Ухвала

від 20.11.2024 по справі 215/2837/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 листопада 2024 року

м. Київ

справа №215/2837/24

адміністративне провадження №К/990/42060/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Губської О.А., Соколова В.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації в особі директора Мошківської Світлани Андріївни про встановлення наявності компетенції (повноважень),

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації в особі директора Мошківської Світлани Андріївни про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації в особі директора Мошківської Світлани Андріївни про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації в особі директора Мошківської Світлани Андріївни про встановлення наявності компетенції (повноважень).

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Зменшено розмір судового збору який підлягає сплаті ОСОБА_1 за подачу апеляційної скарги на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року у справі №215/2837/24 до 1553,40 грн. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року у справі №215/2837/24 залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року у справі №215/2837/24 повернуто.

04 листопада 2024 року позивач засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Положенням частини четвертої статті 330 КАС України передбачено, що до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору. Позивачем не додано вказаний документ до касаційної скарги. Водночас зі скаргою заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Так, за приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У заяві про звільнення від сплати судового збору скаржник вказує, що судовий збір перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік, а це 1553,40 грн. На підтвердження зазначеного скаржником надано довідку Тернівського УПСЗН м. Кривого Рогу від 12 липня 2024 року №3361, в якій зазначено, що ОСОБА_1 отримує компенсацію за надання соціальних послуг на непрофесійній основі по догляду за ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до постанови КМУ №859 від 23 вересня 2020 року.

Суд зазначає, що така довідка не підтверджує відсутності у позивача іншого доходу, а лише встановлює факт отримання ним щомісячної компенсаційної виплати. На підставі такого документа суд не має можливості пересвідчитись у розмірі отриманого доходу ОСОБА_1 за весь рік, що передував року подання касаційної скарги.

Водночас аналіз статті 8 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Разом з тим скаржник не надав до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подану ним касаційну скаргу у встановлений законом порядку, а саме довідки податкового органу про доходи за попередній, тобто 2023 рік.

Суд звертає увагу, що Законом України "Про судовий збір" чітко визначено, як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, обов`язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Для звільнення від сплати судового збору заявник касаційної скарги має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.

Отже, для можливості звільнення скаржника від сплати судового збору, заявнику необхідно надати докази, які свідчать про його майновий стан за попередній календарний рік.

Оскільки обставини, які зазначив скаржник, відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам скаржник не надає доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору, суд не вбачає правових підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів.

При цьому Суд роз`яснює, що відмова у звільненні від сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із таким клопотанням із обов`язковим наданням необхідних доказів.

Поряд із цим, скаржником зазначено, що він є членом малозабезпеченої сім`ї, а спірні правовідносини у цій справі пов`язані із захистом його соціальних прав.

Згідно статті 1 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" від 01 червня 2000 року № 1768-III (далі - Закон № 1768-III) малозабезпечена сім`я - це сім`я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий, ніж прожитковий мінімум для сім`ї.

Статус малозабезпеченої набуває лише та сім`я, якій призначено відповідну державну допомогу, а право сім`ї на цю допомогу залежить не лише від доходів, але і від її майнового стану, зайнятості працездатних членів сім`ї та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 1768-III державна соціальна допомога призначається на шість місяців.

Призначення і виплата державної соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем проживання уповноваженого представника сім`ї.

Підтвердженням статусу малозабезпеченої сім`ї є довідка відповідного управліннями праці та соціального захисту населення про отримання (неотримання) соціальної допомоги, форма якої визначена в додатку № 11 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справи отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Мінпраці від 19 вересня 2006 року № 345.

Водночас скаржником на підтвердження того, що відповідним управлінням праці та соціального захисту населення сім`я позивача була визнана малозабезпеченою у зв`язку із чим їй була призначена відповідна державна соціальна допомога, жодних доказів не надано.

У контексті наведеного необхідно зауважити, що надана скаржником довідка Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг не є беззаперечним доказом того, що він є членом саме малозабезпеченої сім`ї.

Таким чином, у цьому випадку, відсутні підстави для звільнення його від сплати судового збору за пунктом 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Суд уважає за необхідне повторно зазначити, що вирішення питання про звільнення від сплати судового збору здійснюється судом на підставі тих доказів, якими заявник обґрунтовує рівень його майнового стану та обов`язок щодо подання до суду яких в силу приписів статті 77 КАС України покладено саме на заявника.

З огляду на викладене, оскільки скаржник не надав належних доказів, які б надавали Суду підстави для звільнення останнього від сплати судового збору відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", то у задоволенні такого клопотання необхідно відмовити.

Відповідно до підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду встановлена на рівні 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік" станом на 1 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складав 3028,00 грн.

Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 3028,00 грн.

Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету 22030102, найменування податку, збору, платежу судовий збір (Верховний Суд, 055), призначення платежу *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД Касаційний адміністративний суд, номер справи, у якій сплачується судовий збір.

Також касаційна скарга подана з порушенням норм статті 329 КАС України, якою передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції ухвалена

18 вересня 2024 року, а касаційну скаргу передано до відділення поштового зв`язку 28 вересня 2024 року, тобто з пропуском, передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.

Одночасно з касаційною скаргою скаржник порушує питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що копію оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції отримано ним 19 жовтня 2024 року, що підтверджується штрихкодовим ідентифікатором на конверті за номером 0600968511120 з датою його направлення 04 жовтня 2024 року. Вказує, що докази про отримання ним оскаржуваного рішення суду знаходиться в матеріалах справи. А також скаржник просить поновити строк звернення до суду відповідно до Указу Президента від 24 лютого 2022 року № 64.

Скаржник зазначає про обов`язок суду відповідно до статті 251 КАС України з`ясувати день вручення учасникам справи судових рішень під розписку та вказує, що доказом вручення судового рішення є саме проставлення у рекомендованому поштовому повідомленні відмітки про вручення поштового відправлення.

Водночас, Суд звертає увагу скаржника, що матеріали справи на час подання касаційної скарги у суді касаційної інстанції відсутні.

Таким чином, із вказаних відомостей скаржника не можливо встановити відправника та одержувача (суд та учасника справи), а також з`ясувати зміст вкладення поштового відправлення (судове рішення та номер справи).

Отже, саме лише зазначення штрихкодового ідентифікатора установи поштового зв`язку без надання поштового конверту (копії), яким направлялося скаржнику оскаржуване судове рішення та який містить відомості щодо відправника та одержувача, а також відбиток календарного штемпеля установи поштового зв`язку, не є належним доказом на підтвердження дати вручення поштового відправлення одержувачу.

Посилання скаржника щодо пропуску строку на касаційне оскарження в зв`язку з введенням воєнного стану не містять доводів щодо неможливості вчинення скаржником відповідних процесуальних дій щодо своєчасного оскарження судових рішень з дотриманням встановленого строку на касаційне оскарження та не підтверджені відповідними доказами, а містять лише загальне посилання на Указ Президента від 24 лютого 2022 року №64.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з касаційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.

Слід зазначити, що право у визначених законом випадках на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, оскільки скаржником не зазначено жодних об`єктивних причин його пропуску та не надано доказів, що це підтверджують.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Отже, скаржнику необхідно надіслати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції:

- документа про доплату судового збору в розмірі 3028 грн;

- заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини.

Керуючись статтями 169, 248, 330, 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними, зазначені ОСОБА_1 , підстави для поновлення строку на касаційне оскарження.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації в особі директора Мошківської Світлани Андріївни про встановлення наявності компетенції (повноважень) - залишити без руху.

Встановити для усунення зазначених в ухвалі недоліків десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, шляхом подання:

- документа про доплату судового збору в розмірі 3028 грн;

- заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута, а у разі неподання обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або визнання судом наведених підстав неповажними - відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Г. Загороднюк

О.А. Губська

В.М. Соколов ,

Судді Верховного Суду