Постанова

від 19.11.2024 по справі 160/31306/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/31306/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року (суддя Кучугурна Н.В.) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометиз ТАС»

до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрометиз ТАС» звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 08.11.2023 № 999/32-00-04-01-02-05-05393145 та № 1000/32-00-04-01-02-05-05393145.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що позивачем під час перевірки не доведено реальність господарських операцій з певними контрагентами, тоді як інформація з податкових баз свідчить про неможливість здійснення цими контрагентами господарських операцій. Також за податковими базами неможливо прослідити ланцюг постачання товарів.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «ДНІПРОМЕТИЗ» (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрометиз ТАС») з питань перевірки формування від`ємного значення податку на додану вартість по декларації податку на додану вартість за липень 2023 року, за результатами якої складено Акт від 06.10.2023 № 1018/32-00-04-01-02-25-05393145.

На підставі акту перевірки відповідачем 08.11.2023 прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№ 999/32-00-04-01-02-05-05393145, згідно з яким ПрАТ «ДНІПРОМЕТИЗ» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2023 року в сумі 278 442,00 грн;

-№ 1000/32-00-04-01-02-05-05393145, згідно з яким до ПрАТ «ДНІПРОМЕТИЗ» застосовано штрафні санкції в сумі 56 098,98 грн внаслідок не складання та не подання на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні за червень 2023 року на суму 67 219,01 грн (ПДВ 13 443,88 грн) та за липень 2023 року на суму 493 770,54 грн (ПДВ 98 754,11 грн).

Незгода з названими податковими повідомленнями-рішеннями стала підставою для звернення ТОВ «Дніпрометиз ТАС» до суду з даним позовом.

Як було зазначено вище, судом було задоволено позов в повному обсязі.

Натомість, апеляційна скарга, містить доводи лише в частині неправильності висновків суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення № 999/32-00-04-01-02-05-05393145, що, в силу приписів статті 308 КАС України, є межами апеляційного розгляду справи.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що підставою для прийняття названого податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими правочини, укладені ПрАТ «ДНІПРОМЕТИЗ» з ТОВ «СТРУМ-19», ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕПРОТЕХ», ТОВ «СП «УКРАЇНСЬКА СТАЛЕПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає, що згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що право платника податків на нарахування податкового кредиту залежить від сукупності подій, а саме: здійснення контрольованої операції, сплата коштів за такою операцією, реальне отримання товару/послуг, отримання податкової накладної.

Матеріалами справи підтверджено, що між ПрАТ «Дніпрометиз» (покупець) з ТОВ «СТРУМ-19» (продавець) було укладено Договір купівлі-продажу № 465/20 від 03.04.2020, за умовами якого продавець зобов`язаний передати у власність покупця матеріали (далі - Товар), за договірними цінами на умовах цього договору. Кількість, номенклатура, нормативна документація та технічні вимоги кожної продаваної партії товару вказується в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору.

На підтвердження виконання умов договору, позивачем надано під час перевірки: специфікації, видаткові накладні, прибуткові ордери, рахунки-фактури на оплату, платіжні доручення, повний перелік яких викладений в рішення суду першої інстанції.

Між ПрАТ «Дніпрометиз» (покупець) та ТОВ «СП «УКРАЇНСЬКА СТАЛЕПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» (продавець) було укладено Договір купівлі-продажу від 20.02.2023 № 252/23, відповідно до якого продавець зобов`язаний передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити металопрокат (далі - Товар), за договірними цінами на умовах цього договору.

В межах даного договору ТОВ «СП УКРАЇНСЬКА СТАЛЕПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» поставило в адресу покупця товар: круг ф 6 АІSІ у кількості 12 кг за ціною 2976,05 грн з ПДВ, про що складено: видаткову накладну № 60703 від 06.07.2023, експрес накладну № 59000991352667 від 06.07.2023, прибутковий ордер № 789 від 07.07.2023, рахунок-фактуру № 1418 від 04.07.2023, оплата підтверджується платіжним дорученням № 5734 від 11.07.2023.

Аналогічний договір купівлі-продажу № 253/23 від 14.02.2023 був укладений між ПрАТ «Дніпрометиз» та ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕПРОТЕХ».

Виконання цього договору підтверджено такими документами: специфікаціями, видатковими накладними, прибутковими ордерами, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями (повний перелік з реквізитами описаний судом першої інстанції).

Копії вищеназваних первинних документів також містяться в матеріалах справи.

Суд апеляційної інстанції встановив, що первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, які, в сукупності з іншими документами, в повній мірі підтверджують виконання умов договорів з відповідними контрагентами.

Відповідач, у свою чергу, не спростував належними доказами, що вищезазначені договори було визнано недійсними в судовому порядку.

Висновки податкового органу зводяться до того, що контрагенти не могли здійснити виконання умов договорів, адже їх реальність не прослідковується за ланцюгом постачання. Також відповідач звертає увагу на відсутність достатніх трудових та матеріальних ресурсів у контрагентів позивача.

Суд апеляційної інстанції не знаходить обґрунтованими такі доводи апелянта, адже висновки суб`єкта владних повноважень щодо нереальності господарських операції не можуть ґрунтуватися лише на інформації, що міститься у податковій базі відносно контрагентів платника податків. Такі висновки можуть бути здійснені на підставі первинних документів та об`єктивної перевірки фактичних обставин господарських правовідносин. Податковим органом не надано жодних доказів щодо проведення зустрічних звірок контрагентів позивача для відпрацювання податкових ризиків з ПДВ по правовідносинам з позивачем, жодні первинні документи, які перебувають у контрагентів позивача, не досліджувалися, що свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що не проведення податковим органом зустрічних звірок свідчить про необґрунтованість та недоведеність висновків, викладених в Акті перевірки, адже придбання товарів, які в подальшому були реалізовані позивачеві, могло здійснюватися в осіб, які не є платниками ПДВ, що може пояснити відсутність інформації у податкових базах щодо ланцюга постачання товарів/ послуг. Також саме постачання товару в адресу позивача могло відбуватися з залученням третіх осіб на підставі господарських договорів, що має безпосередній вплив на обґрунтованість доводів відповідача щодо недостатності трудових ресурсів для здійснення господарських операцій.

Відповідні питання податковим органом не перевірялися та не досліджувалися, а суд не може вчиняти відповідні дії замість податкового органу, адже це виходить за межі компетенції органу судової влади.

Таким чином, викладені в Акті перевірки висновки ґрунтуються на припущеннях відповідача, без об`єктивної та перевіреної інформації щодо контрагентів TOB «Дніпрометиз ТАС», отже, не є доведеними.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що неналежне виконання податкових зобов`язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач довів реальність господарських правовідносин з ТОВ «СТРУМ-19», ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕПРОТЕХ», ТОВ «СП «УКРАЇНСЬКА СТАЛЕПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ», а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення носить протиправний характер.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Суд першої інстанції повно встановив обставини справи та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року в адміністративній справі № 160/31306/23 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 19 листопада 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 19 листопада 2024 року.

Головуючий - суддяО.В. Головко

суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров