Рішення

від 11.11.2024 по справі 377/443/24

СЛАВУТИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

Справа №377/443/24

Провадження №2/377/286/24

11 листопада 2024 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання: Федорчук Г.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Климчук В.В.,

представника третьої особи Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області - Удовенко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, -

У С Т А Н О В И В:

13 червня 2024 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач, посилаючись на статті 3, 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-12 від 27.02.1991, статті 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», статті 141, 155, 157, 164-165, 179, 196-197 СК України, просить:

- позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно його малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- стягнути із ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів по рішенню Славутицького міського суду Київської області від 15 лютого 2016 року у справі № 377/62/16-ц за період з серпня 2022 року по 01 квітня 2024 року в сумі 49 100 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що позивач з відповідачем ОСОБА_2 перебували у близьких відносинах з 2012 року по 2014 рік, проживали разом та вели спільне господарство. Після того, як позивач завагітніла, приблизно через три місяці сторони розійшлися, відповідач не хотів дитини, як і не мав наміру одружуватися на позивачу. 28.09.2015 позивач народила дівчинку. Відповідач ОСОБА_2 спочатку не бажав реєструвати себе батьком дитини, але згодом визнав своє батьківство, подавши заяву до органу реєстрації актів цивільного стану. Отже, батьком дочки позивача ОСОБА_3 є відповідач - ОСОБА_2 . Оскільки після народження дитини участь батька в її утриманні була мінімальною і епізодичною, позивач була вимушена звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на своє утримання та утримання дитини. Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 15.02.2016 у справі № 377/62/16 із ОСОБА_2 на користь позивача було стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісяця до досягнення дитиною ОСОБА_3 повноліття. Також було стягнуто аліменти на утримання позивача у розмірі 1/10 частини доходів відповідача до досягнення дитиною трьох років. До 2019 року відповідач працював у ЗОШ № 1 м. Славутича, потім звільнився та переїхав до Запорізької області на постійне місце проживання. Після від`їзду відповідача з м. Славутича більше вона його жодного разу не бачила. Періодично відповідач телефонував їй дізнатися, як дитина. Дитина свого батька не знала і не пам`ятала, в 2019 році позивач почала зустрічатися з іншим чоловіком - ОСОБА_4 , і в 2020 році вони одружилися. Для дочки чоловік позивача фактично став батьком - він повністю взяв на себе обов`язок по вихованню дитини, піклуванню про неї, став турботливим та люблячим товаришем, до якого у дочки взаємні почуття. З відповідачем останній раз позивач спілкувалась у телефонній розмові у березні 2022 року, аліменти на утримання дитини останній раз були сплачені за липень 2022 року. Відповідач свідомо і умисно самоусунувся від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню своєї малолітньої дочки ОСОБА_3 , він не цікавиться станом здоров`я дитини, взагалі не спілкується з дочкою в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення. Формування дитини відбувалось без присутності біологічного батька, і будь-який емоційний зв`язок між батьком і дочкою відсутній. Нарахування ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснюється на підставі рішення Славутицького міського суду Київської області № 377/62-16-ц. Сплата аліментів на утримання дитини за судовим рішенням не здійснювалася відповідачем з серпня 2022 року, внаслідок чого станом на 02.04.2024 утворилась заборгованість зі сплати аліментів, розмір якої становить 49 100,00 гривень. Будучи обізнаним про наявність судового рішення про сплату аліментів, відповідач майже два роки не вживає жодних заходів щодо їх сплати і погашення заборгованості за аліментами. Участь в утриманні дитини в натуральній формі, що дозволене статтею 181 СК України, також відсутня. Загальна сума заборгованості зі сплати аліментів станом на 02.04.2024 згідно розрахунку становить 49 100,00 гривень. Розмір неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів обмежується 100 % розміру заборгованості зі сплати аліментів. Обставини, які б перешкоджали відповідачу ОСОБА_2 здійснювати сплату аліментів на утримання дитини, хоча б в мінімальному розмірі - відсутні, отже заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини особи, яка свідомо, знаючи про наявність судового рішення, не здійснювала сплату аліментів. Відповідач не надавав до відділу ДВС жодних документів, які б свідчили про наявність поважних причин для несплати аліментів. Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів відповідач не оскаржував.

Ухвалою судді від 05 липня 2024 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21 серпня 2024 року.

21 серпня 2024 року в підготовчому засіданні було оголошено перерву на 13 вересня 2024 року підставі пункту 3 частини п`ятої статті 198 ЦПК України.

Ухвалою суду від 13 вересня 2024 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 07 жовтня 2024 року.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2024 року судовий розгляд справи було відкладено на 11 листопада 2024 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечувала. Суду пояснила, що відповідач не приймає участь у вихованні та утриманні дочки ОСОБА_3. Коли ОСОБА_3 народилася, відповідач подав до органів РАГС заяву і визнав себе батьком дитини, проте коштів на утримання дитини не надавав, у зв`язку з чим вона звернулася до суду із позовною заявою про стягнення аліментів на утримання дитини. Після народження дитини відповідач декілька разів гуляв з дитиною, більше ініціативи не проявляв. Вона ніколи не чинила перешкод у спілкуванні з дитиною. В 2019 році він виїхав з м. Славутича до Запорізької області. З 2022 року вони взагалі припинили підтримувати будь-які відносини, проте навіть проживаючи в м. Славутичі він не спілкувався із дитиною. Останній раз вона отримувала аліменти на утримання дитини в січні 2022 року.

Представник позивача - адвокат Климчук В.В. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги і просила їх задовольнити, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків по відношенню до своєї дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сторони проживали разом в період часу з 2012 року по 2014 рік, у шлюбі між собою не перебували. Відповідач ОСОБА_2 спочатку не хотів визнавати своє батьківство, проте під впливом позивача все таки визнав своє батьківство. В 2019 році відповідач виїхав з міста Славутича і будь-яке спілкування із дитиною припинилося. Відповідач не цікавився станом здоров`я та розвитком дитини. Батька дитині замінив чоловік позивача ОСОБА_4 , якого вона називає татом. Відповідач умисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків, оскільки зовсім не цікавиться життям дитини. Позивач жодним чином не перешкоджала спілкуванню відповідача з дитиною і виконанню ним батьківських обов`язків. Жодних заходів для участі у вихованні дитини відповідач не здійснював. На її думку у відповідача відсутні поважні причини щодо несплати аліментів.

Представник Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, третьої особи у справі, Удовенко Л.М. позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. В судовому засіданні пояснила, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає зі своєю матір`ю ОСОБА_1 . Батько дитини ОСОБА_2 свідомо та умисно самоусунувся від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та утримання своєї дочки. Відповідач не спілкується із дочкою, не цікавиться станом її здоров`я, навчанням в школі, внаслідок чого дитина не відчуває з ним жодної емоційної єдності. Власної ініціативи щодо проявів уваги до дочки з боку батька не відбувається. Враховуючи, що досліджені докази підтверджують факт ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, то в інтересах дитини необхідно позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач ОСОБА_2 повторно в призначене судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином в порядку, передбаченому частиною першою статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Відзив на позовну заяву відповідач не надіслав, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не направив, причини неявки суд не повідомив.

За наявності умов, передбачених статтями 280-282 ЦПК України, відповідно до ухвали суду від 11 листопада 2024 року суд ухвалив заочне рішення у справі.

Свідок ОСОБА_4 суду показав, що він є чоловіком позивача. Вони почали зустрічатися, коли ОСОБА_3 було три роки та згодом стали проживати разом. Батька ОСОБА_3 він ніколи не бачив і ніколи з ним не спілкувався. З ОСОБА_3 у нього склалися доброзичливі відносини, вона відноситься до нього, як до батька. В його присутності ОСОБА_3 ніколи не згадувала про батька. Зараз утриманням ОСОБА_3 займається він разом із дружиною. У них з дружиною є спільний син, з ОСОБА_3 у них добрі відносини. Позивач ніколи не перешкоджала спілкуванню батька із дитиною. ОСОБА_3, в свою чергу, ніколи не виявляла бажання спілкуватися із батьком. Відповідач ніколи не вітав ОСОБА_3 з днем народження, не дарував їй подарунки. Вони з дружиною повністю займаються вихованням та утриманням дочки.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що вона є матір`ю позивача у справі, відповідач - батько її онуки ОСОБА_3. Її дочка проживала разом із відповідачем, проте коли вона завагітніла відповідач не хотів, щоб вона народжувала дитину. Відповідач поки проживав у м. Славутичі - працював в школі вчителем фізкультури. Влітку 2015 року він поїхав у відпустку до батьків, а вона забрала вагітну дочку проживати до себе. До досягнення ОСОБА_3 трирічного віку позивач проживала разом з нею. За три роки відповідач тільки двічі проходив до дитини, проте жодного інтересу до дитини не проявляв. Забезпеченням та утриманням дитини займалася позивач, а відповідач сплачував аліменти на утримання дитини за рішенням суду. Зараз ОСОБА_3 проживає разом із позивачем та її чоловіком ОСОБА_4 , у них склалися доброзичливі відносини. Про свого біологічного батька ОСОБА_3 не згадує, відповідач ніколи не вітав дитину з днем народження, не дарував подарунки. Жодних перешкод у спілкуванні із дитиною позивач не чинила. У відповідача не було бажання спілкуватися із дитиною. Наразі відповідач не сплачує аліменти на утримання дитини, відтак матеріально забезпечує дитину чоловік позивача - ОСОБА_4 ..

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що вона є близькою подругою позивача у справі ОСОБА_1 , з якою спілкується майже щодня. Батька ОСОБА_3 - ОСОБА_2 вона бачила, коли позивача виписували із пологового будинку. Позивач проживала з відповідачем до народження дочки, після народження дочки вони вже не проживали разом. Вона бачила, як відповідач один раз гуляв із дитиною у візочку, та декілька разів приносив дитині підгузки. Зараз ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 , її чоловіком ОСОБА_4 та молодшим братом. Чоловік позивача - ОСОБА_4 повністю утримує сім`ю, в тому числі і ОСОБА_3, у них із ОСОБА_3 склалися доброзичливі відносини, тому вона називає його батьком. Вона ніколи не бачила на святкуванні дня народження ОСОБА_3 її батька ОСОБА_2 .. Позивач ніколи не чинила перешкод відповідачу у спілкуванні з дитиною.

Малолітня ОСОБА_3 в судовому засіданні висловила свою думку про те, що її батька ОСОБА_2 необхідно позбавити батьківських прав, посилаючись на те, що вона бачила батька коли їй було 1-2 роки, батько не цікавиться її життям, не спілкується з нею, не вітає із святами. Вона пам`ятає, що коли вона була маленька, то батько приїздив до неї гратися та подарував їй іграшковий візочок, більше жодних подарунків він їй не дарував. Зараз вона проживає разом із мамою та її чоловіком і братиком, в сім`ї у них склалися доброзичливі відносини. Її вихованням та утриманням займаються матір та її чоловік, якого вона називає батьком, бо саме він проводить з нею свій вільний час, приділяє увагу їй та цікавиться її життям.

Суд, вислухавши вступне слово позивача, її представника, представника третьої особи - Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, показання свідків, заслухавши думку малолітньої дитини, вивчивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 08 жовтня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції у Київській області, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Славутич, Київська область, Україна, про що 08 жовтня 2015 року складено відповідний актовий запис № 186. Батьком записаний ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_1 (а. с. 21).

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 15 лютого 2016 року у цивільній справі № 377-62-16-ц, провадження № 2/377/72/16, що набрало законної сили 26 лютого 2016 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 січня 2016 року, до повноліття дитини(а. с. 24-25).

