Постанова

від 19.11.2024 по справі 160/7340/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/7340/24Суддя І інстанції Бухтіярова М.М.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Південно-Східного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом в якому просила:

-визнати протиправними дії Південно-східного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, які виразилася у протиправній відмові обрахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 11.01.2024 року (наступний день після звільнення) по 01.02.2024 року (включно);

-стягнути з Південно-східного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 11.01.2024 року (наступний день після звільнення) по 01.02.2024 року (включно), у сумі 40 694,61 гри., (сорок тисяч шістсот дев`яносто чотири гривні 61 копійка).

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона 21.12.2023 звернулася до начальника Південно-східного МТУ АРМА із заявою про звільнення за власним бажанням з 10.01.2024. Позивач вказує, що її заява розглянута начальником Управління ОСОБА_2 та з резолюцією «До наказу» передана на виконання головному спеціалісту з питань управління персоналом ОСОБА_3 . Але у період часу з 21.12.2023 по 31.12.2023 ОСОБА_2 не видав наказ про звільнення та 01.01.2024 пішов у відпустку. 03.01.2024 в.о. начальника управління ОСОБА_4 було видано наказ № 1-ос від 03.01.2024 про передачу позивачем справ і майна при звільненні головному спеціалісту з питань управління персоналом ОСОБА_3 .Позивач зазначає, що 10.01.2024 з 15-00 год. вона почала передавати справи і майно головному спеціалісту з питань управління персоналом ОСОБА_3 по акту, однак близько 16-00 год. до кабінету зайшла в.о. начальника управління ОСОБА_4 та в присутності головного спеціаліста з питань управління персоналом ОСОБА_3 повідомила, що вона не може її звільнити за заявою від 21.12.2023, тому що виявлено розбіжності в даті звільнення та є необхідність у написанні нової заяви про звільнення від 11.01.2024 за згодою сторін. Після консультації з фахівцем в галузі права позивач категорично відмовилася переписувати заяву про звільнення та вимагала від в.о. начальника Управління Південно-східного МТУ АРМА ОСОБА_4 не порушувати трудове законодавство і видати наказ про звільнення. Вважаючи себе звільненою 10.01.2024, позивач 11.01.2024 не вийшла на роботу. При цьому, розрахунок при звільненні з нею не проведений, трудову книжку не видано, як і наказ про звільнення, в результаті чого позивач була позбавлена можливості працювати на іншому підприємстві. В подальшому, в.о. начальника управління ОСОБА_4 видано наказ № 8-ос від 19.01.2024 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ». Вважаючи дії виконуючого обов`язки начальника управління ОСОБА_4 щодо відкриття дисциплінарного провадження 10.01.2024 протиправними, а матеріали дисциплінарного провадження - сфальшованими, позивач звернулась із скаргою до Голови Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, в якій вимагала скасувати протиправні наказив.о. начальника управління Шестак А.П. Позивач вказує, що лише 26.01.2024 їй видано трудову книжку, наданонаказ № 10-ос від 25.01.2024 про звільнення з 10.01.2024 за заявою від 21.12.2023, а також наказ № 11-ос від 26.01.2024 про закриття дисциплінарного провадження, і лише 02.02.2024 з нею проведено розрахунок та перераховано кошти в сумі 6419,39 грн. За вказаних обставин, відповідачем порушено положення статті 116 КЗпП України, що є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, та виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 11.01.2024 по 02.02.2024. Однак, листом №146/04-09/24 від 05.03.2024 відповідач фактично відмовив в обрахуванні і виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що зумовило звернення до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року позовні вимоги було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Південно-Східного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів без проведення остаточного розрахунку. Стягнуто з Південно-Східного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 26.01.2024 по 01.02.2024 включно в сумі 6419,63грн. (шість тисяч чотириста дев`ятнадцять гривень 63 копійки). У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції не надав оцінки порушення трудових прав позивача з 10 .01.2024 року щодо отримання від роботодавця виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 11.01.2024 по 26.01.2024 року та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 11.01.2024 року по 02.02.2024 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Південно-Східне міжрегіональне територіальне управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів також подало апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та залишити позовну заяву без розгляду, при цьому вказує про відсутність вини відповідача у несвоєчасному розрахунку з позивачем при його звільненні. Також вказує на пропуск місячного строку звернення позивача до суду передбаченого ч. 5 ст.122 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скаргу відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 27.09.1995 Ленінським РВ УМВС України в Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Наказом начальника Південно-східного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, №73-ос від 01.12.2022 ОСОБА_1 з 01 грудня 2022 року призначено строково на посаду головного спеціаліста бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення Південно-східного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, на період дії воєнного стану, з посадовим окладом згідно із штатним розписом з випробуванням строком на 1 місяць.

01.12.2022 позивачем прийнято Присягу державного службовця.

У відповідності до наказу №1-ос від 02.01.2023 позивача визнано такою, що пройшла строк випробування, та присвоєно 9 (дев`ятий) ранг державного службовця у межах посади державної служби категорій «В».

21.12.2023 ОСОБА_1 звернулась до начальника Південно-східного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів із заявою, в якій просила припинити державну службу та звільнити її з посади головного спеціаліста бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення Південно-східного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, з 10 січня 2024 року за власним бажанням згідно із частиною першою статті 86 Закону України «Про державну службу».

03.01.2024 в.о. начальника Південно-східного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів ОСОБА_4 прийнято наказ №1-ос про передачу позивачем справ і довірене у зв`язку із виконанням посадових обов`язків майно головному спеціалістові з питань управління персоналом Управління ОСОБА_3 .

У позові позивачем зазначено, що вона почала передавати справи і майно ОСОБА_3 , головному спеціалістові з питань управління персоналом Управління - 10.01.2024 з 15-00 год.

З метою з`ясування причин неналежного виконання посадових обов`язків та невиконання вимог, встановлених статтею 89 Закону України «Про державну службу» (передача справ і майна до звільнення з посади чи переведення на іншу посаду), наказом в.о. начальника Південно-східного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів ОСОБА_4 №3-ос від 10.01.2024 порушено дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_5 .

10.01.2024 позивачем подано скаргу Голові Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, щодо протиправних дій в.о. начальника управління ОСОБА_4 та щодо поновлення порушених прав шляхом звільнення на підставі заяви від 21.12.2023 за власним бажанням та сплати середньоденного грошового забезпечення за вимушений прогул з 10.01.2024 по дату наказу про звільнення, розрахунку коштів при звільненні та повернення трудової книжки.

11.01.2024 позивач не з`явилась на робочому місці.

Згідно із відомостями на порталі Пенсійного фонду України у період з 11.01.2024 по 14.01.2024 (листок непрацездатності 10463956-2019618056-1), з 15.01.2024 по 19.01.2024 (листок непрацездатності 10506953-2019709029-1) та з 20.01.2024 по 25.01.2024 (листок непрацездатності 10506953-2019859850-1) позивач перебувала на лікарняному.

Також встановлено, що 11.01.2024 позивачем подано скаргу аналогічного змісту начальнику Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (м. Дніпро), а 14.01.2024 та 22.01.2024 скаргу Голові Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, на неправомірні дії в.о. начальника управління ОСОБА_4 щодо порушеного дисциплінарного провадження.

25.01.2024 в.о. начальника Південно-Східного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів ОСОБА_4 прийнято наказ №10-ос від 25.01.2024 про звільнення ОСОБА_1 , головного спеціаліста бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення Південно-Східного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, з займаної посади 10 січня 2024 року за власним бажанням (частина перша статті 86 Закону України «Про державну службу»).

Відповідні записи щодо звільнення за власним бажанням внесені до трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 12.07.2021 (запис № 33).

Відповідно до протоколу №7 від 25.01.2024 з метою особистого ознайомлення з наказом відповідача від 25.01.2024 №10-ос «Про звільнення ОСОБА_5 » і отримання трудової книжки на електронну пошту позивача був надісланий лист від 25.01.2024 №56/07-03/24 про ознайомлення з кадровими документами.

Згідно із відомостями у справі №07-14 «Книга обліку і видачі трудових книжок і вкладишів до них» трудову книжку позивач отримала 26.01.2024.

02.02.2024 відповідачем здійснено перерахування заробітної плати на картковий рахунок позивача в сумі 6419,39 грн.

06.02.2024 позивач звернулась до Голови Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, та начальника Південно-Східного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів зі скаргою, в якій просила поновити порушені права та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за 12 робочих днів (з 11.01.2024 по 26.01.2024 включно) та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 23 дні (за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 11.01.2024 по 01.02.2024).

Листом №146/04-09/24 від 05.03.2024 щодо нарахування і виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за 23 дні (за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 11.01.2024 по 01.02.2024) відповідачем повідомлено, що відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини. У положеннях статей 117, 235 КЗпП України йдеться про відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за один і той же період після звільнення найманого працівника, оскільки такий період починається днем звільнення, який є і днем остаточного розрахунку відповідно до статті 116 КЗпП України і закінчується або днем поновлення на роботі, або днем фактичного розрахунку. Стягнення середнього заробітку за один період у подвійному розмірі, що не відповідає змісту КЗпП України, який не передбачає можливість стягнення подвійного заробітку. Враховуючи той факт, що затримка у видачі трудової книжки та виплати сум розрахунку при звільненні відбулися не з вини Південно-східного МТУ АРМА, підстави для виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача, які виразились у відмові обрахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.01.2024 (наступний день після звільнення) по 01.02.2024 (включно), звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що справедливою, пропорційною і такою, що відповідатиме критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат, може вважатися виплата у розмірі 6419,63 грн. Крім того суд першої інстанції вважав періодом затримки виплати сум при звільнені 7 календарних днів, який обраховується з 26.01.2024 (перший день після лікарняного) по 01.02.2024 включно (останній день затримки перед днем виплати)

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Зміст спірних правовідносин, які склались у цій справі зводиться до питання щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача зі служби.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні державного службовця не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розмір виплати грошового забезпечення.

Водночас такі питання врегульовано нормами загального трудового законодавства - Кодексом законів про працю України.

Відповідно до приписів статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачена відповідальність роботодавця за порушення вимог статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

З аналізу зазначених норм трудового законодавства випливає, що умовами застосування статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум. У разі дотримання наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником і підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Вказана редакція статті 117 КЗпП набрала законної сили з 19.07.2022 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ (далі - Закон № 2352-ІХ).

З матеріалів справи вбачається, що позивач з 01.12.2022 перебувала на державній службі на посаді головного спеціаліста бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення Південно-східного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

21.12.2023 позивачем подано заяву про припинення державної служби та звільнення її з посади з 10 січня 2024 року за власним бажанням згідно із частиною першою статті 86 Закону України «Про державну службу».

Наказом Південно-східного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, від 25.01.2024 №10-ос позивача звільнено із займаної посади 10 січня 2024 року за власним бажанням.

Цим же наказом зобов`язано головного спеціаліста бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення Управління провести розрахунок з ОСОБА_6 .

Однак, нарахування та виплату позивачу заробітної плати за січень 2024 року в розмірі 6419,39грн. здійснено відповідачем лише 02.02.2024 і такі обставини не заперечуються сторонами у справі.

Для правильного вирішення питання щодо визначення суми компенсації, що підлягає стягненню з відповідача за невиконання ним приписів частини другої статті 116 КЗпП, необхідно насамперед установити дату виникнення спірних правовідносин, пов`язаних з непроведенням повного розрахунку при звільненні.

Незважаючи на визначення приписами статті 117 КЗпП невиплачених працівнику сум як оспорюваних та неоспорюваних, а також не зважаючи на дату винесення наказу про звільнення, слід зазначити, що ці обставини не впливають на дату виникнення спірних правовідносин, оскільки вони прямо пов`язані з обов`язком роботодавця розрахуватися з працівником в строк, встановлений приписами статті 116 Кодексу законів про працю України, яким є день звільнення.

Повертаючись до обставин цієї справи, варто зазначити, що спірний період тривав з 11.01.2024 (наступний день за датою звільнення позивача) по 02.02.2024 (дата остаточного розрахунку). Тобто спірні правовідносини охоплюють період, який виник, після 19.07.2022.

Оскільки звільнення позивача відбулося саме 10 січня 2024 року, отже за таких обставин колегія суддів вважає помилковим висновки суду першої інстанції, що відповідач зобов`язаний був здійснити розрахунок з позивачем 26.01.2024, який є першим днем після лікарняного.

Як вже зазначалось, з 19 липня 2022 року стаття 117 КЗпП України діє у редакції, викладеній згідно із Законом №2352-ІХ, тому і підхід до правозастосування указаної норми змінився.

Відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає компенсації середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

Проте, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15 9 (на який посилається суд першої інстанції) викладено щодо приписів статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом №2352-ІХ.

Наведений у цій постанові підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, був побудований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки на той час стаття 117 КЗпП України не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні.

Одночасно, з 19 липня 2022 року стаття 117 КЗпП України діє та підлягає застосуванню у редакції, викладеній згідно із Законом №2352-ІХ

Період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями. До цього періоду застосовувати практику Верховного Суду, зокрема викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15 недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин.

Аналогічний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі №560/11489/22, від 29 січня 2024 року у справі №560/9586/22.

Щодо періоду з 19 липня 2022 року належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Наведена правова позиція узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 30 листопада 2023 року у справі №380/19103/22.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ, пункту 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Із матеріалів справи вбачається, що розмір заробітної плати позивача за два місяці, що передували звільненню (листопад, грудень 2023 року) становить 58999,54 грн, а тому середньоденний заробіток складає 1372,08 грн (58999,54 грн / 43 роб. днів). Кількість робочих днів затримки за період з 11.01.204 по 01.02.2024 включно, становить 16 роб. дні. Розмір середнього заробітку за вказаний період складає 21953,28 грн (1372,08 грн. * 16 роб. дні).

Виходячи з викладеного, та враховуючи те, що позивач отримавши належні до виплати суми при звільненні 02 лютого 2024 року відразу ж 06.02.2024 звернулась з заявою до відповідача з вимогою виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за 12 робочих днів (з 11.01.2024 по 26.01.2024 включно) та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 23 дні (за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 11.01.2024 по 01.02.2024), відповідь на яку отримала 20 березня 2024 року, колегія суддів вважає безпідставним застосування до спірних правовідносин принцип пропорційності (критерій зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні), а тому на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 11.01.2024 по 02.02.2024 у розмірі 21953,28 грн.

Щодо строку звернення позивача із зазначеним позовом до суду колегія суддів зазначає про те, що відповідно до чч. 1, 2, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ст.6 КАС України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що виплату позивачу заробітної плати за січень 2024 року у розмірі 6419,39 здійснено відповідачем 02 лютого 2024 року в свою чергу позивач 06.02.2024 звернулась до Голови Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, та начальника Південно-Східного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів зі скаргою, в якій просила поновити порушені права та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за 12 робочих днів (з 11.01.2024 по 26.01.2024 включно) та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 23 дні (за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 11.01.2024 по 01.02.2024), відповідь на вказану скаргу було отримано листом №146/04-09/24 від 05.03.2024, із зазначеним позовом до суду звернулася 20 березня 2024 року, тобто з порушенням місячного строку звернення до суду.

В той же час колегія суддів зауважує, що позивач вчиняла активні дії на поновлення своїх порушених прав в позасудовому порядку, а тому пропустила строк звернення до суду з поважних причин, що є підставою для поновлення строку звернення до суду.

Доводи відповідача про відсутність його вини у несвоєчасному розрахунку з позивачем при його звільненні є неприйнятними, оскільки чинним законодавством про працю України визначено обов`язок роботодавця щодо проведення з працівником розрахунку та сплати всіх належних йому сум при звільненні. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, апеляційний суд надав відповідь на всі аргументи апелянтів, наведені в апеляційних скаргах, які мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи з викладеного рішення суду першої інстанції підлягає скасування з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 11.01.2024 по 01.02.2024 включно в сумі 21953,28 грн. (двадцять одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят три гривні 28 коп.).

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 317, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Південно-Східного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 42638650, місцезнаходження: 49000, м.Дніпро, вул. Архітектора Олега Петрова, буд.11) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 11.01.2024 по 01.02.2024 включно в сумі 21953,28 грн. (двадцять одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят три гривні 28 коп.) без урахування сплати податків та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні іншої решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Південно-Східного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 42638650, місцезнаходження: 49000, м.Дніпро, вул. Архітектора Олега Петрова, буд.11) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім грн.).

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили.

В повному обсязі постанова складена 19 листопада 2024 року.

Головуючий - суддяД.В. Чепурнов

суддяС.В. Сафронова

суддяА.О. Коршун