Рішення

від 18.11.2024 по справі 742/3292/24

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/742/1037/24

Єдиний унікальний № 742/3292/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі головуючого-судді Коваленко А.В., за участю секретаря судового засідання Риндя Л.А., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Прилуцької міської ради, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

У травні 2024 року позивач звертаючись до суду просить суд, позбавити ОСОБА_5 батьківських прав щодо її неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Аргументує свої вимоги тим, 07 липня 2002 року він уклав шлюб з ОСОБА_5 . У них народилися діти: син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У січні 2024 року його спільне проживання з відповідачем було припинено.30 січня 2024 року відповідачка залишивши дітей переїхала проживати на інше місце.Причиною сімейних сварок було надмірне вживання алкоголю відповідачем, відсутність бажання опікуватись дітьми та вчинення домашнього насильства в сім`ї щодо дітей.У 2021 та 2023 роках відповідач залишала сім`ю та переїжджала на інше місце.Наказом Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01 травня 2023 року з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дітей.Відповідач своїх материнських обов`язків щодо дітей не виконує, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, зловживає спиртними напоями.За неналежне виконання батьківських обов`язків відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.184 КУпАП. Оскільки відповідач не створила належних умов для проживання, виховання та розвитку дітей, які в даний час мешкають разом з позивачем, перебувають на його утриманні, тому позивач звернувся з відповідною заявою до суду.

24 червня 2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій він не погоджується з позовними вимогами, при цьому зазначає, що позивач протягом останнього року був ініціатором сварок з відповідачкою, застосував до неї психологічне та фізичне насильство.30 січня 2024 року після чергової сварки з позивачем, відповідач вимушена була піти жити до своїх батьків, бо позивач вигнав її з квартири, що належить йому на праві власності. Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20.05.2024 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Вона намагалася підтримувати відносини з дітьми, приходила до них, коли вдома не було позивача, приносила продукти харчування. Діти перебували під впливом батька і її аргументи, що подальше спільне життя з позивачем неможливе, не сприймали і реагували дещо агресивно. За період з квітня по червень 2024 року вона сплатила аліменти на дітей на загальну суму 56081 грн 60 коп. Твердження позивача, що відповідач зловживає алкогольними напоями, не підтверджено доказами.Доводи позивача щодо необхідності позбавлення відповідача батьківських прав щодо її неповнолітніх дітей, є надуманими та не відповідають дійсності.

16 липня 2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій він не погоджується з доводами у відзиві на позовну заяву, при цьому зазначає, що позивач звернувся до суду в інтересах дітей, з урахуванням їх думки, а не для ухилення від проходження від військової служби.Причиною сварок між сторонами було вживання відповідачем алкоголю, вчинення домашнього насильства по відношенню до дітей, байдуже ставлення до них та уникнення відповідачем від виконання батьківських обов`язків. Батько готував для дітей їжу та здійснював прання їх речей. Він жодного разу не виганяв відповідача з дому, навпаки намагався зберегти сім`ю, щоб у дітей була матір. Відповідач з власної ініціативи переїжджала на інше місце проживання. Сплачувати заборгованість по аліментах відповідач почала після того як отримала позовну заяву про позбавлення батьківських прав. Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП. Вказана постанова була предметом оскарження в Чернігівському апеляційному суді. За результатами розгляду апеляційної скарги було встановлено наявність складу адміністративного правопорушення в діях відповідача, але суд закрив провадження зі збігом строків для притягнення до адміністративної відповідальності.

23 липня 2024 року від представника відповідача надійла відповідь на відзив на позовну заяву в якій він зазначає, що не відповідає дійсності твердження позивача, що відповідач застосовувала до дітей домашнє насильство, що також не підтверджено жодними медичними висновками чи висноками органу опіки та піклування. На даний час відповідач створила нову сім`ю та має намір забирати дітей до себе та проводити час з ними, для цього нею створено всі необхідні умови.

ІІ.Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Коваленка А.В. від 28.05.2024 року відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового розгляду в загальному провадженні на 09 год 00 хв 05 серпня 2024 року.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 05 серпня 2024 оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 14 год 20 серпня 2024 року.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 10 вересня 2024 оголошено перерву у справі до 14 год 26 вересня 2024 року.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 26 вересня 2024 оголошено перерву у справі до 14 год 16 жовтня 2024 року у зв`язку з закінченням процессуального часу.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 16 жовтня 2024 відкладено розгляд справи до 14 год 30 жовтня 2024 року.

У зв`язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено до 14 год 00 хв 11 листопада 2024.

У зв`язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено до 11 год 30 хв 18 листопада 2024.

ІІІ.Позиції сторін.

В судовому засідання позивач та його представник підтримали позовні вимоги. ОСОБА_1 пояснив, що він з відповідачем проживали у шлюбі 22 роки. У них є двоє дітей. З 2020 року відповідач почала вживати алкоголь, ніде не працювала. Неодноразово дружина на протязі чотирьох років била дітей, не цікавилася дітьми. Неодноразово уходила з дому на декілька днів. Дружина принижувала дочку, у зв`язку з чим дочка майже рік жила у бабусі. Вони останній рік проживали у трьох з дружиною та сином, але з сином вона не спілкувалася. Син заявив, що якщо мати буде жити з ними, він піде жити до бабусі. 30 січня 2024 року дружина перебувала у стані алкогольного сп`яніння і залишила місце проживання.У 2024 шлюб між ним та відповідачем було розірвано. Декілька років тому вони записали сина до логопеда, ходити до нього потрібно з було з мамою. Він давав гроші, але дитина до логопеда не ходила, а гроші відповідач витрачала на свої потреби. Про це він дізнався, коли сам повів сина до логопеда. В 2021 році він звернувся до органу опіки з питанням, щодо позбавлення прав і йому надали перелік документів. Після 30 січня 2024 року він телефонував і спілкувався з дружиною. До міліції не звертався. Позбавлення відповідача батьківських прав щодо її дітей необхідне для захисту їх інтересів, оскільки у школі з них насміхаються коли бачать їх матір у стані алкогольного сп`яніння. Він звернувся до суду в 2023 році про стягнення аліментів, але на виконання направив у 2024 році. 30 січня 2024 року у дружини та дітей виник конфлікт із-за того, що вони не спілкуються з її мамою. Всі чотири роки дружина била дітей і діти йому про це говорили. Дружина постійно вчиняла психологічне насильство над дітьми.

ОСОБА_5 пояснила, що між нею та чоловіком виникли складні відносини. Вони неодноразово розходилися, але відносини відновлювалися. У 2023 році до неї приїхав її брат і гостював у неї. Чоловік дізнався, що у неї гостює її брат, прийшов додому і попросив залишити їй квартиру, але після цього відносини відновилися. У кінці січня 2024 року вона пішла з дому і не могла спілкуватися з дітьми. В цей час до неї телефонували діти і чоловік, намагалися відновити відносини. Коли діти дізналися, що вона вирішила повністю піти від їхнього батька, то відносини погіршилися. Всі обов`язки щодо своїх дітей вона виконувала. З дочкою вона повністю була у дружніх стосунках. Їм у вихованні дітей допомагала мати чоловіка. Коли вона приходила до дітей, то двері ніхто не відчиняв. Телефони дітей були заблоковані. Вона намагалася спілкуватися, але дочка не бажала з нею говорити. Алкогольні напої не вживає. При спільному проживанні вона ніколи руку на дітей не піднімала. Декілька разів у неї виникала суперечка з дочкою. Влітку діти проживали у дідуся з бабусею. Вона цікавилася навчанням дітей і відвідувала школу. Їжу готувала вона і чоловік. На даний час вона не має можливості спілкуватися з дітьми.

Предстаник позивача ОСОБА_8 пояснив,що позбавлення батьківських прав це виключна міра. На момент припинення відносин сторін, позивач вигнав дружину з дому. Відповідач відшкодувала усю заборгованість по аліментам. У відповідача створена нова сім`я і діти стали негативно ставитися до неї.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Прилуцької міської ради Чернігівської області в судове засідання не з`явився, але надав заяву пророзгляд справи без їх участі.

ІV.Фактичні обставини встановлені судом.

В судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_7 пояснила, що сторони у справі є її батьками. В сім`ї весь час виникали конфліктні ситуації. Мати піднімала на неї руку і вона боялася її, тому жила у бабусі. Мама інколи забирала її від батька і залишала їх з братом самих. Цілий рік вона не жила вдома і мати погрожувала їй, щоб вона повернулася додому. Мати часто вживала спиртні напої та постійно на неї кричала, ніколи не готувала та не прибирала вдома. Батько постійно намагався помиритися з мамою. Позбавлення батьківських прав матері щодо неї необхідне для її захисту.

В судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_6 пояснив, що сторони у справі є його батьками. У школу його та сестру відводив батько. Мати постійно їх сварила та часто вживала спиртні напої. Вона забирала їх від батька і говорила, що батько поганий. Коли жили з мамою, то вона його з сестрою залишала. За не дуже гарні оцінки. Він не спілкується з мамою.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що з ОСОБА_10 у неї склалися неприязні відносини. У 2022 році вони разом працювали у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_7 ». ОСОБА_12 на роботі постійно вживала алкогольні напої і пропонувала їй. Це було пиво, вино, кон`як. ОСОБА_12 просила її купити кон`як. Між нею та ОСОБА_13 виник конфлікт із-за того, що ОСОБА_13 почала на неї сваритися і обізвала нецензурною лайкою та нанесла тілесні ушкодження, вона звільнилася та звернулася з цього приводу до поліції.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила, що вона є заступником директора ліцею №5. Вона знає родину ОСОБА_15 і дітей, які навчаються у школі №5. Мати на батьківські збори до дочки не з`являлася. Всі викладачі знають, що відносини між донькою і матір`ю дуже складні. В 5 класі ОСОБА_7 постійно говорила, що всі питання вона обговорює з татом. Всіма питаннями щодо виховання дітей займався їх тато.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснила, що працює бухгалтером в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_7». Вона познайомилась з ОСОБА_5 у 2021 році і у 2023 році звільнилася з кафе « ІНФОРМАЦІЯ_7 ». ОСОБА_12 почала вживати спиртні напої на робочому місці. В її присутності відповідач перебуваючи в неї в гостях дуже сильно напивалася. Вона скаржилася на свекруху та чоловіка. З жовтня 2023 року діти категорично заперечували щодо спілкування з мамою.

В судовому засіданні ОСОБА_17 пояснила , що відповідача вона знає з дитинства. Їхні діти навчаються у одній гімназії. Років чотири назад вони почали частіше спілкуватися. Одного разу ОСОБА_13 зателефонувала і попросила пройти з нею і забрати речі, бо її чоловік вигнав. Вони разом пішли до неї додому і ОСОБА_18 виставив її, а ОСОБА_19 забрала речі і вони пішли.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснила, що вона знає відповідача близько 20 років. При спілкуванні власник кафе « ІНФОРМАЦІЯ_7 » характеризував її позитивно. Про неналежну поведінку відповідача їй нічого не було відомо. В 2023 року вона була свідком, що діти чекали ОСОБА_13 в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_7 » і вони разом з дітьми ішли додому.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_21 пояснила, що з відповідачем вона знайома кілька років. Вона може характеризувати її як порядну людину. У 2021 році вона приходила у кафе і бачила дітей, які спілкувалися з мамою. ОСОБА_13 повідомляла, що у неї були сварки з чоловіком, який вигнав її з дому. Зі слів ОСОБА_13 вона намагалася спілкуватися з дітьми, бо діти не хотіли з нею спілкуватися.

В судовому засіданні ОСОБА_22 пояснила, що вона знає ОСОБА_13 понад десять років, і характеризує її позитивно. ОСОБА_13 працювала, приходила на роботу з дитиною. ОСОБА_13 дуже хоче спілкуватися з дітьми, але ,з її слів, діти не бажають спілкуватися з нею. Вона була вдома у ОСОБА_13 , коли та жила з чоловіком і бачила, що вона спілкується з дитиною, вчать разом уроки.

В судовому засіданні ОСОБА_23 пояснила, що вона знає ОСОБА_13 з дитинства та її сім`ю. Дуже часто спілкувалася з родиною сторін. ОСОБА_13 відповідальна і ніколи вона не чула від неї негативних дій. Коли ОСОБА_13 вигнали з дому, їй зателефонували і сказали, щоб вона забрала речі і вона нервувала з цього приводу. Її онуки та діти ОСОБА_13 майже одного віку і вони разом спілкувалися. ОСОБА_13 дуже відповідальна мати.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_6 , його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с.6)

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_7 , її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с.7)

Судовим наказом Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01 травня 2023 року, з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1 / 3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття(а.с.8)

Постановою старшого державного виконавця Прилуцького ВДВС у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мовчан Т.О.від 16.04.2024 відкрито виконавче провадження про примусове виконання судового наказу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області виданого 06 лютого 2024 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1 / 3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття(а.с.37,38)

Згідно з розрахунку заборгованості наданого Прилуцьким ВДВС СхМРУ МЮ станом на 30.04.2024 у ОСОБА_5 існувала заборгованість по сплаті аліментів на утримання дітей за період з квітня 2023 по березень 2024 на суму 43983 грн 35 коп.