Як вбачається із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 12 вересня 2020 року Славутицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 та ОСОБА_1 12 вересня 2020 року зареєстрували шлюб у Славутицькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що 12 вересня 2020 року складено відповідний актовий запис № 53. Після державної реєстрації шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку ОСОБА_4 , дружині ОСОБА_1 (а. с. 20).

Відповідно до Витягу з Реєстру територіальної громади № 2024/006881265 від 12.06.2024, Витягу з Реєстру територіальної громади № 2023/010000230 від 06.12.2023, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивач у справі, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 22, зв. ст. а. с. 22).

Як вбачається з інформації Управління державної міграційної служби у Запорізькій області, яка надійшла на адресу суду 05 липня 2024 року, відповідач ОСОБА_2 з 04.09.2019 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 60).

Відповідно до інформації № 1-01-24/1, наданої 08.01.2024 директоркою Славутицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 Вишгородського району Київської області ОСОБА_22, ОСОБА_3 навчається в Славутицькому закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 Вишгородського району Київської області з 01.09.2022. До школи приходить вчасно, має охайний зовнішній вигляд, забезпечена шкільним приладдям. У ОСОБА_3 хороші здібності до засвоєння навчального матеріалу, домашні завдання виконує систематично, старанно і в повному об`ємі. Мати ОСОБА_3 приділяє належну увагу вихованню, систематично відвідує школу, цікавиться її успіхами. Бере активну участь у класних батьківських зборах, загальношкільних заходах, турбується про всебічний розвиток дитини. Батько дівчинки - ОСОБА_2 не бере участі у вихованні дитини, жодного разу не звертався до класного керівника з питань успішності та шкільного життя ОСОБА_3, за час навчання дитини в закладі не з`являвся (а. с. 32).

Згідно з Декларацією № 0001-31НН-Н400 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ОСОБА_1 08.02.2019 уклала дану декларацію з лікарем-педіатром ОСОБА_14 (а. с. 33).

З інформації № 01-12/29, виданої 16.01.2024 начальником Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, видно, що до Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області не надходили письмові заяви, звернення, повідомлення щодо перешкод у спілкуванні ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батько дитини - ОСОБА_2 із письмовими заявами, зверненнями, повідомленнями з приводу перешкоджання матір`ю ОСОБА_1 або іншими особами у спілкуванні з дочкою ОСОБА_3 до Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області не звертався (а. с. 34).

Відповідно до інформації Відділення поліції № 2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області № 354/109/1503/01-2024 від 16.01.2024, письмових заяв, звернень, повідомлень до Відділення поліції № 2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області від громадянина ОСОБА_2 щодо вчинення йому перепон у спілкуванні та прийнятті участі у вихованні його дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з боку матері дитини - ОСОБА_1 або інших осіб згідно даних ІТС ІПНП не надходило (а. с. 35).

Як вбачається з психологічної характеристики, складеної 15.01.2024 практичним психологом ФОП ОСОБА_16 за результатами проведеного спілкування та діагностичного дослідження з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою визначення психоемоційного стану дитини (наявність або відсутність негативних проявів), наскільки комфортно почуває себе дитина у середовищі, де вона проживає, чи здатна дитина висловити усвідомлену думку щодо позбавлення біологічного батька батьківських прав, встановлення ступеня емоційних зв`язків «дитина-мати», «дитина-батько», емоційний стан дівчинки спокійний, врівноважений, проявляє ввічливість. Зі слів ОСОБА_3 свого біологічного батька ОСОБА_2 вона не бачила дуже давно, останній раз бачила, коли ще була маленька. ОСОБА_3 легко дає відповідь на питання, що від свого біологічного батька хоче відмовитися, не хоче мати його прізвище та по-батькові. ОСОБА_3 ображена, що біологічний батько ОСОБА_2 залишив її з мамою, коли вона була дуже маленька. За результатами психологічного дослідження емоційні зв`язки сформовані з усіма членами родини (татом ОСОБА_4 , мамою ОСОБА_1 , братом ОСОБА_20 ). ОСОБА_3 здатна висловити усвідомлену думку щодо позбавлення біологічного батька батьківських прав. Негативні стани («пригніченість», «гнів», «відраза») пов`язані з перебуванням з кимось із зазначених вище родичів поруч відсутні (а. с. 36-39).

З аналітичної довідки за результатами проективної методики «Малюнок сім`ї», складеної 15.01.2024 практичним психологом ФОП ОСОБА_16 , проведеної з метою діагностики внутрішньо-сімейних стосунків, позитивні емоційні зв`язки встановлені з татом ОСОБА_4 , мамою ОСОБА_1 та братом ОСОБА_20 . Позитивні емоційні зв`язки з біологічним батьком ОСОБА_2 відсутні та не встановлені (а. с. 40-41).

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеного старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), станом на 02.04.2024 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів становить 49 100,00 гривень. за період з серпня 2022 року по березень 2024 року відповідач ОСОБА_2 не здійснив жодного платежу по сплаті аліментів (а. с. 28).

Відповідно до акту обстеження умов проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , № 01-22/09 від 02.02.2024 за адресою: АДРЕСА_3 , встановлено, що житло розміщене на 4 поверсі 8-поверхового будинку, складається з 1-єї кімнати, кухні, санвузлу, із централізованим опаленням, водо- та електропостачанням. На час обстеження санітарно-гігієнічні умови проживання відповідають загально-прийнятим, квартира облаштована відповідними меблями (є шафи, тумбочки для речей особистого вжитку), побутовою технікою. У помешканні охайно, затишно, створені комфортні умови. Зі слів ОСОБА_1 батько ОСОБА_2 долею дочки не цікавиться, понад два роки не сплачує аліменти, дочку не бачив понад шість років. ОСОБА_3 перебуває у позитивному емоційному стані, відповідно до вікових особливостей розвитку усвідомлює факт вирішення спірного питання, а саме позбавлення її батька ОСОБА_2 батьківських прав. Дівчинка оточена любов`ю, увагою, теплом, спостерігається позитивний спектр емоцій. Дитина проживає в безпечних умовах. Мати ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_4 належним чином забезпечують ОСОБА_3 всім необхідним для її повноцінного розвитку та виховання, турбуються про її стан здоров`я. ОСОБА_1 не чинить перепон щодо спілкування батька ОСОБА_2 із дочкою ОСОБА_3 (а. с. 30-31).

Як зазначено у висновку органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Славутицької міської ради від 04.09.2024 № 1621, щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до статей 19, 150, 164 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 112-115).

Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом частини першої статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-12 від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини першої статті 18 вказаної Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою, другою статті 27 цієї Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За змістом статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За правилом частини восьмої статті 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частини перша, четверта статті 15 Сімейного кодексу України).

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 Сімейного кодексу України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до вимог частини першої статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України, даних у пунктах 15, 16 постанови № З від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу до осіб, які умисно не виконують батьківських обов`язків, а тому повинні бути вагомі підстави для вжиття саме цього заходу.

Як зазначено у частинах четвертій та п`ятій статті 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до положень статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, учасником якої є Україна, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява N 39948/06).

Вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

Так, в судовому засіданні встановлено, що від народження дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживала разом із матір`ю ОСОБА_1 .. Відповідач ОСОБА_2 разом із дитиною не проживав, іноді в період часу від народження дитини до 2019 року відповідач епізодично відвідував дитину за місцем її проживання. З 2019 року відповідач ОСОБА_2 переїхав з м. Славутича та самоусунувся від виконання батьківських обов`язків по відношенню до своєї дочки. Вказана поведінка відповідача по відношенню до дитини свідчить про те, батько відсутній в житті дитини як близька людина, що призвело до відсутності сформованих емоційних зв`язків між ними.

