Ухвала

від 02.12.2024 по справі 295/6569/23

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/6569/23

2-др/295/74/24

УХВАЛА

02.12.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого-судді Чішман Л.М.

з участю секретаря Лайчук В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про ухвалення додаткового рішення у цивільні справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції,-

в с т а н о в и в:

Представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення у даній цивільній справі, в якій останній просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 44057, 75 грн, що складаються з витрат на правову допомогу у розмірі 15000, 00 грн, витрат, пов`язаних з прибуттям до суду та експертних установ 27984, 15 грн, судовий збір у розмірі 1073, 60 грн, вирішити питання про повернення позивачу внесених нею коштів на депозитний рахунок суду у розмірі 500, 00 грн.

Позивач та представник позивача в судове засідання для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення не з"явились.

Відповідач всудовому засіданні заперечував щодо задоволення заяви зазначив, що витрати на правову допомогу є завищеними, витрати на прибуття позивача з Віддня до м.Житомира не є судовими витратами, оскільки позивач приїздила в м.Житомир для відвідування своїх батьків.

Згідно ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Стаття 270 ЦПК України передбачає, щосуд,що ухваливрішення,може зазаявою учасниківсправи чиз власноїініціативи ухвалитидодаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Однією із основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно частин 1, 3 ст. 131 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Рішенням Богунськогорайонного судум.Житомиравід 14.11.2024визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянина РеспублікиЛитва, батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .Внесено змінидо актовогозапису № 530 пронародження ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , складеного 21.02.2014відділом реєстраціїактів цивільногостану реєстраційноїслужби Житомирськогоміського управлінняюстиції уЖитомирській областівказавши батькомдитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянина РеспублікиЛитва,РНОКПП НОМЕР_1 ,проживаючого: АДРЕСА_1 .Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.05.2023 року та до повноліття дитини. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1073,60 грн. судового збору та 15000,00 грн. витрат на правову допомогу.Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1211, 20 грн. судового збору.

Ухвалою Богунського трайонного суду від 21.11.2024 вирішено питання про повернення позивачу з депозитного рахунку суду 500,00 грн., внесених з метою заберезпечення переїзду відповідача до експертної установи.

Враховуючи викладене підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору та витрат на правову допомогу, вирішення питання про повернення коштів з депозитного рахунку, суд не вбачає, оскільки вказані питання вирішені під час ухвалення рішення судом.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові Верховного Суду від 10.01.2024 року у справі № 285/5547/21 зроблений правовий висновок, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінченнясудових дебатівне могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Пріоритет у доказуванні надається не тому хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Якщо стороназ поважнихпричин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).

Посилання адвоката Трофімова А.В. на ту обставину, що сторона позивача вважала за недоцільне подавати докази, що підтверджують судові витрати в кожне з судових засідань та неможливість їх надання, оскільки позивач залишила їх за місцем проживання в Австрії, суд вважає не є спроможними для обгрунтування поважності причин не подання останніх до закінчення судових дебатів. Крім того, витрати мають носити розумний та співмірний характер.

Таким чином, правових підстав для задоволення заяви в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на прибуття в судові засідання в сумі 27894,15 грн. суд не вбачає.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 78, 81, 89, 131, 141, 246, 270, 354 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у цивільні справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали виготовлено 05.12.2024 .

Суддя Л.М. Чішман