Рішення

від 15.11.2024 по справі 174/1156/24

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 174/1156/24

п/с № 2/174/415/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2024 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Ілюшик І.А.,

за участю: секретаря Троцько О.В.,

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічних відпусток та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ТОВ «Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат») про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічних відпусток та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідно до безстрокового трудового договору укладеного між ним та ТОВ «Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат», він з 14.12.2016 року по 29.07.2024 року працював у вказаному господарському товаристві - машиністом бульдозера. 30.08.2024 року трудовий договір між ним та відповідачем було припинено згідно із ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

Під час його роботи у відповідача йому була нарахована до виплати заробітна плата з урахуванням утримання з нарахованої заробітної плати податків та інших обов`язкових платежів за: травень, червень, липень 2024 року, однак вказану заробітну плату відповідач йому до цього часу не виплатив.

Крімтого,невиплатою відповідачемйому заробітноїплати затравень,червень,липень 2024року,невиплатою грошовоїкомпенсації заневикористану нимвідпустку танесвоєчасну виплатузаробітної платиза березень,квітень 2024року,яку вінотримав тількиу серпніта вересні2024року,йому спричиненаморальна шкода,приймаючі доуваги,що вінтривалий часзнаходився упсихологічному напруженні,та незручностіприймаючі доуваги,що фактичнойому немає заякі коштивести своєповсякденне життя(придбатиїжу,ліки,сплачувати зажитлово-комунальніпослуги)і цевнаслідок того,що відповідачне виплачуєзароблену нимзаробітну плату. Спричинену йому відповідачем моральну шкоду внаслідок порушення його прав щодо своєчасної виплати грошової винагороди за свою працю, він оцінює в 40000,00 грн.

Ухвалою від 23.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження по даній справі з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов з доказами його обґрунтування. Клопотання позивача про витребування доказів задоволено.

До суду відповідачем направлені пояснення в яких вказано, що заробітна плата, компенсація за невикористані дні щорічних відпусток позивачу виплачена після відкриття провадження у справі частинами, останній платіж 14.11.2024 року, а щодо відшкодування моральної шкоди вони заперечують. Отже, в задоволенні позову просять відмовити в повному обсязі.

Позивач в судове засідання з`явився, просив стягнути з відповідача тільки моральну шкоду, оскільки його трудові права були порушені. Підтвердив, що заборгованість відповідач виплатив.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, просив розглядати справу без їх участі, позов залишити без задоволення.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково по наступним підставам.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ТОВ «Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат» з 14.12.2016 року напідставі наказу№ 63від 13.12.2016 року і звільнений 29.07.2024 року, що підтверджується наданою копією трудової книжки позивача та копією наказу № 82 від 29.07.2024 року (а.с. 7-9).

Відповідно до копій розрахункових листів за травень, червень 2024 року була нарахована заробітна плата в тому числі в червні місяці нарахована компенсація за невикористані дні щорічних відпусток (а.с. 10-12).

Щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач підтримав позовні вимоги лише в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 4ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися досуду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у звязку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у звязку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Розмір грошового відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

Аналіз ст.ст. 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 461/6803/16-ц (провадження № 61-15027св18) Верховний Суд зазначив, що встановивши факт тривалого порушення трудових прав позивача у звязку з затримкою розрахунку при звільненні та невиплати заробітної плати в період роботи, апеляційний суд не врахував, що зазначені обставини призвели до вимушених змін у його життєвих стосунках, такі дії є втручанням у право на майно, та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди.

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у його житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, в даному випадку виплатою заборгованості, а має самостійне юридичне значення.

Тобто за умови порушення прав працівника у сфері трудових відносин (невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати (постанова Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 302/181/20 (провадження № 61-10794св23).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Матеріалами справи підтверджується, що згідно копії трудової книжки позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат» та був звільнений 29.07.2024 року, остаточний розрахунок із позивачем проведено лише після звернення з позовом до суду. За підприємством дійсно рахувалася заборгованість з виплати заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічних відпусток перед ОСОБА_1 .

Аналізуючи викладене, суд доходить висновку, що позивач, перебуваючи у трудових відносинах з ТОВ «Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат» своєчасно не отримував заробітну плату, що є порушенням його трудових прав.

Вказані обставини викликали у ОСОБА_1 необхідність докладати додаткові зусилля для організації свого життя, як наслідок, завдали моральних страждань, які виразилися в неотриманні коштів на проживання протягом певного періоду та переживаннях, повязаних із необхідністю звернення до суду за захистом свого порушеного права. Позивачем доведено, що невиплата йому заробітної плати призвела до моральних страждань та втрати нормальних життєвих звязків. З урахуванням вимог ст. 237-1 КЗпП України щодо підстав стягнення моральної шкоди та ст. 23 ЦК України щодо вимог розумності та справедливості її розміру, суд визначає розмір моральної шкоди в розмірі 8000 гривень. З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частково.

З урахуванням часткового задоволення позову та відповідно дост. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 242,24грн. пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст.10,11,76-82,141,258,259,263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічних відпусток та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути зТовариства з обмеженою відповідальністю «Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат» (кодЄДРПОУ 39376858) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за спричинену йому моральну шкоду у розмірі 8000 (вісім тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути зТовариства з обмеженою відповідальністю «Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат» (кодЄДРПОУ 39376858) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовийзбір врозмірі 242,24грн.

В іншій частині віднести на рахунок позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено 20.11.2024 року.

Суддя І.А.Ілюшик