Суд зауважує, що відповідач свідомо обрав такі життєві умови, за яких відсутня його участь у вихованні дитини. Перебуваючи на відстані, відповідач мав усвідомлювати, що не зможе в достатній мірі піклуватися про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, а тому несе відповідні ризики порушення нормальних життєвих зв`язків та передбачених законом наслідків невиконання батьківських обов`язків.

Отже, відповідач свідомо не брав і не бере участі у вихованні дочки, не піклується про неї, її фізичний, духовний та моральний розвиток, не спілкується з нею в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дочці доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти.

Встановлені обставини свідчать про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, що не є порушенням статті 8 Конвенції, яка передбачає право особи на повагу до свого сімейного життя.

ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти Росії», заява N70879/11, встановив відсутність порушень національними судами Російської Федерації статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, що сприятиме забезпеченню якнайкращих інтересів дитини.

Позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу спілкуватися з дитиною, бачитися з нею, звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Згідно зі статтею 169 Сімейного кодексу України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо зміниться поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Вирішуючи питання про стягнення із відповідача на користь позивача неустойки (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів, суд виходить з наступного.

Як вбачається з частини другої статті 141 Сімейного кодексу України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.

Згідно із частиною четвертою статті 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частини друга, третя статті 181 СК України).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Частиною першою статті 196 Сімейного кодексу України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (частина друга статті 196 Сімейного кодексу України).

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 Сімейного кодексу України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)».

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №711/679/21.

Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 Сімейного кодексу України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У Сімейному кодексі України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 Сімейного кодексу України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 Сімейного кодексу України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Як вбачається з частин першої, третьої та четвертої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою, другою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з позовною вимогою про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що з серпня 2022 року по 02 квітня 2024 відповідач повністю припинив сплачувати аліменти на утримання дитини.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідач ОСОБА_2 виконував покладений на нього обов`язок зі сплати аліментів, а також вживав всіх заходів щодо належного виконання зобов`язання, що могло б бути правовою підставою для відмови у стягненні неустойки (пені).

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

Якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позовні вимоги про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, зробленого старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), станом на 02.04.2024 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів становить 49 100,00 гривень. За період з серпня 2022 року по березень 2024 року відповідач ОСОБА_2 не здійснив жодного платежу по сплаті аліментів (а. с. 28). За вказаний період до відповідача не застосовувалися заходи, передбачені частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідач у справі не надав суду іншого розрахунку заборгованості по аліментах, хоч відповідно до статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» мав право на отримання від державного виконавця вказаних відомостей.

З врахуванням наявних в матеріалах справи письмових доказів, суд вважає за можливе здійснити розрахунок пені, виходячи із наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості по аліментах ВП № 50327527 (а. с. 28) .

Розрахунок пені по аліментах за період з серпня 2022 року по 02 квітня 2024 року включно належить здійснювати наступним чином: за серпень 2022 року: з 01 вересня 2022 року по 02 квітня 2024 року: 2 455,00 грн. х 580 д. х 1 % = 14 239,00 грн.; за вересень 2022 року: з 01 жовтня 2022 року по 02 квітня 2024 року: 2 455,00 грн. х 550 д. х 1 % = 13 502,50 грн.; за жовтень 2022 року: з 01 листопада 2022 року по 02 квітня 2024 року: 2 455,00 грн. х 519 д. х 1 % = 12 741,45 грн.; за листопад 2022 року: з 01 грудня 2022 року по 02 квітня 2024 року: 2 455,00 грн. х 489 д. х 1 % = 12 004,95 грн.; за грудень 2022 року: з 01 січня 2023 року по 02 квітня 2024 року: 2 455,00 грн. х 458 д. х 1 % = 11 243,90 грн.; за січень 2023 року: з 01 лютого 2023 року по 02 квітня 2024 року: 2 455,00 грн. х 427 д. х 1 % = 10 482,85 грн.; за лютий 2023 року: з 01 березня 2023 року по 02 квітня 2024 року: 2 455,00 грн. х 399 д. х 1 % = 9 795,45 грн.; за березень 2023 року: з 01 квітня 2023 року по 02 квітня 2024 року: 2 455,00 грн. х 368 д. х 1 % = 9 034,40 грн.; за квітень 2023 року: з 01 травня 2023 року по 02 квітня 2024 року: 2 455,00 грн. х 338 д. х 1 % = 8 297,90 грн.; за травень 2023 року: з 01 червня 2023 року по 02 квітня 2024 року: 2 455,00 грн. х 307 д. х 1 % = 7 536,85 грн.; за червень 2023 року: з 01 липня 2023 року по 02 квітня 2024 року: 2 455,00 грн. х 277 д. х 1 % = 6 800,35 грн.; за липень 2023 року: з 01 серпня 2023 року по 02 квітня 2024 року: 2 455,00 грн. х 246 д. х 1 % = 6 039,30 грн.; за серпень 2023 року: з 01 вересня 2023 року по 02 квітня 2024 року: 2 455,00 грн. х 215 д. х 1 % = 5 278,25 грн.; за вересень 2023 року: з 01 жовтня 2023 року по 02 квітня 2024 року: 2 455,00 грн. х 185 д. х 1 % = 4 541,75 грн.; за жовтень 2023 року: з 01 листопада 2023 року по 02 квітня 2024 року: 2 455,00 грн. х 154 д. х 1 % = 3 780,70 грн.; за листопад 2023 року: з 01 грудня 2023 року по 02 квітня 2024 року: 2 455,00 грн. х 124 д. х 1 % = 3 044,20 грн.; за грудень 2023 року: з 01 січня 2024 року по 02 квітня 2024 року: 2 455,00 грн. х 93 д. х 1 % = 2 283,15 грн.; за січень 2024 року: з 01 лютого 2024 року по 02 квітня 2024 року: 2 455,00 грн. х 62 д. х 1 % = 1 522,10 грн.; за лютий 2024 року: з 01 березня 2024 року по 02 квітня 2024 року: 2 455,00 грн. х 33 д. х 1 % = 810,15 грн.; за березень 2024 року: з 01 квітня 2024 року по 02 квітня 2024 року: 2 455,00 грн. х 2 д. х 1 % = 49,10 грн..

Таким чином, розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з серпня 2022 року по 02 квітня 2024 року становить: 14 239,00 + 13 502,50 + 12 741,45 + 12 004,95 + 11 243,90 + 10 482,85 + 9 795,45 + 9 034,40 + 8 298,90 + 7 536,85 + 6 800,35 + 6 039,30 + 5 278,25 + 4 541,75 + 3 780,70 + 3 044,20 + 2 283,15 + 1 522,10 + 810,15 + 49,10 = 143 028,30 гривень.

З урахуванням положень частини першої статті 196 Сімейного кодексу України, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 49 100,00 гривень, що дорівнює розміру заборгованості зі сплати аліментів за період з серпня 2022 року по 02 квітня 2024 року.

За таких обставин необхідно стягнути з відповідача на користь позивача неустойку (пеню) за період з серпня 2022 року по 02 квітня 2024 року в сумі 49 100,00 гривень.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено дві позовні вимоги: про позбавлення батьківських прав та про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, тобто одна вимога немайнового характеру та одна вимога майнового характеру.

Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 1 211,20 гривень за позовну вимогу немайнового характеру, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1 211,20 гривень.

Крім цього, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 211,20 гривень за позовну вимогу майнового характеру, від сплати якого звільнена позивач на підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів за рішенням Славутицького міського суду Київської області від 15 лютого 2016 року у справі № 377/62/16-ц за період з серпня 2022 року по 01 квітня 2024 року у розмірі 49 100 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1 211 гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 1 211 гривень 20 копійок.

Роз`яснити, що батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа - Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, код ЄДРПОУ: 04527684, місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, м. Славутич, Центральна площа, 7.

Повне заочне рішення суду складено 21 листопада 2024 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька