Рішення

від 14.11.2024 по справі 295/6569/23

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/6569/23

Категорія 67

2/295/623/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого-судді Чішман Л.М.

з участю секретаря Лайчук В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції,-

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати відповідача батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внести відповідні відомості до актового запису про народження дитини та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дати подання позову та до досягнення дитиною повноліття, вирішити питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 09.06.2023 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

26.10.2023 в справі призначено судово-біологічну експертизу, молекулярно-генетичного аналізу ДНК, для визначення кровної спорідненості ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проведення експертизи доручено експертам Обласного бюро судово-медичної експертизи Житомирської обласної ради.

Обласне бюро судово-медичної експертизи Житомирської обласної ради 01.12.2023 повідомило про неможливість проведення даного виду експертизи.

Ухвала про призначення експертизи була оскаржена відповідачем до Житомирського апеляційного суду.

08.01.2024 постановою Житомирського апеляційного суду, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 26.10.2023 року без змін.

Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 15.02.2024 змінено експертну установу та призначено проведення експертизи експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичних експертиз (03141 м.Київ, вул. Докучаївська, 4).

Позивачем на вимогу відповідача внесено на депозитний рахунок Богунського районного суду м.Житомира кошти в розмірі 500,00 грн., з метою забезпечення можливості відповідача здійснити проїзд до експертної установи в м.Києві та в зворотньому напрямку.

Позивач та його представник за їх участі в судовому засіданні) позовні вимоги підтримали, просили задовольнити. Зазначили, що позивач та дитина проживали в квартирі батька дитини за адресою АДРЕСА_1 . Відповідач протягом місяця після народження сина обіцяв зареєструвати дитину та подати заяву, про те що є батьком дитини, однак в подальшому позивач зареєструвала дитину сама. Відповідач давав кошти на одяг, продукти харчування, подарунки на дні народження. Коли позивач була вагітна дізналась , що відповідач одружений, проте просив одружитись, але позивач дізналась, що у відповідача є багато жінок, тому не хотіла одружуватись. Згодом відповідач почав ображати позивача та обзивати, принижувати, піднімати руки. Позивач зазначила, що відповідач 13.05.2024 дзвонив, та зазначив, що готовий зробити на експертизу та якщо ДНК підтвердить батьківство буде платити аліменти.

Відповідач та його представник в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечували щодо виклику свідка та проведення експертизи. Зазначили, що відповідач ніколи не проживав з позивачем. Відповідач пояснив, що одружений та має двох дітей. Все що зазначено позивачем є неправдою.

Свідок ОСОБА_4 , зазначила, що ОСОБА_1 є її колишньою сусідкою. ОСОБА_5 знає, оскільки він неодноразово приходив до ОСОБА_6 та сина. У квартирі сусідів робився ремонт найманими працівниками, ОСОБА_7 приходив і все власне контролював, запрошував свідка, як сусідку подивитися на облаштування квартири, говорив, що в квартирі буде проживати жінка з сином. Свідок власне чула як ОСОБА_7 називав ОСОБА_8 сином, гарно з ним поводився. ОСОБА_8 називав ОСОБА_7 татом. Свідок зазначила, що вони проживали поруч, квартира з квартирою, та у них була спільна стіна. Спочатку все було нормально, тихо. Згодом, через 3-4 роки часто стало чути сварки. Але був такий випадок, що дитина говорила, що не хоче більше щоб приїздив тато, тому що ОСОБА_7 підіймав на ОСОБА_6 руку.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , матір`ю якого є ОСОБА_9 .

Позивач ОСОБА_9 після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_10 ( а.с. 60 зворот).

Зі змісту витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження відповідно до частини першої статті 135 СК України, актовий запис від 21.02.2014 року N 530 містить відомості про народження ОСОБА_3 , актовий запис вчинено відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції в Житомирській області, відомості про батька дитини записані за вказівною матерією згідно з частиною першої статті 135 СК України - батько ОСОБА_11 .

Частиною першої статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька зазначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. За відсутності такої заяви, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, обрані відповідно до ЦПК України (частини 1, 2 статті 128 СК України ). Верховний Суд України в пункті 3 постанови Пленуму від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (далі - Постанова) роз`яснив судам, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 212 ЦПК України, відповідно до якої жоден доказ не має для суду насамперед встановленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображаються в рішенні з наведення мотивів їх прийняття чи відхилення. Відповідно до частини першої статті 143 ЦПК України для з`ясування потреб, які мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Судом 26.10.2023 року за клопотанням позивача було призначено судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу.

Відповідачу достовірно було відомо про призначення експертизи, оскільки останній був присутній в судовому засіданні 26.10.2023, в якому вирішувалось питання про призначення експертизи ( а.с.61-64). Представник відповідача подавав апеляційну скаргу на вищевказану ухвалу суду( а.с.73-75). Відповідач був присутнім в судовому засідання під час розгляду апеляційної скарги ( а.с. 109-111). В судовому засіданні 15.02.2024 відповідач наполягав на внесенні позивачем на депозитний рахунок суду, визначену суму коштів, для покриття в подальшому його витрат на проїзд до експертної установи та назад, який вподальшому внесено позивачем ( а.с. 158). Крім того, в даному судовому засіданні розглядалось питання про зміну експертної установи( а.с. 134-136).

15.03.2024 на адресу відповідача направлено рекомендованим листом письмове повідомлення про час та місце проведення експертизи, а саме 05.04.2024 об 10-30 год за адресою АДРЕСА_2 ( а.с. 161-164), яке повернулось на адресу суду неврученим.

Представником позивача 08.04.2024 ( а.с. 167) повідомлено про наступну, визначену експерною установою, дату проведення відбору зразків аналізу крові, а саме 03.05.2024 о 12-00 год.

Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи 08.04.2024 на адресу суду направило повідомлення про те, що 05.04.2024 ОСОБА_1 разом з дитиною з"явилась для відбору зразків крові; ОСОБА_2 для відбору крові не з"явився. Просили забезпечити явку сторін та дитини на 03.05.2024( а.с 169).

09.04.2024 ( а.с.168) відповідачу направлено рекомендованим листом повідомлення про наступну дату проведення відбору зразків аналізу крові, а саме 03.05.2024 о 12-00 год., яке повернулось не врученим ( а.с. 182).

Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За приписами ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Стаття 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, передбачила право кожній фізичній або юридичній особі на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 146 ЦПК України, у разі усунення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам деяких матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цієї експертизи провести неможливо, суд залежно від того, хто із цими особами ухиляється, а також яке для них експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовитися від його визнання. Європейський суд з прав людини зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (рішення від 7 травня 2009 року у справі «Калачова проти Російської Федерації», заява № 3451/05, § 34).

Відповідач для відібрання зразків крові до експертної установи не з"явився, за таких обставин експертаза проведена не була. Враховуючи вищевикладене, оцінивши належним чином докази, суд приходить до висновку, що відповідач ухилився від участі у проведенні судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, тому відповідно до положень статті 146 ЦПК України, з урахуваннм зібраних у справі доказів, враховуючи пояснення свідка, суд вважає доведеним факт батьківства ОСОБА_2 щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо стягнення аліментів на утримання дитини

Статтею 27 Конвенції про права дитини, яку ратифіковано Постановою ВР № 789 ХІІ від 27.02.91 року (далі - Конвенція), передбачено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ст. 180 СК України).

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

При цьому, відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

У відповідності до статті 182 СК України судом враховано, що відповідач працездатний, відомостей про стан здоров`я, який би перешкоджав отримувати стабільний дохід не надав, відтак відповдіач зобов`язаний своєчасно та належним чином виконувати батьківський обов`язок утримувати неповнолітню дитину.

Проте, позивачем не надано суду доказів, які вказують на ту обставину, що розмір аліментів на утримання дитини має бути визначено в розмірі 1/3 частини всіх видів доходів відповідача, а саме не надано доказів про потреби дитини ( оплата лікування, навчання, тощо), так само як і не доведено фінансову спроможність платника аліментів.

На підставі викладеного, з метою забезпечення дотримання права неповнолітньої дитини на належне утримання, враховуючи мінімальний передбачений законодавством розмір аліментів, а також виходячи з того, що сторони повинні забезпечити дитині належний рівень життя, необхідний і достатній для її нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, виходячи з рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, суд задовольняє частково позовну вимогу про стягнення аліментів та стягує з відповідача на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_8 аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але неменше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За звернення до суду з даною позовною заявою, позивач сплатила судовий збір в розмірі 1073,60 грн (а.с. 1) за вимогу про визнання батьківства. Позивач звільнена від сплати судового збору з вимоги про стягнення аліментів відповідно до закону .

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача 1073,60 грн. судового збору та стягує з відповідача на користь держави 1211, 20 грн. судового збору з вимоги про стягнення аліментів.

Представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000, 00 грн.

До матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги №39-2023 від 20.04.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 24.05.2023(а.с. 11,14,15).

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009, в якому зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Договором про надання правової допомоги визначено гонорар який встановлено у формі фіксованого розміру 15000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що адвокатом готувалася та подавалася до суду позовна заява, клопотання про проведення експертизи, адвокат приймав участь у судових засіданнях. Відповідач та його представник заперечень щодо розміру гонорару не подавали, як і не заявлялось про неспівмірність витрат на правову допомогу, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами стороною відповідача також не заявлялось.

Враховуючи викладене, зважаючи на об`єм та характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та враховуючи характер справи, кількість судових засідань з розгляду даної справи, підготовку та подачу позовної заяви, клопотання про призначення експертизи, участь в судових засіданнях тощо, суд дійшов висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 15000, 00 грн .

Керуючись ст.ст. 128, 180, 181, 182 СК України, ст.ст. 12, 76, 77, 81, 137, 141, 146, 259, 263-268, 354ЦПК України,суд,-

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Республіки Литва, батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Внести зміни до актового запису № 530 про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , складеного 21.02.2014 відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області вказавши батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Республіки Литва, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого: АДРЕСА_3 .

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.05.2023 року та до повноліття дитини.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1073,60 грн. судового збору та 15000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211, 20 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено 21.11.2024.

Позивач ОСОБА_1 , місцепроживання АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_2

Адвокат Трофімов Андрій Вячеславович, місцезнаходження 10014 м. Житомир, вул. Кафедральна, 4, офіс 7

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Адвокат Налапко Микола Миколайович, місцезнаходження АДРЕСА_5

Суддя Л.М.Чішман