Постанова

від 18.11.2024 по справі 320/13011/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/13011/23 Суддя (судді) першої інстанції: Діска А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Заїки М.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя сторона: Демократичне Об`єднання «Українська Національна Рада», про визнання неправомірними дії та скасування постанови, -

ВСТАНОВИЛА:

Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач, Департамент КМР) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Департамент ДВС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Демократичне Об`єднання «Українська Національна Рада» (далі - третя особа, ДО «Українська Національна Рада»), у якому просив суд:

- визнати незаконними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича щодо винесення постанови про накладення штрафу від 11.07.2022 у виконавчому провадженні НОМЕР_1;

- скасувати постанову про накладення штрафу від 11.07.2022 у виконавчому провадженні НОМЕР_1.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 позов задоволено частково, ухвалено:

- визнати протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 11.07.2022 у виконавчому провадженні НОМЕР_1;

- у задоволенні інших позовних вимог відмовити.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що в силу вимог абз. 10 п. 10-2 Розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII), визначений у ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII строк на виконання рішення суду станом на 11.07.2022 не закінчився, державним виконавцем було залишено поза увагою норми вказаного Закону та передчасно прийнято рішення про накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення в розмірі 5100,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що виконавче провадження НОМЕР_1 відкрито ще 23.02.2022, саме у постанові про відкриття виконавчого провадження встановлено боржнику про необхідність виконати рішення суду протягом 10-ти робочих днів.

Навіть в умовах воєнного стану судові рішення мають виконуватися у повному обсязі. Однак, жодних дій, спрямованих на своєчасне виконання рішення суду боржником по вказаному виконавчому провадженню та позивачем у даній справі - не вчинено та рішення суду не виконано.

Судом першої інстанції всупереч принципу рівності сторін та змагальної моделі судочинства, надано перевагу позивачу, незважаючи на невиконання останнім судового рішення.

Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 05.06.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Встановлено, що 12.04.2021 Господарським судом міста Києва видано наказ №826/612/16 про зобов`язання Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виконати рішення 7 сесії V скликання Печерської районної у місті Києві ради від 16 вересня 2008 року № 6 «Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Печерського району міста Києва» в частині приватизації шляхом викупу Демократичним Об`єднанням «Українська Національна Рада» нежитлового приміщення у житловому будинку № 23/52, літ. «А» по вул. Басейній/Шовковичній у місті Києві.

Державним виконавцем 23.02.2022 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з виконання вказаного наказу суду. Даною постановою зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Оскільки станом на 11.07.2022 інформація від боржника щодо виконання рішення суду до відповідача не надходила, 11.07.2022 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника в сумі 5100 грн, якою зобов`язано боржника виконати рішення та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

Вважаючи протиправною постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн від 11.07.2022, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в силу вимог абз. 10 п. 10-2 Розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII, визначений у ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII строк на виконання рішення суду станом на 11.07.2022 не закінчився, державним виконавцем було залишено поза увагою норми вказаного Закону та передчасно прийнято рішення про накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення в розмірі 5100,00 грн.

Щодо вказаного висновку суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пунктів 1, 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно із частинами 5, 6 статті 26 Закону Закон № 1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно з частинами 1, 2 ст.63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до пункту 3 розділу XІV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5), у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та встановлює новий строк виконання.

У постанові про накладення на боржника штрафу виконавець зазначає норму Закону, якою передбачена відповідальність боржника, зміст вчинених боржником дій, суму штрафу.

Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилається боржнику.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, Законом № 1404-VIII на державного виконавця покладено обов`язок перевіряти виконання рішення боржником, на що також вказав Верховний Суд у постанові від 02.02.2022 у справі №200/10827/21.

У постанові від 20.05.2021 у справі № 420/5465/18 Верховний Суд зазначив, що умовою для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У зв`язку з цим з характеру правовідносин і змісту зобов`язання примусове виконання його здійснюється в межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть бути з`ясовані такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання та подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без важливих на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

26.03.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15.03.2022 № 2129-IX, яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII доповнено пунктом 10-2 відповідно до абзацу 10 якого визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому Указами Президента України було продовжено строк дії воєнного стану в Україні та введений в Україні воєнний стан триває станом і на сьогодні.

Пунктом 2 Закону № 2129-IX визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи.

В аспекті зазначеного колегія суддів зауважує, що положення Закону № 2129-IX не передбачають поширення його дії на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності або їх застосування з 24.02.2022. Як і не передбачено цим Законом поновлення строків, закінчення яких припало на період запровадження з 24.02.2022 воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Отже, з 26.03.2022, зокрема, десятиденний строк виконання вимог постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо він не закінчився станом на цю дату, переривається.

Вказані висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 27.02.2024 у справі № 580/1997/23.

Суд зазначає десятиденний строк на виконання вимог постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 обчислюється з дня отримання позивачем такої постанови.

Єдиним доказом отримання позивачем постанови від 23.02.2022 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 є відмітка про отримання такої постанови 28.04.2022 на проставленому на супровідному листі, з яким надіслано позивач вказану постанову, відбитку штампу позивача для вхідної кореспонденції. За відстуності заперечено відповідача у цій частині суд вважає, що позивач 28.04.2022 отримав постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 23.02.2022.

Таким чином, десятиденний строк на виконання вимог постанови від 23.02.2022 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 розпочався з 28.04.2022 та був перерваний, а тому відсутні підстави вважати, що позивач без поважних причин не виконав рішення протягом строку, визначеного частиною шостою статті 26 Закону № 1404-VIII.

Відтак, відповідач без достатніх для того підстав застосував до позивача штраф за невиконання рішення, що вказує на протиправність та необхідність скасування постанови про накладення штрафу від 11.07.2022 у виконавчому провадженні НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З огляду на наведене апеляційний суд надав правову оцінку визначальним доводам сторін. Суд зауважує, що не надання оцінки іншим доводам сторін жодним чином не відобразилось на повноті та об`єктивності дослідження судом обставин справи та не вплинуло на результат апеляційного розгляду.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 48, 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя М.М. Заїка

Судді Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку