Постанова

від 19.11.2024 по справі 560/7789/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/7789/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І.

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

19 листопада 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Мацького Є.М. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАРК-ШВЕЙНЕ ОБЛАДНАННЯ" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПАРК-ШВЕЙНЕ ОБЛАДНАННЯ" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів № UА400000/2024/000062/2 від 15.03.2024.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Хмельницької митниці № UА400040/2024/000170 від 15.03.2024.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спарк-Швейне Обладнання" здійснює діяльність з оптової торгівлі швейними машинами.

06.12.2023 між ТОВ "Спарк-Швейне Обладнання" (покупець) та компанією "Jack Technology Co.,LTD." (продавець) укладено контракт-імпорт №SV16-2023, згідно якого продавець зобов`язується поставити покупцю за його заявками-замовленнями, а покупець зобов`язується прийняти у власність від продавця, товар згідно з інвойсами на кожну партію товару, які є невід`ємною частиною цього Контракту (пункт 1.1. Контракту).

Вартість товару визначається в доларах США та вказується у інвойсах для кожної поставки (пункт 2.1. Контракту).

Загальна вартість товару, який буде поставлено за цим Контрактом, становить 97734,00 доларів США (пункт 2.3. Контракту).

Поставка здійснюється на умовах CPT Baranowo (Інкотермс 2010), якщо інше не вказано в інвойсі (пункт 3.2. Контракту).

На виконання Контракту здійснено поставку Товару, а саме: автоматичні промислові швейні машини "BRUCE" різної комплектації в асортименті, нові з запасними частинами та комплектуючими. Загальна вартість товару складає 97734,00 доларів США.

Доставка товару від м. Бараново (Польща) до митного кордону України здійснювалась позивачем за власний рахунок згідно Договору надання послуг перевезення вантажів в міжнародному та внутрішньодержавному сполучені №01М/05-03-2024 від 05.03.2024 укладеним з ТОВ "Аккорд Платінум".

15.03.2024 з метою митного оформлення імпортованого товару декларантом ТОВ "Спарк-Швейне Обладнання" складено та подано до Хмельницької митниці електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №23UA400040007590U2.

Митна вартість товару визначена за ціною Контракту (основним методом) в розмірі 3872539,22 грн. (графа 12 МД 24UА400040007590U2). До складових митної вартості включено ціну товару 3762016,22 грн. (97734,00 доларів США х 38,4924 грн./1 долар США), також, відповідно до вимог МК України до митної вартості товару також включено вартість послуг з транспортування товару, які здійснюються до митної території України в розмірі 110523,00 грн.

На підтвердження заявлених відомостей про митну вартість до митної декларації типу ІМ40ДЕ №24UA400040007590U2 додано (графа 44 Декларації):

- Пакувальний лист (Packing list) б/н від 04.01.2024 р.;

- Рахунок-фактура (інвойс) (Invoice) №JKYYJ24016 від 04.01.2024 р.;

- Автомобільна накладна (CMR) А 56607 від 06.03.2024 р;

- Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №ССРІТ3442400250301 від 11.01.2023 р.;

- Платіжна інструкція № 2 від 15.02.2024

- Рахунок-фактура (автотранспортні послуги) №770 від 07.03.2024 р.;

- Контракт-імпорт №SV16-2023 від 06.12.2023 р.;

- Договір надання послуг перевезення вантажів в міжнародному та внутрішньодержавному сполученні №01М/05-03-2024 від 05.03.2024 р.;

- Митна декларація країни відправлення 310120240519905699.

15.03.24 відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА400040/2024/000170 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UА400000/2024/000062/2 в сторону збільшення за резервним методом.

В рішенні про коригування митної вартості товарів № UА400000/2024/000062/2 від 15.03.2024 щодо наданих позивачем документів зазначено, що значення складових митної вартості, а заявлений рівень митної вартості ставить під сумнів задекларовану митну вартість товарів, зокрема: заявлена митна вартість товару № 1 - 5,91 дол. США/кг, не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів раніше з урахуванням торгівельної марки - 6,2053 дол. США/кг, товару № 2 - 4,67 дол. США/кг не відповідає рівню, за яким здійснюється митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби - 6,22 дол. США/кг; зазначені в копії декларації країни відправлення умови поставки СРТ суперечать коду умов поставки - 2, якому відповідають умови поставки - CIF; проформа не містить відміток покупця, як передбачено це формою документа; переклад проформи не містить повної інформації, яку зазначено в оригіналі документа; умови оплати зазначені у поданих до митного оформлення контракті, інвойсі та проформі не відповідають фактично здійсненим умовам оплати; до митного оформлення не надано передбачені зовнішньоекономічним контрактом коносамент та передбачену договором і рахунком на перевезення заявку; подані до митного оформлення документи не містять визначних частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця відвантаження товарів відповідно до заявлених умов поставки; витрат на страхування цих товарів; вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, як складових митної вартості оцінюваних товарів.

Отже, у відповідності до статті VII ГАТТ, є підстави вважати, що подані до митного оформлення документи, які подавались до митного оформлення не містять достовірної інформації щодо "дійсної вартості" товару. Таким чином, документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та документально підтверджених даних щодо складових митної вартості товарів.

Вважаючи оскаржувані рішення митного органу протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Відповідно до пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Згідно з частиною першою статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів, відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України, здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до положень частин першої, другої, третьої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів, згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України, здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право митниці витребувати додаткові документи у декларанта з метою вчинення дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів, виникає за наявності у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Встановивши відсутність достатніх відомостей, які підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 02.06.2015 у справі №21-498а15 та Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.

