Постанова

від 19.11.2024 по справі 140/32271/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 140/32271/23 пров. № А/857/7157/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року, ухвалене суддею Ксензюком А.Я. у м. Луцьку Волинської області у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі №140/32271/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОДІМСЕРВІС" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2023 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОДІМСЕРВІС" звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача - Волинської митниці, у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000448/2 від 30.06.2023.

Позовні вимоги, зокрема, обґрунтовує тим, що в підтвердження заявленої митної вартості імпортованого транспортного засобу та обраного методу її визначення до декларації додано достатній перелік документів. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, відображають усі відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар, їх дані піддаються обчисленню та в своїй сукупності дають можливість визначити митну вартість товару. Заявлена митна вартість товару була визначена за основним методом у розмірі 3134169,84 грн, до її складових включено (крім фактурної вартості) також вартість транспортування товару в сумі 4843,00 грн. Внаслідок коригування митної вартості зобов`язання щодо сплати митних платежів за митне оформлення товару збільшено на 75 551,36 грн. Зазначає, що у митного органу не було правових підстав для витребування додаткових документів, оскільки митницею не визначено обставини, які зумовили витребування додаткових документів, та не обґрунтовано сумнівів щодо можливості обчислити числові значення митної вартості на підставі поданих документів.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться по поданій митній декларації на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності. Зауважує, що по поданій митній декларації відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР, які передбачають необхідність проведення більш детальної перевірки поданих декларантом документів на предмет можливого заниження вартості товару за кодами: 000, 105-2, 106-2, 201-1. У даній справі митний орган мав обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості, про конкретні недоліки зазначив у гр.33 оскаржуваного рішення та витребував у декларанта саме ті документи, які можуть ці сумніви усунути.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 01.05.2017 між ТзОВ «Автодімсервіс» (покупець) та фірмою Delphi Diesel Systems Ltd. (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №2017/05/01 відповідно до умов якого продавець зобов`язується постачати покупцеві автомобільні запасні частини, масло (моторне, трансмісійне, гідравлічне), гальмівну рідину, рекламну та сувенірну продукцію, товарні каталоги (далі товар) за найменуваннями, асортиментом (номенклатурою), ціною та кількістю погодженою сторонами.

Відповідно до пунктів 1.2.-1.5. вказаного контракту всі поставки здійснюються під час дії договору, регулюються умовами цього договору; покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити узгоджену сторонами ціну; підсумкова узгоджена ціна за товар вказується в рахунках-фактурах, що виставляються продавцем; товар в рамках дії договору поставляється зі складів продавця на умовах FCA («Інкотермс-2010»), якщо інше не вказано в інвойсі.

28.06.2023 з метою здійснення митного оформлення 51 товарна позиція декларантом приватним підприємство «СІА-БРОК» в інтересах позивача подано до Волинської митниці МД №23UA205140051315U0. Митна вартість визначена за першим методом - за ціною договору (контракту).

До митного оформлення разом із вказаною МД декларантом було подано документи, зокрема: рахунок-фактура 87112136 від 14.06.2023; автотранспортна накладна №б/н від 27.06.2023; декларація про походження товару 87112136 від 14.06.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №29 від 27.06.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 27.06.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 14.06.2023 до 31.12.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 18.12.2017; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №4 від 29.01.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №7 від 27.04.2021; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №2017/05/01 від 01.05.17; договір про надання послуг митного брокера №75 від 25.05.2012; договір (контракт) про перевезення №1/03042023 від 03.04.2023; договір (контракт) про перевезення заявка №27/06/23 від 27.06.2023; копія митної декларації країни відправлення №23PL451010E0690879 від 16.06.2023.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею надіслано декларанту електронне повідомлення, в якому декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь на вказане повідомлення декларант надав митному органу додаткові документи: інвойс №87112136 від 14.06.2023 та прайс-лист до вказаного інвойсу; swift та інвойс, що підтверджують оплату по оцінюваних товарах як і були раніше оформлені (платіжна інструкція в іноземній валюті №111 від 03.05.2023); пакувальний лист до інвойсу №87112136; експортну декларацію країни відправлення №23PL451010E0690879, видаткові накладні по оцінюваних товарах №112826 від 19.05.2023, №111162 від 18.05.2023, №109609 від 16.05.2023, №100227 від 06.05.2023,№99184 від 05.05.2023, №97516 від 03.05.2023, №76656 від 10.04.2023, №31834 від 15.02.2023, картки рахунку№281 від 25.04.2023, 07.03.2023, 20.01.2023 по товарах зазначених у інвойсах, CMR.

