Ухвала

від 07.01.2025 по справі 320/13011/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 січня 2025 року

м. Київ

справа №320/13011/23

провадження № К/990/48990/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е.,

перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі за позовом Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя сторона: Демократичне Об`єднання «Українська Національна Рада», про визнання неправомірними дії та скасування постанови,

у с т а н о в и в :

18 грудня 2024 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Верховний Суд на підставі частини п`ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Демократичне Об`єднання «Українська Національна Рада», в якому просив:

- визнати незаконними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича щодо винесення постанови про накладення штрафу від 11 липня 2022 року у виконавчому провадженні № 68757194;

- скасувати постанову про накладення штрафу від 11 липня 2022 року у виконавчому провадженні № 68757194.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 08 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року, позов задовольнив частково.

Визнав протиправною та скасував постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 11 липня 2022 року у виконавчому провадженні № 68757194.

У задоволенні інших позовних вимог відмовив.

Не погодившись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Міністерство юстиції України оскаржило їх у касаційному порядку.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження, зокрема, у справах, визначених статтею 287 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Статтею 287 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Предметом розгляду у цій справі є скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу.

За такого правового регулювання та обставин справи оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у вказаній категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення, ухваленого за наслідком касаційного провадження, судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

У касаційній скарзі автор касаційної скарги покликається на те, що справа має виняткове значення; касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Суд відхиляє такі доводи, оскільки крім загальних посилань на фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, винятковість значення справи для автора скарги, мотиви, наведені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо обґрунтованості та законності постанови у виконавчому провадженні про накладення штрафу за невиконання судового рішення.

Отже, перевіряючи матеріали касаційної скарги Судом установлено, що зміст ухвалених у цій справі судових рішень та доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики у такій категорії адміністративних справ. Отож підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.

На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, що можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Водночас, аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики в такій категорії адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі № 320/13011/23 за позовом Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя сторона: Демократичне Об`єднання «Українська Національна Рада», про визнання неправомірними дії та скасування постанови.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді О. В. Кашпур

В. Е. Мацедонська