Постанова

від 18.11.2024 по справі 140/2932/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 140/2932/24 пров. № А/857/18643/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року (судді Димарчука Т.М., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Луцьк) у справі №140/2932/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 18.03.2024 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області в якому просить визнання протиправною відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду проходження служби в органах Державної кримінальної виконавчої служби України (Управління державної пенітенціарної служби України у Волинській області) з 10.06.2013 по 31.05.2016 включно, зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу період проходження служби в органах Державної кримінальної виконавчої служби України (Управління державної пенітенціарної служби України у Волинській області) з 10.06.2013 по 31.05.2016 включно.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що джерелом формування реєстру застрахованих осіб є відомості, що надходять в складі звітності страхувальників (роботодавців), у період з 01.05.2007 по 20.08.2012 страхувальником позивача було Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області, з 20.08.2012 по 31.12.2016 - Управління Державної пенітенціарної служби у Волинській області (код юридичної особи 08562654), яким з 01.06.2016 розпочато подання до податкового органу відомостей про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам, у тому числі і стосовно позивача. 23.12.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи - Управління Державної пенітенціарної служби у Волинській області в результаті ліквідації. На день звернення позивача до ГУ ПФУ у Волинській області із проханням внести відомості про її страховий стаж до реєстру застрахованих осіб Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (правонаступник Управління Державної пенітенціарної служби у Волинській області) не ліквідоване, відомості щодо його ліквідації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні, тому Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції має подати до органу Пенсійного фонду необхідні дані для уточнення відомостей стосовно ОСОБА_1 , якою вибрано не вірний спосіб захисту звертаючись до суду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Згідно статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 10.06.2013 по 30.11.2023 проходила службу в органах Державної кримінальної виконавчої служби України (Управління державної пенітенціарної служби України у Волинській області), що підтверджується наказом начальника Управління державної пенітенціарної служби України у Волинській області від 29.05.2013 №92 о/с (про прийняття з 10.06.2013 на службу) та наказом директора Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України від 21.11.2023 №897/К (про звільнення 30.11.2023 зі служби).

16.01.2024 позивач звернулась до відповідача через особистий електронний кабінет із запитом про зарахування їй до страхового стажу та внесення до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про наявність у неї страхового стажу за період проходження військової служби протягом з 10.06.2013 по 31.05.2016, надавши пакет належним чином завірених необхідних документів.

Листом ГУ ПФУ у Волинській області від 31.01.2024 №1659-916/Ш-02/8-0300/24 позивачу відмовлено у зарахуванні їй до страхового стажу та внесення до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, даних про наявність у неї страхового стажу за період проходження військової служби протягом 2013-2016 років, оскільки за дані періоди відсутня інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу в базі даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Повідомлено, що джерелом формування реєстру застрахованих осіб є відомості, що надходять в складі звітності від страхувальників (роботодавців). Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №770 Про затвердження порядків з питань зарахування періодів служби до страхового стажу та подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, поліцейських (далі Постанова №770) затверджено порядок подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року, необхідних для призначення пенсій військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу, поліцейським. Після надходження від страхувальника даних, відомості будуть відображені в Реєстрі застрахованих осіб. У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків. Згаданий період військової служби буде зараховано до страхового стажу при призначені пенсії на підставі відповідних документів (а.с.14-15).

Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними, звернулася до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, який набрав чинності з 01 січня 2004 року (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (абзац п`ятий); персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку (абзац двадцять п`ятий).

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині 1 статті 12 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.

На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом (частина друга статті 21 Закону № 1058-IV).

Частиною третьою статті 21 Закону № 1058-IV визначено перелік відомостей, які має містити персональна електронна облікова картка застрахованої особи.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 22 Закону № 1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду серед іншого для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як передбачено частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.

Згідно з статтею 102 Закону України «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 03.04.2007 №857, були внесені зміни до Закону №1058, зокрема статтю 11 доповнено пунктом 17 включивши до кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб рядового та начальницького складу.

Разом з цим відповідно до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 11.04.2016 №441, подання до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей про нарахування заробітку (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам страхувальниками, які нараховують та сплачують єдиний соціальний внесок за осіб із числа військовослужбовців (крім військовослужбовців сорокової та альтернативної служби), осіб рядового і начальницького складу, в розрізі кожної застрахованої особи у звітному місяці, передбачено за період з 01 червня 2016 року. Внаслідок чого, інформація про страховий стаж до цього періоду відсутня в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» пункт 3 розділу Прикінцеві положення від 03.10.2018 №2148 Закону №1058 викладено в наступній редакції: «Зарахування періодів служби до страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів Державного бюджету України. Протягом п`яти років з дня набрання чинності вказаним законом військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення відповідно до законодавства, до Пенсійного фонду подаються, у разі їх відсутності, персоніфіковані відомості про грошове забезпечення зі сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) особам начальницького і рядового складу, поліцейським, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.»

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про затвердження порядків зарахування періодів служби до страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) особам начальницького і рядового складу та подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків стосовно військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) осіб начальницького і рядового складу, поліцейських» від 21.08.2019 №770 (далі Постанова №770).

Відповідно до пункту 3 Порядку №770 подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 01.07.2000 по 31.12.2016, необхідних для призначення пенсій військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) осіб начальницького і рядового складу, поліцейських, відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться Пенсійним фондом України до реєстру застрахованих осіб на підставі інформації з податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формами № 8ДР і № 1ДФ, які ДФС передає Пенсійному фонду України в електронному вигляді на центральному рівні в порядку, встановленому Пенсійним фондом України та ДФС. При цьому Пенсійний фонд України обчислює щомісячні суми грошового забезпечення виходячи із середнього розміру сум доходу квартальної звітності за формами № 8ДР і № 1ДФ за період, за який подано інформацію.

Пунктами 3 та 4 Порядку №770 визначено механізм передачі до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей необхідних для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу, поліцейським, які звертатимуться за призначенням пенсії відповідно до Закону України №1058. Зокрема, у разі відсутності інформації з податкового розрахунку сум доходу відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться територіальними органами Пенсійного фонду України до Реєстру на підставі поданого військовими частинами чи органами, які виплачують (виплачували) грошове забезпечення, або подаються органами, які уповноважені рішеннями керівників державних органів, до територіальних органів Пенсійного фонду України у вигляді звіту за формою згідно з додатком.

Отже, порядком передбачено подання до органів Пенсійного фонду України відомостей у вигляді інформації ДФС за формами № 8ДР і № 1ДФ або звіту, встановленої форми, органами, які виплачують (виплачували) грошове забезпечення (страхувальники) або органами, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (уповноважені органи).

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) визначено, що державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб (пункт 1); Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом (пункт 7).

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону № 2464-VI державний реєстр створюється для забезпечення: ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації; накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону № 2464-VI державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб.

Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац другий частини третьої статті 16 Закону № 2464-VI).

Частиною першою статті 20 Закону № 2464-VI визначено, що реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону. Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зміни та уточнення вносяться до відомостей реєстру застрахованих осіб у порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення (частина п`ята статті 20 Закону № 2464-VI).

Згідно з частиною 6 статті 20 Закону № 2464-VI відомості про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, що містяться в реєстрі застрахованих осіб, використовуються для обчислення та призначення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб визначаються Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (далі - Положення №10-1).

Пунктом 4 розділу І Загальні положення Положення № 10-1 визначено, що Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.

Реєстр застрахованих осіб забезпечує облік застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 5 розділу І Загальні положення Положення № 10-1).

Згідно з пунктом 1 розділу IV Дані облікової картки реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них Положення № 10-1 реєстр застрахованих осіб складається з облікових карток, які включають дані, визначені частиною третьою статті 20 Закону та частиною третьою статті 21 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 3 розділу IV Дані облікової картки реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них Положення № 10-1 визначено, що відомості до реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Як вбачається з частини п`ятої статті 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України Про Національну поліцію, а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Закон України «Про Національну поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно з частинами 1 - 2 статті 59 Закону України «Про національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Як встановлено судомна підставі матеріалів справи, ОСОБА_1 з 10.06.2013 по 30.11.2023 проходила службу в органах Державної кримінальної виконавчої служби України (Управління державної пенітенціарної служби України у Волинській області), що підтверджується наказом начальника Управління державної пенітенціарної служби України у Волинській області від 29.05.2013 №92 о/с (про прийняття з 10.06.2013 на службу) та наказом директора Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України від 21.11.2023 №897/К (про звільнення 30.11.2023 зі служби).

Факт проходження позивачем служби в органах Державної кримінальної виконавчої служби України (Управління державної пенітенціарної служби України у Волинській області) в період з 10.06.2013 по 30.11.2023 підтверджується також записами трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 06.06.2007 (а.с.9-10).

Відмовляючи позивачу у зарахуванні їй до страхового стажу та внесення до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, даних про наявність у неї страхового стажу за період проходження військової служби протягом 2013-2016 років, відповідач посилається на відсутність за вказаний період інформації в індивідуальних відомостях про застраховану особу в базі даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, які колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки як вбачається зі змісту частини 2 статті 24 Закону №1058-IV, за відсутності даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, наявність страхового стажу у період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року позивач мав право підтвердити на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.

Згідно довідки Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (правонаступник Управління Державної пенітенціарної служби у Волинській області) від 16.10.2023 про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески за період проходження служби з січня 2013 року по грудень 2016 року, відповідно до якої ОСОБА_1 проходила службу в підрозділі КВІ Державного управління пенітенціарної служби у Волинській області з 10.06.2013 по 31.12.2016. За період служби їй нараховано грошове забезпечення в сумі 106543,36 грн, а з усіх виплат сплачено страхові внески (єдиний внесок) (а.с.17).

Відтак, судом встановлено і це підтверджується відповідними письмовими доказами, що у спірний період проходження служби позивача з 10.06.2013 по 31.05.2016 в органах Державної кримінальної виконавчої служби України (Управління державної пенітенціарної служби України у Волинській області) їй було нараховано грошове забезпечення з якого сплачено страхові внески (єдиний внесок), таким чином, у відповідача були відсутні підстави для відмови позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду проходження служби з 10.06.2013 по 31.05.2016 у зв`язку з відсутністю у відповідача даних про сплату страхувальником страхових внесків по ЄСВ.

Згідно з постановою Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 295/6361/17, обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску; ведення обліку виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігання таких відомості в порядку, передбаченому законодавством, покладено на органи Пенсійного фонду України.

Контроль за достовірністю поданих страхувальниками і застрахованими особами відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, здійснюють органи Пенсійного фонду (пункт 9 частини другої статті 64 Закону № 1058-ІV).

Стаття 12-1 Закону № 2464-VІ визначає, що Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, здійснює заходи щодо надання інформації з Державного реєстру відповідно до цього Закону; здійснює контроль, у тому числі спільно з органами доходів і зборів, за достовірністю відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до статті 14-1 Закону № 2464-VІ Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов`язані: забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру; здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При цьому адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Верховний Суд у постановах від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19 та від 08.02.2022 у справі № 160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Отже, ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів.

Реалізація права на соціальний захист та неприпустимість обмеження прав громадян на достатній життєвий рівень закріплений нормами Конституції України, відповідно до яких конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи, надаючи правову оцінку аргументам сторін, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною відмови відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду проходження служби в органах Державної кримінальної виконавчої служби України (Управління державної пенітенціарної служби України у Волинській області) з 10.06.2013 по 31.05.2016 та зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період проходження служби в органах Державної кримінальної виконавчої служби України (Управління державної пенітенціарної служби України у Волинській області) з 10.06.2013 по 31.05.2016, відповідно правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у справі №140/2932/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді Р.Й. Коваль

В.В. Гуляк

Повний текст постанови складено 18.11.2024