Постанова

від 19.11.2024 по справі 520/19663/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Котеньов О.Г.

19 листопада 2024 р.Справа № 520/19663/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Лозівського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2024 у справі № 520/19663/24 за позовом ОСОБА_1 до Лозівського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанови, -

В с т а н о в и в:

У липні 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Хоміч А.А. звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача Лозівського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Лозівський ВДВС) при виконанні рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області щодо винесення постанови по ВП № 771246840 про стягнення виконавчого збору за рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області по справі № 629/2904/15-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» та скасувати означену постанову.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідно до ст. 27 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми. Позивач зазначає, що відповідно до матеріалів виконавчого провадження державним виконавцем фактично не було здійснено дій з примусового виконання виконавчого листа № 629/2904/15-ц, виданого 28.10.2015 Лозівським міськрайонний судом Харківської області, оскільки виконавче провадження ВП № 50474298 було припинено за заявою стягувача.

26.06.2024 року позивач дізнався, що з його рахунку у банку на виконання постанови по ВП № 771246840 стягнуто 200 грн.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову, відповідач зазначає, що 07.06.2021 року відкрито виконавче провадження № 65687897 по примусовому виконанню виконавчого листа Лозівського міськрайонного суду Харківської області № 629/2904/15-ц про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості у розмірі 42.695,78 доларів США (по курсу НБУ 1.110.944,20 грн) та пені 19155,80 грн. Одночасно прийнята постанова про стягнення з боржників виконавчого збору в розмірі 10% від суми боргу.

Відповідно до постанови від 08.03.2024 року, на підставі зави стягувача, виконавчий лист повернутий стягувачу. Залишок нестягнутого боргу становить 1.074.549,91 грн.

10.03.2023 року відкрито виконавче провадження № 71246840 щодо стягнення суми залишку нестягнутого виконавчого збору в розмірі 99.223,29 грн.

Відповідач наголошує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2024 року вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 задоволенні частково.

Визнана протиправною і скасована постанова Лозівського ВДВС № 71246840 від 10.03.2023 року про стягнення виконавчого збору при виконанні рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області по справі № 629/2904/15-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсиббанк».

У задоволені вимог ОСОБА_1 в іншій їх частині судом відмовлено.

За рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача стягнуто 1.211,20 грн, у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду вмотивовано тим, що за положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 52/5 (далі Інструкція № 52/5) у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору.

Матеріалами справи встановлено, що стягнення за пред`явленим до примусового виконання виконавчим листом №629/2904/15-ц, виданого 28.10.2015 Лозівським міськрайонним судом Харківської області, в ході здійсненого державним виконавцем виконавчого провадження ВП №50474298 фактично не відбулось, оскільки виконавче провадження припинено за заявою стягувача.

Державний виконавець не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному виконавчому листі, про що свідчить і відсутність результатів виконання (суму, яку фактично стягнуто) у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №65687897 від 08.03.2023, що дає підстави для висновку про відсутність підстав для стягнення виконавчого збору в розмірі 99223, 29 грн спірною постановою ВП №71246840 від 10.03.2023.

Із аналізу норм Закону №1404-VIII у редакції, що діяла до 28 серпня 2019 року, слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення із боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Відтак, приписи ст.27 Закону № 1404-VIII у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормами ст.27 Закону № 1404-VIII у редакції, чинній після 28 серпня 2018 року, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

Внесені Законом № 2475-VIII до ст. 27 Закону № 1404-VIII зміни погіршили становище боржника.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в розмірі, який визначений у оскаржуваній постанові ВП № 71246840 від 10.03.2023 року, а отже, така постанова не відповідає вимогам ст. 27 Закону № 1404-VIII та, як наслідок, критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті ч. 2 ст. 2 КАС України є протиправною та підлягає скасуванню.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд зазначає, що правовідносини оформлені актом індивідуальної дії - постановою ВП № 71246840 від 10.03.2023 року, а тому саме її скасування відновить порушене право позивача, а тому позовні вимоги про визнання протиправними дій державного виконавця поглинаються вимогами про скасування постанови, а тому задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі Лозівськийа ВДВС просить його скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що оскаржувані позивачем дії та рішення державним виконавцем вчинені/прийняті у відповідності до вимог Закону № 1404-VIII.

Суд першої інстанції розглянув позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Хоміч А.А. всупереч вимогам ст. 122 КАС України.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивач ОСОБА_1 адвокат Хоміч А.А. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Аргументи, наведені представником позивача в обґрунтування вимог відзиву на апеляційну скаргу, фактично аналогічні наведеному у позові.

За приписами ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку (ч. 1 ст. 268 КАС України).

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).

Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 317 КАС України слід частково скасувати, з наступних підстав.

Судовим розглядом справи встановлено, що рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16.10.2015 року у справі 629/2904/15-ц задоволені вимоги ПАТ «Укрсиббанк» про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11383140000 від 13.08.2008 року в розмірі 42.695,78 доларів США з конвертацією цієї суми в національну грошову одиницю на день здійснення платежу та пені за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 19.155,80 грн.

28.10.2015 року Лозівським міськрайонний судом Харківської області для примусового виконання судового рішення виданий виконавчий лист № 629/2904/15-ц.

За даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень Міністерства юстиції України (https://asvpweb.minjust.gov.ua):

14.03.2016 року Лозівським ВДВС відкрито виконавче провадження № АСВП: 50474298: боржник ОСОБА_2 , стягувач ПАТ «Укрсиббанк»;

14.03.2016 року Лозівським ВДВС відкрито виконавче провадження № АСВП: 50473833: боржник ОСОБА_2 , стягувач ПАТ «Укрсиббанк»;

14.03.2016 року Лозівським ВДВС відкрито виконавче провадження № АСВП: 50474272: боржник ОСОБА_1 , стягувач ПАТ «Укрсиббанк»;

За повідомленням Лозівського ВДВС від 06.02.2023 року на адресу представника позивача адвоката Хоміча А.А., по виконавчому провадженню № 50474298 на користь стягувача було стягнуто та перераховано 55.550,09 грн (т. 1, а.с. 12).

Як убачається із графи: «Відмітки державного виконавця про виконання рішення або повернення виконавчого листа стягувачу із зазначення причин повернення» означеного вище виконавчого листа, 30.10.2016 року виконавчий документ повертався без подальшого виконання (т. 1, а.с. 8-9).

За даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень Міністерства юстиції України (https://asvpweb.minjust.gov.ua),

- 30.07.2018 року Лозівським ВДВС відкривалися виконавчі провадження, у яких стягувачем є ПАТ «Укрсиббанк»: № АСВП: 56857244, боржник ОСОБА_3 ; № АСВП: 56855531, боржник ОСОБА_1 .

- 07.06.2021 року Лозівським ВДВС відкривто виконавче провадження, у якому стягувачем є ПАТ «Укрсиббанк»: № АСВП: 65687897, боржник ОСОБА_1 ;

- 09.06.2021 року Лозівським ВДВС відкрито виконавче провадження, у якому стягувачем є ПАТ «Укрсиббанк»: № АСВП: 65688682, боржник ОСОБА_3 .

07.06.2021 року державним виконавцем прийнята постанова про стягнення з боржника, позивача ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 110.009,53 грн, № АСВП: 65687897 (т. 1, а.с. 99).

У жовтні 2021 року представником АТ «УКРСИББАНК» до Лозівського ВДВС подана заява про повернення означеного вище виконавчого листа в порядку, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», до якої додана довідка від 28.10.2021 року № 60-4-10/837 про те, що станом на 28.10.2021 року договір про надання споживчого кредиту (кредитний договір № 11383140000 від 13.08.2008 року) припинено у зв`язку з виконанням боржником усіх зобов`язань в повному обсязі належним чином (т. 1, а.с. 6, 7).

Постановою державного виконавця від 08.03.2023 року виконавчий документ виконавчий лист № 629/2904/15-ц, виданий 28.10.2015 року Лозівським міськрайонний судом Харківської області повернутий стягувані з підстав, встановлених ч. 1 ст. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». У постанові зазначено, що залишок нестягнутого боргу на користь стягувача ПАТ «Укрсиббанк» становить 1.074.549,91 грн (т. 1, а.с. 10).

Постановою державного виконавця від 10.03.2023 року відкрито виконавче провадження № АСВП: 71246840 з виконання постанови Лозівського ВДВС № 65687897 від 07.06.2021 року про стягнення з боржника, позивача ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 99.223,29 грн (т. 1, а.с. 101).

Колегія суддів зазначає, що оскаржувану постанову у ВП № 71246840 від 10.03.2023 року, як і постанову у ВП № 65687897 від 07.06.2021 року відповідачем прийнято в період дії Закону № 1404-VІІІ у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» № 2475-VIII, який набрав чинності з 28.08.2018 року (далі Закон № 2475-VIII).

Так, указаним Законом № 2475-VIII у статті 27 Закону № 1404-VІІІ у частині другій слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».

Таким чином, відповідно до статті 27 Закону № 1404-VIII (в редакції Закону №2475-VIII та станом на дату винесення постанови ВП № 65687897 від 07.06.2021 року і оскаржуваної постанови) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Тобто, норми Закону № 1404-VIII (у редакції Закону № 2475-VIII) не встановлюють залежності між прийняттям постанови про стягнення виконавчого збору та обставинами вчинення державним виконавцем дій по здійсненню примусового стягнення з боржника в межах виконавчого провадження, оскільки законодавчо прямо визначається обов`язок державного виконавця прийняти постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Більше того, на це вказує і та обставина, що розмір виконавчого збору законодавчо поставлений у залежність від суми, що підлягає примусовому стягненню, а не від суми, яка є фактично стягнутою в межах виконавчого провадження.

Відповідно до частини п`ятої ст. 27 Закону № 1404-VIII (у редакції Закону № 2475-VIII) виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Виконавчий збір не стягується (частина дев`ята ст. 27 Закону № 1404-VIII (у редакції Закону №2475-VIII)). у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (ч. 9 ст. ст. 27 Закону № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 1 частини першої ст. 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Відповідно до частини третьої ст. 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Як встановлено судом, 08.03.2023 року державним виконавцем на підставі пункту 1 частини першої ст. 37 Закону № 1404-VIII винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа. 10.03.2023 року (з урахуванням положень підпункту 4 пункту 10-2 Розділ XIII Закону № 1404-VIII) відкрито виконавче провадження № АСВП: 71246840 з виконання постанови Лозівського ВДВС № 65687897 від 07.06.2021 року про стягнення з боржника, позивача ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 99.223,29 грн.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог чинного законодавства прийнято наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» від 02.04.2012 року № 512/5 затверджено Інструкцію № 512/5.

За змістом пункту 8 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Відтак, у випадках передбачених чинним законодавством, після повернення виконавчого документа або закриття виконавчого провадження, якщо виконавчий збір не було стягнуто, відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору є обов`язком, а не правом державного виконавця.

Наведений висновок узгоджується із позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 30.06.2021 року у справі № 460/2478/19, у постанові від 24.12.2021 року у справі № 640/4599/21, а також у постанові від 25.05.2023 року у справі № 420/1233/19.

Отже, стягнення виконавчого збору не залежить від здійснення державним виконавцем виконавчих дій в межах відповідного виконавчого провадження. Натомість, навіть за відсутності заходів з примусового виконання після завершення виконавчого провадження на підставі пункту 1 частини першої ст. 37 Закону № 1404-VIII, у державного виконавця наявний обов`язок винести постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10% від суми стягнення за виконавчим документом.

Відтак, висновок суду першої інстанції про те, що виконавчий збір може бути стягнено лише за умов фактичного виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення, та про те, що розмір виконавчого збору має обраховуватися з фактично стягнутої суми, не ґрунтується на положеннях закону.

При цьому, колегія суддів зазначає, що положення ст. 28 Закону України від 21.04.1999 року № 606-XIV (в редакції, що була чинною на час відкриття 14.03.2016 року Лозівським ВДВС виконавчого провадження № АСВП: 50474272) визначали, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 28 Закону № 606-XIV).

За наведеного, колегія суддів констатує, що факт прийняття відповідачем 07.06.2021 року постанови про стягнення з боржника, позивача ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 110.009,53 грн (№ АСВП: 65687897), а у наступному й оскаржуваної постанови - від 10.03.2023 року про відкриття виконавчого провадження № АСВП: 71246840 з виконання постанови Лозівського ВДВС № 65687897 від 07.06.2021 року про стягнення з боржника, позивача ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 99.223,29 грн, становище позивача ОСОБА_1 не погіршує, оскільки воно було фактично однаковим (стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню) як під час первинного відкриття виконавчого провадження - 14.03.2016 року (№ АСВП: 50473833), так і під час винесення 07.06.2021 року постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 110.009,53 грн (№ АСВП: 65687897), а також прийняття оскаржуваної постанови від 10.03.2023 року про відкриття виконавчого провадження № АСВП: 71246840 із виконання постанови Лозівського ВДВС № 65687897 від 07.06.2021 року про стягнення з боржника, позивача ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 99.223,29 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо помилковості висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову.

Оскільки означені вище обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам судом першої інстанції не надана належна правова оцінка, колегія суддів скасовує судове рішення, частково задовольняючи вимоги апеляційної скарги, та приймає нове судове рішення про відмову у задоволені вимог ОСОБА_1 .

Щодо доводів апеляційної скарги про пропущення ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного позову, колегія судів зазначає, що відповідно до частин першої та другої ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду:

1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

За правилами частини першої ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними при вирішенні питання щодо поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин у справі. При цьому доведення поважності причин пропущення строку звернення до суду покладається на особу, яка звертається із апеляційною скаргою та заявою/клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду необхідно виходити з того, що причина пропущення строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Частиною 1 статті 28 Закону № 1404-VIII установлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до частини четвертої ст. 19 Закону № 1404-VIII, сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Зазначені вимоги не застосовуються стосовно осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, що встановлюється згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» на час позбавлення особи особистої свободи.

Колегія суддів зауважує, що позивач ОСОБА_1 з отриманням довідки від 26.04.2022 року № 1602-5001378151 про взяття його на облік як внутрішньо переміщену особу вимог частини четвертої ст. 19 Закону № 1404-VIII не дотримався і не повідомив орган державної виконавчої служби про зміну свого місця проживання, свідченням чого є адреса місця проживання ОСОБА_1 вказана в адміністративному позові АДРЕСА_1 .

Колегія суддів також зазначає, що факт скерування 10.03.2023 року відповідачем, згідно із частиною 1 ст. 28 Закону № 1404-VIII, на адресу позивача ОСОБА_1 , зазначену у виконавчому документі, рекомендованого поштового відправлення № 6460206866260 (постанова від 10.03.2023 року про відкриття виконавчого провадження № АСВП: 71246840) підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, відповідач, покликаючись на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, не надав належних та допустимих доказів, які б спростували твердження позивача про його необізнаність з означеною вище постановою до часу виявлення факту безспірного списання з його банківського рахунку 200 грн на підставі виконавчого документу (т. 1, а.с. 15).

За наведеного, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заяви позивача ОСОБА_1 від 15.11.2024 року про поновлення строку звернення до адміністративного суду, визнаючи поважними підстави пропуску ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Лозівського ВДВС.

Інші доводи та заперечення учасників справи означених висновків колегії суддів не спростовують.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).

Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 118, 121, 122, 268-271, 287, 292, 293, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати поважними підстави пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до Лозівського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанови та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Апеляційну скаргу Лозівського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року скасувати в частині, якою судом визнано протиправною і скасовано постанову Лозівського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №71246840 від 10.03.2023 про стягнення виконавчого збору при виконанні рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області по справі № 629/2904/15-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні вимог позову ОСОБА_1 в цій частині.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року скасувати в частині, якою судом стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Лозівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області на користь ОСОБА_1 у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді А.О. Бегунц В.Б. Русанова