Згідно з характеристики наданої головою ОСББ «Діамант» від 22.05.2024 року, ОСОБА_5 не проживає з 30 січня 2024 року в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , з того часу її не бачили ні з дітьми, ні з чоловіком ОСОБА_24 (а.с.9).

Відповідно до характеристики наданої фізичною особою підприємцем ОСОБА_25 , ОСОБА_1 протягом двох років працює на посаді водія, зарекомендував себе позитивно(а.с.10)

Згідно з листа директора Прилуцького ліцею №5 імені Віктора Андрійовича Затолокіна Прилуцької міської ради Чернігівської області №110/01-33 від 19.04.2024, на час навчання ОСОБА_26 у 6 Б класі мати ОСОБА_5 батьківські збори не відвідувала жодного разу. За час навчання дочки ОСОБА_27 у 9 В класі мати ОСОБА_5 батьківські збори відвідувала один раз у 5 класі. З класними керівниками ОСОБА_28 та ОСОБА_29 вчителями, які забезпечують освітній процес у 6 Б та 9 В ОСОБА_5 не спілкується, що свідчить про відсутність зацікавленості щодо навчання дітей(а.с.11)

Згідно з довідки Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради №51 від 23.05.2024 ОСОБА_1 на обліку у лікаря-нарколога не перебуває(а.с.13)

Відповідно до довідки Прилуцької центральної міської лікарні «Психоневрологічне відділення поліклініки» від 14.06.2024, ОСОБА_5 за медичною допомогою до лікаря психіатра не зверталася(а.с.36)

Відповідно до довідки ФОП « ОСОБА_30 » №93 від 08.08.2024, ОСОБА_1 здійснює догляд за дітьми. Коли діти хворіють та під час профілактичних оглядів дітей супроводжує батько, турбується про їх стан здоров`я(а.с.92)

Згідно з довідки некомерційного підприємства «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради» №67 від 14.06.2024, ОСОБА_5 на обліку у лікаря нарколога не перебуває за наркологічною допомогою не зверталася(а.с.39)

Відповідно до платіжних інструкцій за період з квітня по серпень 2024, у ОСОБА_5 відсутня заборгованість зі сплати аліментів(а.с.41-45, 102,103)

Згідно з характеристики наданої ФОП ОСОБА_31 . ОСОБА_5 працювала на посаді офіціанта в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_7» з 12.05.2021 по 31.03.2023, зарекомендувала себе позитивно, дисциплінарних попереджень не мала. За характером спокійна, врівноважена, алкогольних напоїв не вживала(а.с.46)

Відповідно до трудової книги ОСОБА_5 , остання працювала на різних роботах, останнє місце роботи ТОВ «Вест Петрол Маркет» звідки звільнилася за власним бажанням15.08.2023 року(а.с.47-52)

Відповідно до рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 травня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвали шлюб(а.с.170-171)

Відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 20 липня 2024, ОСОБА_32 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, після реєстрації шлюбу її прізвище змінено на « ОСОБА_33 »(а.с.64)

Відповідно до висновку виконавчого комітету Прилуцької міської ради Чернігівської області №02-16/5586 від 19.08.2024, позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 буде доцільним та не суперечитиме інтересам дітей(а.с.95,96).

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 травня 2024 року ОСОБА_5 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.184 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн на користь держави.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 25 червня 2024 року постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 травня 2024 року, якою ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП скасовано, провадження у справі закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент апеляційного розгляду строку накладення стягнення, передбаченого ст.38 КУпАП.

З роздруківок повідомлень з телефону відповідача ОСОБА_5 та її дочки ОСОБА_27 вбачається, що між ними як матір`ю та дочкою склалися негарні відносини та, що ОСОБА_5 намагається їх покращити, поздоровила дочку з Днем народження(а.с.83-91, 104-110,115-117,119-124)

На відеозаписах на носіях, що містяться в матеріалах справи відображено, як ОСОБА_5 в розмові з дітьми підвищує голос та розпиває пиво в присутності доньки.

V.Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою та другою статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (див. постанову Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (див. постанову Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19).

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення Європейського суду з прав людини від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання (рішення Європейського суду з прав людини від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11).

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовими висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21 та багатьох інших.