У заяві вих. №2 від 29.06.2023 позивач повідомив, що вважає наданий перелік підтверджуючих митну вартість документів вичерпним та просив прийняти рішення щодо визнання митної вартості без врахування 10-денного терміну. Додатково вказав, що продавець (відправник) доставив товар на умовах FCA Chelm до складу Pol-Cel SP. Z.o.o., що зазначено у інвойсі та відповідає умовам контракту №7 від 01.05.2017. Після цього Pol-Cel SP. Z.o.o. було відправлено товар позивачу, що підтверджується автотранспортною накладною від 27.06.2023. Відповідно до правил «Інкотермс-2010» при поставці на умовах FCA продавець доставляє товар вказаному покупцем перевізнику до названого місця. При цьому, перевізника наймає і оплачує його послуги покупець. Крім того зазначив, що згідно пункту 3.5. контракту №7 від 01.05.2017 вантажно-транспортна накладна міжнародного зразка (CMR) є товаросупровідним документом, то відповідні відомості CMR від 27.06.2023 є достатнім підтвердженням даних відправника товару Pol-Cel SP. Z.o.o.

30.06.2023 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000448/2 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/002500.

У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що митна вартість товарів, які ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме: згідно рахунка-фактури від 14.06.2023 №87112136 місце виставлення документа BLONIE, в автотранспортній накладній від 27.06.2023 № б/н місце завантаження зазначене CHELM; між містами CHELM та BLONIE орієнтовна відстань 275 км, тобто невідомо якою стороною контракту були понесені витрати на внутрішнє транспортування в країні експорту; згідно копії митної декларації країни відправлення від 16.06.2023 № 23PL451010E0690879 відправником зазначено Borgwarner Technologies Limited, що суперечить відправнику, зазначеному в автотранспортній накладній від від 27.06.2023 № б/н - POL-CEL Sp.z.o.o.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994року, МК України, вимогами частини шостої статті 54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четверті статті 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів - митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За умови надання, згідно статті 53 МК України документів, витребуваних митним органом, які містять достовірну, об`єктивну інформацію щодо визначення митної вартості товару, яка піддається обчисленню, і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (статті 59 МК України) та методу 26 (статті 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (статті 62 МК України) та методу 2г (статті 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.

Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби, товар №6 визначено на рівні 4,48 дол. США/кг за МД №UA205030/2023/010756 від 21.06.2023.

Відповідачем товар оформлено у вільний обіг згідно МД №23UA205140052101U9 від 30.06.2023 з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОДІМСЕРВІС", вважаючи рішення Волинської митниці №UA205140/2023/000448/2 від 30.06.2023 протиправним, звернувся до суду з вимогами про його скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

В розумінні пунктів 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Згідно із статтею 264 Кодексу митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

У випадках, коли з причин, визнаних органом доходів і зборів обґрунтованими, окремі документи, визначені цим Кодексом, не можуть бути представлені разом з митною декларацією, дозволяється подання таких документів протягом часу, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику

З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та главою 8.

За приписами частини другої цієї статті декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Як встановлено частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст. 53 МК України).

За правилами частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 54 МК України).

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

Водночас частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю

Згідно з частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відтак, в силу приписів статті 55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 січня 2019 року (справа №815/6827/17), а відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що митну вартість імпортованого товару, що вказана у митних деклараціях, декларантом визначено за основним методом.

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України слідує, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Встановлено, що відповідачем під час здійснення контролю правильності визначення декларантом позивача митної вартості імпортованих в Україну товарів поставлено під сумнів правильність визначення їх митної вартості.

Згідно доводів скаржника, позивачем не надано достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товарів за основним методом. Зокрема митний орган покликається на наявність розбіжностей у поданих декларантом позивача документах, які підтверджують митну вартість. Як наслідок митницею було направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу на надання додаткових документів.

Конкретизація переліку документів, які повинен надати платника податків пов`язується із вимогами до суб`єкта владних повноважень під час прийняття рішень (вчинення дій) діяти обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (п.2 ч.2 ст.2 КАС України), а також забезпечити право особи на участь в процесі прийнятті рішення (п.9 ч.2 ст.2 КАС України).

Оцінивши вимогу митного органу із наведеними вище нормами МК України, судом першої інстанції слушно вказано на те, що надані позивачем докази є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Зміст наданих митному органу документів, що кореспондуються між собою, вказує на наявність всіх реквізитів та відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу.

Так, відповідно до матеріалів даної справи судом встановлено, що митну вартість імпортованого транспортного засобу, зазначеного декларантом у митній декларації МД №23UA205140051315U0, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору, а саме: зокрема: рахунок-фактура 87112136 від 14.06.2023; автотранспортна накладна №б/н від 27.06.2023; декларація про походження товару 87112136 від 14.06.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №29 від 27.06.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 27.06.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 14.06.2023 до 31.12.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 18.12.2017; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №4 від 29.01.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №7 від 27.04.2021; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №2017/05/01 від 01.05.17; договір про надання послуг митного брокера №75 від 25.05.2012; договір (контракт) про перевезення №1/03042023 від 03.04.2023; договір (контракт) про перевезення заявка №27/06/23 від 27.06.2023; копія митної декларації країни відправлення №23PL451010E0690879 від 16.06.2023. Крім того, декларантом у відповідь на вимогу митного органу було надано наступні документи: інвойс №87112136 від 14.06.2023 та прайс-лист до вказаного інвойсу; swift та інвойс, що підтверджують оплату по оцінюваних товарах як і були раніше оформлені (платіжна інструкція в іноземній валюті №111 від 03.05.2023); пакувальний лист до інвойсу №87112136; експортну декларацію країни відправлення №23PL451010E0690879, видаткові накладні по оцінюваних товарах №112826 від 19.05.2023, №111162 від 18.05.2023, №109609 від 16.05.2023, №100227 від 06.05.2023,№99184 від 05.05.2023, №97516 від 03.05.2023, №76656 від 10.04.2023, №31834 від 15.02.2023, картки рахунку№281 від 25.04.2023, 07.03.2023, 20.01.2023 по товарах зазначених у інвойсах, CMR.

Звідси, доводи відповідача про те, що декларантом не було подано на витребування митного органу повного переліку первинних документів є безпідставними, оскільки останнім було надано усі документи передбачені ст. 53 МК України, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом.

Судом першої інстанції слушно вказано на те, що оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

В даному випадку, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів (51 товарна позиція) (автомобільні запасні частини, масло (моторне, трансмісійне, гідравлічне), гальмівну рідину, рекламну та сувенірну продукцію, товарні каталоги).

Доводи відповідача в обґрунтування правомірності оскаржуваного рішення відповідача зводяться до того, що документи, подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності: «Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності: згідно рахунка-фактури від 14.06.2023 №87112136 місце виставлення документа - Blonie, в автотранспортній накладній від 27.06.2023 місце завантаження зазначене Chelm; між містами Chelm та Blonie орієнтовна відстань 275 км, тобто невідомо якою стороною контракту були понесені витрати на внутрішнє транспортування в країні експорту; згідно копії митної декларації країни відправлення від 16.06.2023 №23PL451010E0690879 відправником зазначено Borgwarner Technologies Limited, що суперечить відправнику, зазначеному в автотранспортній накладній від 27.06.2023 - Pol-Cel Sp.z.o.o.».

Так, контрактом №2017/05/01 від 01.05.2017, укладеним між ТзОВ «Автодімсервіс» (покупець) та фірмою «Delphi Diesel Systems LTD.» (продавець) визначено предмет договору, ціну та загальну вартість контракту, порядок оплати, прийому товару, упакування та якість.

Відповідно до пунктів 1.5-1.6 вказаного контракту: товар поставляється зі складів продавця на умовах FCA («Інкотермс-2010»), якщо інше не зазначено в інвойсі; поставка товару здійснюється згідно замовленню покупця. Паралельно з розміщенням замовлення покупець зазначає умови поставки, що діють для цього замовлення згідно з пунктом 1.5.

Згідно із пунктами 2.1, 2.5. вказаного контракту, продавець передбачає поставити покупцю товар на загальну суму 200000,00 євро; валюта платежів та ціни на товари євро.

Відповідно до пункту 2.6 контракту ціна товару включає вартість упаковки, маркування та страхування товару до поставки в пункт призначення.

Нормами пунктів 3.7-3.8 визначено, що поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлень покупця; інвойс на кожну поставку товару встановлюється безпосередньо після упаковки товару на складі продавця.

На виконання умов вказаного договору та згідно із рахунком-фактурою (інвойсом) від №87112136 від 14.06.2023 компанія «Borgwarner Texnologies Limited» поставила позивачу товар вартістю 78189,19 Євро.

З приводу покликань митниці на те, що згідно рахунка-фактури від 14.06.2023 №87112136 місце виставлення документа BLONIE, в автотранспортній накладній від 27.06.2023 № б/н місце завантаження зазначене CHELM; між містами CHELM та BLONIE орієнтовна відстань 275 км, тобто невідомо якою стороною контракту були понесені витрати на внутрішнє транспортування в країні експорту, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Так, за умовами пункту 1.5. контракту №2017/05/01 від 01.05.2017 товар поставляється зі складнів продавця на умовах FCA («Інкотермс-2010»).

Правила «Інкотермс-2010» поставка на умовах FCA або Франко-перевізник (... назва місця) вказують на те, що продавець передасть товар, що пройшов митне очищення для експорту, вказаному покупцем перевізнику в зазначеному місці. Відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. Поставка товару здійснювалася на умовах FCA- Chelm, як це зазначено в рахунку-фактурі (інвойсі) №87112136 від 14.06.2023.

За обставин цієї справи, декларант поніс витрати з перевезення товару від місця передачі товару перевізнику з міста Хелм (Польща) до кордону України, що відповідає умовам поставки FCA, що підтверджується довідкою про транспортні витрати від 27.06.2023, заявкою на перевезення вантажу №27/06/23 від 27.06.2023 та рахунком на оплату №29 від 27.06.2023.

Крім того, правила Інкотермс-2010 при поставці на умовах FCA або Франко-перевізник (... назва місця) не передбачають обов`язку продавця або покупця укладати договір страхування вантажу, з огляду на що є безпідставними твердження відповідача про відсутність документів, що підтверджують основне страхування.

При вирішенні спірних правовідносин, судом враховуються висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.07.2023 у справі № 803/718/17, відповідно до яких якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.

Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Повертаючись до обставин даної справи, слід зазначити, що довідка про транспортні витрати від 27.06.2023 та рахунок на оплату №29 від 27.06.2023 на загальну суму 39000,00 грн є належним підтвердженням понесення витрати з перевезення вантажу за маршрутом: місто Хелм (Польща) - м/п Дорогуськ (Україна), які склали 9 000,00 грн, та за маршрутом м/п Ягодин (Україна) місто Луцьк (Україна) - в сумі 30000,00 грн.

Стосовно твердження митного органу про те, що відправником товару та торговою країною (графи 1 та 11 митної декларації) є відправником зазначено «Borgwarner Technologies Limited», що суперечить відправнику, зазначеному в автотранспортній накладній від 27.06.2023 № б/н «POL-CEL Sp.z.o.o.» слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3.8. контракту інвойс на кожну поставку виставляється безпосередньо після упаковки товару на складі продавця за адресою компанії «Delphi Diesel Systems LTD»: 6374, Spartan Close, Leamington Spa, Велика Британія.

Відповідно до пункту 3.5 контракту, продавець разом з товаром передає оригінали документів: інвойс, пакувальний лист, експортна митна декларація, сертифікат походження товару.

В інвойсі №87112136 від 14.06.2023 та вантажно-транспортній накладній (CMR) від 27.06.2023 адреси поставки товару та його відправника - Pol-Cel Sp.z.o.o., місто Хелм, Польща - є достатнім підтвердженням належності виконання постачальником своїх зобов`язань щодо поставки товару, повністю відповідає умовам даного контракту та є підтвердженням відсутності розбіжностей щодо відправника товару та країною його відправки.

Матеріалами справи підтверджується, щоміж фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (перевізник) та ТзОВ «Автодімсервіс» (замовник) укладено договір на перевезення вантажу №1/03042023 від 03.04.2023, відповідно до умов якого перевізник зобов`язується здійснити перевезення вантажів пред`явлених замовником для перевезення в міжнародному та міжміському сполученнях на умовах, обумовлених в договорі та заявках на здійснення міжнародного і/або міжміського перевезення вантажу, а замовник зобов`язується оплатити перевізнику вартість перевезення у відповідності до умов цього договору.

Відповідно до довідки про транспортні витрати від 27.06.2023 транспортні витрати при доставці вантажу автомобілем Renault НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 за маршрутом: місто Хелм (Польща) м/п Дорогуськ (Україна) становить 9000,00 грн; м/п Ягодин (Україна) місто Луцьк (Україна) - становить 30000,00 грн. Крім того зазначено, що страхування вантажу не проводилось. Вантажно-розвантажувальні роботи входять у вартість перевезення.

Вказані обставини також підтверджуються заявкою на перевезення вантажу від №27/06/23 від 27.06.2023 та рахунком на оплату №29 від 27.06.2023.

Наведене свідчить на користь висновку, що наданими разом МД документами підтверджується вартість перевезення, а придбаний товар доставлявся найнятим позивачем перевізником з міста Хелм (Польща).

У свою чергу, відповідач, обґрунтовуючи вимогу про надання додаткових документів, не зазначив, яким чином відомості саме про особу відправника товару, а не про місцезнаходження складу, з якого він відправлявся, впливають на заявлену митну вартість, та причини неможливості перевірки неправдивих, на його думку, відомостей, на підставі отриманих від уповноваженої особи документів, в т.ч. причину відмови взяти до уваги інформацію з CMR.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, які містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16, від 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15, слід зауважити, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Рішенням про коригування митної вартості товарів митну вартість імпортованого товару визначено за резервним методом згідно ст. 64 МК України.

При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано інформацію щодо рівня митної вартості аналогічного товару, митне оформлення якого вже здійснено, визначених відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 825/648/17 зазначив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Однак, зміст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не дає суду можливості встановити які складові вплинули на формування митним органом саме такої ціни, у ньому не наведено пояснень щодо зроблених коригувань. У ньому лише зазначено про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем суду не надано; наведено загальне посилання на наявність цінової інформації про рівень митної вартості подібного за технічними характеристиками транспортного засобу, митна вартість якого визнана митним органом.

Крім того варто зазначити, що порівняння митної вартості імпортованого позивачем товару та товару, що ввозився за МД №UA205030/2023/010756 від 21.06.2023 не обґрунтоване, оскільки митним органом не доведено, які критерії бралися до порівняння.

Таким чином, декларантом надані митному органу усі належні документи згідно переліку частини другої статті 53 МК України по МД №23UA205140051315U0, які підтверджували числові значення вартості товару.

Частиною сьомою статті 54 МК України обумовлено, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Слід також зазначити, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 року (справа №805/2713/16-а).

В процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Подані декларантом відповідно до частини другою статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом з урахуванням умов поставки.

Відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору (контракту), як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що факт надання достатніх документів на підтвердження заявленої вартості зазначено митним органом в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/002500.

Тому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно виснував, що митний орган, як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його доводи, а відтак рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000448/2 від 30.06.2023 не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, визначених ч.2 ст.2 КАС України, що має наслідком його скасування.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року у справі №140/32271/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний