Постанова

від 19.11.2024 по справі 120/19610/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/19610/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Руслана Миколаївна

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

19 листопада 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-авто М" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В :

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Позивач звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області:

від 24.11.2023 №ПШ 000959 про застосування адміністративно - господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн;

від 24.11.2023 №ПШ 000960 про застосування адміністративно - господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн;

від 24.11.2023 №ПШ 000961 про застосування адміністративно - господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн;

від 24.11.2023 №ПШ 000962 про застосування адміністративно - господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.

ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.04.2024 позов задоволено повністю.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено, що позивач у спірних відносинах є автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-III, а тому ТОВ "ГАРАНТ-АВТО М" не може нести відповідальність на підставі статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що за результатами проведеної перевірки встановлено відсутність особистих карток водіїв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Також вказано, що позивачем надано договори оренди під час розгляду справи, проте зазначено, що сам по собі договір лише засвідчує намір сторін, що його уклали, щодо надання послуг. Позивач не надав документів, які б підтверджували виконання умов договору.

ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою суду від 20.05.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

27.09.2023 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області на а/д Н-08, Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Маріуполь проведено перевірку транспортних засобів марки MAN державний номерний знак НОМЕР_1 , марки DAF державний номерний знак НОМЕР_2 , марки MAN державний номерний знак НОМЕР_3 , марки DAF державний номерний знак НОМЕР_4 .

В ході перевірки встановлено, що під час надання послуг з перевезень вантажів перевізник не забезпечив виконання вимог Закону України "Про автомобільний транспорт": відсутня особиста картка водія, чим порушено ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Вказане порушення задокументовано актами перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 27.09.2023 № 004588, № 004624, № 004625, № 004626.

Відповідно до акту № 004588 транспортний засіб марки MAN державний номерний знак НОМЕР_1 належить ОСОБА_5 .

Відповідно до акту № 004624 транспортний засіб марки DAF державний номерний знак НОМЕР_2 належить ТОВ "ГАРАНТ-АВТО М".

Відповідно до акту № 004625 транспортний засіб марки MAN державний номерний знак НОМЕР_3 належить ТОВ "ГАРАНТ-АВТО М".

Відповідно до акту № 004626 транспортний засіб марки DAF державний номерний знак НОМЕР_4 належить ТОВ "ГАРАНТ-АВТО М".

Повідомленням від 17.11.2023 позивача запрошено на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області на 24.11.2023.

На розгляд справи позивач з`явився та надав відповідні договори оренди транспортних засобів, на підтвердження того, що на момент проведення рейдової перевірки позивач не мав статусу автомобільного перевізника.

Однак, за результатом розгляду справи, відповідач прийняв спірні постанови від 24.11.2023 № ПШ000959, № ПШ000960, № ПШ000961, № ПШ000962 про застосування адміністративно - господарського штрафу за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Вважаючи протиправними постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі Закон № 2344-ІІІ) державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення пасажирів та вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників.

В розумінні вимог ст. 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

За висновком Верховного Суду у справі № 640/27759/21 тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

У постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постановах від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а, від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22, від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21.

Тобто, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21).

Згідно матеріалів справи, позивач є власником транспортних засобів марки MAN державний номерний знак НОМЕР_1 , марки DAF державний номерний знак НОМЕР_2 , марки MAN державний номерний знак НОМЕР_3 , марки DAF державний номерний знак НОМЕР_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , серії НОМЕР_6 , серії НОМЕР_7 , серії НОМЕР_8 .

В той же час, 03.01.2021 між ТОВ "ГАРАНТ-АВТО М" (Орендар) та ФОП ОСОБА_5 (Орендодавець) укладено договір на оренду автомобіля № 25, згідно якого Орендодавець передав в тимчасове користування Орендареві на праві приватної власності автомобіль MAN державний номерний знак НОМЕР_1 .

Факт передачі в оренду вказаного автомобіля підтверджується актом прийому - передачі техніки до Договору № 25 від 03.01.2021 на оренду автомобіля.

Згідно з договором оренди транспортного засобу від 31.01.2022 № 31/01-1-МТ ТОВ "ГАРАНТ-АВТО М" (Орендодавець) передало ТОВ "Гідросила - Тетіс" (Орендар) транспортні засоби марки MAN державний номерний знак НОМЕР_1 , марки DAF державний номерний знак НОМЕР_2 , марки MAN державний номерний знак НОМЕР_3 , марки DAF державний номерний знак НОМЕР_4 .

Передача вищевказаних транспортних засобів підтверджується актом прийому передачі техніки до Договору оренди транспортного засобу від 31.01.2022 № 31/01-1-МТ.

Отже, у спірних правовідносинах, що склалися у цій справі, договори оренди є чинними, недійсними не визнавався, а тому саме орендар ТОВ "Гідросила - Тетіс" є автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-III, а не позивач.

Разом з цим, суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 зазначав про те, що під час здійснення уповноваженими особами Укртрансбезпеки контролю за додержанням перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності.

Однак, як зауважив Верховний Суд, адміністративно-господарський штраф (відповідно до статті 60 Закону № 2344-III) накладається не на місці здійснення перевірки. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з`ясувати, зокрема, особу порушника.

На важливості такого етапу процедури реалізації повноважень Укртрансбезпеки з притягнення суб`єктів господарської діяльності до відповідальності, передбаченої частиною першою статті 60 Закону № 2344-III, як розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по суті з метою з`ясування дійсних обставин вчинення правопорушення, встановлення належної винної особи (автомобільного перевізника) та притягнення її до відповідальності у випадку винних дій/бездіяльності, наголошував Верховний Суд у постанові від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21.

У постанові від 14.12.2023 у справі № 140/6000/22 Верховний Суд зазначив, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу. У тій самій постанові зазначено також, що першочерговим є належне установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, та в кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять інформацію щодо предмета перевірки, зокрема про автомобільного перевізника.

Аналогічні висновки в подальшому застосовані Верховним Судом у постанові від 13.03.2024 у справі № 280/11434/21.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що при розгляді справи щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт позивач 24.11.2023 надавав відповідні договори оренди транспортних засобів, що і не заперечується відповідачем.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено, що позивач у спірних відносинах є автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-III, а тому ТОВ "ГАРАНТ-АВТО М" не може нести відповідальність на підставі статті 60 Закону № 2344-III, а тому позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування постанов від 24.11.2023 №ПШ 000959, №ПШ 000960, №ПШ 000961, №ПШ 000962.

VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.