Судова практика у цій категорії справ є сталою, відмінність залежить лише від фактичних обставин конкретної справи й доказування.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При вирішенні спору суд, оцінивши надані сторонами докази, з урахуванням якнайкращих інтересів дітей та заперечення відповідача проти позбавлення її батьківських прав, приходить до висновку про те, що позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено та судом не встановлено.

Суд враховує, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дітей, а тому розрив із нею сімейних стосунків не відповідає інтересам дітей.

Судом встановлено, що шлюб між сторонами було розірвано в судовому порядку 20 травня 2024 року. На даний час відповідач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_34 , з яким спільно проживають.

ЇЇ неповнолітні діти: син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають разом з батьком.

Показання дітей сторін, позивача, та свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , електронна переписка між позивачем та відповідачем, а також відеозапис на якому відображено вживання позивачем в присутності доньки пива, характеризують відповідача, як особу, поведінка , якої не вповній мірі відповідає інтересам дітей, але не може бути доказом залежності відповідача від алкоголізму, а тому не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав.

Крім того, характеристика відповідача за місцем роботи, а саме у ФОП ОСОБА_35 , в які зазначено, що ОСОБА_5 харектеризується позитивно та спиртні напої не вживала, ставить під сумнів показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_16 .

Показання свідка ОСОБА_14 про те, що школу відвідував батько та піклується про їх навчання, також не є беззперечною підставою вважати, що відповідач повністю усунулася від виконаня батьківських обов`язків.

Крім того, показання свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 характеризують відповідача позитивно, як люблячу маму, яка небайдужа до своїх дітей.

Оцінюючи показання доньки та сина сторін, які вважали за доцільне позбавити їх маму батьківських прав, суд вважає, що дані твердження дітей викликані образою в зв`язку з залишенням мамою сім`ї та одруження з іншим чоловіком, а тому не можуть бути беззаперечною підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.

Постанова Прилуцького міськрайонного суду від 08.05.2024 та Постанова Чернігівського апеляційного суду від 25.06.2024 року , якими встановлено факт , що ОСОБА_7 з 30 січня 2024 року не піклується про малолітніх дітей, не приймає участі у їх навчанні, висловлюється в бік дітей нецензурною лайкою, та матеріально не забезпечує дітей, на переконання суду, в сукупності з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме встановленими обставинами сплати аліментів на утримання дітей, намагання спілкуватися з донькою телефонними засобами зв`язку , не свідчать про усунення відповідача від виконання батьківських обов`язків в тій мірі, яка може бути наслідком для позбавлення останньої батьківських прав. Крім того, дані обставини встановлені судовими рішеннями відбулися після припинення спільного проживання позивача та відповідача, та залишення дітей проживати разом з батьком.

Висновок Органу опіки та піклування Прилуцької міської ради Чернігівської області, який носить рекомендаційний характер, про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно ОСОБА_3 такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, а тому відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд з ним не погоджується.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач на підставі судових рішень, що набрали законної сили, притягувалася до кримінальної відповідальності у зв`язку із неналежним поводженням щодо її дітей.

ОСОБА_3 протягом усього розгляду справи заперечувала проти позбавлення її батьківських прав, оскільки бажає приймати участь у вихованні дітей і бути присутньою у їх житті, сплатила заборгованість по аліментах, усіляко намагається покращити відносини з дітьми, що свідчить про те, що вона не втратила інтересу до своїх дітей і має намір відновити стосунки з ними.

Крім того, та обставина, що на час розгляду справи вихованням дітей і їх розвитком займається батько, не є безумовним підтвердженням небажання матері дітей брати участь у їх утриманні і вихованні, тобто не свідчить про свідоме, умисне нехтування матір`ю материнськими обов`язками.

Суд, з урахуванням якнайкращих інтересів дітей, бажанням відповідача брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми, приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Натомість, суд вважає доведеним, що відповідач в присутності дітей вживала спиртні напої та спілкувалася з дітьми у грубій формі, що на переконання суду є неприпустимим.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків на краще неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Враховуючи викладене, суд вважає , за необхідне попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення своїх батьківських обов`язків щодо неповнолітніх дітей: сина- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . та доньки - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

VІ.Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави витрати по справі, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за правилами ч.1 ст.141 ЦПК України.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, то витрати по сплаті судового бору покладаються на позивача.

Керуючись вищевикладеним, на підставі ст.12, 13, 81, 258-259, 263, 264, 265, 352, 354, 355ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Прилуцької міської ради, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітніх дітей: сина- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньки - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Анатолій КОВАЛЕНКО