Постанова

від 18.11.2024 по справі 580/2055/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/2055/23 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Сорочка Є.О.,

Чаку Є.В.,

при секретарі Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Ватутінський комбінат вогнетривів» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В :

ПрАТ «Ватутінський комбінат вогнетривів» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головне управління ДПС у Черкаській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з ЄДРПОУ позивач зареєстрований як юридична особа з 20.07.1995 року. Зареєстровані види господарської діяльності: основний - « 3.20 Виробництво вогнетривких виробів», інші: « 08.12 Добування піску, гравію, глин і каоліну», « 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля», « 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.», « 49.41 Вантажний автомобільний транспорт», « 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту», « 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна». Перебуває на податковому обліку відповідача. Зареєстрований платником ПДВ 19.09.1997 року.

19.10.2022 року відповідач видав наказ №1658-п про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо дотримання податкового законодавства під час декларування за серпень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у т.ч. заявленого до відшкодування з бюджету в сумі 2647084грн, згідно з декларацією від 20.09.2022 року №91875337839. Копію наказу та направлень на перевірку, виписаних головним державним ревізорам інспекторам Онищенко Н.В. та Пожидалову Д.Ю. , вручено під розписку 02.11.2022 року заступнику головного бухгалтера позивача - ОСОБА_3 . Того ж дня йому вручений письмовий запит відповідача від 28.10.2022 року вих.№14348/6/23-00-07-058-07 про необхідність надати до 11год.00хв. 04.11.2022 року підтверджуючі документи та письмові пояснення щодо повноти та правомірності декларування від`ємного значення ПДВ.

Перевірка проведена у періоді 04.11.2022 року - 17.11.2022 року.

17.11.2022 року вказані посадові особи відповідача склали акт №1106/23-00-07-05-02/00191916 про ненадання документів позивачем згідно з отриманим ним письмовим запитом.

Результати вказаної податкової перевірки оформлені актом від 17.11.2022 року №6767/23-00-07-05-01/00191916 (далі - Акт перевірки). У його висновках зазначено про виявлення порушень позивачем вимог:

п.п.198.1-198.3, п.198.6 ст.198, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування згідно з декларацією з ПДВ за червень 2022 року в розмірі 2277749,00грн;

п.п.198.1-198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/28289 (далі - Порядок №21), внаслідок чого завищене від`ємне значення ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 3375695,00грн.

Також 17.11.2022 року вказані посадові особи відповідача склали акт про відмову позивача від підписання Акту перевірки.

07.12.2022 року відповідач виніс оскаржувані в цій справі ППР №7021/23-00-07-05-01, №7022/23-00-07-05-01.

Цією ж датою - 07.12.2022 року позивач надав відповідачу письмове заперечення (вх.№29838/6) на Акт перевірки, до якого додав копії документів на 789арк. За результатом їх розгляду відповідач повідомив листом від 09.12.2022 року, що ці заперечення надійшли з порушенням термінів їх подання та після прийняття за результатом перевірки ППР.

Позивач, не погоджуючись із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Пунктом 78.4 статті 78 ПК України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки врегульовані нормами ст.79 ПК України.

Зокрема, вона здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.

Підставами для висновків під час проведення перевірок згідно з п.83.1 ст.83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів є: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України, судові рішення, податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи, мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами.

Згідно з п.85.4 ст.85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Норми п.85.2 ст.85 ПК України приписують, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п.85.6 ст.85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Загального порядку вручення платнику запиту на отримання документів відповідачем дотримано та відсутні належні докази його виконання позивачем у встановлений запитом строк - до 04.11.2022 року. Однак допитом свідків встановлено, що головний державний ревізор Онищенко Н.В. проводила перевірку позивача за місцем розташування позивача, тобто виїзну перевірку. Свідок ОСОБА_4 вказала про передачу оригіналів документів свідку ОСОБА_3 , який, у свою чергу, підтвердив під час допиту в якості свідка в суді першої інстанції, надання їх для огляду вказаному ревізору, а в копії - на особисту електронну її пошту. Крім того, дослідженням доказів суд встановив, що результати перевірки, вказані у Висновку згаданого вище Акту від 07.11.2022 року, не відповідають періоду, для якого вона призначена. Зокрема, вказано про виявлені порушення червня 2022 року, хоча описова частина Акту перевірки та наказ стосувалися перевірки задекларованого ПДВ за серпень 2022 року.

Щодо змісту оскаржуваних ППР, колегія суддів зазначає наступне.

Контролюючий орган відповідно до підп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми ПДВ платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми ПДФО, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п.58.1 ст.58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків ППР, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки;

завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу;

наявності помилок при визначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.

ППР від 07.12.2022 року №7021/23-00-07-05-01 зменшено від`ємне значення ПДВ на 3375695грн та №7022/23-00-07-05-01 зменшено суму бюджетного відшкодування на 2277749грн, задекларованих за серпень 2022 року декларацією №91875337839 від 20.09.2022.

Згідно з підп.14.1.178 п.14.1 ст.14 ПК України ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підп.2 п.180.1 ст.180 ПК України для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, яка зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Згідно з п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Об`єктом оподаткування згідно з п.185.1 ст.185 ПК України є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

ввезення товарів на митну територію України;

постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

В абзаці першому п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п.198.2 вказаної статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума згідно з п.200.4 ПК України:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.7 вказаної статті ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Абзац перший п.200-1.6 ст.200-1 ПК України встановлює, що за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 цього Кодексу.

Перевіряючи доводи сторін щодо правильності складання податкової звітності з ПДВ за серпень 2022 року, з розрахунків до спірних ППР та Описової частини Акту перевірки судом першої інстанції було встановлено, що вказані вище суми спірних донарахувань обчислені за результатом визнання відповідачем:

1) не обґрунтованим податкового кредиту, сформованого за рахунок правочинів, що документально не підтверджені позивачем під час податкової перевірки:

за грудень 2021 року - із ТОВ «ВАНТАЖНО-ТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ВАТУТІНЕ» (код ЄДРПОУ 431089123072) на суму 8155,00грн;

за березень 2022 року із - ФОП ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1 ) на суму ПДВ 98726,32грн;

за травень 2022 року - із ТОВ «ТЕХНОЛОГІЯ…» (код ЄДРПОУ 429714926595) на суму 69706,67грн;

за червень 2022року - із ТДС «ІНФОРМАЦІЯ_1» (код ЄДРПОУ НОМЕР_4) на суму 18279,25грн);

за серпень 2022 року із ВСП «Звенигородські енергетичні мережі» ПАТ «Черкасиобленерго» (код ЄДРПОУ 228007323019) на суму ПДВ 101850,66грн, ФОП ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_2 ) на суму ПДВ 7920,00грн, ФОП ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_3 ) - на 5841,97грн, ТОВ «ЧЕРКАСИАГРОСФЕРА» (код ЄДРПОУ 363913223011) на суму ПДВ 57794,39грн, Приватним підприємством «СаЖеВ» (код ЄДРПОУ 370492721033) на суму 150062,33грн, ПП «МЕТАЛОБАЗА « 1-СОРГО» (код ЄДРПОУ 412724823019) на суму 33039,57грн, ТОВ «МЕТЕОР-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 426308126532) на суму 108740,70грн, ТОВ «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» (код ЄДРПОУ 438885923012) на суму ПДВ 109213,92грн, ТОВ «БЕСТ БІО» (код ЄДРПОУ 447805115099) на суму 155064,00грн;

2) безтоварними господарських операцій:

у травні 2022 року ТОВ «ТЕХНОЛОГІЯ…» (код ЄДРПОУ 429714926595) на суму ПДВ 10120,00грн;

за липень 2022 року: з ТОВ «САЖЕВ» (код ЄДРПОУ 370492721033) на суму ПДВ 335396,00грн, ТОВ «КРОНА ІМПУЛЬС» (код ЄДРПОУ 400680504634) на суму 15246,00грн, ТОВ «БЕСТ БІО» (код ЄДРПОУ 447805115099) на суму 386719,65грн.

Відповідач визнав не підтвердженими документально вказані суми внаслідок їх не отримання від позивача та мотивовані складенням згаданого вище акту від 17.11.2022 року про ненадання документів. Зняття, як безтоварних операцій, мотивоване відповідачем тим, що вказані суми стосуються отриманого податкового кредиту у попередніх звітних періодах, задекларованого за травень і липень 2022 року та перенесеного у звітність з ПДВ за серпень 2022 року в додаток 3 в заяву про відшкодування від`ємного значення ПДВ, щодо придбання лушпиння соняшника. Тобто, задекларовані в попередніх податкових періодах, що перевірені та відносно яких складені акти перевірок, вказані позивачем у позовній заяві, та прийняті ППР.

Урахуванням в спірних правовідносинах висновків актів попередніх податкових перевірок для формування висновків Акту перевірки, за результатом якої прийняті спірні в цій справі ППР, відповідачем вчинено безпідставно, позаяк не враховано вимог п.56.18 ст.56 ПК України, яким встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З копії актів перевірок вбачається, що діяльність позивача щодо правомірності декларування від`ємного значення ПДВ, щомісячно перевірена відповідачем протягом 2022 року та їх результати, у т.ч. ППР, оскаржувалися позивачем як до відповідача, так і до ДПС України. Відповідно, донарахування ПДВ відповідачем не мали статусу узгоджених та не мають на час вирішення цього спору.

Щодо задекларованих залишків податкового кредиту для відшкодування ПДВ судом першої інстанції було вірно зауважено, що формування у вказаний спосіб і розмірах у податковій звітності позивачем не оспорюється та підтверджується деклараціями з ПДВ та додатками №5 та №3 до них за відповідні періоди. Періоди такого декларування перевірені податковими перевірками, у т.ч. актом перевірки від 17.11.2022 року №6766/23-00-07-05-01/00191916, за результатами якої винесені ППР №7019/23-00-07-05-01 про зменшення від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, та №7020/23-00-07-05-01 про зменшення бюджетного відшкодування за липень 2022 декларації №9162871326 від 19.08.2022 року. При цьому, висновок про безтоварність повністю спростовано та скасовані повністю ці ППР, як протиправні, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/2061/23 від 06.03.2024 року, яке за результатом апеляційного оскарження набрало законної сили 06.06.2024 року.

Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість доводів позивача в частині щодо безпідставності висновків відповідача про безтоварність правочинів, задекларований податковий кредит липня щодо яких ним перенесений у звітність за серпень 2022 року.

Оскільки решта донарахувань у спірних ППР є наслідком виключно неотримання відповідачем до дати складання Акту перевірки документів, що підтверджують повноту та правильність формування податкової звітності, судом першої інстанції доцільно враховано наступне.

Допитом свідків встановлено, що документи позивачем вручені на його території в оригіналах головному державному ревізору Онищенко Н.В. , а головному державному ревізору Пожидалову Д.Ю. не вручалися в жодній формі. Пожидалов Д.Ю. повідомив, що для висновків Акту перевірки щодо задекларованого за серпень податкового кредиту попередніх періодів урахував виключно відомості актів податкової перевірки попередніх періодів, в яких описані досліджені документи про правочини, у т.ч. оцінені безтоварними, а для решти - враховано відсутність документального підтвердження. Водночас за обставин твердження відсутності отримання на запит від позивача документів Описова частина Акту перевірки містить відомості про визнання підтвердженими задекларованих податкових зобов`язань з ПДВ та частини податкового кредиту. Посадові особи позивача свідчили, що копії надіслали на особисту електронну адресу Онищенко Н.В . Після отримання Акту перевірки з відомостями, що копії документів для податкової перевірки, за результатом службового розслідування сформували копії документів та супровідним надали відповідачу з запереченнями на Акт перевірки.

Згідно з п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Невиконання вказаної норми підтверджується згаданим вище листом відповідача від 09.12.2022 року на заперечення позивача, яким повідомлено про неврахування останнім жодного отриманого документа позивача.

Згідно з підп.392.6.4.9 п.392.6 ст.39 ПК України у разі незгоди контролюючої особи або її представника з висновками перевірки або фактами та даними, викладеними в акті про результати перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом 30 календарних днів з дня отримання акта. При цьому контролююча особа має право подати разом із запереченнями або після подання заперечень у строк, узгоджений з контролюючим органом, документи (їх завірені копії), що підтверджують обґрунтованість заперечень. Такі заперечення розглядаються протягом 30 робочих днів, що настають за днем їх отримання, а платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Вказаного строку під час подачі заперечення та документів позивачем було дотримано. У свою чергу, відповідач не дотримався вимог підп.39-2.6.4.10 про те, що прийняття ППР за результатами перевірки контролюючої особи здійснюється у порядку, передбаченому статтею 86 цього Кодексу, але не раніше закінчення терміну для надання платником заперечень, визначеного підпунктом 392.6.4.9 цього пункту.

Крім того, згідно з п.86.7 ст.86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень відповідно до абзацу п`ятого підп.86.7.4 п.86.7 ст.86 ПК України досліджує питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу та, згідно з підп.86.7.5 вказаної статті, ППР приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту. Контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складання акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до підпунктів 60.1.2 та 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 цього Кодексу.

Встановлені обставини свідчать, що супровідний лист позивача з 789 документами в додатках для податкової перевірки подані відповідачу в день прийняття спірних ППР, що підтверджується даними вхідного штампу про їх отримання. Отже, вони мали бути враховані, досліджені та оцінені відповідачем для правильних висновків та законного виконання повноважень, передбачених у вказаному вище п.44.6 ст.44, підп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України. Зазначене в листі відповідача щодо письмового заперечення позивача повідомлення про отримання документів після прийняття ППР - жодним доказом не підтверджено. Встановлені обставини свідчать про їх прийняття в один робочий день.

При цьому відсутні підстави враховувати час у годинах протягом одного робочого дня вчинення вказаних дій, оскільки такої вимоги ПК України не містить та, згідно з підп.21.1.9. п.21.1 ст.21 ПК України, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані використовувати дані та інформацію, отримані через електронний кабінет, необхідні для виконання покладених на них функцій з адміністрування податків, зборів, митних платежів та реалізації державної податкової та державної митної політики в межах наданих їм повноважень, а платник - відповідно до підп.17.1.8 п.171 ст.17 ПК України має право вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків.

З огляду на порушення відповідачем п.44.6 ст.44 ПК України та вказані вище обставини, ППР прийняті передчасно, без належного та повного дослідження документів бухгалтерського обліку позивача. Як було зазначено вище, документальна позапланова перевірка має проводитися на підставі отриманих документів, у т.ч. від платника. Відсутність жодного документа не надавало відповідачу права визнавати підтвердженими будь-які показники податкової звітності позивача. Водночас, такі документи наявні та надані до заперечень на Акт перевірки та суду в копіях. При цьому отримання завірених копій від платника за місцезнаходженням відповідача не надало відповідачу підстав для приймання в цей же день будь-яких ППР за результатом такої перевірки.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем було допущено грубі порушення процедури проведення перевірки та розгляду заперечень до прийняття ППР, які вплинули на правильність його висновків. Відтак, вказані ППР є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Сорочко Є.О.

Чаку Є.В.

Повний текст виготовлено: 19 листопада 2024 року.