Рішення

від 20.11.2024 по справі 331/4221/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

20.11.2024

Справа № 331/4221/24

Провадження № 2-др/331/31/2024

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Жукової О.Є.

за участю секретаря Мироненко О.В.

представника представника відповідача Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області : Калько І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ», Дочірнє підприємство «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2024 року у справі № 331/4221/24 позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ», Дочірнє підприємство «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» про відшкодування шкоди задоволено частково.

23 жовтня 2024 року представник позивача адвокат Прядко Д.В. звернувся до суду із заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення про судові витрати у цивільній справі №331/4221/24, яким стягнути зі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10500 ,00 гривень.

Представник позивача ОСОБА_2 надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_3 в задоволенні заяви просила відмовити через необґрунтованість заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Представник третьої особи ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» Цвєткова О.О. надала заяву про розгляд справи у її відсутність, в задоволенні заяви просила відмовити.

Представник ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» , належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи , до суду не з`явився, пояснення на позов не надав , у зв`язку з чим на підставі ч.3 ст. 223 ЦПК України справу розглянуто у його відсутність.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, що передбачено ч.4 ст. 270 ЦПК України.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви, виходячи з наступного.

Відповідно дост. 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право ,не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно ч. 4ст. 270 ЦПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Відповідно до п. 3 ч. 2ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаютьсяу разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частинами 1, 3ст. 133 ЦПК Українипередбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідност.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ятастатті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Судом встановлено, що представником ОСОБА_1 - адвокатом Прядко Д.В. на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді в розмірі 10500,00 гривень було надано суду такі докази: договір доручення б/н про надання професійної правничої (правової) допомоги від 06.02.2024; квитанція про сплату гонорару № 22/10 за оплату послуг адвоката Прядка Д.В.; акт виконаних робіт № 22/10 від 22.10.2024 , акт приймання передачі наданих послуг № 22/10 за договором про надання професійної правничої (правової) допомоги від 06.02.2024.

Згідно акту виконаних робіт , адвокатом Прядко Д.В. було надано ОСОБА_1 наступні послуги: складання, формування та подача позовної заяви; складання, формування та подача відповіді на відзив; представництво інтересів позивача у судових засіданнях 15.08.2024, 16.09.2024, 22.10.2024.

Разом з тим, слід зазначити, що подання відповіді на відзив єправом,алене обов`язкомпозивача.

Також, суд зауважує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Європейський суд з прав людини (даліЄСПЛ) у рішенні від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Згідно квитанція про сплату гонорару № 22/10 за оплату послуг адвоката Прядка Д.В. , ОСОБА_1 було сплачено адвокату Прядко Д.В. 10500,00 гривень.

Разом з тим суд зазначає, що нормами ЦПК України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та об`єму робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.

При розподілі судових витратвитрат на правову допомогу, необхідно враховувати складність справи, ціну позову.

Отже, з урахуванням складності справи, ціни позову, доведеності надання послуг, суд вважає, що доведеним є понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 гривень.

Оскільки позов було задоволено частково на 98,80% з відповідача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу понесені ОСОБА_1 в сумі 4940,45 грн. ( 5000 грн. Х 98,80/100).

На підставі викладеного, керуючисьст. 270 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ», Дочірнє підприємство «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути із Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області (адреса місцезнаходження : м. Запоріжжя, вул. Українська, буд.50, Код ЄДРПОУ 25891336) на користь ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4940,45 гривень.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Повний текст судового рішення складений 20 листопада 2024 року.

Суддя: О.Є. Жукова