою задоволені вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення та про зобов`язання Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористанні календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

В обґрунтуванням вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що відповідач отримавши статус учасника бойових дій, набув право на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати строком на 14 календарних днів на рік. Разом з цим відповідач вважає, що така відпустка надається за календарний рік та має бути використана працівником протягом того ж самого календарного року, у зв`язку з чим стверджує про неможливість зміни такої відпустки на грошову компенсацію у випадку її невикористання. Вказує, що у Законом України «Про відпустки» не передбачено виплату компенсації за невикористання додаткової відпустки учасника бойових дій. Зазначає, що законодавчі підстави для грошової компенсації за невикористані позивачем календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових за 2019 рік відсутні.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення першої інстанції без змін.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 20.02.2015.

В адміністративному позові позивач посилається на те, що у період з 01.08.1991 по 07.09.2018 він проходив військову службу в Національній гвардії України. Під час проходження військової служби приймав безпосередню участь в проведенні антитерористичної операції. В подальшому був звільнений з військової служби і виключений зі списків особового складу військової частини з 07.09.2018. Після звільнення в запас Збройних Сил України позивач в період з 08.09.2018 до 06.09.2019 знаходився на пенсії. Працевлаштування було здійснено тільки 06.09.2019 - до Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області на посаду провідного інспектора відділу координації діяльності сил оперативно-раптової дії, де і продовжив службу. Враховуючи те, що працевлаштування відбулося у 2019 році, позивач посилається на те, що він мав право на додаткову відпустку у 2019 році. Незважаючи на це, керівництвом ТУ ССО у Харківській області додаткову відпустку із збереженням заробітної плати (грошового забезпечення) строком 14 календарних днів до 31.12.2019 ОСОБА_1 надано не було.

Позивач у позові зазначив, що на звернення до керівництва Служби, на нараді Служби судової охорони у Харківській області було доведено про те, що відповідна грошова компенсація за дні невикористаної додаткової відпустки буде виплачена в разі звільнення зі служби.

30.01.2023 наказом начальника ТУ ССО у Харківській області № 21о/с від 19.01.2023 ОСОБА_1 був звільнений зі служби у запас Збройних сил України, однак грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку за 2019 рік позивачу виплачена не була.

14 квітня 2023 року представником позивача була надіслана заява на адресу керівника ТУ ССО з проханням здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019 рiк.

24 квітня 2023 року за вих. № 51.05-393 територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області надало відповідь з відмовою в нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019 рiк.

Вважаючи, що при звільненні відповідач безпідставно не виплатив грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 роки у кількості 14 діб, які передбачені Законом України «Про відпустки» та Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для визнання протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення та зобов?язання Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Положеннями статті 4 Закону України "Про відпустки" передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 Закону України "Про відпустки" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Аналіз приписів статей 4, 16-2 Закону України "Про відпустки" та пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" свідчить, що додаткова відпустка як учаснику бойових дій є іншою додатковою відпусткою, передбаченою законодавством як один з видів щорічної відпустки.

За правилами статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку із реалізацією права позивача на грошову компенсацію за невикористану відпустку як учаснику бойових дій.

Мотивом відмови у виплаті позивачу компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій слугувала думка відповідача про те, що додаткова відпустка, що надається учасникам бойових дій, не належить до категорії щорічних, а отже, на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток (статті 10-12 Закону України "Про відпустки").

Така позиція відповідача є хибною та суперечить статей 4, 16-2 Закону України "Про відпустки" та пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки, на переконання колегії суддів додаткова відпустка як учаснику бойових дій віднесена законодавцем до інших додаткових відпусток, передбачених законодавством як одного з видів щорічної відпустки.

Крім того, колегія також зазначає про хибність такого висновку відповідача і з огляду на приписи пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до якого державою гарантується надання учасникам бойових дій пільг, зокрема, надання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Тобто, зазначені вище норми фактично встановлюють право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.

Положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 28.08.2020 року № 384 (далі за текстом Порядок № 384) визначають критерії виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони.

Як передбачено абзацом 6 пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 384 за невикористану в році звільнення відпустку співробітникам, які звільняються зі служби, виплачується грошова компенсація за всі невикористані ними дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки, відповідно до вимог законодавства про відпустки, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого співробітник має на день звільнення зі служби з урахуванням пункту 30 розділу І цього Порядку. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Отже, законом не виключаються випадки, коли співробітниками Служби судової охорони відпустка не буде використана протягом календарного року.

Тобто, у наступному календарному році, у тому числі і за умови, що він є роком звільнення, співробітник Служби судової охорони має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), які не були використані, що тягне за собою право на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустка є невикористаними в році звільнення та не може бути залишена без розрахунку зі співробітником Служби судової охорони, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Вказані норми в сукупності свідчать про те, що у випадку звільнення учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" та статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

У цьому випадку, колегія суддів зазначає, що положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та інших нормативно-правових актів не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19.01.2021 у справі № 160/10875/19, від 31.05.2021 у справі № 200/13348/19-а, у справі № 360/4127/19 від 07.05.2020.

Твердження апелянта про те, що ст. 24 Закону України «Про відпустки» не встановлено можливості виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій є також помилковим з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналіз вказаної норми свідчить про наявність у особи права на отримання компенсація за всі не використані ним дні саме щорічної відпустки, до якою, як вже зазначалося судом апеляційної інстанції, віднесено додаткову відпустку як учаснику бойових дій.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача права на грошову компенсацію за невикористану відпустку як учаснику бойових дій.

Таким чином, оскільки при проведенні розрахунку при звільненні позивачу не виплачено грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки з вини відповідача, тому для останнього настає відповідальність, передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Підсумовуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі та як наслідок відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами п.2 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 по справі № 520/9920/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) Л.В. Любчич С.П. Жигилій