Суд першої інстанції встановлено, що позивач надав усі документи, наведені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, які містили числові показники ціни товару.

Крім того, відповідач як обставину прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів визначив те, що документи подані згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач стверджує що вартість товару №1 заявлена на рівні 5.91 дол.США/кг, а мінімальний рівень таких товарів складає 6,2053 дол.США/кг, товару №2 - 4,67 дол.США/кг, а мінімальний рівень таких товарів складає 6,22 дол.США/кг. Відомості про мінімальні рівні цін на товари встановлені з інформації яка міститься у ЄАІС ДПС.

Верховний Суд у своїх правових висновках зазначав, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. (Постанови від 25.02.2020 справа №260/718/19, від 27.04.2020 справа №140/804/19).

Отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять (Постанова від 30.04.2020 по справі №820/231/16).

Стосовно висновку відповідача, що зазначені в копії декларації країни відправлення умови поставки СРТ суперечать коду умов поставки - 2, якому відповідають умови поставки - CIF, суд зазначає наступне.

Митна декларація країни відправлення складається продавцем за законодавством країни знаходження продавця. Позивач позбавлений можливості впливати на складання такої декларації і узгоджувати відомості вказані в ній.

Інвойс №JKYYJ24016 від 04.01.2024 р. містить дані, що задекларована ціна 97734,00 доларів США узгоджена сторонами для умов CPT Baranowo.

Контракт-імпорт №SV16-2023 від 06.12.2023 у п. 3.2. Договору визначає умови поставки CPT Baranowo.

Рахунок-фактура (автотранспортні послуги) №770 від 07.03.2024 р. містить інформацію про маршрут перевезення Бараново-Чоп.

Вказані документи дають можливість встановити, що поставка здійснюється на умовах CPT Baranowo. Доставка вантажу до міста Бараново здійснюється за рахунок продавця. Подальше транспортування з міста Бараново до державного кордону України здійснювалось позивачем за власний рахунок.

Наведене вище, свідчить про те, що погоджуючи саме обрані умови поставки СРТ, сторони виходили з того, що продажна ціна вже включає в себе вартість товару та транспортні витрати.

Щодо висновку відповідача про те, що проформа не містить відміток покупця, як передбачено це формою документа, а переклад проформи не містить повної інформації, яку зазначено в оригіналі документа, з матеріалів справи суд встановив, що до митного оформлення не подавався такий документ, як рахунок - проформа. В графі 44 МД 24UА400040007590U2 від 13.03.2024 зазначено перелік поданих документів до митного оформлення, де відсутній такий документ як рахунок-проформа. Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА400040/2024/000170 від 15.03.2024 також не містить в переліку документів рахунку проформи. Отже висновок відповідача стосовно недоліків проформи є необгрунтованим, так як такий документ не подавався та не досліджувався митним органом.

Верховний суд у постанові від 29 липня 2020 року у справі № 420/1709/19 висловив наступну позицію: "У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості. Зокрема, це може мати місце у випадку, коли декларант надав документи, які підтверджують всі складові митної вартості, сплату визначеної згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту ціни за товар та послуг із страхування тощо, вартість яких відповідно до чинного законодавства включена до митної вартості."

В свою чергу, відповідач при проведенні консультації під час митного оформлення товарів, не навів конкретних причин, які викликають обгрунтовані сумніви при встановленні числових значень митної вартості та не зазначив переліку документів, які потрібні для усунення таких розбіжностей. Тому позивачем було зазначено, що поданий перелік документів при митному оформленні дозволяє встановити всі числові значення митної вартості та не містить розбіжностей в числових значеннях митної вартості.

Щодо висновку відповідача про те, до митного оформлення не надано передбачені зовнішньоекономічним контрактом коносамент та передбачену договором і рахунком на перевезення заявку суд зазначає наступне.

Частина 2 ст. 53 МК України містить перелік документів, які підтверджують митну вартість товару.

Частиною 3 ст. 53 МК України, визначено перелік додаткових документів, які надаються у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Перелічені документи: коносамент, заявка на перевезення не є основними документами, що підтверджують митну вартість товарів. Згідно з ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь - які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Для підтвердження вартості транспортування Товару, яка не включена в ціну товару, було надано Міжнародна автомобільна накладна (CMR) А 56607 від 06.03.2024 р; Рахунок-фактура (автотранспортні послуги) №770 від 07.03.2024 р.; Договір надання послуг перевезення вантажів в міжнародному та внутрішньодержавному сполученні №01М/05-03-2024 від 05.03.2024 р.

Враховуючи встановлене, доводи відповідача про те, що до митного оформлення не подано коносамент та передбачену договором і рахунком на перевезення заявку, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, згідно з частиною першою статті 57 Митного кодексу України, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Разом із тим, відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Судовим розглядом встановлено, що для митного оформлення імпортованого товару позивач надав документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України. При цьому, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

У свою чергу, митний орган не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей в частині вартості товару, ознак підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари.

Крім того, посилання відповідача на заниження позивачем митної вартості товару суд першої інстанції вірно відхилив, оскільки формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості подібних товарів не може вважатися заниженням митної вартості і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, та не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводів скаржника, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Хмельницької митниці залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Мацький Є.М. Граб Л.С.