Постанова

від 13.11.2024 по справі 420/31021/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/31021/23

Головуючий І інстанції: Дубровна В.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Скрипченка В.О., Турецької І.О.,

за участю секретаря - Брижкіної І.О., представника відповідача (апелянта) - Лоскутова В.С. та представника позивача - Беженар Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2024 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення суду - 17.05.2024р.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарланд» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В:

10.11.2023р. ТОВ «Гарланд» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС в Одеській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 24.07.2023р. №17762/15-32-07-07-23, яким застосовано штраф на суму 8 996 611,40 грн. за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення податкового органу є неправомірним та безпідставним, оскільки воно ґрунтується на необґрунтованих і помилкових висновках перевірки. Зокрема, позивач зазначає про те, що після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та окупації м.Херсон, де ТОВ «Гарланд» фактично проводило свою господарську діяльність (т.б. за адресою: м.Херсон, вул.В.Горшкевича,29), вивезти первинну та бухгалтерську документацію, у тому числі і по взаємовідносинам з компанією-нерезидентом «Organic Trade Group AG» (Швейцарія) було неможливим. 24.02.2023р. представником Товариства було надано до ГУ ДПС в Одеській області пояснення про відсутність оригіналів первинної бухгалтерської документації із вказаним вище контрагентом, що, в свою чергу, фактично унеможливило судово-претензійну роботу.

Далі, як зазначив представник позивача у своєму позові, з метою відновлення первинної бухгалтерської документації, в квітні 2023р. Товариство звернулося до представництва «Organic Trade Group AG» в Україні із письмовим запитом, проте до теперішнього часу первинної бухгалтерської документації стосовно контракту від 15.01.2021р. №С150121 так отримано і не було. У Товариства ж, в свою чергу, відсутні будь-які документи, в тому числі і оригінал контракту, додатки до нього, відомості про поставки, розрахунки тощо, що надало б можливість звернутися до господарського суду з вимогами про стягнення з контрагента-нерезидента заборгованості за поставлений відповідно до вказаного експортного контракту товар. Оскільки порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків по експортному контракту сталось не з вини ТОВ «Гарланд», а саме у зв`язку з тривалою несплатою іноземним контрагентом за поставлений товар, при цьому, позивач був позбавлений можливості звернутися до Господарського суду Одеської області з вимогами про стягнення з контрагента-нерезидента заборгованості за поставлені відповідно до експортного контракту товару (кукурудзи), у зв`язку перебуванням Товариства в окупації та відсутності первинної бухгалтерської документації, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Представник відповідача, у свою чергу, надав до суду першої інстанції письмовий відзив, в яких позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2024 року (ухваленим у відкритому судовому засіданні) позов ТОВ «Гарланд» - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 24.07.2023р. №17762/15-32-07-07-23 на суму - 8 996 611,40 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Одеській області на користь держави судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 26840 грн.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС в Одеській області 17.06.2024р. подало апеляційну скаргу.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2024р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху.

15.08.2024р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2024р. апеляційну скаргу ГУ ДПС в Одеській області - повернуто апелянту.

13.09.2024р. відповідач повторно подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.05.2024р. та прийняти нове - про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2024р. поновлено ГУ ДПС в Одеській області строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження за його апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні за участю сторін на 16.10.2024р.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції 16.10.2024р. і 13.11.2024р. представник відповідача (апелянта) мотивовано підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача у судових засіданнях суду апеляційної інстанції 16.10.2024р. і 13.11.2024р. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідача та наполягала на залишенні її без задоволення, а рішення суду 1-ї інстанції без змін.

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, а також виступи сторін, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність достатніх підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Позивач - ТОВ «Гарланд» зареєстроване за рішенням Херсонської міської ради Херсонської області 25.05.2018р. (реєстраційний номер 14991020000021563). На моент розгляду справи підприємство зареєстровано за адресою: вул. Французький бульвар,60-В, кв.(офіс) 513, м.Одеса, 65062.

Основним видом діяльності ТОВ відповідно до коду КВЕД є 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

25.05.2018р. ТОВ «Гарланд» було взято на податковий облік в органах державної податкової служби (реєстраційний номер 210318113430) - ГУ ДПС в Одеській області (Приморська ДПІ).

У період з 20.06.2023р. по 26.06.2023р. уповноваженими представниками ГУ ДПС в Одеській області на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 13.06.2023р. №4389-п, відповідно до п.п.19.1.4 п.19-1.1 ст.19-1, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.79.1 ст.79, п.п. «б» п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного стану» від 12.05.2022р. №2260-ІХ, згідно з отриманою податковою інформацією НБУ, що свідчить про порушення платником податків валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, надісланої ДПС України листами від 12.07.2022р. №7028/7/99-00-07-05-02-07, від 28.09.2022р. №11625/7/99-00-07- 05-01-07, від 01.02.2023р. №2307/7/99-00-07-05-02-07, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Гарланд» з питань дотримання вимог валютного законодавства за контрактом від 15.01.2021р. №СІ50121 за період з 15.01.2021р. по дату закінчення документальної позапланової невиїзної перевірки, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, за результатами якої було складено Акт від 03.07.2023р. №18057/15-32-07-07-18.

Так, вказаним Актом перевірки встановлено порушення підприємством позивача вимог п.п.1,2 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018р. №2473-VIII та п.21 розділу II «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» (затв. постановою Правління НБУ від 02.01.2019р. №5), в частині недотримання законодавчо встановлених термінів розрахунків по експортному контракту від 15.01.2021р. №С150121, укладеному ТОВ «Гарланд» з компанією «Organic Trade Group AG» (Швейцарія), на загальну суму 291 700 євро, за період з 18.05.2022р. по 26.06.2023р.

Відповідно до додатку №3 до акту перевірки «Розрахунок пені за порушення ТОВ «Гарланд» строків розрахунків по зовнішньоекономічних операціях» станом на 26.06.2023р. по контракту від 15.01.2021р. №C150121 з компанією «Organic Trade Group AG» (Швейцарія) було встановлено такі періоди порушення граничних строків розрахунків:

з 18.05.2022р. по 26.05.2022р. - кількість днів - 9 (курс валюти 30,8420 х ставка пені 0,3%) сума пені складає - 242908,51 грн.

з 27.05.2022р. по 16.08.2022р. - кількість днів - 82 (курс валюти 30,8420 х ставка пені 0,3%) сума пені складає - 2103152 грн.

з 17.08.2022р. по 26.06.2023р. - кількість днів - 314 (курс валюти 30,8420 х ставка пені 0,3%) сума пені складає - 6650549,90 грн.

Загальна сума пені складає 8 996 611,40 грн.

Далі, на підставі вказаного вище Акту перевірки, уповноваженою особою ГУ ДПС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.07.2023р. №17762/15-32-07-07-23 - про застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у загальному розмірі - 8 996 611,40 грн.

Не погоджуючись із вказаними вище висновками акту податкової перевірки та прийнятим на його підставі спірним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернуся до суду із даним адміністративним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог та, відповідно, неправомірності дій та спірного податкового повідомлення-рішення відповідача.

Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, не може в повному обсязі погодитися з наведеними висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ визначає Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018р. №2473-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який і встановлює відповідальність за порушення валютного законодавства.

Так, ст.13 цього Закону визначено особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

За змістом ч.1 ст.13 Закону №2473-VIII, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до вимог ч.2 ст.13 Закону №2473-VIII, у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, що зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому чи електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) чи іншого документа, що засвідчує їх надання.

Частиною 5 вказаної статті встановлена відповідальність за порушення встановлених строків розрахунків, а саме порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно зі ст.13 Закону №2473-VIII, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3% суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості.

Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Як наслідок, за порушення граничних строків розрахунків, що встановлюються Національним банком України, передбачена відповідальність у вигляді пені.

У силу вимог ч.1 ст.11 Закону №2473-VIII, валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.

Органами валютного нагляду відповідно до Закону №2473-VIII є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, які в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства (ч.4 ст.11 Закону №2473-VIII).

Як визначено нормами ч.6 ст.11 Закону №2473-VIII, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

За приписами змістом ч.8 ст.13 Закону №2473-VIII, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену ч.5 цієї статті.

Підпунктом 19-1.1.4 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України регламентовано, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку чи збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Таким чином, контролюючий (податковий) орган здійснює контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті і в разі встановлення порушень таких строків нараховує пеню у визначених розмірах.

При цьому, Закон №2473-VIII не врегульовує процедуру прийняття рішення про нарахування пені, як виду адміністративно-господарської санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті. Разом із тим, незважаючи на те, що такий порядок унормований положеннями ПК України, це не означає, що правовідносини у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду стають частиною законодавства щодо справляння податків і зборів та на них розповсюджуються всі положення ПК України.

Закон № 2473-VIII та ПК України регулюють різні сфери державної політики.

Підстави для ототожнення пені, яка застосовується у податкових правовідносинах, із пенею, яка застосовується у сфері валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду (за порушення строків надходження валютної виручки за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлено ст.13 Закону №2473-VIII) - відсутні.

Як визначено у ч.ч.1-3 ст.3 Закону №2473-VIII, відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

При цьому, питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень Закону №2473-VIII здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.

У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

Аналізуючи наведені положення, судова колегія доходить висновку, що спірні правовідносини є специфічними та врегульовані спеціальним Законом №2473-VIII, і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.

Так, дійсно, у відповідності до вимог абз.11 п.52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України протягом дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за даний період пеня підлягає списанню, проте така застосовна у сфері справляння податків і зборів та не підлягає застосуванню у сфері регулювання валютних правовідносин.

Крім того, зміни до положень Закону №2473-VIII здійснюються виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Разом із тим, до Закону № 2473-VIII не вносились норми, які б дозволяли не застосовувати пеню (звільняли від застосування пені) за порушення строку розрахунків в іноземній валюті у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

При цьому, колегія суддів зауважує, що маючи на меті звільнити суб`єктів господарювання, які вчинили правопорушення, у вигляд порушення строків розрахунків, від відповідальності у вигляді пені законодавець вносить відповідні зміни саме до Закону №2473-VIII.

Варто зазначити, що Законом України «Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022р. №2260-IX ст.16 Закону №2473-VIII було доповнено п.13, згідно з яким, відповідальність, передбачена ч.5 ст.13 Закону, не застосовується до резидентів - суб`єктів господарювання, що вчинили відповідне правопорушення, якщо імпортні операції не можуть бути завершені внаслідок дії постанови Кабінету Міністрів України «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації» від 09.04.2022р. №426.

Тобто, на переконання колегії суддів, у разі якби законодавець мав на меті звільнити суб`єктів господарювання від відповідальності шляхом не нарахування (не застосування) пені саме під час дії карантину (COVID-19), відповідні зміни (чи обмеження в застосуванні) були б внесені саме до Закону №2473-VIII, проте таких змін внесено не було.

Отже, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що пеня, передбачена у ч.5 ст.13 Закону №2473-VIII, за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абз.11 п.52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Аналогічний правовий висновок з цих спірних питань було викладено у постановах Верховного Суду у складі судової палати від 23.07.2024р. у справі №240/25642/22 та від 29.08.2024р. у справі №280/7416/23.

Згідно з п.1 ст.13 Закону №2473-VIII, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Пунктом 14-2 Постанови Національного банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022р. №18 (в редакції Постанови Національного банку України від 04.04.2022р. №68) встановлено граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів здійснених з 05.04.2022р. зменшено з 365 днів до 90 календарних днів. Надалі, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів здійснених з 05.04.2022р. відповідно до постанови Національного банку України від 07.06.2022р. №113 становили 120 днів, а постанови Національного банку України від 07.07.2022р. №142 - 180 днів.

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції з матеріалів справи та пояснень представника позивача, ТОВ «Гарланд» (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт від 15.01.2021р. №С150121 з нерезидентом «Organic Trade Group AG», Швейцарія (покупець, адреса: Bahnhofstrase 21 6300, Zug, Switzerland: Beneficiarys Acc.).

На виконання умов даного Контракту від 15.01.2021р. №С150121, ТОВ «Гарланд» було «експортовано» товар нерезиденту «Organic Trade Group AG», Швейцарія (кукурудза органічна, не для сівби, урожай 2020р., код товару 10059000000) на загальну суму - 536 531,60 євро (17 944 772,99 грн.) у відповідності до митних декларацій (ЕК 10), у тому числі: від 15.04.2021р. №UA508110/2021/001154 на суму - 17 344,80 євро (580 622,38 грн.) з «граничним» терміном надходження валютної виручки - 14.04.2022р., а також від 18.05.2021р. №UA508110/2021/001615 на суму - 519 186,80 євро (17 364 150,61 грн.) з граничним терміном надходження валютної виручки - 17.05.2022р.

Далі, як встановлено по справі, кошти по зазначеному контракту від 15.01.2021р. №С150121 від нерезидента «Organic Trade Group AG» (Швейцарія) надійшли на рахунок позивача в загальній сумі 271 331,60 євро (8 813 839,03 грн.). При цьому, згідно з розрахунком пені за порушення ТОВ «Гарланд» строків розрахунків по зовнішньоекономічних операціях станом на 26.06.2023р. (по контракту від 15.01.2021р. №C150121) з компанією «Organic Trade Group AG» (Швейцарія) відповідачем було встановлено наступні періоди порушення граничних строків розрахунків:

- з 18.05.2022р. по 26.05.2022р. кількість днів - 9 (курс валюти 30,8420 х ставка пені 0,3%) сума пені складає - 242908,51 грн.;

- з 27.05.2022р. по 16.08.2022р. кількість днів - 82 (курс валюти 30,8420 х ставка пені 0,3%) сума пені складає - 2103152 грн.;

- з 17.08.2022р. по 26.06.2023р. кількість днів - 314 (курс валюти 30,8420 х ставка пені 0,3%) сума пені складає - 6650549,90 грн.

Загальна сума пені, розрахована контролюючим органом за наслідком проведеної перевірки, склала - 8 996 611,40 грн.

Разом з тим, судами обох інстанцій достовірно встановлено, що виручка від нерезидента за експортований товар по вказаному контракту в сумі 265 200 євро на рахунки ТОВ «Гарланд» ні момент завершення перевірки, ні до цього часу, так і не надійшла. При цьому, станом на 26.06.2023р. за даними перевірки і бухгалтерського обліку Підприємства позивача, встановлено прострочену дебіторську заборгованість по контракту від 15.01.2021р. №С150121 по розрахунках з «Organic Trade Group AG» (Швейцарія) в сумі 265 200 євро (9 479 805,20 грн.). Остання часткова оплата (б/н) цієї поставки була здійснена контрагентом-нерезидентом - 11.04.2922р. (т.б. вже в період військової агресії рф та окупації м.Херсона).

Зазначені обставини позивачем не заперечувались та жодним чином не спростовувалися.

У той же час, доказів наявності висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, зокрема, про продовження строків розрахунку в іноземній валюті по контракту від 15.01.2021р. №С150121 або ж звернення Товариства до суду з позовом про стягнення боргу з нерезидента позивачем ні до перевірки, ні до суду надано не було, не було надано і сертифікату про форс-мажорні обставини.

Що ж стосується наданого позивачем до суду 1-ї інстанції листа від 22.04.2023р. №22/04-2023, адресованого нібито представництву «Organic Trade Group AG» (Швейцарія) в Україні (без зазначення адреси в Україні), то колегія суддів розцінює його критично і до уваги не приймає, оскільки будь- яких доказів (чеків, квитанцій тощо) направлення цього листа на адресу контрагента-нерезидента, відповідно, реального отримання (поштове повідомлення, розписка, штрих-код тощо) останнім зазначеного листа до суду 1-ї і 2-ї інстанції надано не було, як і не надано жодних інших доказів, які б підтверджували вчинення позивачем будь-яких інших активних дій з метою отримання (відновлення) оригіналів контракту та первинної бухгалтерської документації щодо взаємовідносин із вказаним контрагентом (що включає сам контракт, додаткові угоди, відомості про розрахунки тощо).

Більш того, навіть за тієї умови, що зазначений лист (мотивований втратою позивачем первинної документації у зв`язку із тимчасовою окупацією м.Херсон) був дійсно направлений та отриманий «Organic Trade Group AG» (Швейцарія), сам факт вчинення таких дії лише через 2 (два) роки після початку військової агресії російської федерації проти України та, у даному випадку, після досить значного порушення цим контрагентом граничних строків розрахунків за операціями з експорту товарів (314 днів), логічного та послідовного обґрунтування зі сторони ТОВ «Гарланд» не знайшов.

Доказів отримання будь-якої відповіді від «Organic Trade Group AG» (Швейцарія) або повторних (аналогічних) звернень до контрагента-боржника по пошті, електронній пошті чи засобами телефонного зв`язку матеріали справи також не містять.

Разом із тим, судова колегія підкреслює, що позивач не надав ні контролюючому органу, ні суду копії документів уповноважених установ, які б могли також підтвердити настання випадків, які можливо віднести до обставин непереборної сили - «форс-мажору», що зумовили неможливість виконання своїх обов`язків за контрактом саме нерезидентом - компанією «Organic Trade Group AG» (Швейцарія) та, щонайменше, надання останнім відповіді на запит позивача.

З урахуванням наведеного правового регулювання і встановлених обставин у справі, колегія суддів доходить висновку про правомірність та обґрунтованість застосування до позивача пені за порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічному контракту від 15.01.2021р. №С150121, укладеному з нерезидентом «Organic Trade Group AG» (Швейцарія). При цьому, розмір пені в сумі - 8 996 611,40 грн. відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 24.07.2023р. №17762/15-32-07-07-23 не є спірним.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача є суттєвими та свідчать про невідповідність висновків суду 1-ї інстанції обставинам справи та невірне застосування ним норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Однак, варто звернути увагу на те, що твердження позивача щодо порушення його прав також мають підтверджуватися належними та допустимими доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях та лише суб`єктивній думці останнього.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У силу вимог ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду 1-ї інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, в обсязі встановлених обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також у зв`язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарг, у відповідності до п.п.1,3,4 ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Гарланд» в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.308,310,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2024 року - скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарланд» - відмовити в повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 19.11.2024р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: В.О. Скрипченко

І.О. Турецька