Постанова

від 19.11.2024 по справі 260/1529/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 260/1529/24 пров. № А/857/23114/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддівІщук Л.П., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судових засідань Доморадової Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеконференції апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у справі за його позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Головне управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

суддя у І інстанціїСкраль Т.В.,

час ухвалення рішення 15 год 23 хв,

місце ухвалення рішенням. Ужгород,

дата складення повного тексту рішення 12 серпня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення (далі ППР) Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі ГУ ДПС у Закарпатській області) від 29.11.2023:

№ 00059170705, яким до нього на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (далі ПК) та статті 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (далі Закон №265/95-ВР) було застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 302307,00 грн;

№ 00059160705 про застосування до позивача на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 121.1 статті 121 ПК штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 1020,00 грн.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у справі № 260/1529/24 у задоволенні позову було відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що ФОП ОСОБА_1 під час проведення фактичної перевірки 01.11.2023 на вимогу контролюючого органу не надав документів, що підтверджують придбання та походження товарів, що реалізовувались та знаходяться в реалізації, що свідчить про незабезпечення ним ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів, та здійснення продажу лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Вартість товарів, щодо яких під час перевірки не надано документів на підтвердження обліку товарів, складає 302 307,00 грн, а отже застосування до позивача фінансових санкцій оспорюваними ППР є правомірним.

ФОП ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити його позов у повному обсязі.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що у контролюючого органу були відсутні підстави для проведення перевірки. Доповідна записка від 25.10.2023 №1972/26-15-07-07-01-09 працівників Головного управління ДПС у м. Києві (далі ГУ ДПС) судом першої інстанції у повному обсязі не досліджувалася.

Наказ ГУ ДПС у м. Києві № 5260-п від 26.10.2023 «Про проведення фактичних перевірок» належним чином не обґрунтовано, а отже були відсутні підстави для перевірки позивача, передбачені підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК.

Судом першої інстанції помилково застосовано правову позицію Верховного Суду у постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23.

Наполягає на тому, що підставою для застосування штрафних санкцій за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є встановлений факт наявності товарів в місцях їх реалізації та/або зберігання, які не обліковані у встановленому порядку, тобто виявлення товарів у надлишку (перевищення кількості товару в наявності над облікованим товаром). При цьому законодавством не передбачено обов`язок зберігання за місцем знаходження господарської одиниці суб`єкта господарювання оригіналів первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для бухгалтерського обліку, а сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265/95-ВР.

Облік товарних запасів ФОП ОСОБА_1 здійснюється за адресою ведення господарської діяльності у порядку, встановленому законодавством. На запит працівників контролюючого органу представники ФОП ОСОБА_1 погоджувались надати електронний вигляд документів про залишок товарних запасів, копій документів щодо працевлаштування працівників та копій документів щодо набуття товару, який знаходиться в за місцем ведення господарської діяльності підприємцем, однак вказану інформацію було проігноровано та складено акт фактичної перевірки.

ФОП ОСОБА_1 надав всі запитувані копії документів шляхом направлення їх на електронну адресу ГУ ДПС у м. Києві: kyiv.official@tax.gov.ua. Згодом ці ж документи були направлені до ГУ ДПС у м. Києві разом із запереченнями від 13.11.2023 на акт фактичної перевірки від 01.11.2023 у встановлений податковим законодавством строк, однак такі при винесенні оспорюваних ППР враховані не були. З огляду на це висновки контролюючого органу про порушення ФОП ОСОБА_1 пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР є безпідставними.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача ГУ ДПС у Закарпатській області підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Наполягає на тому, що зі змісту наказу № 5260-к від 26.10.2023 вбачається як правова підстава для призначення перевірки (посилання на підпункт 80.2.2 ПК), так і фактична. Обсяг зазначеної у наказі інформації у повному обсязі відповідає вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верхового Суду України від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23.

Фактичною перевіркою встановлено незабезпечення позивачем ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів, та здійснення продажу лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Вказана обставина позивачем не спростована. Таким чином, позивачем порушено вимоги пункту 12 частини 1 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Представник ФОП Дери Я.І. у судовому засіданні апеляційного суду у режимі відеоконференції підтримав подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті та письмових поясненнях. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов у повному обсязі.

Представник ГУ ДПС у Закарпатській області заперечила обґрунтованість вимог апелянта доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу. Просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник ГУ ДПС у м. Києві у ході апеляційного розгляду у режимі відеоконференції підтримала позицію ГУ ДПС у Закарпатській області. Просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснює підприємницьку діяльність та основним видом економічної діяльності є 47.19 «Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах».

25.10.2023 року головні державні інспектори відділу контролю за готівковими операціями управління фактичних перевірок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ГУ ДПС у м. Києві звернулися із доповідною запискою № 1972/26-15-07-07-01-09 до начальника управління фактичних перевірок, у якій зазначили, що у жовтні 2023 року було проведено розрахункові операції в господарській одиниці за адресою: АДРЕСА_1 (ФОП ОСОБА_1 ) та встановлено, що за цією адресою діяльність здійснюється без застосування РРО/ПРРО та без видачі розрахункових документів встановленого зразка. Вважали за доцільне провести фактичну перевірку щодо дотримання порядку проведення розрахунків зазначеного суб`єкта господарювання.

26.10.2023 ГУ ДПС у м. Києві наказом № 5260-к Про проведення фактичних перевірок на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, пункту 69.27 підрозділу 10 Інші перехідні положення ПК, Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, також інших нормативних актів, контроль за дотримання яких покладено на територіальні органи ДПС, призначено проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 з 01.11.2023 з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтво, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавство щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлення державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки). Обґрунтування: доповідна записка управління фактичних перевірок від 25.10.2023 № 1977/26-15-07-07-00-12, (а.с. 138).

01.11.2023 працівниками ГУ ДПС у м. Києві копію наказу № 5260-п від 26.10.2023 та копії направлень на перевірку № 19779/26-15-07-07-01 та № 19778/26-15-07-07-01 від 01.11.2023 вручено представнику позивача адвокату Носадчому Р.Є.

Того ж дня, працівниками ГУ ДПС у м. Києві за наслідками проведеної фактичної перевірки складено акт (бланк № 007427), який отримано адвокатом Носадчим Р.Є. За висновками контролюючого органу під час проведеної перевірки позивача було встановлено порушення вимог:

- пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР ;

- частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України;

- статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС у Закарпатській області прийнято ППР від 29.11.2023 №00059170705 та №00059160705.

ФОП ОСОБА_1 не погодився із правомірністю вказаних рішень контролюючого органу та звернувся до адміністративного суду із позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3. пунктом 75.1 статті 75 ПК встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки регламентовано приписами статті 80 ПК.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК).

Згідно із пунктом 80.2 статті 80 ПК фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування;

80.2.4. неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;

80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Пунктом 80.5 статті 80 ПК передбачено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (пункт 80.7 статті 80 ПК).

Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу (пункт 80.9 статті 80 ПК).

У відповідності до пункту 80.10 статті 80 ПК порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 121.1 статті 121 ПК незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Як свідчать матеріали справи, фактична перевірка позивача проводилася на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК, тобто за наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Оцінюючи доводи апелянта у частині відсутності у контролюючого органу належних підстав для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 з огляду на неналежне оформлення наказу на проведення такої, суд апеляційної інстанції в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховує правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, відповідно до якої якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Відтак, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий».

При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

На думку апеляційного суду, напрацьовані ЄСПЛ положення про правові наслідки допущених судами порушень при розгляді справ та критерії його застосування можуть бути вжиті за аналогією й до аналізу адміністративного акту відповідача.

Зокрема, не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки. Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.

Будь-які процесуальні та/або процедурні порушення, пов`язані із самим оформлення результатів діяльності суб`єктів владних повноважень по фіксації недотримання суб`єктом приватного права вимог законодавства оцінюється судом з урахуванням всіх обставин справи та необхідністю досягненням балансу між інтересами особи, яка звинувачується у правопорушенні, та суспільними (публічними) інтересами. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 210/5129/17 та від 20.05.2022 у справі № 340/370/21.

З урахуванням наведеного, на думку апеляційного суду, зазначені доводи апелянта не свідчать про наявність достатніх підстав для висновку про протиправність проведеної працівниками ГУ ДПС у м Києві фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 в цілому, а отже про необхідність визнання протиправними та скасування рішень, ухвалених за її наслідками.

Щодо доводів апелянта про те, що ним у передбачені законом спосіб та строки надано контролюючому органу первинні документи, що підтвердження обліку та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходилися у місці продажу, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

За приписами пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР у редакції на час виникнення спірних правовідносин суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

На переконання апеляційного суду, вказана норма покладає на суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, обов`язок для підтвердження ведення обліку товарних запасів надати контролюючому органу необхідні документи саме на початок проведення перевірки документи.

Позивачем не заперечується те, що 01.11.2023 на початок проведення його перевірки працівникам контролюючого такі первинні документи на підтвердження ведення обліку товарних запасів на суму 302 307,00 грн надані не були, що свідчить про порушення ним вимог пункту 12 частини першої статті 3 Закону №265/95-ВР.

Посилання позивачем у ході апеляційного розгляду на численну судову практику Верховного Суду, зокрема на висновки, що містяться у постанові касаційного суду від 21.09.2023 у справі № 280/11956/21, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки вони зроблені на підставі аналізу законодавства у редакції, відмінній від тієї, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Заява № 63566/00) від 18 липня 2006 року, суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше вони не виконують свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

У пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

У Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відтак апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність оспорюваних позивачем ППР ГУ ДПС у Закарпатській області від 29.11.2023 № 00059170705 та № 00059160705 та відсутності підстав для їх скасування.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у справі № 260/1529/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук Н. М. Судова-Хомюк Постанова у повному обсязі складена 20 листопада 2024 року.