Постанова

від 19.11.2024 по справі 206/4020/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 206/4020/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2024 року в адміністративній справі №206/4020/24 (головуючий суддя першої інстанції - Нестеренко Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 02.08.2024 року звернувся до Самарського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив скасувати постанову №9459 від 24.07.2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, застосування штрафу в розмірі 25500,00 грн., та справу закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 26 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано постанову № 9459 від 24.07.2024 року винесену тимчасово виконуючим обов`язки начальника (керівника) ІНФОРМАЦІЯ_2 капітаном ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 25500,00 грн. та закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 грн.60 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі у розмірі 8000 гривень 00 копійок.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні в стягненні витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права. Апелянт вказує, що представником позивача надані до суду першої інстанції неналежні документи, в яких не підтверджено документально витрати на правову допомогу, а також не проведено належний розрахунок таких витрат, що унеможливлює вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У період з 14.11.2024 року по 18.11.2024 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

В частині задоволених позовних вимог рішення суду першої інстанції (в тому числі відповідачем) не оскаржено, а тому судом апеляційної інстанції рішення в цій частині не переглядається.

Апеляційна скарга стосується лише обґрунтованості судового рішення в частині витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

Висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.06.2018 року у справі №904/8308/17 встановлено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно із практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З наведеного вбачається, що відсутність чи наявність заперечень іншої сторони щодо необґрунтованості та неспівмірності заявленої суми витрат на професійну правничу не виключає обов`язку суду перевірити доведеність, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача до заяви надано наступні документи:

- копія договору про надання правової допомоги від 15.07.2024 року № 02/07/24;

- копія повідомлення про зарахування коштів № 617060025.1 від 27.07.2024 року;

- копія додаткової угоди №1 від 26.07.2024 року;

- копія акту приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги;

- копія ордеру на надання правничої допомоги на ім`я адвоката Гудим І.В. (а.с.19-24).

Згідно пункту 1 додаткової угоди сторони домовилися адвокат приймає на себе зобов`язання здійснити захист прав та інтересів клієнта в судовому порядку шляхом написання позовної заяви та представництва інтересів клієнта в Самарському районному суді м.Дніпропетровська.

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди сторони погодили розмір гонорару, який сплачується одноразовим платежем в розмірі 8000,00 грн..

Згідно акту приймання-передачі наданої правової допомоги адвокат надав, а клієнт прийняв наступну правову допомогу:

- аналіз документів, консультація та вибір правової позиції за 2 години витраченого часу, що становить 2000,00 грн.;

- складання позовної заяви, формування та направлення до суду з урахуванням витрат на дорогу та участь у судовому засіданні за 8 годин витраченого часу, що становить 6000,00 грн..

Загальна вартість наданих послуг за вказаним актом складає 8000,00 грн..

Аналізуючи наведені вище докази, апеляційний суд зазначає, що позивачу надані послуги з питання оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Вказана категорія справ є типовою та поширеною, а спірні правовідносини зрозумілими та нескладними.

Колегія суддів звертає увагу, що перелік послуг в додатковій угоді відрізняється від переліку послуг, перелічених в акті виконаних робіт. Додаткова угода не містить визначення вартості кожної послуги: написання позовної заяви та представлення інтересів клієнта в суді.

Зазначені в акті виконаних робіт послуги щодо підготовки позовної заяви, проведення аналізу документів, надання консультацій та вибору правової позиції є складовими однієї послуги - підготовка позовної заяви.

Разом з тим, представником позивача жодним чином не обґрунтовано кількість часу, який витрачено на кожну вказану послугу та суму кожної такої послуги, враховуючи типовість та зрозумілість предмету спору.

Крім того, формування та направлення до суду адміністративного позову з урахуванням витрат на дорогу не є правовою допомогою у розумінні статті 134 КАС України та не підтверджено відповідними доказами.

А зазначена в додатковій угоді послуга з представлення інтересів клієнта у судовому засіданні за 8 годин витраченого часу не відповідає матеріалам справи.

Так, в судовому засіданні 21.08.2024 року не відбулось, розгляд справи відкладено за заявою адвоката Гудим І.В. (а.с. 62, 66).

Судове засідання 26.09.2024 року проведено за участі адвоката, але тривало 17 хвилин, з яких лише 11 хвилин - розгляд справи по суті, інші 6 хвилин - перебування суду в нарадчій кімнаті та оголошення рішення (а.с.81).

Відтак, наданими доказами не підтверджено в повному обсязі обґрунтованість та фактичний обсяг витрат позивача на правничу допомогу у цій справі.

Таким чином, зважаючи на предмет спору, складність адміністративної справи, яка не є складною та розглянута судом першої інстанції майже за 10 хвилин, апеляційний суд вважає що витрати на правничу допомогу, визначені в позові про стягнення витрат на правничу допомогу та стягнуті судом першої інстанції 8000 грн., є не співмірними зі складністю адміністративної справи, обсягом та часом, витраченим на надання правничої допомоги.

За наведених обставин апеляційний суд вважає достатнім та співмірним відшкодування позивачу 2000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу з бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного вище, колегія суддів вважає, що відповідно до статті 317 КАС України існують підстави для зміни рішення суду першої інстанції.

Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 272, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 26 вересня 2024 року в адміністративній справі №206/4020/24 задовольнити частково.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2024 року в адміністративній справі №206/4020/24 змінити.

В абзаці п`ятому резолютивної частини рішення слова та цифри « 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок» замінити словами та цифрами « 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко